Постанова

від 11.07.2024 по справі 905/1081/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1081/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Баклан Н.Ю., прокурор Офісу Генерального прокурора,

позивача-1 - Східного офісу Держаудитслужби - не з`явився,

позивача-2 - Маріупольської міської ради Донецької області - не з`явився,

позивача-3 - Департаменту освіти Маріупольської міської ради - не з`явився,

відповідача-1 - комунального підприємства «Маріупольський міський ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» - не з`явився,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні ІТ Рішення» - Владімірова О.В., адвокат (ордер від 19.06.2024),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2 - комунального закладу департаменту освіти міської ради «Централізована бухгалтерія департаменту освіти» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 (головуючий суддя: Пуль О.А., судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.)

у справі № 905/1081/23

за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба), Маріупольської міської ради Донецької області (далі - Рада), Департаменту освіти Маріупольської міської ради (далі - Департамент освіти)

до комунального підприємства «Маріупольський міський ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» (далі - Ліцей) та товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні ІТ Рішення» (далі - ТОВ «Технологічні ІТ Рішення»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2 - комунальний заклад департаменту освіти міської ради «Централізована бухгалтерія департаменту освіти» (далі - КЗДОМР «Централізована бухгалтерія департаменту освіти»),

про застосування наслідків недійсності правочину.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби, Ради та Департаменту освіти з позовом до Ліцею та ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» про застосування наслідків недійсності правочину.

Позов з посиланням на приписи пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» обґрунтований тим, що 07.11.2022 відповідачем-1 на веб-порталі «Prozorro» за ID: UA-2022-11-07-013937-a опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів, щодо закупівлі - «Приладдя для навчальних закладів Код CPV за ДК 021:2015639160000-1 (Шкільні меблі)». За результатами відкритих торгів переможцем визнано відповідача-2 та укладено з ним договір від 29.11.2022 № 4. Проте укладений правочин не відповідає приписам пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо закуплених персональних комп`ютерів), у зв`язку з чим Прокурор посилається на нікчемність договору у відповідній частині, оскільки назва закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товару, що фактично закуплений замовником (щодо персональних комп`ютерів). Так, пунктом ДК 021:20015:39160000-1 Єдиного закупівельного словника передбачено такий предмет закупівлі як - Шкільні меблі School Furniture. Проте замовником за даним кодом Єдиного закупівельного словника здійснено, зокрема, закупівлю комп`ютерного обладнання, а саме, персональних комп`ютерів форм-фактору ноутбук для педагогічного працівника - ноутбуки. Таке комп`ютерне обладнання мало бути закуплено за іншим кодом ДК. За наведених обставин, Прокурор просить суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача-2 бюджетних коштів у сумі 724 950,00 грн та зобов`язання відповідача-1 повернути на користь відповідача-2 ноутбуки HP ProBook 455 G7 у кількості 25 одиниць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2023 зі справи № 905/1081/23 (суддя Говорун О.В.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що спосіб визначення предмета закупівлі у даному випадку відповідає нормам, передбаченим Типовим переліком засобів навчання та обладнання для навчальних кабінетів та STEM-лабораторій, який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 29.04.2020 № 574 (далі - Перелік № 574), у зв`язку з чим товари, зазначені сторонами у додатку № 1 до договору від 29.11.2022 № 4, закуплені за правильно визначеним кодом ДК:021:2015:39160000-1 Єдиного закупівельного словника, передбачений як Шкільні меблі (School furniture). Сторонами при проведенні процедури публічної закупівлі дотримано вимоги пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим договір, укладений за результатом проведення такої закупівлі, є дійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:

- пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування положень пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 3 розділу 1 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 708, яким затверджено Порядок визначення предмета закупівлі (далі - Порядок № 708), Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 в поєднані з пунктами 1, 8, 9 Переліку № 574 та пунктами 1, 5 Типового переліку комп`ютерного обладнання для закладів дошкільної, загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 02.11.2017 № 1440 (далі - Перелік № 1440), а саме:

яким чином необхідно застосувати положення пункту 3 розділу 1 Порядку № 708, Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, пунктів 1, 8, 9 Переліку № 574, пунктів 1, 5 Переліку № 1440 при визначенні такого предмета закупівлі як персональний комп`ютер форм-фактор ноутбук для педагогічного працівника? Чи потрібно його закуповувати за кодом ДК:021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі) чи за одним з кодів: ДК:30200000-1 Комп`ютерне обладнання та приладдя Computer equipment and supplies; ДК:30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) Data-processing machines (hardware); ДК:30213000-5 Персональна комп`ютери Personal computers; ДК:30213100-6 Портативні комп`ютери Portable computers; ДК:30230000-0 Комп`ютерне обладнання Computer-related equipment?;

чи можливо здійснювати закупівлю персонального комп`ютера форм-фактор ноутбук для педагогічного працівника за кодом ДК:021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі) не у складі навчального кабінету чи STEM-лабораторій, якщо Переліком № 574 визначено навчальне обладнання, яким комплектуються саме навчальні кабінети біології, географії, математики, фізики, хімії і STEM-лабораторії?

Доводи інших учасників справи, розгляд заяв/клопотань учасників справи

ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» у відзиві просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на безпідставність доводів касаційної скарги.

Ліцей у відзиві просив Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Від першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області надійшла відповідь на відзив відповідача-2 у справі, у якій перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області посилається про безпідставність доводів відповідача-2, які (доводи) не спростовують доводів касаційної скарги.

Від ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» 28.06.2024 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України, а саме, за доводами ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» касаційну скаргу подано особою, яка не є учасником справи та яка не мала повноважень її підписувати. Так, Товариство зазначає, що касаційну скаргу подано Харківською обласною прокуратурою в особі заступника керівника Муратова С., у той час як позовна заява подана та представництво в судах попередніх інстанцій здійснювалося Маріупольською окружною прокуратурою.

У судовому засіданні 11.07.2024 Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання ТОВ «Технологічні ІТ Рішення», з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять:

1) Офіс Генерального прокурора;

2) обласні прокуратури;

3) окружні прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

При цьому відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Крім того, у розгляді справи судом апеляційної інстанції інтереси прокуратури у справі представляв прокурор Харківської обласної прокуратури.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що касаційну скаргу подано особою - заступником керівника Харківської обласної прокуратури, яка не мала права її підписувати.

Згідно з розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.07.2024 № 32.2-01/1316 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 905/1081/23 у зв`язку з відпусткою суддів Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Ліцею є м. Маріуполь, проте у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Ліцей переміщено до м. Києва.

З метою подальшої організації роботи Ліцею було оголошено та проведено закупівлю обладнання, предметів та матеріалів для оснащення ліцею, переміщеного до м. Києва.

Ліцеєм 07.11.2022 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2022-11-07-013937-a, предмет закупівлі «Приладдя для навчальних закладів - код СPV за ДК 021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі)», очікувана вартість предмета закупівлі 10 459 691,10 грн.

Уповноваженою особою 18.11.2022 прийнято рішення, згідно з яким: визначено переможця закупівлі приладдя для навчальних закладів Код CPV за кодом ДК 021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі) - учасника торгів ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» на суму 9 898 008 грн з ПДВ, який відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації (далі - переможець); прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2022-11-07-013937-a - ТОВ «Технологічні ІТ Рішення».

Ліцеєм (покупець), ТОВ «Технологічні ІТ Рішення» (постачальник) та КЗДОМР «Централізована бухгалтерія департаменту освіти» (платник) 29.11.2022 укладено договір № 4 (далі - Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, покупець приймає та оплачує приладдя для навчальних закладів за кодом ДК 021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі).

Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору ціна цього договору складає 9 898 008,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поставка товару здійснюється згідно з заявками у строк, що не перевищує 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання постачальником попередньої оплати відповідно до пункту 5.3 цього договору, але не пізніше 15.12.2022.

Місце поставки товару: вулиця Миколи Юнкерова, 55, Київ, 04075 (пункт 4.5 Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2022 (пункти 8.1 та 8.2 Договору).

До договору від 20.11.2022 складені додаток 1 та додаток 3 - специфікація та технічне завдання.

Сторонами договору 05.12.2022 укладена додаткова угода № 1 до Договору та специфікація у редакції додаткової угоди № 1 до Договору. Зокрема, сторони доповнили Договір пунктом 1.4 у такій редакції: «Товар закуповується на виконання заходів з підтримки внутрішньопереміщених або евакуйованих осіб, а саме: придбання обладнання, предметів та матеріалів для оснащення Маріупольського міського ліцею, переміщеного до м. Києва, для його розташування в новому приміщенні».

За змістом вказаної специфікації, зокрема, вартість ноутбуків HP ProBook 455 G7 у кількості 25 од. становить 604 125,00 грн без ПДВ.

Покупцем, постачальником та платником 15.12.2022 підписано та скріплено печатками акт № 31 приймання-передачі товару до Договору, зокрема, щодо ноутбуків HP ProBook 455 G7 у кількості 25 од., що становить 604 125 грн без ПДВ.

Також 15.12.2022 відповідачем-1 та відповідачем-2 складена видаткова накладна № 31 на загальну суму 5 228 358,00 грн, з них 604 125,00 грн без ПДВ (724 950,00 грн з ПДВ) за 25 ноутбуків.

У системі «Prozorro» 22.02.2023 опубліковано звіт, відповідно до якого Договір є виконаним, зокрема, у пункті 12 вказана конкретна назва предмета закупівлі: Приладдя для навчальних закладів. Пункт 13: Коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності): Приладдя для навчальних закладів Код СРV та ДК 021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі). Підпункт 11 пункту 14 - Персональний комп`ютер форм-фактор ноутбук для педагогічного працівника 25 штук.

З посиланням на те, що товар, який був придбаний замовником - комп`ютери форм-фактору ноутбук для педагогічного працівника (ноутбуки HP ProBook 455 G7 у кількості 25 од.) не відповідав коду за Єдиним закупівельним словником, а вказані ноутбуки не могли бути придбані за кодом, який вказаний у закупівлі UA-2022-11-07-013937-a (ДК 021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі), а мали бути придбані за іншим кодом в Єдиному закупівельному словнику, Прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Прокурор зазначив про виявлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель та не вчинення позивачами дій, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір у справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для застосування наслідків недійсності правочину щодо закупівлі за таким правочином персональних комп`ютерів шляхом стягнення з відповідача-2 бюджетних коштів у сумі 724 950,00 грн та зобов`язати відповідача-1 повернути на користь відповідача-2 ноутбуки HP ProBook 455 G7 у кількості 25 одиниць.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування положень пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 3 розділу 1 Порядку № 708, Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 в поєднані з пунктами 1, 8, 9 Переліку № 574 та пунктами 1, 5 Переліку № 1440.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказані скаржником у касаційній скарзі у подібних правовідносинах відсутні.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд також виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Верховний Суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України «Про публічні закупівлі».

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пунктів 22 та 34 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку № 708 предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 21 і 34 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.

Згідно з пунктом 14 Порядку розміщенні інформації про публічні закупівлі, який затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.06.2020 № 1082 (далі - Порядок № 1082) під час унесення інформації щодо предмета закупівлі товарів та послуг в оголошення, оприлюднення яких передбачено Законом, та повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі в окремих електронних полях зазначається інформація, визначена пунктом 12 та абзацами другим-четвертим пункту 13 цього Порядку, та інформація щодо:

назви товару чи послуги кожної номенклатурної позиції предмета закупівлі;

коду товару чи послуги, визначеного згідно з Єдиним закупівельним словником, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за кодом ДК 021:2015:39160000-1 Єдиного закупівельного словника передбачений такий предмет закупівлі як Шкільні меблі (School furniture).

При деталізації вказаного класу товару (коду), замовник може придбати, зокрема, навчальне обладнання (код 39162100-6) та навчальне приладдя (код 39162110-9).

Наказом Міністерства освіти на науки від 29.04.2020 № 574 затверджений Типовий перелік засобів навчання та обладнання для навчальних кабінетів та STEM-лабораторій.

За змістом абзацу 1 пункту 1 Переліку № 574, останній визначає вимоги до засобів навчання та обладнання, якими можуть бути обладнані навчальні кабінети біології, географії, математики, фізики, хімії і STEM-лабораторії державних і комунальних закладів загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти (далі - навчальні кабінети і STEM-лабораторії), з урахуванням вимог новітніх освітніх технологій і методів навчання.

Водночас відповідно до абзацу 2 цього переліку вимоги до комп`ютерного обладнання (у тому числі флеш-накопичувачів, навушників, мережевого обладнання, модуля для зберігання планшетів та ноутбуків з можливістю заряджання), яким комплектуються навчальні кабінети і STEM-лабораторії, визначаються відповідно до Типового переліку комп`ютерного обладнання для закладів дошкільної, загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.11.2017 № 1440, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 55/31507.

Отже, Перелік № 574, яким визначені вимоги до засобів навчання та обладнання, містить відсилочну норму до Переліку № 1440 в аспекті вимог до комп`ютерного обладнання.

Безпосередньо Перелік № 1440 визначає вимоги до комп`ютерного обладнання, яким комплектуються навчальні приміщення (класи, групи, майстерні, аудиторії) закладів дошкільної, загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, крім бібліотек, враховуючи вимоги новітніх технологій викладання навчальних предметів у цих закладах (пункт 1 Переліку № 1440).

При цьому у Переліку № 574 не передбачено, що персональний комп`ютер форм-фактору ноутбук для педагогічного працівника є навчальним обладнанням.

Абзац 2 Переліку № 574 також не відносить комп`ютерне обладнання до засобів навчання або навчального обладнання, а містить виключно відсилочну норму до Переліку № 1440. При цьому Перелік № 1440 містить технічні вимоги до комп`ютерного обладнання, яким комплектуються навчальні кабінети і STEM-лабораторії , а не до навчального обладнання.

Визначаючи технічну специфікацію персонального комп`ютера форм-фактора ноутбук Перелік № 1440 у таблиці № 3 (пункт 5 Переліку № 1440) передбачає, що такі ноутбуки входять до складу комплексу, який визначає навчальний заклад, чисельність складових частин якого розраховується як 1+n, де 1 - комплект вчителя, n - кількість комплектів учня.

Проте комп`ютери форм-фактору для педагогічного працівника придбані замовником не у складі комплексу, а як самостійні одиниці, відповідно місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов заснованого на законі висновку про те, що фактично закуплений товар (персональні комп`ютери) не відповідає предмету закупівлі за кодом ДК:021:2015:39160000-1 (Шкільні меблі), у той час як відповідно до Єдиного закупівельного словника для закупівлі комп`ютерного обладнання передбачений, зокрема, код 30200000-1 Комп`ютерне обладнання та приладдя.

При цьому Верховний Суд зазначає, що визначення замовником предмета закупівлі із застосуванням Єдиного закупівельного словника повинно відповідати тим товарам, роботам, послугам, що закуповуються.

Суд акцентує, що потенційні учасники повинні мати правдиву та достовірну інформацію про предмет закупівлі з метою вирішення питання щодо своєї участі/неучасті у закупівлі.

Отже, визначення замовником предмета закупівлі із застосуванням Єдиного закупівельного словника не є довільним та не може визначатися на розсуд замовника (як помилково вважає відповідач-1), а повинно здійснюватися з дотриманням, зокрема, вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Порядку № 708, Порядку № 1082, та відповідати товарам, роботам, послугам, що фактично закуповуються.

Невідповідність визначеного замовником предмета закупівлі реальним товарам, роботам, послугам, що закуповуються потенційно обмежує конкуренцію та впливає на доступ потенційних учасників до закупівлі.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі:

1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;

2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;

3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;

4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону;

5) якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

Аналогічне за змістом положення міститься у пункті 21 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з приписами статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 02.08.2023 у справі № 495/5081/20, від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21).

При цьому, оскільки відповідний правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та, відповідно, наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постановах від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.

Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про нікчемність укладеного Договору в силу приписів пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо придбання товарів (персональних комп`ютерів), що не відповідає назві предмета закупівлі.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма передбачена згідно з частиною другою статті 208 Господарського кодексу України.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Суд зазначає, що правила частини першої статті 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору.

ЦК України не надає учасникам недійсного правочину обрати варіант поведінки - вони зобов`язані повернути один одному все, що вони одержали на виконання недійсного правочину (в тому числі, шляхом відшкодування вартості отриманого, якщо повернення його у натурі вже не можливе). Зобов`язання повернути один одному все отримане базується на факті передачі майна за недійсним правочином та має на меті відновити положення, яке існувало до такої передачі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надана місцевим господарським судом оцінка доказам, у тому числі, в частині фактичного виконання Договору його сторонами та можливості застосування двосторонньої реституції у спірних правовідносинах, відповідає наведеним вище нормам процесуального права. При цьому обставин неможливості повернення комп`ютерів в натурі в аспекті застосування двосторонньої реституції у цій справі судом не встановлено.

Доводи, викладені у постанові суду апеляційної інстанції, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведених вище норм права призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції, яке (рішення) відповідає закону.

Отже, доводи скаржника, обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене вище, доводи, викладені у відзивах відповідачів на касаційну скаргу, Суд відхиляє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

Витрати прокуратури зі сплати судового збору з касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції зі справи покладаються на відповідача-1 у справі, як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі, оскільки саме на замовника покладений обов`язок з визначення предмета закупівлі із застосуванням Єдиного закупівельного словника.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви прокуратури, що не позбавляє права прокуратуру, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 зі справи № 905/1081/23 скасувати.

3. Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2023 зі справи № 905/1081/23 залишити в силі.

4. Стягнути з комунального підприємства «Маріупольський міський ліцей Маріупольської міської ради Донецької області» на користь Харківської обласної прокуратури 21 748,50 грн. судового збору з касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець