Рішення

від 27.06.2024 по справі 922/1156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024м. ХарківСправа № 922/1156/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 3 я особа, яка не Фізичної особи-підприємця Плис Тетяни Опанасівни, м. Харків заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПП "САНПРОМ", Харківська обл., с. Сороківка до Російської Федерації в особі уряду Російської Федерації (119991, м. Москва, Краснопресненська набережна, 2103274) про стягнення 146 162 140, 01 грн

за участю предситавників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Плис Тетяна Опанасівна (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації в особі уряду Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з держави російська федерація (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь громадянки України фізичної особи-підприємця Плис Тетяни Опанасівни, внаслідок військової агресії рф, 146 162 140 (сто сорок шість мільйонів сто шістдесят дві тисячі сто сорок) грн 01 коп (де:

- втрати, які Позивач понесла у зв`язку із знищенням або ушкодженням майна, на суму 42 690 297,01 (сорок два мільйони шістсот дев`яносто тисяч двісті дев`яноста сім) грн, 01 коп;

- втрати, які Позивач понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, на суму 89 374 403,00 (вісімдесят дев`ять мільйонів триста сімдесят чотири тисячі чотириста три) грн;

- суму упущеної вигоди (доходи, які Позивач могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене) - 72 000,00 грн 00 коп;

- моральної шкоди (витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб) на суму 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) грн 00 коп;

- витрати, понесені для проведення експертизи, 25 440,00 грн).

Також Позивач просить суд стягнути з російської федерації (RUSSIAN FEDERATION код ISORU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України 1 059 800,00 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн.

Позивач обґрунтовує свій позов причиненими з боку Відповідача діями (воєнною агресією рф), що призвели до втрат Позивачем майна, оскільки його будівля була пошкоджена через обстріли та як наслідки зруйновано. А відтак в результаті саме протиправних дій Відповідача Позивачу було спричинено матеріальну шкоду, що дорівнює вартості товарно-матеріальних у відповідності до встановлених експертних висновків.

Ухвалою суду від 12.04.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1156/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання призначити на 02 травня 2024 року о 11:00. Вирішено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Встановлено Відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до ст. 165 ГПК України, - протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом постановлено ухвалу від 02.05.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПП "САНПРОМ" (код ЄДРПОУ 37191598). Підготовче засідання відкладено на 23 травня 2024 року о 10:30.

Судом було визначено про здійснення повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27 червня 2024 року о 11:15.

Представники Позивача та третьої особи в судове засідання не з`явилися. Про день та час розгляд справи були повідомлені належним чином.

Представник Відповідача своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав, будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду від Відповідача не надходило, повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, та шляхом завчасного офіційного оприлюднення ухвали суду у відповідності до ст. 122 ГПК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Водночас, визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Відомості про судовий розгляд даної справи та відповідні процесуальні рішення по ній своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними у мережі Інтернет на офіційному сайті "Судова влада України".

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі документальних доказів.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач, є власником нерухомого майна, розташованого по вул. Успенській, 6 селі Сороківка, Харківського район, Харківській області, а саме майнового комплексу, який складається із:

- виробничо-складської будівлі літ: «А-2» та прибудови літ: «А1-1», «А2-1», «А3-1», «А4-1», власником якої є Плис Т. О. (додаток № 2 копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 28.11.2012 року, видане Виконавчім комітетом Вільхівської сільської ради);

- виробничо-адміністративної будівлі літ. «Б-3» та прибудова літ. «B-1», яка належить на праві власності ОСОБА_1 (додаток № 3 витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2016 року).

Позивач біля 8 років, а саме з 23.06.2016(дата реєстрації), займається підприємницькою діяльністю в статусі фізична особа підприємець (додаток № 4 Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій).

Відповідач, відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України видів економічної діяльності (КВЕД), має право займатися за:

- основним кодом 62.20 наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- іншими кодами: іншими видами роздрібної торгівлі поза магазинами (код 47.99); іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19); дослідженнями кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20); наданням інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у (код 82.99); пакуванням (код 82.92) та управлінням нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код 68.32).

Позивачем з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання додаткових джерел доходів укладено договори оренди з ПП «САНПРОМ» (додаток № 5 копія договору оренди від 12.02.2020 без номеру) та ТОВ «ОВК ФАРМ» (додаток № 6 копія договору оренди від 27.11.2019 № 04/2019), з 21.04.2023 перейменовано на ТОВ «ОВК ХІМ» (додаток № 7 копія рішення учасника від 21.04.23).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України,Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.

Позивачка з метою отримання прибутків від здачі в оренду свого нерухомого майна упродовж понад 10 років вкладала значні обігові кошти на облаштування свого нерухомого майна та території на якій воно розташовано у відповідності до санітарних правил і норм, норм природоохоронного законодавства, організацію руху та інше.

Внаслідок військової агресії рф, Позивачу завдано реальних майнових та моральних збитків на загальну суму 146162140 (сто сорок шість мільйонів сто шістдесят дві тисячі сто сорок) грн, 01 коп, що за офіційним курсом Національного банку України на момент складання Позовної заяви (31.10.2023) становило 4019208 (чотири мільйона сто дев`яносто дві тисячі вісім) доларів США 65 центів (додаток № 8 витяг з Інтернет видань офіційного курсу Нацбанку України щодо іноземних валют на 31.10.2023), у тому числі внаслідок:

- втрати, які Позивач понесла у зв`язку із знищенням або ушкодженням майна, на суму 42690297.00 (сорок два мільйони шістсот дев`яносто тисяч двісті дев`яноста сім) грн, 00 коп, що за офіційним курсом Національного банку України на момент складання позовної заяви (31.10.2023) становило 1173910.09 (один мільйон сто сімдесят три тисячі дев`ятсот десять ) доларів США 09 центів;

- втрат, які Позивач понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, на суму 89374403 (вісімдесят дев`ять мільйонів триста сімдесят чотири тисячі чотириста три) грн, що за офіційним курсом Національного банку України на момент складання позовної заяви (31.10.2023) становило 2457643.09 (два мільйона чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок три ) доларів США 09 цента;

- упущеної вигоди (доходи, які Позивач могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене ) на суму 72000 грн 00 коп (сімдесят дві тисячі) грн, 00 коп, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) становило 1979.87 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять ) доларів США 85 центів;

- моральної шкоди (витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб) на суму 14000000 грн, (чотирнадцять мільйонів) грн, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) становило 384976.03 (триста вісімдесят чотири тисячі сто дев`ятсот сімдесят шість) доларів США 03 центів.

За таких підстав, спір між сторонами полягає в тому, що рф як держава-агресор вчинила дії, які позбавили Позивача можливості здійснювати реалізацію свого права власності на своє майно.

Тобто, спір між сторонами деліктний і зумовлений вчиненням рф делікту порушенням державою-агресором усталеного цивільного правопорядку шляхом поширення свого впливу внаслідок незаконної окупації, руйнування договірних зав`язків, створення перепон у реалізації стороною волі власника тощо, втручання у господарські відносини сторін.

Позивач в обґрунтування свого позову зазначає, що ним вжити заходи у вигляді проведення документування і фіксування нерухомого майна та активів, як одного із елементів доказування вини Відповідача у заподіяні збитків, а саме:

- забезпечення збереження основоположних документів документів, що посвідчують право власності на майно; технічний паспорт, проєктно-кошторисну документацію, тощо;

- письмових повідомлень правоохоронних органів та органів ДСНС про пошкодження російськими агресорами майна та активів підприємства. Ці повідомлення були надіслані/передані в руки адресатам одразу ж після того, як стало відомо про подію та появилася реальна можливість доступу до орендованого нерухомого майна. За результатами цих повідомлень порушено кримінальну справі та посадовими особами ДСНС складено відповідний акт;

- здійснено фото фіксацію та комісійне обстеження пошкодженого об`єкту та майна;

- організації огляду пошкодженого орендованого та власного майна;

- надіслано інформацію про факт пошкодження та знищення майна, зокрема, на електронні адреси: аdep18@gp.gov.ua та warcrimes.gov.ua (Офіс Генерального прокурора України, додаток (№ 9 скриншот, який підтверджує факт передачі інформації); Генеральна прокуратура РФ, (додаток № 10 скриншот, який підтверджує факт передачі інформації); damaged.in.ua(проект KSE Institute спільно з Офісом Президента України та Міністерством економіки створений з метою створення найповнішого переліку усього, що зруйновано у війні, яку РФ розв`язала проти України, додаток № 11 скриншот, який підтверджує факт передачі інформації);

- укладання угоди на оцінку вартості збитків, що нанесені матеріальним активам Позивача внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток № 12 копія договору № 144-И/15/23 від 24.04.2023 з Харківської торгово-промисловою палатою);

- здійснення розрахунків упущеної вигоди.

Крім того, Позивачем вживаючи заходи щодо захисту порушеного свого права, разом з орендаторами його майна, посилається на такі факти дій військовослужбовців рф щодо заподіяння шкоди, що підтверджуються наступним. Експертними висновками від 15.12.2022 № 95-ПМ/22 (додаток № 13 Експертний висновки від 15.12.2022 № 95-ПМ/22), та від 29.06.2023 № 8-ОИ/23 (додаток № 14 Експертний висновки від 29.06.2023 № 8-ОИ/23), які зроблені за заявками ПП «САНПРОМ», та ТОВ «ОВК ХІМ» за результатами первинного фіксування зовнішнього огляду стану їх нерухомого майна та активів. Згідно цих експертних висновків: - нерухоме майно зазначених суб`єктів господарювання та інші активи, розташовані за адресом: вул. Успенська, 6, с. Сороківка, Харківського району і області, знаходяться на території Харківського району, який відноситься до районів проведення воєнних (бойовий) дій, відповідно до наказу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 25.04.22 № 75; - знищення та пошкодження їх нерухомого майна і активів відбулося через пожежу, що виникла 3 квітня через проведення воєнних (бойовий) дій; - пошкодження та руйнація нерухомого майно представляє собою отвори у стіні та покрівлі, посічення та відшарування зовнішнього оздоблення, пошкодження вікон, руйнація кабелів електропостачання, обрушення плит покрівлі та частин стін, деформація та руйнація внутрішніх перегородок залізних елементів та покриттів, сліди пожежі у вигляді оплавлення, обгорання, сажі та кіптяви, руйнація віконних отворів, пошкодження воріт, знищення витяжної системи, систем електропостачання, протипожежного захисту та відеоспостереження тощо.

РеєстрацієюХарківським відділом поліції ГУНП в Харківський області від 29.07.2022 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 22022220000002555 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 ст. 438 КК України (додаток № 15 витяг з ЄРДР).

Це рішення прийнято на підставі матеріалів ЖЄО № 1799 від 22.06.2022, що надійшли з ХРУП № 2 ГУНП в Харківський області, відповідно до яких встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресом: Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6, що призвело до пошкодження будівлі, яка належить ОСОБА_1 , а також було знищено майно, що належить ПП «САНПРОМ».

Реєстрацією Харківським відділом поліції ГУНП в Харківський області № 2 від 26.02.2023 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 12023221340000366 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 ст. 438 КК України (додаток № 16 витяг з ЄРДР). Рішення прийнято на підставі матеріалів ЖЄО № 773 від 25.02.2023, що надійшли з ХРУП № 2 ГУНП в Харківський області, відповідно до яких встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , що призвело до пошкодження будівлі, яка належить ОСОБА_1 , а також було знищено майно, що належить ТОВ « ОВК-ХІМ».

Рішеннями Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 по справі № 922/2129/23 (Додаток № 17) та від 15.11.2023 по справі № 922/3292/23 (Додаток № 18), якими задоволено в повному обсязі позовні заяви орендарів про стягнення з держави-терориста російської федерації (RUSSIAN FEDERATION код ISORU/RUS 643) на їх користь збитків, завданих внаслідок їх військової агресії. Правоохоронні органи кваліфікували дії військових рф за цією статтею, в тому числі з огляду на те, що нежитлова будівля та майно Позивача використовувалися виключно для виробничих цілей, тобто, як майно, що не відноситься до військових об`єктів;

Протоколом огляду будівлі та території на якій розташоване нерухоме майно Позивача, складений 02.05.2023 року співробітником Служби Безпеки України (додаток № 19 копія протоколу огляду).

Постановою слідчих органів від 02.05.2023, якою Позивачку визнано потерпілою (додаток № 20 постанова при визнання Позивача потерпілою).

Висновками комісій у складі посадових осіб Вільхівської сільської ради та Харківської районної військової адміністрації, викладених в актах обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресію Російської Федерації від 17.10.2022 № № 783 та 783/1 (додаток № 21 акт обстежень від 17.10.2022 № 783, додаток № 22 акт обстежень від 17.10.2022 № 783/1).

Комісіями рекомендовано виконання робі з відновлення, капітального ремонту або реконструкції за вказаних об`єктів нерухомого майна. Виявлені візуальні пошкодження, спричинені бойовими діями, потребують додаткового обстеження сертифікованими спеціалістами

Актом про пожежу без номеру, складеного представниками ВЗНС ХРУ ДСНС у Харківський області 04.08.2022 (додаток № 23 копія акту про пожежу), відповідно до якого пожежа нежитлових будинків за вказаним адресом виникла 03.04.2022 через бойові (воєнні), а саме внаслідок обстрілів військовослужбовцями рф із використанням артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру.

Щодо доказів стосовно реальних збитків, посилається на Звіт № 5-ОИ/23 від 30.06.2023 року та Висновки експертів Харківської торгово-промислової палати про оцінку вартості реальних збитків та потреб у витратах, необхідних для відновлення нерухомого майна нанесених Позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток № 24 копія Звіту № 5-ОИ/23 про оцінку вартості реальних збитків та потреб у витратах, необхідних для відновлення нерухомого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що нанесені нерухомому майну, власником якого є ОСОБА_1 ) , згідно яких ринкова вартість реальних збитків, які Позивач понесла у зв`язку із знищенням або ушкодженням майна, станом на дату оцінки становить 42690297.01 (сорок два мільйони шістсот дев`яносто тисяч двісті дев`яносто сім) грн 01 коп які за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) дорівнює 1173910.09 (один мільйон сто сімдесят три тисячі дев`ятсот десять) доларів США 09 центів. Ринкова вартість реальних збитків, які Позивач понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, становило 89374403 (вісімдесят дев`ять мільйонів триста сімдесят чотири тисячі чотириста три) грн, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) становило 2457643.09 (два мільйона чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок три ) доларів США 09 цента;

Позивач посилається на докази, які підтверджують упущену вигоду у сумі упущеної вигоди (доходи, які Позивач могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене) на суму 72000 грн 00 коп (сімдесят дві тисячі ) грн, 00 коп, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) становило 1979.87 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять ) доларів США 85 центів; - договори оренди з ПП «САНПРОМ» та ТОВ «ОВК ХІМ»; - довідки ПП «САНПРОМ» від 30.09.2023 № 30/09-23 (додаток № 25), та ТОВ «ОВК ХІМ» від 30.09.2023 № 30/09-001 (додаток № 26), відповідно до яких керівники зазначених суб`єктів підприємницької діяльності підтверджують, що внаслідок військової агресії вони не нараховували та не сплатили Позивачу, зокрема ПП «САНПРОМ» - 20000.0 тис. грн та ТОВ «ОВК ХІМ» - 52000.0 тис. гривень; - акт звірки взаєморозрахунків за період 24.02.2022 30.09.2023 між Позивачем ПП «САНПРОМ» (додаток № 27) та оборотна сальдова відомість по рахунку 3771 з ТОВ «ОВК ХІМ» (додаток № 28).

Також, Позивач посилається на наступі докази, які на думку першого підтверджують моральну шкоду. Так, Позивачка є громадянкою України. У 2014 році російська федерація внаслідок проведення незаконного референдуму та агресивної політики захопила частину території України, в тому числі територію Автономної Республіки Крим, а 24 лютого 2022 року здійснила відкритий напад на Україну.

Це призвело до величезних матеріальних збитків та порушення прав позивачки, у зв`язку з чим їй завдано моральних страждань, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із незаконною збройною агресією російської федерації проти України, оскільки: - вона щоденно зазнає стрес через постійний страх за своє життя, життя близьких, який обумовлено безпідставними звинуваченнями агресора у використанні її майна, у тому числі її сином основного беніфіціара ТОВ «ЗДРАВОФАРМ», для виробництва начебто разом із США хімічної зброї, що фактично відносить всіх їх під категорії осіб, які підлягають фізичному знищенню; - вона щоденно зазнає стресу через постійні повітряні тривоги, та необхідність перебувати тривалий час в укритті, через що, втратила нормальний сон і станом на сьогодні не спить вночі та здригається від виття сирени; - щоденне споглядання за зруйнованими ракетними ударами будівель у м. Харкові приносить їй додатковий дискомфорт та втрату віри в людяність загарбників; - руйнування та пошкодження майна Позивача, побудованого за рахунок багаторічних заощаджень, накопичених шляхом обмеження або відмові від реальних благ, призвели до втратити можливості повсякденно використовувати своє майно для отримання гідного рівня життя. Мета Позивача забезпечити гідну старість за рахунок багаторічних обмежень своїх витрат на власні потреби зруйнована по вині Відповідача, оскільки Позивачка позбавлена можливості реалізувати свої звички і бажання за рахунок орендної плати та/або реалізації свого нерухомого майна у зв`язку із його руйнуванням; - за весь період військової агресії, починаючі з 22.02.2022 по теперішній час, Позивачка намагається за власний рахунок поновити порушені права витрачаючи свої заощадження та час на організацію і забезпечення належного захисту своїх порушених прав, зокрема, підготовку заяв та судових позовів, відвідуванням установ органів державної влади тощо. За таких умов вона позбавлена можливостей реалізовувати свої звички та бажання за рахунок орендної плати, а її цивільне життя весь цей час перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.

Таким чином, душевні страждання Позивачки, яких вона зазнала та зазнає у зв`язку із: протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів, які проживали на окупованій росією території; знищенням/пошкодженням її майна; приниженням її честі та гідності, як фізичної особи, а також її ділової репутації постійно породжували та продовжують тривогу, страх, паніку, відчуття безпомічності та горя, злість, розпач тощо, що зі свого боку впливає на сфери її життєдіяльності, професійну, сімейну, соціальну, політичну, духовну, економічну та міжособистісної взаємодії. Як наслідок, в її емоційному стані відбулися тяжкі зміни, що призвело до погіршення відносин з людьми, накопичення психологічного негативу, які явно прискорили процеси її старіня та перешкоджають її активному соціальному функціонуванню.

Позивач посилається, що такі обставини кваліфікуються у відповідності до цивільного законодавства як моральна шкода, яка підлягає стягненню з росії. Європейський суд з прав людини визначає розмір відшкодування моральної шкоди виходячи із співмірності заподіяних болю, страждань, тілесних ушкоджень, психічних розладів позовним вимогам заявника, з урахуванням наявності порушень державою скаржника Конвенції по захисту прав людини і адекватності відновлення прав людини. Враховуючі глибину моральних страждань Позивача, безпрецедентність та неадекватність дій росієї відносно норм міжнародного права, величезні матеріальні і моральні витрати, які необхідні докласти для відновлення прав Позивача, користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди розрахунково дорівнює 10 відс. від вартості позову, а саме 14 000000 (чотирнадцять мільйонів) грн, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (31.10.2023) становило 384976.03 (триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість) доларів США 03 центів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлено у ч. 2 ст. 16 ЦК. Законом N 2147-VIII було змінено абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК. Так, починаючи з 15.12.2017, суд вправі захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що буде встановлений судом у визначених законом випадках. У свою чергу КУ не містить положень, які б зводились до обмеження осіб у праві на судовий захист їхніх цивільних прав, свобод чи інтересів. Навпаки, у ч. 5 ст. 55 Основного Закону України міститься загальне правило про те, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави є основною метою при вирішенні судом господарських справ та виконанні завдань господарського судочинства.

Суд встановлює способи захисту цивільних прав або інтересів визначені цим же Законом № 2147-VIII, де ч. 2 ст. 5 ГПК доповнено новелою господарського судочинства відповідно визначення судом ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, а саме: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначена новела у процесуальній нормі, є по суті спробою імплементації у національному процесуальному законодавстві усталеної практики ЄСПЛ, відповідно до якої конвенційні права мають бути практичними та ефективними, а справедливий судовий розгляд не закінчується ухваленням рішення, оскільки судове рішення також має бути виконане належним чином. Зазначена норма запроваджена законодавцем насамперед з метою ефективного захисту приватного права або інтересу, що визначається у спосіб, встановлений самим же судом, створює нові можливості для судового захисту.

Особливістю захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів є можливість вибору різних порядків визнання порушення прав та правового впливу на порушника, що не обмежується способами, встановленими ст. 16 ЦК України.

Вирізняють ознаки поняття способів захисту цивільних прав: 1) підставою їх застосування є закон чи договір; 2) реалізується суб`єктом у рамках матеріального правовідношення; 3) виникає із факту об`єктивно-протиправного діяння (порушення, невизнання чи оспорювання права) Наведене поняття способів захисту цивільних прав та його ознаки, на нашу думку, необхідно застосовувати також і до судових способів захисту приватних прав.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. (Постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі N° 6-55Ц15. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43675421.).

Повертаючись до конвенційних провідників нової норми ст. 5 ГПК України, ст. 13 ЄСПЛ передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі конвенційних прав і свобод.

ЄСПЛ неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 СКПЛ, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі Гуренка проти України (Gurepka v.т Ukraine, №.61406/00, §59, 6.09.2005); ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey, №.21987/93, § 95, 18.12.1996); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі Кудла проти Польші (Kudla v. Poland, №.30210/96, §158, 26.10.2000), рішення у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, №.20390/07, $29, 16.05.2013) - Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №339/142/16-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79298376.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

З матеріалів справи вбачається, у відповідності до наданих Позивачем доказів, а саме: - експертними висновками від 15.12.2022 № 95-ПМ/22 та від 29.06.2023 № 8-ОИ/23; - висновками комісій у складі посадових осіб Вільхівської сільської ради та Харківської районної військової адміністрації, викладених в актах обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресію Російської Федерації від 17.10.2022 № № 783 та 783/1; - звітом № 5-ОИ/23 від 30.06.2023 року та Висновками експертів Харківської торгово-промислової палати про оцінку вартості реальних збитків та потреб у витратах ,необхідних для відновлення нерухомого майна нанесених Позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, суд зазначає, що законодавством України на Позивача не покладається обов`язок доказування вини Відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів (витягом з ЄДРДР, актом про пожежу, правовстановлюючими документами) доведено повний склад цивільного правопорушення, як і доведено заявлений розмір збитків (висновками експертів, виконаних на підставі обов`язкової для використання Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності), що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків.

Враховуючи викладене у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту зважає на його ефективність.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог (їх розміру), Позивачем додана до позову договори оренди з ПП «САНПРОМ» та ТОВ «ОВК ХІМ»; довідки ПП «САНПРОМ» від 30.09.2023 № 30/09-23 та ТОВ «ОВК ХІМ» від 30.09.2023 № 30/09-001, відповідно до яких керівники зазначених суб`єктів підприємницької діяльності підтверджують, що внаслідок військової агресії вони не нараховували та не сплатили Позивачу, зокрема ПП «САНПРОМ» - 20000.0 тис. грн та ТОВ «ОВК ХІМ» - 52000.0 тис. гривень; акт звірки взаєморозрахунків за період 24.02.2022 30.09.2023 між Позивачем ПП «САНПРОМ» та оборотна сальдова відомість по рахунку 3771 з ТОВ «ОВК ХІМ», отже, відповідно розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) від неможливості провадження своєї діяльності у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, становить 1979.87 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять ) доларів США 85 центів.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З положень ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

При цьому, упущена вигода будучи складовою поняття збитків, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Суд дійшов до висновку, що позивачем доведено, а судом встановлено заподіяння шкоди позивачу діями відповідача, матеріалами справи підтверджується також причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою шкодою. Так само, з матеріалів справи вбачається наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу (зазначене відповідачем не спростовано/не доведено). Таким чином судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

16.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.2022 № 1522/38858 «Про затвердження Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності» (далі Методика).

Згідно з пунктом 1 Розділу 1 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Пунктом 1 розділу IV Методики № 3904/1223 встановлено, що визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, єдині майнові комплекси (надалі - ЄМК) підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо здійснюється відповідно до цього розділу.

Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

Згідно пункту 2 розділу IV Методики № 3904/1223, під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

В п. 9 розділу I Методики визначено, що для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Позивачем, згідно наданих доказів доведені обставини, які свідчать, що Відповідач своїми діями порушив право власності на майно, яким Позивач не зміг скористатись у своїй діяльності шляхом надання в оренду, оскільки дане майно було пошкоджено та частково зруйновано, що позбавляє його можливості володіння та користування цим майном.

Щодо моральної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка б завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з ЇЇ вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість», що зазначена у ст. 23 Цивільного кодексу України, які є оціночними поняттями, та суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (вказана позиція викладена у Постанові ВС КАС України №750/750/6330/17 від 27 листопада 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (ЗТАИКОУ V. ВИШАКІА, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, внаслідок постійних обстрілів та бомбардувань міста Чернігів, де проживав позивач зі своєю сім`єю, йому, було завдано моральної шкоди, яка пов`язана з моральними переживаннями, тривогою та постійним острахом, станом стресу, фізичними та психічними стражданнями (у зв`язку з відсутністю належної медичної допомоги, нормального сну, харчування та необхідністю постійно ховатися у бомбосховищах, необхідністю евакуюватися, разом з неповнолітніми дітьми з місця проживання). Через постійні стреси позивач зазначив значних фізичних та психологічних незручностей. Позивач почувався захищеним, подорожував, мав стабільну роботу та не боявся за своє життя, планував виховувати дитину у безпечних умовах, життя якого водночас було зруйноване військовим вторгненням, а демократичні права і свободи порушені. Внаслідок його вимушеного переселення з м. Чернігова через збройну агресію рф проти України, він відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям. Душевні та психологічні страждання тривають і досі. Внаслідок збройної агресії російської федерації завдану їй моральну шкоду позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 14 000 000 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що Позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, підтверджується розмір завданої шкоди та моральної шкоди, внаслідок збройної агресії Відповідача, позбавленням Позивача права на мирне існування та володіння майном, то вимоги Позивача про відшкодування майнової шкоди в розмірі 132162140,01 грн та моральної шкоди в розмірі 14 000 000,00 грн, є доведеними та підлягають задоволенню.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із зазначеного вище вбачається, що Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги Позивача не спростовано.

Щодо вимоги Позивача про визнання потерпілою особою суд зазначає наступне.

За приписами статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 7 вказаної статті кодексу передбачено, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Водночас приписами ст. 20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про визнання юридичної особи потерпілою в силу вимог процесуального закону не віднесені до юрисдикції господарського суду, оскільки визнання особи потерпілою здійснюється в рамках кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи документальними доказами та підлягають частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, господарський суд зазначає таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В ч. 2 ст.129 ГПК України зазначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви, останній за результатами розгляду справи стягується господарським судом з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, перебої з електроенергією, тобто обставин які впливають на працездатність, великий обсяг поданих документів та доказів, вивчення надвеликого об`єму практики на які посилалися учасники справи та які застосовані судом при виготовленні кінцевого документу, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2024 року у справі №922/1156/24 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі уряду Російської Федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь громадянки України фізичної особи-підприємця Плис Тетяни Опанасівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області; фактична адреса: проїзд Садовий, буд. №22 , кв. №64, м. Харків; адреса для листування:62430,с. Сороківка Харківського району Харківської обл. вул. Успенська № 6) внаслідок військової агресії рф, суму у розмірі 146 162 140 (сто сорок шість мільйонів сто шістдесят дві тисячі сто сорок) грн 01 коп (де: - втрати, які Позивач понесла у зв`язку із знищенням або ушкодженням майна, на суму 42 690 297,01 (сорок два мільйони шістсот дев`яносто тисяч двісті дев`яноста сім) грн, 01 коп; - втрати, які Позивач понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права, на суму 89 374 403,00 (вісімдесят дев`ять мільйонів триста сімдесят чотири тисячі чотириста три) грн; - суму упущеної вигоди (доходи, які Позивач могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене) - 72 000,00 грн 00 коп; - моральної шкоди (витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб) на суму 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) грн 00 коп; - витрати, понесені для проведення експертизи, 25 440,00 грн).

Стягнути з Російської Федерації в особі уряду Російської Федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 059 800,00 грн

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "10" липня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін