Постанова

від 10.07.2024 по справі 911/2722/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2722/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Карпечкін Т.П.)

від 23.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

від 23.04.2024

у справі № 911/2722/22

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клімова Надія Валентинівна, державний реєстратор Макаренко Володимир Вікторович Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Агроінвест ЛТД",

про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника,

за участю представників учасників справи:

позивача - Кєєр О.С. , Сиротюк Р.В. ,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - Тандир Д.В. ,

третіх осіб - не з`явились.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника.

1.2. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що розпорядчі та реєстраційні дії щодо його 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" та повноваження щодо управління товариством були здійснені поза його волею та без його відома, оскільки вчинялись сторонньою особою на підставі підробленої довіреності від 29.11.2022 № 1957, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, яка позивачем не підписувалась і не надавалась. За таких обставин, позивач зазначає, що наявні підстави для визнання недійсними усіх правочинів, вчинених на підставі такої довіреності.

1.3. У подальшому, позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив:

- визнати недійсною довіреність, посвідчену 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені ОСОБА_2 , на ім`я ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агроінвест ЛТД" (далі - ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД") від 01.12.2022, який укладено між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1957, діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 щодо відчуження належної ОСОБА_2 частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД";

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД", посвідчений 01.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими № 6266, № 6267 та № 6268, яким відчужено (передано) 100% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним наказ директора ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" від 02.12.2022 № 02/12/2022 про призначення директором товариства - ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним рішення єдиного учасника ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" від 01.12.2022 № 01/12/2022 про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" ОСОБА_2 за власним бажанням з 01.12.2022, призначення на посаду директора ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" ОСОБА_1 з 02.12.2022;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 о 09:51:01, №1003551070004010998, змін складу засновників (учасників) або змін відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогорської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД";

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 06.12.2022 о 09:29:46, № 1003551070005010998, змін кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера); змін керівника або відомостей про керівника юридичної особи; змін до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену державним реєстратором Білогорської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД";

- стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" загальною вартістю 3000,00 грн;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом відновлення складу учасників, який існував до 05.12.2022 (дати вибуття частки), визначивши склад учасників ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" та розподіл часток між ними таким чином: ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" складає 100% голосів, що в грошовому еквіваленті становить 3000,00 грн.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2023 у справі №911/2722/22 позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

2.2. Постановою Північного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22 рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 скасовано частково та прийнято у цій частині нове рішення. Викладено резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агроінвест ЛТД» (07425, Київська обл., Броварський район, с. Мокрець, вул. Бервицька, 41-А, код 42128266) у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агроінвест ЛТД» загальною вартістю 3000 (три тисячі),00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна),00 грн судового збору за подання позовної заяви».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №466/3221/16, від 01.04.2020 у справі №813/1056/18, від 02.08.2023 у справі №761/13310/22.

Крім того, скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. При цьому також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17, від 17.10.2019 №678/364/15-ц, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, від 10.03.2020 у справі №9901/740/18.

3.2. Позивач 26.06.2024 подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача 2.

Також ОСОБА_2 подав до Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

3.3. Відзиви від інших учасників справи до Суду не надходили.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. З матеріалів реєстраційної справи ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» вбачається, що ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» створено єдиним засновником ОСОБА_2 08.05.2018, який до грудня 2022 року був єдиним власником 100% статутного капіталу.

Як свідчать наявні у реєстраційній справі ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» документи, 02.12.2022 проведено реєстраційну дію зміни власника ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» на ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» від 01.12.2022, складеного між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1957, та ОСОБА_1 .

4.2. Щодо ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" 02.12.2022 проведено реєстраційну дію зміни власника на ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" від 01.12.2022, складеного між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1957, та ОСОБА_1 .

4.3. Відповідно до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" від 01.12.2022 ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв належну ОСОБА_2 100% частку у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД".

У вказаному акті зазначено, що частка у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" передається покупцю згідно з умовами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД" від 01.12.2022.

Зазначений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства складено на підставі Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» від 01.12.2022, який було підписано відповідачем 1 та відповідачем 2. При цьому, відповідач 1 діяв від імені позивача, як продавця, на підставі довіреності від 29.11.2022 № 1957.

Відповідачем 2 видано наказ від 02.12.2022 №02/12/2022 про призначення себе - ОСОБА_1 директором Товариства, а також рішення №01/12/2022 єдиного учасника Товариства від 01.12.2022 про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора Товариства ОСОБА_2 за власним бажанням з 01.12.2022, а також призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 02.12.2022.

4.4. Спір у справі виник у з в`язку з тим, що, за доводами позивача, у нього був відсутній намір продажу (передачі) належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД", відповідне рішення ним не приймалось, дії по відчуженню частки не вчинялись, жодних осіб на продаж частки позивачем не уповноважувалось, довіреність від 29.11.2022 № 1957 на ім`я ОСОБА_3 не видавалась та не підписувалась.

4.5. За вказаним фактом підробки довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1957, на ім`я ОСОБА_3 та вчинення оскаржуваних правочинів, на підставі відповідної заяви позивача Броварським РУП ГУНП в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12022111130002616 від 07.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.

Так, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 11.02.2023, останній повідомив, що довіреності від ОСОБА_2 не отримував і не бачив, підписував документи, підготовлені покупцем ОСОБА_7 , з яким перебував у тривалих дружніх та ділових відносинах, які ґрунтувались на довірі. Тобто, ОСОБА_3 безпосередньо засвідчив, що не знайомий з ОСОБА_2 і ніколи його не бачив, останній довіреність не видавав, відповідне волевиявлення не висловлював, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни разом з довірителем ( ОСОБА_2 ) в момент посвідчення довіреності від 29.11.2022 № 1957 не були присутні. В своїх показах ОСОБА_3 зазначив, що довіреність від 29.11.2022 № 1957, на підставі якої вчинялись правочини щодо відчуження частки позивача, побачив лише в день вчинення правочину з відповідачем 2 щодо відчуження частки, відповідна довіреність вже була оформлена в комплекті підготовлених покупцем документів.

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 17.02.2023 останній заперечував знайомство з ОСОБА_3 .

4.6. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна в поясненнях від 04.05.2023 № 117/01-16 повідомила про неможливість надати оригінал довіреності від 29.11.2022 № 1957 у зв`язку з її вилученням слідчими органами.

4.7. В матеріалах справи міститься висновок експерта від 03.02.2023 № СЕ-19/111-23/2947-ПЧ у кримінальному провадженні, з якого вбачається факт підроблення підпису ОСОБА_2 на довіреності 29.11.2022 від № 1957.

4.8. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:

- оскаржувані у справі правочини безпосередньо вплинули на корпоративні права позивача і позов спрямований на захист саме корпоративних прав шляхом відновлення права позивача на 100% частку у статутному капіталі ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» внаслідок встановлення фактів підроблення правочинів, на підставі яких відповідне майно протиправно вибуло з власності позивача;

- належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

- твердження позивача про відсутність його волевиявлення на відчуження частки не заперечено та не спростовано відповідачами;

- суд дійшов висновку про недоцільність призначення почеркознавчої експертизи у зв`язку з неможливістю її проведення, оскільки відсутній оригінал довіреності і відповідні обставини за заявленим позивачем фактом підробки мають розслідуватись (розслідуються) правоохоронними органами. Позивачем надано до матеріалів справи висновок експерта від 03.02.2023 року № СЕ-19/111-23/2947-ПЧ у кримінальному провадженні, з якого вбачається факт підроблення підпису ОСОБА_2 на довіреності від 29.11.2022 № 1957;

- наведені обставини в сукупності свідчать про підроблення підпису ОСОБА_2 та фальсифікацію довіреності від 29.11.2022 № 1957 від його імені, на підставі якої сторонні особи (відповідачі) заволоділи належними позивачу майновими та корпоративними правами;

- встановлення судом обставин стосовно відсутності вільного волевиявлення учасника правочину та невідповідності вчиненого правочину внутрішній волі є імперативною підставою для визнання такого правочину недійсним;

- у відповідача 2 були відсутні підстави для набуття у власність належної позивачу 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД», тому у відповідача 2 не виникло жодних корпоративних прав щодо управління відповідним Товариством;

- вчинені відповідачем 2 акти не породжують відповідних правових наслідків і підлягають визнанню недійсними, як вчинені особою, яка не є учасником Товариства та не має жодних корпоративних прав щодо Товариств;

- вимога позивача про витребування від відповідача 2 частки в статутному капіталі ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «УКР-АГРОІНВЕСТ ЛТД» підлягає задоволенню;

- як наслідок визнаних недійсними в ході розгляду спору правочинів та актів, підлягають скасуванню вчинені на їх підставі реєстраційні дії.

4.9. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:

- встановлені обставини в сукупності свідчать про підроблення підпису ОСОБА_2 та фальсифікацію довіреності від 29.11.2022 № 1957 від його імені, на підставі якої сторонні особи (відповідачі) заволоділи належними позивачу майновими та корпоративними правами та дають достатні підстави вважати відсутнім волевиявлення позивача на відчуження належної йому частки (100%) в статутному капіталі ТОВ "Укр-Агроінвест ЛТД";

- у подібних спірних правовідносинах належним способом захисту є витребування власником майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). У такому випадку недоцільно оскаржувати весь ланцюжок правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора, рішення єдиного учасника та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, оскільки наведені вимоги не відповідають належному та ефективному способу захисту порушеного права;

- колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про витребування від відповідача 2 частки в статутному капіталі ТОВ «Укр-Агроінвест ЛТД» у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Укр-Агроінвест ЛТД» є обґрунтованою та підлягає задоволенню;

- колегія суддів вважає достатнім для відновлення порушеного права позивача витребування від відповідача 2 частки в статутному капіталі ТОВ «Укр-Агроінвест ЛТД» у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Укр-Агроінвест ЛТД», у зв`язку з чим відсутні правові підстави та доцільність для задоволення вимоги позивача про відновлення становища, яке існувало до порушення прав шляхом відновлення складу учасників, який існував до 05.12.2022 (дати вибуття частки).

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2722/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі №911/2722/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22.

5.2. Скаржник визначив об`єктом касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22.

При цьому Суд ураховує, що постанова суду апеляційної інстанції в частині часткового скасування рішення суду жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак у цій частині Судом не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

6.4. Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду слід відзначити таке.

Так, у постановах від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а (на які посилається скаржник) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у справах про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства відповідачами є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Натомість, у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції задоволено позовну вимогу про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки у статутному капіталі товариства (набувача майна), який незаконно заволодів часткою позивача, а відтак наведені висновки у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а у відповідній частині стосуються іншого предмета та підстав позову, а також способу захисту порушеного права, а відтак такі є нерелевантними до спірних правовідносин.

Суд також відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №761/13310/22, адже предметом спору у даній справі було зобов`язання відповідача відновити доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження приватному виконавцю та стягнення з ДП «Національні інформаційні системи» на користь позивачки збитків. Верховний Суд, відмовляючи у позові з мотивів, зазначених у даній постанові, відзначив що належним відповідачем у справах щодо відновлення доступу приватним виконавцям до Автоматизованої системи виконавчого провадження є Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень, на який покладено повноваження щодо тимчасового зупинення, створення та забезпечення функціонування зазначеної автоматизованої системи.

Відтак, правовідносини у справі №761/13310/22 визначально різняться предметами, підставами позову та суб`єктним складом зі справою, що переглядається, що свідчить про їх неподібність. При цьому Суд ураховує, що у справі №911/2722/22 не встановлено обставин, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Отже, проаналізувавши зміст постанов від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а (у тій частині на яку посилається скаржник) та від 02.08.2023 у справі №761/13310/22, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та міркування викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже останні суттєво відрізняються предметами та підставами позову, способами захисту, а також фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення релевантним до обставин цієї справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а (у тій частині на яку посилається скаржник) та від 02.08.2023 у справі №761/13310/22, адже Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, стосуються правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №911/2722/22 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

6.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (із посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України)

6.5.1. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі позивач вказує, що господарськими судами встановлені обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів зазначає, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Саме лише посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

Поряд з тим скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання таких доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими.

Наведені у касаційній скарзі мотиви у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, Суд відхиляє посилання скаржника, що суди мали виходити не із висновку експерта, як доказу у справі, а із факту відкликання спірної довіреності як необґрунтовані та такі, що суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, зокрема щодо того, що позивач жодних довіреностей не видавав та не уповноважував будь-яких осіб (зокрема і відповідача 1) на розпорядження частки товариства.

У свою чергу, правові позиції у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17, від 17.10.2019 №678/364/15-ц, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, від 10.03.2020 у справі №9901/740/18 у частині затосування норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються саме застосування норм процесуального права, які є загальними та універсальними, і застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, що не залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин. Разом з тим, скаржником не доведено, а Судом не встановлено під час перегляду оскаржуваних судових рішень порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема принципу вірогідності доказів.

6.5.2. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України), наведена скаржником у касаційній скарзі, не отримала свого підтвердження. Вказані доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Відтак доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відхиляються Судом, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених міркувань відсутні.

6.6. Отже, наведені скаржником доводи у сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.7. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.8. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №911/2722/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко