Рішення

від 14.05.2024 по справі 911/474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/474/24

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенергогенерація», Київська обл., м. Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 313396,07 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергогенерація» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення 313396,07 грн, з яких 227728,26 грн боргу за спожиту теплову енергію, 74633,85 грн пені, 5311,83 грн 3 % річних та 5722,13 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р., укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 227728,26 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 5311,83 грн 3 % річних, 5722,13 грн інфляційних втрат та з посиланням на п. 7.2.1 договору нараховано 74633,85 грн пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду: заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків.

25.03.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач посилається на те, що з метою надання підтверджень настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договорами, ним в ТПП України були отримані відповідні сертифікати про настання форс-мажорних обставин. Відповідач вказує, що він наразі не може одночасно виконувати в повному обсязі зобов`язання у зв`язку з масовим знищенням товарів, що реалізуються у торговельній мережі відповідача внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини відповідача та/або відсутністю доступу до них внаслідок активних бойових дії в регіонах, де знаходяться магазини відповідача, що ускладнює доступ до них. Відповідач зазначає, що також має вимоги про сплату за поставлені товари від своїх постачальників, строк по оплаті за який вже настав. Відповідач зазначає про повне або часткове знищення магазинів відповідача, та повне знищення товарного складу, де зберігались його товарні запаси у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/ знесення майна від 29.03.2022 р. № 29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518 та Сертифікатом № 3000-22-0460 від 25.07.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікатом № 3000-22-0556 від 10.08.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенергогенерація» (виконавець) було укладено договір про постачання теплової енергії № 25/10.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором виконавець зобов`язується поставити замовнику теплову енергію в обсягах, зазначених в пункті 1.4, а замовник прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору предмет закупівлі: ДК 021-2015- 09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція». На об`єкт, що розташований за адресою: м. Славутич, вул. Чернігівська, 12.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що строк поставки теплової енергії з 01 грудня 2022 р. до 01 грудня 2023 р.

Виконавець постачає теплову енергію на об`єкти замовника зазначені в пункті 1.2. Загальна кількість теплової енергії складає 128 Гкал (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.2.2 договору замовник теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно з п. 4.1.1 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені послуги пари, гарячої води та пов`язаної продукції.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що виконавець надає акт спожитої теплової енергії. В разі зміни тарифу за спожиту теплову енергію надає акт-коригування за спожитими фактичними обсягами.

Відповідно до п. 5.6 договору підписаний сторонами акт є документом, що підтверджує факт отримання замовником теплової енергії у відповідному місяці. В акті зазначаються фактичні обсяги споживання теплової енергії, ціна та вартість спожитої теплової енергії у відповідному розрахунковому місяці.

Замовник має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки підписати) акт та повернути один примірник акта виконавцю протягом трьох календарних днів з моменту отримання такого акта. У випадку неповернення належним чином засвідченого акта замовником протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою замовником в кількості, вказаній в акті.

Згідно з п. 5.10 договору замовник підтверджує, що підписаний (погоджений) сторонами акт за розрахунковий місяць означає виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором у відповідному місяці.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що вартість теплової енергії визначається відповідно до затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягів спожитої теплової енергії.

На момент укладання договору тариф на теплову енергію з урахуванням витрат на транспортування та постачання становить 3377,68 грн за 1 Гкал (без ПДВ), окрім того ПДВ 675,53 грн, всього з ПДВ 4053,21 грн за 1 Гкал (п. 6.1.2 договору).

Відповідно до п. 6.1.5 договору замовник здійснює оплату послуг з постачання теплової енергії у розмірі фактично наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця послуг протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 6.1.7 договору за наявністю заборгованості у замовника за цим договором, виконавець зараховує кошти, що надійшли від замовника, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію, спожиту в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Цей договір набуває чинності з 01.12.2022 р. по 01.12.2023 р. а в частині фінансових зобов`язань до повного розрахунку (п. 10.1 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до звітів про отриману теплову енергію позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію у кількості 32,43 Гкал у грудні 2022 р., 31,16 Гкал у січні 2023 р., 27,37 Гкал у лютому 2023 р., 22,40 Гкал у березні 2023 р., 0,15 Гкал у квітні 2023 р.

Згідно з актом прийому-передачі теплової енергії № 122 від 30.12.2022 р. позивач передав, а відповідач прийняв на підставі приладів обліку за грудень 2022 р. 32,43 Гкал теплової енергії загальною вартістю 131445,60 грн.

Згідно з актом прийому-передачі теплової енергії № 1 від 31.01.2023 р. позивач передав, а відповідач прийняв на підставі приладів обліку за січень 2023 р. 31,16 Гкал теплової енергії загальною вартістю 126298,02 грн.

Згідно з актом прийому-передачі теплової енергії № 14 від 20.02.2023 р. позивач передав, а відповідач прийняв на підставі приладів обліку за лютий 2023 р. 27,37 Гкал теплової енергії загальною вартістю 110936,36 грн.

Згідно з актом прийому-передачі теплової енергії № 38 від 31.03.2023 р. позивач передав, а відповідач прийняв на підставі приладів обліку за березень 2023 р. 22,4 Гкал теплової енергії загальною вартістю 90791,90 грн.

Згідно з актом прийому-передачі теплової енергії № 44 від 26.04.2023 р. позивач передав, а відповідач прийняв на підставі приладів обліку за квітень 2023 р. 0,15 Гкал теплової енергії загальною вартістю 607,98 грн.

Вказані акти прийому-передачі теплової енергії за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року підписані представниками позивача та відповідача, а також скріплені печатками товариств.

Таким чином, у період з грудня 2022 року по квітень 2023 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію у загальній кількості 113,51 Гкал на загальну суму 460079,86 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.1.5 договору замовник здійснює оплату послуг з постачання теплової енергії у розмірі фактично наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця послуг протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта спожитої теплової енергії.

Відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу за спожиту теплову енергію за актом № 122 від 30.12.2022 р. у строк до 06.01.2023 р., за актом № 1 від 31.01.2023 р. у строк до 07.02.2023 р., за актом № 14 від 20.02.2023 р. у строк до 27.02.2023 р., за актом № 38 від 31.03.2023 р. у строк до 07.04.2023 р. та за актом № 44 від 26.04.2023 р. у строк до 03.05.2023 р.

Позивач у позові зазначає, що відповідач частково оплатив за поставлену теплову енергію у сумі 232351,60 грн, з яких за актом № 122 від 30.12.2022 р. сплачено 131445,60 грн, за актом № 44 від 26.04.2023 р. сплачено 607,98 грн та за актом № 1 від 31.01.2023 р. сплачено 100298,02 грн, тобто частково.

Доказів оплати за поставлену теплову енергію на більшу суму відповідачем не надано.

Проте, згідно з п. 6.1.7 договору за наявністю заборгованості у замовника за цим договором, виконавець зараховує кошти, що надійшли від замовника, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію, спожиту в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Отже з урахуванням п. 6.1.7 договору грошові кошти, які сплачені відповідачем за одержану теплову енергію, мали бути зараховані позивачем спочатку на погашення боргу за минулі періоди його виникнення.

Оскільки за спірний період відповідачем всього сплачено 232351,60 грн, то акт № 122 від 30.12.2022 р. на суму 131445,60 грн оплачений відповідачем повністю, а акт № 1 від 31.01.2023 р. на суму 126298,02 грн оплачений частково на суму 100906,00 грн (607,98 грн + 100298,02 грн).

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати 25392,02 грн (126298,02 грн 100906,00 грн) за спожиту теплову енергію за актом № 1 від 31.01.2023 р. з 08.02.2023 р., за актом № 14 від 20.02.2023 р. з 28.02.2023 р., за актом № 38 від 31.03.2023 р. з 08.04.2023 р. та за актом № 44 від 26.04.2023 р. з 04.05.2023 р.

Таким чином, відповідач у встановлений договором строк не оплатив у повному обсязі вартість поставленої теплової енергії, чим порушив вимоги п.п. 4.1.1, 6.1.5 договору про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р., внаслідок чого утворилась заборгованість за актом № 1 від 31.01.2023 р. за січень 2023 р. у сумі 25392,02 грн, за актом № 14 від 20.02.2023 р. за лютий 2023 р. у сумі 110936,36 грн, за актом № 38 від 31.03.2023 р. за березень 2023 р. у сумі 90791,90 грн, за актом № 44 від 26.04.2023 р. за квітень 2023 р. у сумі 607,98 грн, а загалом 227728,26 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що наразі не може одночасно виконувати в повному обсязі зобов`язання у зв`язку з масовим знищенням товарів, що реалізуються у торговельній мережі відповідача внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини відповідача та/або відсутністю доступу до них внаслідок активних бойових дії в регіонах, де знаходяться магазини відповідача, що ускладнює доступ до них. Відповідач зазначає, що також має вимоги про сплату за поставлені товари від своїх постачальників, строк по оплаті за який вже настав.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку із скрутним фінансовим станом внаслідок повномасштабного вторгнення та непогашенням заборгованості перед відповідачем іншими контрагентами, не є підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідач також посилається на те, що з метою надання підтверджень настання форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань за договорами, ним в ТПП України були отримані відповідні сертифікати про настання форс-мажорних обставин. Відповідач вказує, що неможливість виконання свого зобов`язання пов`язана ще з частковим знищенням магазинів відповідача, та повного знищення товарного складу, де зберігались його товарні запаси у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/ знесення майна від 29.03.2022 р. № 29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518 та Сертифікатом № 3000-22-0460 від 25.07.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікатом № 3000-22-0556 від 10.08.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Згідно з п. 9.1 договору № 25/10 від 25.10.2022 р. сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 р. у справі № 912/750/22.

Проте, посилаючись на наявність сертифікату № 3000-22-0460 від 25.07.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та сертифікату № 3000-22-0556 від 10.08.2022 р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідачем не долучені вказані сертифікати до матеріалів справи. Також, відповідачем не надано довідку Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2022 р. № 29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518.

Крім того, вказані сертифікати, на які посилається відповідач, датовані раніше, ніж укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р.

Відповідно до п. 9.2 договору № 25/10 від 25.10.2022 р. сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача відповідачем про початок дії обставин непереборної сили.

Таким чином, доказів неможливості виконання зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р. відповідачем не надано.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач направив відповідачу претензію № 27/12/2023/1 від 27.12.2023 р. разом з актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 2023 р. за договором № 25/10 від 25.10.2022 р., в якій просив відповідача сплатити наявну заборгованість за теплову енергію у сумі 227728,26 грн протягом 10 днів від дня отримання даної претензії за реквізитами, вказаними у претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0710102082911 від 29.12.2023 р. та накладною № 0710102282911 від 29.12.2023 р.

Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості за спожиту теплової енергії у сумі 227728,26 грн.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 227728,26 грн за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 227728,26 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути 74633,85 грн пені, яка розрахована за загальний період з 26.02.2023 р. по 29.01.2024 р., з якої 43710,82 грн, нарахованих за період з 26.02.2023 р. по 29.01.2024 р. на 110936,36 грн заборгованості за актом № 14 від 20.02.2023 р.; 30923,03 грн, нарахованих за період з 06.04.2023 р. по 29.01.2024 р. на 90791,90 грн заборгованості за актом № 38 від 31.03.2023 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.2.3 договору про постачання теплової енергії № 25/10 від 25.10.2022 р. встановлено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію замовник, на письмову вимогу виконавця, зобов`язаний сплатити суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Наданий позивачем розрахунок пені є неправильним. Позивачем неправильно визначений початок періоду прострочки виконання зобов`язання і закінчення періоду нарахування пені.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки умови договору № 25/10 від 25.10.2022 р. не містять положень про нарахування пені у строк більший, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то позивачем неправомірно здійснено нарахування пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Як вже зазначалось, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію за актом № 14 від 20.02.2023 р. з 28.02.2023 р., а за актом № 38 від 31.03.2023 р. з 08.04.2023 р.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахованої за період з 28.02.2023 р. по 28.08.2023 р. на 110936,36 грн заборгованості за актом № 14 від 20.02.2023 р., становить 27074,55 грн; за період з 08.04.2023 р. по 08.10.2023 р. на 90791,90 грн заборгованості за актом № 38 від 31.03.2023 р., становить 21556,24 грн, а всього 48630,79 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5311,83 грн 3 % річних та 5722,13 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5311,83 грн 3 % річних, які розраховані за загальний період з 26.02.2023 р. по 29.01.2024 р., з яких 3081,18 грн, нарахованих за період з 26.02.2023 р. по 29.01.2024 р. на 110936,36 грн заборгованості за актом № 14 від 20.02.2023 р.; 2230,65 грн, нарахованих за період з 06.04.2023 р. по 29.01.2024 р. на 90791,90 грн заборгованості за актом № 38 від 31.03.2023 р.

Як вже зазначалось, позивачем неправильно визначений початок періоду прострочки виконання зобов`язання за актами № 14 від 20.02.2023 р. та № 38 від 31.03.2023 р.

Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих за період з 28.02.2023 р. по 29.01.2024 р. на 110936,36 грн заборгованості за актом № 14 від 20.02.2023 р., становить 3062,94 грн; за період з 08.04.2023 р. по 29.01.2024 р. на 90791,90 грн заборгованості за актом № 38 від 31.03.2023 р., становить 2215,73 грн, а всього 5278,67 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5722,13 грн інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з березня 2023 р. по грудень 2023 р., з яких 3910,65 грн, нарахованих за період з березня 2023 р. по грудень 2023 р. на 110936,36 грн заборгованості за актом № 14 від 20.02.2023 р.; 1811,48 грн, нарахованих за період з квітня 2023 р. по грудень 2023 р. на 90791,90 грн заборгованості за актом № 38 від 31.03.2023 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5722,13 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4, код 32498133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенергогенерація» (07100, Київська обл., місто Славутич, вулиця Військових Будівельників, будинок 7/1, код 40624913) 227728,26 грн (двісті двадцять сім тисяч сімсот двадцять вісім грн 26 коп.) боргу, 48630,79 грн (сорок вісім тисяч шістсот тридцять грн 79 коп.) пені, 5278,67 грн (п`ять тисяч двісті сімдесят вісім грн 67 коп.) 3 % річних, 5722,13 грн (п`ять тисяч сімсот двадцять дві грн 13 коп.) інфляційних втрат та 4310,40 грн (чотири тисячі триста десять грн 40 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.07.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева