Постанова

від 27.06.2024 по справі 15/81

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 15/81

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційні скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -В.В. Андрієнко, судді: В.В. Шапран, С.І. Буравльов) від 13.04.2023

у справі № 15/81

за заявою Міністерства економіки України

до 1) Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"

2) Міжнародної універсальної товарно-сировинної біржі "Епсілон"

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олет Груп"

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс"

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінком Плюс"

про визнання результатів аукціону недійсним,

в межах справи № 15/81

за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "!Київський радіозавод"

за участі Прокуратури міста Києва

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - Колода Є.Г., Івашковський Д.В., в порядку самопредставництва,

представник відповідача-1 - не з`явився,

представник відповідача-2 - не з`явився,

представник відповідача-3 - Снісаренко Д.І., адвокат,

представник відповідача-4 - не з`явився,

представник відповідача-5 - не з`явився,

представник відповідача-6 - не з`явився,

від Офісу Генерального прокурора - Штін Д.С.

від Фонду державного майна України - Євич О.П., в порядку самопредставництва.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 12.07.1996 Арбітражний суд міста Києва ухвалив порушити, за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" (далі - Боржник).

01.10.1997 Арбітражний суд міста Києва постановив визнати Боржника банкрутом з призначенням ліквідаційної комісії.

23.04.2002 Господарський суд міста Києва ухвалив здійснювати подальший розгляду справи із застосуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 30.06.1999.

За час провадження у цій справі ліквідатор Боржника неодноразово змінювався, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання повноважень ліквідатора Боржника та призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.

1.2. 02.12.2016 Міністерство економіки України (далі - Позивач, Міністерство) подало заяву, а 23.03.2017 - доповнення до цієї заяви, про визнання незаконними дій замовника аукціону Боржника - ліквідатора ОСОБА_3 та визнання недійсними результатів аукціонів з продажу об`єктів нерухомого майна Боржника, проведених 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016 (далі - Аукціони).

1.3. Заяви обґрунтовані порушенням порядку організації та проведення оспорюваних Аукціонів з продажу об`єктів нерухомого майна Боржника, оскільки:

- ліквідатор Боржника, сформувавши новий перелік ліквідаційної маси, між тим не погодив його з Мінекономрозвикту (правонаступник - Позивач), що забезпечує реалізацію державної політики у сфері об`єктів управління власністю Боржника як об`єктами державної власності, а до звіту ліквідатора не додано інвентаризаційні описи і інші документи, що надаються до звіту ліквідатора в сил закону;

- Мінекономрозвитку не погоджувало ліквідатору Боржника Міжнародну універсальну товарно-сировинну біржу "Епсілон" (далі - Відповідач-2) як організатора аукціону;

- умови договору на організацію та проведення торгів від 04.04.2016 не містять інформації стосовно об`єкту продажу (зокрема площу стадіону зі спорудами);

- ліквідатор не оприлюднював на веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про проведення аукціону від 16.05.2016;

- ціна продажу майна на Аукціонах занижена від ринкової;

- продаж майна Боржника не був організований з реалізацією спочатку у вигляді цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК);

- учасники Аукціонів не пропонували стартової ціни продажу майна, у зв`язку з чим оспорювані Аукціони мали бути визнані такими, що не відбулись, чого зроблено не було.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 21.07.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив: частково задовольнити заяву Позивача, визнати недійсними Аукціони, а в решті заяви відмовити.

2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для визнання Аукціонів недійсними, оскільки ліквідатор Боржника всупереч нормам закону не погодив з Позивачем організатора аукціону, не дотримав процедури продажу майна у вигляді ЦМК, що призвело то істотного зменшення ціни, не дотримав порядку щодо публікації оголошення про проведення аукціонів, а тому третім особам здійснений продаж належного державі майна Боржника за цінами, що значно менші за початкові. Відмова у визнані незаконними дій замовника Аукціонів - ліквідатора Боржника мотивована неналежним способом захисту, оскільки дослідження та оцінка дій ліквідатора здійснюється у разі подання скарги на дії ліквідатора.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. В апеляційному суді справа переглядалась судами неодноразово.

05.07.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив: залучити до участі у справі під час розгляду заяви Міністерства економіки України до Боржника (Відповідач-1) про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи №15/81 як співвідповідачів: організатора спірних аукціонів - Відповідача-2 та кінцевих власників майна, що було предметом продажу на спірних Аукціонах - ТОВ "Київенергоком", ТОВ "Олет Груп", ТОВ "Вадрингс" та ТОВ "Стінком плюс".

29.11.2022 Верховний Суд за результатами здійснення касаційного провадження за скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури постановив: задовольнити цю скаргу частково, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 в частині відмови у визнанні недійсними результатів аукціонів від 16.05.2016, 17.10.2016, 21.10.2016, а справу у скасованій частині направити на новий апеляційний розгляд, а в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 залишити без змін.

3.2. При новому апеляційному розгляді 13.04.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив: задовольнити апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком", скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача відмовити.

3.3. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для визнання недійсними Аукціонів з продажу майна Боржника, оскільки:

- ліквідатор ОСОБА_3. організував проведення Аукціонів відповідно до прийнятого комітетом кредиторів рішення, що відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції цього закону від 30.06.1999, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки процедура продажу майна Боржника розпочалась, а публікація оголошення про продаж майна та погодження комітетом кредиторів Боржника здійснені до набрання чинності з 19.01.2013 нової редакції вказаного закону;

- порядком продажу майна Боржника, що встановлений комітетом кредиторів у рішенні 27.06.2012 погоджений продаж майна окремими лотами за методом зниження ціни від початкової доти не виявиться бажаючий придбати майна та укласти договір;

- матеріали справи містять публікацію оголошення про проведення оспорюваних аукціонів;

- Законом про банкрутство в редакції від 30.06.1999 не передбачено обов`язку ліквідатора погоджувати організатора аукціону з продажу майна Боржника з органом управління і таких самих повноважень не має Фонд державного майна України, оскільки Боржник не перебуває в процесі приватизації.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Матеріали справи містять лист Міністерства юстиції України від 26.04.2016 №14418/10454-0-33-16/9, яким комітету кредиторів Боржника надано аналогічне з Інформаційним листом Вищого Господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI) роз`яснення, що у випадку наявності станом на 19.01.2013 публікації оголошення про продаж майна або порядку реалізації майна боржника, продаж майна проводиться відповідно до Закону у редакції від 30.06.1999.

4.2. До матеріалів справи ТОВ "Саратекс" надало копію протоколу засідання комітету кредиторів Боржника від 27.06.2012 № 1/3, на якому установлено та затверджено порядок продажу майна Боржника під назвою "Порядок продажу майна Банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод", а також надано копію такого порядку.

Оригінали протоколу № 1/3 засідання комітету кредиторів від 27.06.2012 та порядку продажу майна Боржника, затвердженого протоколом засідання комітету кредиторів Боржника, було оглянуто у судовому засіданні 13.04.2023 судом та сторонами у цій справі.

Представники прокуратури та Позивача, оглянувши ці оригінали, зазначили, що надані оригінали не відповідають наявним у матеріалах копіям. ТОВ "Саратекс" разом із відзивом надало суду копії наданих документів.

4.3. Згідно з протоколом від 27.06.2012 №1/3 членами комітету кредиторів Боржника є ПП "Лівобережна юридична група", ПП "Ексито" та ПАТ "Київенерго", головою комітету кредиторів Боржника 27.06.2012 була ОСОБА_1 , яка була директором та засновником ПП "Лівобережна юридична група".

29.04.2016 на підставі заяви про вихід зі складу засновників ОСОБА_1 було виключено зі складу засновників ПП "Лівобережна юридична група", до складу засновників включено ОСОБА_2 . Директором ПП "Лівобережна юридична група" призначено ОСОБА_2 , який одночасно є директором ТОВ "Саратекс".

Відповідно до акту приймання-передачі документів та печатки ПП "Лівобережна юридична група", який було складено 29.04.2016, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв низку статутних документів ПП "Лівобережна юридична група", печатку підприємства, протоколи комітету кредиторів, серед яких є і протокол №1/3 засідання комітету кредиторів у справі №15/81 від 27.06.2012, а також порядок продажу майна Боржника під назвою "Порядок продажу майна Банкрута - ДП "ВО "Київський радіозавод"". Оригінали наданих суду документів знаходяться в розпорядженні директора ТОВ "Саратекс".

Відповідно до протоколу допиту свідка від 12.03.2018 в межах досудового розслідування за №42016101040000209 від 18.11.2016 голова комітету кредиторів Боржника - ОСОБА_1., яку попереджено про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання (статті 384 Кримінального кодексу України), підтвердила прийняття у 2012 році комітетом кредиторів відповідного рішення про порядок продажу майна Боржника.

4.4. У матеріалах справи міститься протокол №1/1 засідання комітету кредиторів у цій справі від 09.03.2016, відповідно до якого всіма членами комітету кредиторів прийнято рішення здійснювати продаж майна банкрута відповідно до "Порядку продажу майна банкрута" від 27.06.2012, вимог Закону про банкрутство у редакції від 30.06.1999.

З цією метою уповноважено голову комітету кредиторів ОСОБА_1 звернутись до Міністерства юстиції України за роз`ясненням щодо порядку реалізації майна відповідно до вимог Закону про банкрутство у редакції від 30.06.1999, що відповідно і було зроблено.

4.5. У рішенні комітету кредиторів від 27.06.2012, оформленому протоколом №1/3, було вирішено, що включене до ліквідаційної маси Боржника нерухоме майно та інше майно, яке буде виявлено додатково, має бути продано окремо один від одного як окремі лоти.

Комітет кредитор Боржника установив порядок продажу майна за методом зниження ціни, який передбачений статтею 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)": переможцем аукціону є та особа, яка запропонувала найбільшу ціну при проведенні аукціону за методом зниження ціни.

Пунктом 3.5. Порядку продажу майна Боржника комітетом кредиторів установлено, що під час проведення аукціону за методом зниження ціни можливе зменшення початкової ціни об`єкта, ціна продажу об`єкта на аукціоні за методом зниження ціни може знижуватись до рівня фактичного попиту без обмеження мінімальної ціни продажу.

4.6. Під час ліквідаційної процедури Боржника ліквідатором організовано та проведено аукціон з продажу державного майна.

4.7. Оголошення про проведення аукціонів 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016 з продажу майна Боржника не було оприлюднено ані на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, ані на веб-сайті Вищого господарського суду України.

Матеріали справи містять копію сторінки Всеукраїнського рекламно-інформаційного щотижневика "Біржовий Вісник" №17-2 від 26.04.2016 з оголошенням про проведення аукціону 16.05.2016 та №37-2 від 13.09.2016 з оголошенням про проведення аукціонів 17.10.2016 та 21.10.2016.

4.8. Згідно з листами Фонду державного майна України від 01.12.2010 №10-17-16592 та від 30.06.2020 №10-52-12814 цей орган приватизації не має повноважень погоджувати будь-які дії ліквідатора Боржника щодо продажу майна банкрута, якщо банкрут не перебуває в процесі приватизації.

4.9. Згідно із вимогами Порядку, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 № 1483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097, ліквідатор ОСОБА_3. на початку 2016 звертався до Мінекономрозвитку з проханням погодити кандидатуру організатора аукціону з продажу майна Боржника - Відповідача-2.

Листами від 26.01.2016 № 3242-10/2016-07 та від 03.03.2016 № 3242-10/6301-07 Мінекономрозвитку (Позивач правонаступник) відмовило ОСОБА_3 в погодженні кандидатури організатора аукціону з продажу майна Боржника - Відповідача-2.

4.10. 04.04.2016 між Боржником в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3 та Відповідачем-2 укладено договір про організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону).

У цьому договорі відсутнє положення про продаж майна Боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

4.11. Ліквідатор Боржника ОСОБА_3. здійснив продаж спірного нерухомого майна через міжнаціональну універсальну товарно-сировинну біржу "Епсілон".

16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016 проведено відкриті публічні торги (аукціон) з продажу майна Боржника, зокрема, будинку культури "Дніпро", розташованого за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 10, загальною площею 4301,4 кв. м. за ціною 2 675 360 грн 00 коп., спортивного комплексу "Схід", розташованого за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 8, загальною площею 5089,5 кв. м. за ціною продажу 2 977 180 грн 00 коп., стадіону зі спорудами, розташованого по вул. Привокзальній, 12-а у м. Києві загальною площею 47 066,16 кв. м. за ціною 1 650 500 грн 00 коп.; майна за адресою АДРЕСА_1 (об`єкти незавершеного будівництва), а саме: нежитлової будівлі "А" площею 4 768,1 кв. м. за ціною 415 427 грн 35 коп., нежитлової будівлі "Б" площею 102,5 кв. м. за ціною 22 524 грн 42 коп., нежитлової будівлі "В" площею 164,9 кв. м. за ціною 27 159 грн 55 коп.; майно за адресою АДРЕСА_2 : нежитлових приміщень літ. 15 загальною площею 360,2 кв. м. за ціною 116 767 грн 94 коп., нежитлових приміщень літ. 25 Б загальною площею 12 460,23 кв. м. за ціною 1 542 322 грн 17 коп.; нежилих приміщень за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9: літ. А, загальною площею 898,4 кв. м. за ціною 153 555 грн 94 коп., літ. 78, загальною площею 84,7 кв. м. за ціною 14 477 грн 07 коп., літ. 96, загальною площею 147,5 кв.м. за ціною 195 800 грн 00 коп. грн, літ. 101В, площею 7 кв. м. за ціною 52 110 грн 00 коп., літ. 17, площею 238,7 кв. м. за ціною 40 798 грн 99 коп.

4.12. Згідно з протоколами проведення відкритих публічних торгів № № 1 - 3 від 16.05.2016, № № 1 - 6 від 17.10.2016 та № № 1 - 6 від 21.10.2016 учасники аукціонів ціну, вищу від стартової, не запропонували.

Зазначене майно Боржника було реалізовано на аукціонах, результати яких оскаржуються, за цінами, які у п`ять та десять разів менші за початкову вартість майна.

4.13. За результатами проведення відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу майна Боржника переможцями аукціону від 16.05.2016 стали ТОВ "ЕК "Герекс" (протокол №1), ТОВ "Олет Груп" (протокол №2) та ТОВ "Саратекс" (протокол №3), аукціону від 17.10.2016 - ТОВ "Вардингс", а аукціону від 21.10.2016 - ТОВ "Стінком плюс".

ТОВ "Київенергоком" є кінцевим власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "ЕК "Герекс") та вул. Бориспільська, 12а (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "Саратекс"),

4.14. Згідно з листом Дніпровської окружної прокуратури м. Києва від 08.08.2022 № 10.54-50-3370ВИХ-22 у матеріалах кримінального провадження № 42016101040000209 від 18.11.2016 щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення відсутні оригінали протоколу засідання комітету кредиторів у справі № 15/81 про банкрутство Боржника № 1/3 від 27.06.2012 та Порядку продажу майна банкрута затвердженого вказаним протоколом. Матеріали містять лише нотаріально завірену копію Протоколу засідання комітету кредиторів у справі № 15/81 №1/3 від 27.06.2012.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 11.05.2023 Позивач та Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) подали касаційні скарги, у якій скаржники просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, а Позивач - також залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, а Прокурор - направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

6. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

6.1. Згідно з аргументами Позивача в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд дійшов неправильного висновку про дотримання організації та порядку продажу майна Боржника на оспорюваних Аукціонах, неправильно застосував норми статті Закону про банкрутство в редакції від 30.06.1999, статті 41- 44, 49-75, пункту 1-1 розділу 10 прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, частини четвертої статті 16 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункти 4, 15 Порядку організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимог до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 5 %, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 № 1483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097 (далі - Порядок), щодо застосування правил продажу майна, який відбувся після 19.01.2013, не врахувавши висновки щодо застосування яких викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № Б8/183-11, від 20.09.2018 у справі № 5023/7801/11, від 31.05.2018 у справі № 15/81. Зокрема в постанові від 31.05.2018 у справі № 15/81 Верховний Суд зазначив, що реалізація майна Боржника здійснювалась за правилами, визначеними Законом про банкрутство в редакції з 19.01.2013.

6.2. За аргументами цього скаржник апеляційний суд також порушив норми процесуального права- статті 13, 14, 73-75, 77, 80, 81, 86, 91, 269 ГПК України, оскільки в матеріалах справи в період з 01.01.2012 до дати проведення першого із оспорюваних аукціонів - 16.05.2016 не долучались такі докази, як протокол комітету кредиторів № 1/3 від 27.06.2012 та Порядок продажу майна Боржника, які в суді першої інстанції не були предметом дослідження, а їх копії, що були зроблені з матеріалів досудового розслідування в кримінальній справі, однак адвокатом Моценко О.В., який не брав участь у цій справі, не є належними доказами.

6.3. Також згідно з аргументами Позивача апеляційний суд безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах №№ Б29/122-09, 01/1720, Б38/29/39-08, 27/89б, 5023/4363/12, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними з правовідносинами у цій справі:

- в цих справах не надавалась оцінка факту початку процедури продажу майна до 19.01.2013 та наявності обставин, з якими пов`язується такий початок;

- у справах №№ Б29/122-09, Б38/29/39-08, 5023/4363/12 оголошення про продаж майна було до 19.01.2013;

- висновки у справі № 500/4987/12 апеляційний суд тлумачить на користь набувача проданого майна, тоді як має тлумачитись на користь Позивача: під час продажу майна банкрута після 19.01.2013 (що мало місце у цій справі - у 2016 році, оскільки процедура продажу майна Боржник розпочалась з його оцінки та оголошення про продаж) застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що набула чинності з 19.01.2013.

6.4. Згідно з аргументами Прокурора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки:

- апеляційний суд, порушивши статті 13, 14, 73-75, 77, 79, 80, 86, 91, 99, 236, 269, 316 ГПК України, встановив обставини справи на підставі наданих ТОВ "Саратекс" недопустимих доказів, а також за наявності об`єктивних взаємно суперечливих фактів щодо реального існування оригіналів Протоколу та Порядку, про що зазначали Позивач та Прокурор, а також не призначено експертизу у справі за власною ініціативою;

- апеляційний суд неправильно застосував норми Закону про банкрутство у редакції від 30.06.1999, частину четверту статті 16 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтю 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та порушив статті 41 - 44, 49 - 75, пункту 1-1 розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у редакції з 19.01.2013, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 04.10.2018 у справі № 910/3638/15-г, від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 13.02.2020 у справі № 909/548/16, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які стосуються вимог про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна внаслідок недотримання будь-якого з етапів їх організації чи проведення, у тому числі процедури підготовки, яка включає інвентаризацію та оцінку майна боржника, формування ліквідаційної маси.

6.5. За аргументами Прокурора в касаційній скарзі апеляційний суд також під час нового розгляду справи не виконав вказівки Верховного Суду в постанові від 29.11.2022, оскільки при вирішенні спору про визнання недійсними результатів аукціонів матеріали справи про банкрутство Боржника цим судом не витребовувалися та не досліджувалися, а також на порушення вимог статті 75 ГПК України не враховано, що під час розгляду справи про банкрутство Боржника при розгляді клопотання Міністерства про усунення арбітражного керуючого державного підприємства ОСОБА_3, господарськими судами всіх трьох інстанцій встановлена відсутність в матеріалах справи протоколу комітету кредиторів № 1/3 від 27.06.2012 та Порядку продажу майна Боржника.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергоком" у відзиві на касаційну скаргу загалом погоджується з мотивами в оскаржуваній постанові наголошуючи, що питання редакції Закону про банкрутство, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, залежить від доказів у справі, а саме від протокол комітету кредиторів № 1/3 від 27.06.2012 та Порядок продажу майна Боржника.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо захисту права на майно, відчужене у боржника у процедурі банкрутства

8.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі за вимогами Позивача стали оскаржувані Аукціони, проведені у межах провадження у справі про банкрутство Боржника, за результатами яких на користь відповідних переможців окремими лотами відбулась реалізація державного майна -об`єктів нерухомого майна Боржника, що входили до складу ЦМК Боржника (пункти 4.6, 4.11-4.13).

Отже спір у цій справі був ініційований щодо державного майна - об`єктів нерухомого майна Боржника у зв`язку із їх реалізацією за результатами проведення у справі про банкрутство Боржника оспорюваних публічних торгів (Аукціонів) від 16.05.2016, від 17.10.2016 та від 21.10.2016, оформлених відповідними протоколами (пункти 4.6, 4.11-4.13).

8.2. Позивач обґрунтовує вимоги порушенням порядку організації, підготовки та проведення Аукціонів з продажу державного майна (пункт 1.3).

Тож Позивач вважає, що фактом реалізації ліквідатором Боржника на Аукціонах, результати яких оспорюються, державного майна - спірних об`єктів нерухомого майна та порушенням порядку організації, підготовки та проведення Аукціонів відбулось порушення права на держане майно.

8.3. Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

8.4. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

8.5. Разом з тим, суд не має права самостійно змінювати предмет і підстави позову, адже це могло б свідчити про порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності (подібний висновок викладений Верховний Судом у постанові від 02.02.2023 у справі № 922/2507/18).

Відтак, надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати підстави позову.

8.6. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що попри те, що предметом спору у цій справі Позивач зазначив результати Аукціонів, натомість об`єктом захисту у спірних правовідносинах є право державної власності на відчужені на Аукціонах об`єкти нерухомого майна, а метою позову - його задоволення та повернення майна Боржнику (до складу ліквідаційної маси) задля повторної реалізації цього майна у процедурі банкрутства Боржника з дотриманням порядку організації, підготовки та проведення відповідних торгів з продажу державного майна за найвищою ціною.

Отже згідно з обґрунтуванням позовних вимог Позивач порушив спір про захист права на державне майно - об`єкти нерухомого майна Боржника.

8.7. Щодо порядку та способу захисту порушеного права Суд зазначає про таке.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

8.8. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

8.9. Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

8.10. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Тож особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

8.11. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (Провадження № 12-25гс21).

8.12. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна важливим є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункти 131-135), висновки в якій тут і далі підлягають врахуванню при розгляді цієї справи касаційним судом відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України.

8.13. Щодо ефективності таких способів захисту прав як визнання недійсними результатів аукціону у випадку перебування майна боржника за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство у власності боржника чи переможця аукціону Суд зазначає про таке.

8.14. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункт 88) порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону, правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону, правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, від 29.06.2022 у справі № 23/334-б (910/3657/21), від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).

8.15. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України) (зобов`язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).

На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна.

8.16. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.

Отже захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин (за договором тощо) та якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), та аналогічними висновками Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16 та від 16.07.2020 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.

8.17. Натомість реституція це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.

Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/7606/17, від 11.07.2018 у справі № 910/8955/16, від 06.08.2019 у справі № 910/1922/18, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 757/57019/17-ц, від 24.06.2021 у справі № 331/4782/18).

8.18. Тож, якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.

Водночас коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

8.19. В постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у разі пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору (пункт 184).

8.20. З огляду на викладене якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону.

Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

Пред`явлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та статті 216 ЦК України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції. У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункти 131-135) (пункти 137-149).

8.21. У цій справі, вирішуючи спір за вимогами Позивача про недійсність результатів оскаржуваних Аукціонів, суди встановили обставини (пункти 4.11 - 4.13) щодо переможців за результатами проведення Аукціонів з придбання окремих об`єктів нерухомого майна Боржника: від 16.05.2016 - ТОВ "ЕК "Герекс" (протокол №1), ТОВ "Олет Груп" (протокол №2) та ТОВ "Саратекс" (протокол №3), аукціону від 17.10.2016 - ТОВ "Вардингс", аукціону від 21.10.2016 - ТОВ "Стінком плюс".

Також суди встановили, що ТОВ "Київенергоком" є кінцевим набувачем (власником) нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "ЕК "Герекс") та вул. Бориспільська, 12а (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "Саратекс") (пункт 4.14).

8.22. Поряд з цим згідно із судовими рішеннями, ухваленим у цій справі, а саме постановами апеляційної інстанції (від 21.07.2022, що були залишені без змін відповідними постановами касаційної інстанції від 30.11.2022), якими скасовані відповідні оскаржувані судові рішення першої інстанції від 21.07.2021 та залишені без розгляду заяви Заступника керівника Київської місцевої прокуратури, було встановлено, що за кожною із цих заяв, розгляд якої відбувався із залученням Позивача, а також одного із залучених у цій справі відповідачів, предметом спору були також результати оскаржуваних у цій справі Аукціонів, що оформлені відповідними протоколами (пункти 4.12-4.13), а кожну вимогу про недійсність результатів Аукціонів було заявлено, виходячи з оформлення їх результатів окремими протоколами щодо кожного із зазначених переможців та щодо кожного із придбаних таким переможцем об`єктів нерухомого майна Боржника.

При цьому разом з результатами Аукціонів, оформлених відповідними протоколами, предметом спору в кожному із спорів за заявою прокурора також був визначений відповідний договір купівлі-продажу (від 19.05.2016 №№ 313, 324, 325, від 17.10.2016 №№ 781, 782, 783, 784, 786, від 21.10.2016 №№ 896-899), кожний з яких був укладений з відповідним переможцем Аукціонів щодо відповідного придбаного об`єкту нерухомого майна (пункти 4.12-4.13), у зв`язку з чим прокурор заявляв в кожному спорі також вимогу про витребування від кожного із набувачів відповідного об`єкта нерухомого майна.

Отже суди у цій справі про банкрутство встановили факти укладення з кожним із переможців Аукціонів договору купівлі-продажу відповідного об`єкта нерухомого майна.

8.23. Позивач між тим, всупереч наведеним висновкам (пункти 8.17-8.20) не оспорював у цій справі зазначені угоди купівлі-продажу (зокрема, укладені Боржником з такими переможцями Аукціонів як ТОВ "Олет Груп" (аукціон від 16.05.2016, протокол №2) ТОВ "Вардингс" (аукціон від 17.10.2016) та ТОВ "Стінком плюс" (аукціон від 21.10.2016)): не заявив вимог про їх недійсність та застосування за цими угодами реституції за правилами статті 216 ЦК України.

Крім цього, попри встановлені судами обставини вибуття на користь третьої особи ТОВ "Київенергоком" нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "ЕК "Герекс") та вул. Бориспільська, 12а (переможцем аукціону та власником якого було ТОВ "Саратекс"), Позивач також не заявив вимог про витребування зазначеного майна від його кінцевого набувача - ТОВ "Київенергоком" за правилами статті 388 ЦК України (пункти 8.16. 8.20).

А тому Суд доходить висновку, що правові наслідки задоволення пред`явлених Позивачем у цій справі вимог про недійсність результатів Аукціонів у спірних правовідносинах не призведуть до відновлення порушеного права на об`єкти нерухомого майна, що реалізовані за результатами проведення оспорюваних Аукціонів, частина яких перебуває у переможців Аукціонів, а частина - вибула з їх власності на користь третіх осіб.

8.24. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що у спорі про захист права державної власності на об`єкти нерухомого майна, звернувшись з вимогами про недійсність результатів Аукціонів, Позивач, на порушення наведених положень закону, якими врегульовані порядок та спосіб захисту порушеного права на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, а також без врахуванням встановлених законом відмінностей у способі захисту порушеного права в залежності від того перебуває це майно у боржника, переможця аукціону або було відчужено переможцем аукціону третій особі, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права у спірних правовідносинах і не призводить до відновлення прав на спірне державне майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

8.25. Однак, суд першої інстанції, задовольнивши заявлені у цій справі позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, скасувавши таке рішення місцевого суду та відмовивши у позові з мотивів дотримання порядку підготовки, організації та проведення Аукціонів, наведеного не врахували, припустившись порушення зазначених норм права, якими врегульований порядок та спосіб захисту порушеного права на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника та перебуває у переможця або відчужено переможцем на користь третьої особи.

Дійшовши зазначених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржників (пункти 6.1-6.5) в тій частині, в якій вони зазначили про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

8.26. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.1-6.5) в тій частині, в якій скаржники апелюють до доведення належними доказами у справі порушення порядку підготовки, організації та проведення Аукціонів, оскільки з огляду на заявлені у цій справі позовні вимоги у апеляційного суду були відсутні підстави оцінювати, досліджувати обставини, а також вирішувати спір щодо дотримання порядку підготовки, організації та проведення Аукціонів (пункт 3.3).

8.27. Ураховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України та наведені висновки про обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права і, відповідно, про відсутність підстав для їх задоволення, скасуванню підлягають і оскаржувана постанова апеляційного суду, і скасована нею ухвала суду першої інстанції (з протилежним рішенням) з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні вимог Позивача з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Міністерства економіки України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (щодо вимог Міністерства економіки України про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу об`єктів нерухомого майна Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016) у справі № 15/81 скасувати.

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення - відмовити у задоволенні заяви Міністерства економіки України про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу об`єктів нерухомого майна Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", проведених 16.05.2016, 17.10.2016 та 21.10.2016.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк