Рішення

від 01.07.2024 по справі 916/4322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4322/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (вул. Пухівська, буд. 2, Київ, 02222) до відповідача: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул.Праці,6,Чорноморськ, Одеська область, 68001) про стягнення 99926,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Олейникова С.С. - по довіреності

від відповідача: Сачаєвська Т.П.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" 99926,65 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4322/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

25.10.2023р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.10.2023 призначено справу №916/4322/23 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно якої заперечує проти викладених у відзиві обставин та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.01.2024 призначено справу №916/4322/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

У судовому засіданні 01.07.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

13 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон» (надалі-Позивач/Постачальник) та Державним підприємством «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (надалі-Відповідач/Покупець) був укладений Договір на закупівлю товару №23/99-Т (надалі-Договір). Предметом даного договору була поставка Товару.

Відповідно до п. 1.1. 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом 021: 2015-31210000-1 «Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл», а Покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість і ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Сторонами підписана специфікація на поставку Товару на суму 99 661,31грн. На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю Товар на суму 99 661,31грн.. що підтверджується видатковою накладною: №Д_000393 від 30.06.2023р. на суму 44 576.75 гри.; видатковою накладною: №Д_000394 від 30.06.2023р. на суму 46 43 7.12 грн.; видатковою накладною: №Д_000433 від 07.07.2023р. на суму 8 647,44 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в безготівковій формі протягом ЗО(тридцяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника.

Однак в порушення умов Договору оплата за поставлений товар за вказаними видатковими накладними Відповідачем не була проведена. Строк оплати настав.

Постачальником податкові накладні оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, що підтверджується наданими до суду копіями документів.

Позивач зазначає, що відповідач отримав ПН та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав(є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ.

21.08.2023р. Позивачем направлений до Відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість по Договору та повторно надані копії документів. Претензія отримана Відповідачем 28.08.2023р. Борг не сплачено. Так як в добровільному порядку врегулювати спір не вдалося Позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач вказує, що заборгованість за поставлений товар складає 99661,31грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач нарахував 3% річних в розмірі 265,34грн.

Враховуючи вищевикладене, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 13 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон» (надалі-Позивач/Постачальник) та Державним підприємством «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (надалі-Відповідач/Покупець) був укладений Договір на закупівлю товару №23/99-Т (надалі-Договір). Предметом даного договору була поставка Товару.

Відповідно до п. 1.1. 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом 021: 2015-31210000-1 «Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл», а Покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість і ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Сторонами підписана специфікація на поставку Товару на суму 99 661,31грн. На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю Товар на суму 99 661,31грн., що підтверджується видатковою накладною: №Д_000393 від 30.06.2023р. на суму 44 576.75 грн.; видатковою накладною: №Д_000394 від 30.06.2023р. на суму 46 43 7.12 грн.; видатковою накладною: №Д_000433 від 07.07.2023р. на суму 8 647,44 грн.

Зобов`язання Державним підприємством «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» щодо оплати за продукцію, поставлену по договору Договір на закупівлю товару №23/99-Т, не виконано.

Таким чином, розмір заборгованості Державного підприємства «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» становить 99661,31 гри.

Однак, в порушення умов Договору, на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Отже, як встановлено судом у відповідача виникала заборгованість перед Позивачем в сумі 99661,31 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 265,34 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок річних на думку суду, здійснений належним чином, тому судом 3% річних в розмірі 265,34 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву не заперечує, що він не отримував товару за Договором. Підписані сторонами видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками. Всі документи наявні у Відповідача. Тому, враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі шляхом стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (вул. Пухівська, буд. 2, Київ, 02222, код ЄДРПОУ 42038529) 99661,31грн. основний борг, 265,34грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 11 липня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов