Рішення

від 02.07.2024 по справі 912/1295/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуСправа № 912/1295/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" (проїзд Поліграфістів, будинок, 8б, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006)

до: Іноземна юридична особа, зареєстрована за законодавством Румунії WORKER MACHINES S.R.L (800121, Румунія, Галац, проспект Джорджа Кошбука, буд. 251А, блок Італія, поверх 11, кв. 62 (Street G. Cosbuc 251A, blok Italian 1, Etaj 11, ap. 62, Galati, Romania)

про стягнення 101 748,00 євро,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін участі в судовому засіданні не брали,

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення, без проголошення,

УСТАНОВИВ

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" до Іноземна юридична особа, зареєстрована за законодавством Румунії WORKER MACHINES S.R.L про стягнення 101 748,00 євро передоплати з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" зазначило, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Додаткової угоди від 15.01.2024 до Контракту № 63 від 06.12.2023 в частині повернення попередньої оплати, з Іноземної юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Румунії WORKER MACHINES S.R.L підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою від 27.05.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.12.2024 та зупинив провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення документів.

27.05.24 до суду від представника WORKER MACHINES S.R.L Білоуса Сергія Юрійовича надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

29.05.2024 до суду надійшла заява представника відповідача, де останній просить суд здійснювати повідомлення та вручення документів відповідачу у справі через його представника адвоката Білоуса С.Ю.

30.05.2024 до суду надійшла заява, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками представнику відповідачу адвокату Білоусу С.Ю.

Ухвалою від 03.06.2024 господарський суд поновив провадження у справі та змінив дату підготовчого засідання на 02.07.24 об 11:00 год.

28.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову. У поданій заяві відповідач просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та розглядати справу №912/1295/24 за відсутності представника відповідача.

Представники сторін у підготовчому засіданні 02.07.2024 не брали, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Суд здійснює розгляд справи з урахуванням заяви відповідача про розгляд справи за відсутністю його представника.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 02.07.2024 за відсутності представників сторін.

У підготовчому засіданні 02.07.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" (надалі Позивач, Покупець) та WORKER MACHINES S.R.L, яке зареєстроване за законодавством Румунії (надалі Відповідач, Продавець) укладено Контракт №63 від 06 грудня 2023 року (надалі Контракт) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1 Контракту, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити обладнання та їх частини, що надалі іменуються "Товар", на умовах, у порядку та в строки, встановлені цим Контрактом.

Згідно з п. 1.2. Контрактом повне найменування, кількість та ціна Товару, що постачається відповідно до цього Контракту, визначається Інвойсами та Специфікаціями, що додаються до Контракту та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2 Контракту №63 Валюта Контракту Євро.

Покупець здійснює передоплату на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% вартості, частинами по 10%, в термін 56 робочих днів (п. 4.1 Контракту).

Відповідно до п. 5.1 Контракту у разі прострочення поставки товару з причин, що винятково залежать від Продавця, Продавець зобов`язаний за письмовою вимогою сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється протягом усього періоду прострочення незалежно від його тривалості.

Контракт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до Специфікації №1 від 06.12.2023 WORKER MACHINES S.R.L повинен був поставити товар: 3015 Машину для лазерного різання 8456 11 90 00 за ціною 339160 євро ( а. с. 17).

За умовами п. 2 Додаткової угоди від 15.01.2024 до Контракту №63 від 06.12.2023 (а.с. 16), Сторони дійшли згоди про повернення Продавцем Покупцю попередньої оплати, яка була отримана Подавцем за Товар в розмірі 101 748,00 євро в строк до 01.05.2024 включно.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 13.12.2023 до Контракту №63 від 06.12.2023 Сторони дійшли згоди щодо внесення змін до ст. 9 Контракту №65 від 12.12.2023 шляхом викладення її у наступній редакції:

"Покупець і Продавець вживатимуть усіх заходів для вирішення спірних питань і розбіжностей, що виникають під час виконання умов цього Контракту та/або в зв`язку з ним, шляхом взаємних переговорів.

Якщо Сторони не можуть дійти згоди таким шляхом, усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Контрактом або в зв`язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню Господарським судом Кіровоградської області (м. Кропивницький, Україна) із застосуванням норм процесуального права України. Правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України".

Додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками.

Як зазначає позивач, на виконання умов Контракту №63, останній здійснив попередню оплату товару у розмірі 101 748,00 євро:

- 13.12.2023 - 33916,00 євро;

- 15.12.2023 - 33916,00 євро;

- 19.12.2023 - 33916,00 євро.

Додатковою угодою від 15.01.2024 до Контракту №63 від 06.12.2023, Контракт №63 дострокового розірвано за згодою сторін.

Як зазначає позивач, до 01.05.2024 включно, як передбачено умовами п. 2 Додаткової угоди від 15.01.2024 до Контракту №63 від 06.12.2023, відповідач не повернув позивачу сплачену попередню оплату.

02.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" звернулось до Іноземної юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Румунії WORKER MACHINES S.R.L з вимогою про повернення попередньої оплати за товар (а.с. 22)

03.05.2024 відповідач надав відповідь на вимогу, згідно з якою просив перенести терміни повернення попередньої оплати за Контрактом №63 від 06.12.2023.

Позивач не згодний з такою позицією відповідача та вважає, що у нього було достатньо часу з моменту дострокового розірвання Контракту №63 від 06.12.2023 на повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

За змістом ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Спір у даній справі не відноситься до випадків виключної підсудності, наведених у ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 13.12.2023 до Контракту №65 від 12.12.2023, укладеної між позивачем та відповідачем, сторони досягли згоди, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим контрактом або в зв`язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Кіровоградської області (м. Кропивницький, Україна) відповідно до процесуального і матеріального законодавства України.

Місце судового розгляду спору: Господарський суд Кіровоградської області (м. Кропивницький, Україна).

Матеріальним і процесуальним правом, що регулює цей контракт і розгляд суперечок по ньому є право України.

Ураховуючи досягнення сторонами домовленості щодо розгляду спору в Господарському суді Кіровоградської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Кіровоградської області та підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у Постанові від 23 січня 2019 року в справі №355/385/17 вказав: "тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати."

У Постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року в справі №757/5252/17-ц зазначено: "по своїй юридичній суті договір купівлі-продажу є імперативно оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це".

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, враховуючи, що Контрактом №63 від 06.12.2023 та специфікацією до нього передбачено обов`язок поставки товару протягом 40 робочих днів з дня отримання повної плати за відповідною специфікацією, WORKER MACHINES S.R.L не виконало свої договірні зобов`язання. При цьому, відповідач не повернув позивачу попередньо повну оплату за такий товар, що не був поставлений.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої плати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Верховний Суд у Постанові від 09.03.2023 в справі № 910/5041/22 вказав: "згідно з ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар".

Згідно з ч. 1-2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту ч. 1-2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначає, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У спірних правовідносинах, відповідачем і боржником одночасно є нерезидент - іноземна компанія, на ці правовідносини, окрім загального, поширюється і спеціальне законодавство України - Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті та не поширює свою дію на правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Статтею 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених ч. 2 цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до п. 2.2 Контракту №63 Валюта Контракту Євро.

Тобто, як за умовами укладеного між сторонами Контракту, так і згідно з Законом України "Про валюту і валютні операції", враховуючи, що валютою розрахунків виступає євро, то і усі платежі слід здійснювати саме у цій валюті.

Даний висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.07.2018 (справа №761/12665/14-ц), що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Верховний Суд у Постанові від 04.12.2020 в справі №910/8124/19 вважав за доцільне звернутись до висновків щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18), від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19 зазначено, що: "частину 4 ст. 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України)".

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав та перерахував на рахунок продавця попередню оплату в розмірі 64 353,60 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 31JBKLNC від 13.12.2023 на суму - 33 916,00 євро (а.с. 19); № 37JBKLNC від 15.12.2023 на суму - 33 916,00 євро (а.с. 20); № 40JBKLNC від 19.12.2023 на суму - 33 916,00 євро (а.с. 21).

Пунктом 1-2 Додаткової угоди від 15.01.2024 до Контракту №63, сторони дійшли згоди достроково розірвати Контракт та Продавець повинен був повернути Покупцю попередню оплату, яка була отримана Подавцем за Товар в розмірі 101 748,00 євро в строк до 01.05.2024 року включно.

Як зазначає позивач, до 01.05.2024 включно, як передбачено умовами п. 2 Додаткової угоди від 15.01.2024 до Контракту №63 від 06.12.2023, відповідач не повернув позивачу сплачену попередню оплату.

Отже, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за додатковою угодою є таким, що настав.

Відповідно до ч.1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати за товар 03.05.2024 року. Відповідач надав відповідь на вимогу, згідно з якою просив перенести терміни повернення попередньої оплати за Контрактом №63 від 06.12.2023.

Отже, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань є таким, що настав.

На даний час доказів постачання товару чи повернення суми попередньої оплати відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо повернення 101 748,00 євро (попередньої оплати за непоставлений товар) є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

При поданні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 52824,70 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 2109 від 22.05.2024.

Разом з тим, суд враховує, що 28.06.2024 відповідачем подано заяву № б/н від 27.06.2024 про визнання позову.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50 % судового збору в сумі 26 412,35 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а 50 % судового збору в сумі 26 412,35 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 130, 185, 191, 232, 238, 240, 241, 233, 236, 366, 367 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Іноземної юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Румунії WORKER MACHINES S.R.L ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 40807159 (Street G. Cosbuc 251A, blok Italian 1, Etaj 11, ap. 62, Galati, Romania; EUID ROONRC.J17/686/2019; Fiscal Code 40807159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" (проїзд Поліграфістів, будинок, 8б, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006, ідентифікаційний код 39994438) заборгованість в сумі 101 748,00 євро та 26 412,35 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрійська машинобудівна група" (проїзд Поліграфістів, будинок, 8б, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006, ідентифікаційний код 39994438) 26 412,35 грн судового збору, сплаченого при подачі позову згідно із платіжної інструкції № 2109 від 22.05.2024 (оригінал якої залишається в справі).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оригінал рішення, після набрання законної сили, надіслати позивачу.

Копії рішення надіслати позивачу та представнику відповідача через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 12.07.2024.

Суддя М.С. Глушков