Рішення

від 10.07.2024 по справі 2-1893/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2-1893/11

Провадження № 2/466/14/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 липня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О. Ф.

секретар судового засідання Хрупа Б.А.

склад учасників справи:

прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова Мельник Н.В.

представник ЛОДА Палко Д.І.

представник відповідача ЛМР Пилип`як Х.І.

представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мехеда Н.В.

розглянувши увідкритому судовому засіданнів приміщеннізали судовихзасідань Шевченківськогорайонного судум.Львова цивільну справу за позовною заявою Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі ЛОДА, Державного агентства лісових ресурсів України до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., приватного підприємства «Галицький достаток», представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі ЛОДА, Державного агентства лісових ресурсів України до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., приватного підприємства «Галицький достаток», представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна.

25.05.2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , ТзОВ «Буддизайн», треті особи Управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., ПП «Галицький достаток», яким просить (з урахуванням ухвал суду від 27.01.2012 року про роз`єднання позовів та від 27.01.2012 року про виправлення описки та позовної заяви з уточненими позовними вимогами) поновити терміни для звернення до суду; скасувати рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року № 2-3326/04; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №8661, укладений між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2010 року, зареєстрований в реєстрі за №4448, укладений між ПП «Буддизайн» та ОСОБА_1 , ПП «Галицький достаток» в частині передачі у власність ОСОБА_1 20 360/50 360 частин земельної ділянки загальною площею 5,036га, кадастровий №4610166300:05:022:1608, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 25.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №5177, укладеного між ПП «Галицький достаток» та ОСОБА_1 , визнати нечинними Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 ЯИ №800537 від 03.06.2010 року, ЯИ №800541 від 02.06.2010 року, ЯИ №800540 від 03.06.2010 року, ЯИ №800542 від 03.06.2010 року, ЯИ №800544 від 02.06.2010 року, ЯИ №800539 від 03.06.2010 року, ЯИ №800536 від 03.06.2010 року, ЯИ 800546 від 03.06.2010 року, ЯИ №800543 від 03.06.2010 року, ЯИ №800545 від 03.06.2010 року, ЯИ №800538 від 03.06.2010 року; витребувати в ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,6056 га, кадастровий №4610166300:05:002:0016, державний акт сер. ЯИ №800537; площею 0,1200 га, кадастровий №4610166300:05:002:0014, державний акт сер. ЯИ №800541; площею 0,1300 га, кадастровий №4610166300:05:002:0013, державний акт сер. ЯИ №800540; площею 0,0785 га, кадастровий №4610166300:05:002:0012, державний акт сер. ЯИ №800542; площею 0,1200 га, кадастровий №4610166300:05:002:0011, державний акт сер. ЯИ №800544; площею 0,2226 га, кадастровий №4610166300:05:002:0010, державний акт сер. ЯИ №800539; площею 0,1980 га, кадастровий №4610166300:05:002:0009, державний акт сер. ЯИ №800536; площею 0,1398 га, кадастровий №4610166300:05:002:0008, державний акт сер. ЯИ №800546; площею 0,1399 га, кадастровий №4610166300:05:002:0007, державний акт сер. ЯИ №800543; площею 0,1399 га, кадастровий №4610166300:05:002:0006, державний акт сер. ЯИ №800545; площею 0,1417 га, кадастровий №4610166300:05:002:0005, державний акт сер. ЯИ №800538 та зобов`язати повернути спірні земельні ділянки у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 24.04.2012 року провадження у справі в частині позовних вимог до ТзОВ «Буддизайн» закрито у зв`язку із ліквідацією юридичної особи.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, у якому він просить визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,036 га, за кадастровими №4610166300:05:002:0005; №4610166300:05:002:0006; №4610166300:05:002:0007; №4610166300:05:002:0008; №4610166300:05:002:0009; №4610166300:05:002:0010; №4610166300:05:002:0011; 4610166300:05:002:0012; №4610166300:05:002:0013; №4610166300:05:002:0014; №4610166300:05:002:0016.

Рішенням суду від 26.02.2013 року в задоволенні первісного позову прокурора Шевченківського району м Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_1 , відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,036 га, за кадастровими номерами №4610166300:05:002:0005; №4610166300:05:002:0006; №4610166300:05:002:0007; №4610166300:05:002:0008; №4610166300:05:002:0009; №4610166300:05:002:0010; №4610166300:05:002:0011; №4610166300:05:002:0012; №4610166300:05:002:0013; №4610166300:05:002:0014; №4610166300:05:002:0016, в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельних ділянок відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07.10.2013 року апеляційні скарги Кабінету міністрів України та Львівської міської ради відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.02.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.10.2013 року апеляційну скаргу прокурора Шевченківського району відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.02.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України, першого заступника прокурора Львівської області задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.02.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07.10.2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано і в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25.03.2014 року зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду України від 01.07.2015 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 року, справу передано на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.09.2015 року рішення суду від 26.02.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07.10.2013 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу.

Ухвалою суду проведено заміну прокуратури Шевченківського району м. Львова на Львівську місцеву прокуратуру №2.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.03.2021 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19.04.2023 року проведено заміну сторін у справі їх правонаступниками - Львівську місцеву прокуратуру № 2 на Галицьку окружну прокуратуру м. Львова, Кабінет Міністрів України на Львівську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08.05.2024 року проведено заміну відповідача Брюховицької селищної ради на Львівську міську раду як правонаступника, виключено Львівську міську раду зі складу позивачів у справі, проведено заміну третьої особи Управління Держкомзему у м. Львів на правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

11.03.2004 року та 18.03.2004 року Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс», прийняла рішення №245 та №263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року у справі №2-38/2005р. вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Вказані рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року були скасовані в судовому порядку, виходячи із норм законодавства, яке було чинне станом на дати їх прийняття, тобто станом на 2004 рік.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року по справі №2-3326/04 зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Приватному підприємству «Буддизайн» земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,0360 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в АДРЕСА_1 , яку орендує ПП «Буддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ПП «Буддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

Вказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04 було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.04.2005 року по справі №22-762/05, тобто набрало законної сили.

28.11.2007 року Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання в.о. прокурора Львівської області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 26.04.2005 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2010 року по справі №2-3326/04 було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та закрито провадження по справі №2-3326/04 за заявою заступника прокурора Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у зв`язку з тим, що відповідач ПП «Буддизайн» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України, а це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 205 ЦК України в зв`язку з ліквідацією Приватного підприємства «Буддизайн».

23.11.2008 року Брюховицькою селищною радою було прийнято рішення № 619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04», згідно якого на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04, розглянувши матеріали виконавчого провадження, ст. 124 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 128 Земельного кодексу України, вирішила виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04 та продати Приватному підприємству «Буддизайн» земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в АДРЕСА_1 ), затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,9965 га в АДРЕСА_1 , яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн» (п.2), затверджено вартість земельної ділянки (п.3), а пунктами 4,5,6 - зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки до 01.09.2009 року, після сплати вартості земельної ділянки оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, внести зміни в земельно-облікові документи.

На виконання зазначеного рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.11.2008 року, 05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки загальною площею 8,9965 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 5,0360 га для громадсько-житлового будівництва, 3,9605 га для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Урумовою Ж.М. 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №8661.

11.08.2009 року між ПП «Буддизайн» та ОСОБА_1 і ПП «Галицький достаток» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 5,0360 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610166300:05:002:1608, цільове призначення якої - громадсько-житлове будівництво, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в таких частинах: 20 360/50 360 частин земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та 30 000/50 360 частин земельної ділянки у власність ПП «Галицький достаток». Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №4448.

Як судом вбачається з п. 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 року за домовленістю сторін продаж 20 360/50 360 частин земельної ділянки вчиняється за 560 000,00 грн., які ОСОБА_1 оплатив до підписання договору.

25.09.2009 року між ОСОБА_1 і ПП «Галицький достаток» був укладений договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_1 та ПП «Галицький достаток» домовилися про поділ вищезазначеної земельної ділянки загальної площею 5,0360га в натурі, в результаті чого, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,036 га. Вказаний договір поділу земельної ділянки був посвідчений 25.09.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований в реєстрі за №5177.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 року та договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 25.09.2009 року ОСОБА_1 було видано 11 державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 серії ЯИ №800538, кадастровий номер 4610166300:05:002:0005; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 серії ЯИ №800545, кадастровий номер 4610166300:05:002:0006; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 серії ЯИ №800543, кадастровий номер 4610166300:05:002:0007; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_4 серії ЯИ №800546, кадастровий номер 4610166300:05:002:0008; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_5 серії ЯИ №800536, кадастровий номер 4610166300:05:002:0009; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_6 серії ЯИ №800539, кадастровий номер 4610166300:05:002:0010; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_7 серії ЯИ №800544, кадастровий номер 4610166300:05:002:0011; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_8 серії ЯИ №800542, кадастровий номер 4610166300:05:002:0012; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_9 серії ЯИ №800540, кадастровий номер 4610166300:05:002:0013; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_10 серії ЯИ №800541, кадастровий номер 4610166300:05:002:0014; державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_11 серії ЯИ №800537, кадастровий номер 4610166300:05:002:0016.

В судовому засіданні:

- прокурор зазначив, що відповідно до відомостей базового лісовпорядкування, яке постійно проводиться Львівською Державною лісовпорядною експедицією (Державне агентство лісових ресурсів України, Українське державне лісовпорядне виробниче об`єднання) з 1998 року і «на даний час лісові ділянки кварталів 39-100 лісового фонду Брюховицького лісництва ДП «ЛЛСНЦ», який був створений у 2006 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства № 285 від 25.12.2006 року, знаходяться у постійному користуванні і обліковуються у ДП «ЛЛСНЦ», а також знаходиться на обліку Львівської міської ради: на площі в 1990 році - 2024 га, в 2010 році і станом на 01.01.2012 - 2024 га.

Лісові ділянки кварталу 39-100 за категоріями лісів віднесені до лісів природоохоронного наукового, історико-культурного призначення (кв.39) площею - 12,3 га, рекреаційно-оздоровчі ліси (в межах Львівської міської ради) - 2011,7 га.

Ліси вищезгаданих категорій виключені із розрахунку головного користування, як ліси з особливим режимом користування. В лісових ділянках, квартал 39-100 ведеться особливий обмежений режим лісогосподарської діяльності, що забезпечує збереження, відтворення корінних природних комплексів. Лісовпорядкуванню не були надані документи про вилучення земельних ділянок лісового фонду квартал 39-100 на підставі розпоряджень чи рішень Кабінету Міністрів України (на далі КМУ) на будь-яку площу незалежно від її розміру.

Рішеннями Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 року та № 263 від 18.03.2004 року вилучено земельні ділянки лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесено їх до земель рекреаційного призначення селища.

Рішенням Брюховицької селищної ради № 280 від 01.04.2004 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати ТзОВ «Новобуддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно - навчального центру в районі АДРЕСА_1 , яка надається з земель запасу селища.

В подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради № 328 від 01.07.2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі АДРЕСА_1 та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТзОВ «Новобуддизайн» затверджено проект відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру та надано в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).

Між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3327/04 від 15.11.2004 року за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Новобуддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, про зобов`язання ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицької селищної ради та ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішив зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га з якої 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Даним рішенням зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в АДРЕСА_1 , яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складала згідно з експертною оцінкою 2646 740 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року №618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 та вирішено продати ТзОВ «Новобуддизайн» земельну ділянку площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі АДРЕСА_1 . Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі АДРЕСА_1 , яка підлягає продажу у власність ТзОВ «Новобуддизайн». Цим рішенням зобов`язано ТзОВ «Новобуддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 8,8643 га.

Окрім того, Рішенням Брюховицької селищної ради № 271 від 25.03.2004 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,9965 га, яку пропонувалось надати ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яка надається з земель запасу селища.

В подальшому, рішенням Брюховицької селищної ради № 318 від 24.06.2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського - житлового призначення в районі вул. Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)» затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України - Ряснянської в смт. Брюховичі, з яких 5,0360 га під громадсько-житлове будівництво 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Даним рішенням надано вищевказану земельну ділянку ПП «Буддизайн» в оренду терміном на 10 років.

Між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області по справі №2-3327/04 від 15.11.2004 року за позовом ОСОБА_3 до ПП «Буддизайн», Брюховицької селищної ради про зобов`язання ПП «Буддизайн» подати до Брюховицької селищної ради пакет документів на викуп земельної ділянки, зобов`язання ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнання дій Брюховицької селищної ради незаконними, зобов`язання Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ПП «Буддизайн» земельної ділянки, зобов`язання Брюховицьку селищну раду та ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вирішив зобов`язати Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж приватному підприємству «Буддизайн» земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської Незалежності України, яку орендує ПП «Буддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ПП «Буддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Даним рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,9965 га з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, яку орендує ПП «Буддизайн», яка складає згідно з експертною оцінкою 2622 720 грн.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року №619 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3326/04» виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі №2-3326/04 та продано ПП «Буддизайн» земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в АДРЕСА_1 . Даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,9965 га в районі вул. Ряснянської - Незалежності України в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ПП «Буддизайн». Цим рішенням зобов`язано ПП «Буддизайн» укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 8,9965 га.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, від 14.02.2005 року у справі №2-38/2005 за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради про визнання незаконними рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та рішення Брюховицької селищної ради №263 від 18.03.2004 року визнано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та рішення Брюховицької селищної ради №263 від 18.03.2004 року неправомірними та скасовано їх. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

У вказаному рішенні Шевченківський районний суд м. Львова встановив, що «Згідно представлених суду письмових доказів, вбачається, що вилучені Брюховицькою селищною радою земельні ділянки, на яких розташовані ліси, відносяться до лісів 1 групи, до земель рекреаційного призначення. На підтвердження категорії вище викладеного представником Брюховицької селищної ради представлено висновки Державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс» від 2003 року.

Встановлено, що Квартал 44 Брюховицького лісництва Львівського ДЛГ «Львівліс» віднесений до 1 групи лісів категорії захищеності - ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій (ст. 36 Лісового кодексу України).

Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціональним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку.

Рішення Брюховицької селищної ради суперечить чинному законодавству, а саме прийняті в супереч вимогам ст. 149 п.9 Земельного кодексу України, а тому рішення № 245 від 11 березня 2004 року та рішення № 263 від 18 березня 2004 року 9-ої сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради слід визнати неправомірними та скасувати.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, вищевказані рішення Мукачівського міськрайонного суду у зв`язку з нововиявленими обставинами за заявою заступника прокурора Львівської області переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано вищевказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року (справа №2-3327/04).

13.07.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано вищевказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року (справа №2-3326/04).

Оскільки, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року по справі №2-38/2005, Брюховицька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, зокрема передавати дані земельні ділянки у власність.

Разом з тим, ПП «Буддизайн» відчужило земельну ділянку під громадське-житлове будівництво площею 5,0360 га, кадастровий №4610166300:05:002:1608, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2009 року укладеного з покупцями ОСОБА_1 та ПП «Галицький Достаток».

25.09.2009 року ОСОБА_1 та ПП «Галицький Достаток» уклали договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю згідно якого сторони дійшли згоди щодо поділу майна, згідно якого приватному підприємству «Галицький Достаток» перейшла земельна ділянка площею 3,0000 га.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

- представник Львівської обласної державної адміністрації Палко Д.І. позовну заяву підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

- представник Львівської міської ради Пилип`як Х.І. позовні вимоги підтримала, просила позовну заяву задовольнити.

Сторонами у справі не заперечується, що земельна ділянка площею 5,0360га (кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608) на АДРЕСА_1 , яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ПП «Буддизайн», а в подальшому ПП «Галицький достаток» та ОСОБА_1 , знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося.

У зв`язку із цим, у відповідності до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. «а» ст.12, ст.ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №619 від 23.10.2008 року) Брюховицька селищна рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Також, згідно ст. 7 нової редакції Лісового кодексу (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Натомість, відповідно до ст. 8 нової редакції Лісового кодексу у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно до ст. 9 нової редакції Лісового кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах смт. Брюховичі, право розпорядження нею станом на 2008 рік належало Брюховицькій селищній раді.

Враховуючи наведене, оспорюване рішення №619 від 23.10.2008 року є законним та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного на момент його прийняття законодавства.

Вказані обставини також підтверджуються постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року у справі №5015/4032/12 за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України та Львівської міської ради до ПП «Галицький Достаток», Брюховицької селищної ради та ПП «Буддизайн» про витребування майна від добросовісних набувачів, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013 року. При цьому у своїй постанові суд касаційної інстанції констатував, що «суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в силу вимогстатті 125 Земельного кодексу Україниправо постійного користування вказаною земельною ділянкою у Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об`єднання "Львівліс" не виникло, а отже, на час прийняття Брюховицькою селищною радою спірного рішення №619 від 23.10.2008 року у останньої не виникло обов`язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об`єднання "Львівліс", як у належних землекористувачів, на вилучення земельної ділянки.

До того ж, станом на дату винесення спірного рішення, земельна ділянка знаходилась в оренді приватного підприємства "Буддизайн".

Таким чином, вбачається, що скасування у судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що рішення № 619 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі № 2-3326/04" було прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов`язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому правові підстави для його скасування відсутні.».

Таким чином, наявінсть чи відсутність факту скасування у судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 року та № 263 від 18.03.2004 року жодним чином не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 619 від 23.10.2008 року.

Щодо копії плану території земельних ділянок, на який нанесено земельні ділянки ОСОБА_1 та межі 44 кварталу Брюховицького лісництва зауважила, що цей план не містить інформації про те, які документи та планово-картографічні матеріали використовувались при його оформленні, як визначались координати земельних ділянок відповідача 2 та лісового фонду.

В межах цивільної справи судом двічі призначалась земельно-технічна експертиза, на вирішення якої ставились питання:чи проходять межі 44 кварталу Брюховицького лісництва через територію земельних ділянок в АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 ? Якщо так, то зазначити конкретні місця накладення меж 44 кварталу Брюховицького лісництва на вищевказані земельні ділянки із зазначенням відповідних координат кутів повороту та визначити відповідні площі накладення по кожній земельній ділянці?

Однак, згідно із повідомленнями ЛНДІСЕ у зв`язку із ненаданням в розпорядження експерта каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки 44 кварталу Брюховицького лісництва, земельно-технічна експертиза не була проведена.

Вказані обставини підтверджують факт відсутності встановлених в натурі меж 44 кварталу Брюховицького лісництва та, відповідно, неможливість встановити їх накладення на межі земельних ділянок відповідача 2.

В матеріалах даної справи відсутні документи, які могли б слугувати належним підтвердженням факту перебування земельних ділянок ОСОБА_1 у користуванні лісгоспу.

Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2014 року по справі № 6-212цс14 зазначив, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Однак, прокурором не долучено до матеріалів справи планшети лісовпорядкувальні, які виготовлені у відповідності до Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, що свідчило б про наявність у ДЛО «Львівліс» права користування спірною земельною ділянкою. Із наявної копії однієї сторінки планшету №2 можна зробити висновок лише про перебування 44 кварталу Брюховицького лісництва в користуванні лісгоспу, однак, де саме розташований це квартал і чи накладаються його межі на межі земельних ділянок ОСОБА_1 з цього документа не вбачається можливим.

Щодо ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1.07.2010 року по справі №2-3326/04, нею було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та закрито провадження по справі №2-3326/04 за заявою заступника прокурора Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у зв`язку з тим, що відповідач ПП «Буддизайн» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України, а це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 205 ЦК України в зв`язку з ліквідацією Приватного підприємства «Буддизайн».

Тобто, по суті скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року не переглядалось.

Третьою особою долучено до матеріалів справи копії листа відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 11.03.2014 року №3/169, облікової картки об`єкта культурної спадщини місця масових розстрілів і поховань у Львівській області, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, нотаріальних заяв свідків розстрілів, знімку з супутника 2012 року, архівного аерознімку 1944 року, угоди між урядом США та Урядом України про охорону і збереження культурної спадщини, науково-технічне обґрунтування щодо встановлення місце розташування братніх могил у смт. Брюховичі Львівської області станом на 1944 рік, , звіт про науково-технічну експертизу матеріалів польових обмірів місць поховань і результатів камерального оброблення архівних матеріалів аерофотознімання 1944 року на території смт. Брюховичі, м. Львів 2014 року, паспорт пам`ятки, топозйомки, плани, фотоплани смт. Брюховичі.

Відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Представник відповідача 2 долучив до матеріалів справи лист Міністерства культури та інформаційної політики від 19.03.2021 року №3070/6.11.7, згідно із яким «Місце масових розстрілів та поховань» в смт. Брюховичі Львівської області не занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Також, у цьому листі Міністерство культури та інформаційної політки повідомило, що питання віднесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України неодноразово розглядалось на засіданнях Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, за результатами проведення яких документація направлялась на доопрацювання з рекомендацією винести на повторний розгляд обговорення питання відповідності об`єктів критеріям пам`яток місцевого значення та доцільності занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та неодноразово висловлювались зауваження щодо повноти зазначеної в обліковій документації інформації та необхідності проведення додаткових досліджень щодо наявності місць поховань, встановлення обґрунтованих меж територій об`єктів, а також необхідності доопрацювання графічної частини.

Враховуючи наведене, станом на момент розгляду справи судом «Місце масових розстрілів та поховань» в смт. Брюховичі Львівської області не занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, отже не є пам`яткою культурної спадщини.

Згідно із долученим відповідачем експертним висновком від 27.09.2010 року №725-10-ЛО, виготовленим НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, в результаті архівно-бібліографічного пошуку не виявлено інформації про пам`ятки археології, які розташовані на території земельної ділянки площею 5,036 га в АДРЕСА_1 ) або поблизу неї; під час поверхневого обстеження земельної ділянки видимих слідів (ознак) археологічних об`єктів не встановлено, решток (фрагментів) рухомих археологічних матеріалів не виявлено. Відтак експертом зроблено висновок, що на об`єкті експертизи не виявлено пам`яток археології.

Також, відповідно до експертного висновку від 28.03.2014 року №002-14-ЛО, виготовленим НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України на території об`єкта експертизи квартал житлової забудови в районі вул. Ряснянська-Незалежності України в смт. Брюховичі під час поверхневого обстеження та розвідкового шурфування не виявлено об`єктів культурної спадщини (решток давнього культурного шару, стаціонарних об`єктів, рухомих артефактів, остеологічних та антропологічних рештків).

Докази третьої особи ґрунтуються на одному єдиному документі аерофотознімку території смт. Брюховичі станом на 1944 рік, з якого неможливо встановити, яка саме частина населеного пункту на ньому відображена та яке він має відношення до земельних ділянок ОСОБА_1 .

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Згідно з нормами ЦПК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, та вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до практики Верховного Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Порушене право чи інтерес повинні бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

При розгляді справи, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені обґрунтування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи позивача не підтверджені письмовими доказами, що викликають у суду певний сумнів.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить висновку що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені в суді.

Щодо обраного прокурором способу захисту права шляхом скасування рішення, визнання недійсними договорів, визнання нечинними державних актів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

На думку суду належним способом захисту у даній справі є позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок від відповідача на користь позивача.

Вказана позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У постанові від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду погодилась з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

З огляду на вказане, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а тому рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог прокурора про скасування рішення Брюховицької селищної ради №619 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року № 2-3326/04; визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №8661, укладений між Брюховицькою селищною радою та ПП «Буддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.08.2010 року, зареєстрований в реєстрі за №4448, укладений між ПП «Буддизайн» та ОСОБА_1 , ПП «Галицький достаток» в частині передачі у власність ОСОБА_1 20 360/50 360 частин земельної ділянки загальною площею 5,036га, кадастровий №4610166300:05:022:1608, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 25.09.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №5177, укладеного між ПП «Галицький достаток» та ОСОБА_1 , визнання нечинними Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 ЯИ №800537 від 03.06.2010 року, ЯИ №800541 від 02.06.2010 року, ЯИ №800540 від 03.06.2010 року, ЯИ №800542 від 03.06.2010 року, ЯИ №800544 від 02.06.2010 року, ЯИ №800539 від 03.06.2010 року, ЯИ №800536 від 03.06.2010 року, ЯИ 800546 від 03.06.2010 року, ЯИ №800543 від 03.06.2010 року, ЯИ №800545 від 03.06.2010 року, ЯИ №800538 від 03.06.2010 року, слід відмовити у зв`язку із неналежно обраним способом захисту.

Щодо позовної вимоги про витребування земельних ділянок суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у цій справі висловлено наступну правову позицію:

Правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного і лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного кадастру.

Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядження.

Отже, при розгляді справи суд повинен встановлювати правовий статус земельної ділянки і його цільове призначення.

Відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки згідно з положеннями пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України такими документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Водночас земельні ділянки, зайняті земельними насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до території лісів, не відносяться до земель лісового фонду (пункт "а" частини 2 ст. 55 ЗК України).

Отже, земельні ділянки в межах населеного пункту, зайняті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, відносяться до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У зв`язку із цим, суд з урахуванням вказівок Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у цій справі зазначає наступне.

Як зазначено вище, пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України передбачено, що одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Так, ст. 48 Лісового кодексу України визначено, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2014 року по справі № 6-212цс14 зробив відповідний правовий висновок з приводу того, які документи слід розуміти під планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Так, Верховний Суд України зазначив, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Також Верховний Суд України у вищевказаній постанові від 24 грудня 2014 року по справі №6-212цс14 зазначив, що оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Як вбачається з позиції прокурора, земельні ділянки відповідача 2 розташовані в межах 44 кварталу Брюховицького лісництва, який перебував у постійному користуванні ДЛО «Львівліс», у зв?язку із чим, Брюховицька селищна рада не мала права ними розпоряджатись.

На підтвердження цих обставин прокурором долучено до матеріалів справи копію планшету №2 станом на 1990 рік, на якому згідно із усними поясненнями прокурора схематично відображено конфігурацію 44 кварталу Брюховицького лісництва та його виділи. Однак, незважаючи на те, що вказаний документ може слугувати підтвердженням факту користування ДЛО «Львівліс» земельною ділянкою 44 кварталу Брюховицького лісництва, відсутність на ньому умовних позначень та пояснень до графічного зображення (окрім назви населеного пункту), виключає можливість на підставі цього документа віднести земельні ділянки відповідача 2 до земель 44 кварталу Брюховицького лісництва.

Аналогічно,з копії плану території земельних ділянок, на який нанесено контури земельних ділянок фізичних і юридичних осіб, у т.ч. ОСОБА_1 , та, згідно із усними поясненнями прокурора нанесено межі 44 кварталу Брюховицького лісництва, без матеріалів виконаних робіт по визначення меж земельних ділянок в натурі, не можливо достовірно встановити, на підставі яких документів та матеріалів спеціаліст провів встановлення меж земельних ділянок відповідача 2 та Брюховицького лісництва, чи використовував їх координати, чи має він необхідну кваліфікацію для проведення таких робіт та ін.

Враховуючи характер спірних відносин у цій справі підлягає встановленню обставина, чи накладаються межі земельних ділянок відповідача 2 та межі земельної ділянки 44 кварталу Брюховицького лісництва.

На думку суду, належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після отримання якого суд з врахуванням інших доказів у їх сукупності матиме можливість вирішити питання про наявність чи відсутність порушених прав позивача. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові ВС від 03.07.2023 року у справі №515/1315/18.

Різними складами суду, по справі неодноразово призначалась судова земельно-технічна експертиза.

З метою встановлення факту наявності/відсутності накладення меж земель лісового фонду Брюховицького лісництва на земельні ділянки ОСОБА_1 ухвалою суду від 05.02.2018 року було призначено земельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання, чи проходять межі 44 кварталу Брюховицького лісництва через територію земельних ділянок в АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 ? Якщо так, то зазначити конкретні місця накладення меж 44 кварталу Брюховицького лісництва на вищевказані земельні ділянки із зазначенням відповідних координат кутів повороту та визначити відповідні площі накладення по кожній земельній ділянці?

Згідно із повідомленням ЛНДІСЕ №1049-1060 від 09.08.2018 року у зв`язку із ненаданням в розпорядження експерта каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки 44 кварталу Брюховицького лісництва, земельно-технічна експертиза не була проведена.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року від Львівської місцевої прокуратури №2 витребувано технічну документацію на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 , картографічні матеріали з нанесеними межами земельних ділянок та земельної ділянки 44 кварталу Брюховицького лісництва та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування земельної ділянки 44 кварталу Брюховицького лісництва.

Справу повторно направлено для проведення експертизи, разом із усіма доказами, наданими прокурором.

Судом направлялись листи усім учасникам провадження із вимогою надати в розпорядження експерта необхідні документи.

Згідно із повідомленням ЛНДІСЕ про неможливість надання висновку від 26.06.2020 року №86, судова земельно-технічна експертиза повторно не була проведена у зв`язку із відсутністю в експерта планово-картографічних матеріалів та каталогу зовнішніх координат кварталу 44 Брюховицького лісництва, необхідних для проведення експертизи.

Враховуючи наведене, прокурор та позивачі не забезпечили надання суду доказів, які б підтверджували приналежність земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 до земель 44 кварталу Брюховицького лісництва.

Відповідно до п.п. «а» ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України, визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб визначених цим кодексом провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів АР Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Підстави набуття державою права власності на землю передбачені ч. 5 ст. 84 ЗК України, а саме: відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; прийняття спадщини; передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальним громадами; конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 10 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Встановлено, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося.

Встановлено, що земельна ділянка площею 5,0360га (кадастровий номер: 4610166300:05:002:1608) на АДРЕСА_1 , яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ПП «Буддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося. Вказані обставини не заперечуються і сторонами у справі.

Згідно ст. 7-9 Лісового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

У зв`язку із цим, у відповідності до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. «а» ст.12, ст.ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів перебування вказаної вище земельної ділянки у користуванні ДЛО «Львівліс», суд приходить до висновку, що Брюховицька селищна рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

З цих же підстав суд не бере до уваги надане прокурором рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року у справі №2-38/2005р., яким скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу, оскільки у Брюховицької селищної ради не виникло обов`язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об`єднання «Львівліс», як у землекористувачів, на вилучення вказаної вище земельної ділянки.

Також, необґрунтованими є посилання прокурора на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2010 року у справі №2-3326/04, якою скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року на підставі якого Брюховицькою селищною радою було ухвалено оспорюване рішення №619 від 23.10.2008 року.

Вказана ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 13.07.2010 року у справі №2-3326/04 мотивована тим, що ПП «Буддизайн», яке виступало відповідачем у справі, було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України, а це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 205 ЦК України в зв`язку з ліквідацією Приватного підприємства «Буддизайн». Окрім цього, вона була постановлена після виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року.

Таким чином, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року по суті не переглядалось і його незаконність у судовому порядку не була встановлена.

Оскільки позовні вимоги прокурора обґрунтовані саме незаконним відчуженням Брюховицькою селищною радою земель, розпорядження, якими належало до компетенції Кабінету Міністрів України (правонаступник Львівська обласна державна адміністрація), у задоволенні позовних вимог про витребування на користь Львівської обласної державної адміністрації з цих підстав слід відмовити.

Позиція третьої особи - Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу обґрунтована тим, що у північно-західному районі смт. Брюховичі, а саме у 44 кварталі Брюховицького лісництва виявлено пам`ятку історії історичне місце масових розстрілів і поховань євреїв, що утворене в 1942 році.

На підтвердження своєї позиції третьою особою надано суду копії листа відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 11.03.2014 року №3/169, облікової картки об`єкта культурної спадщини місця масових розстрілів і поховань у Львівській області, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, нотаріальних заяв свідків розстрілів, знімку з супутника 2012 року, архівного аерознімку 1944 року, угоди між урядом США та Урядом України про охорону і збереження культурної спадщини, науково-технічне обґрунтування щодо встановлення місце розташування братніх могил у смт. Брюховичі Львівської області станом на 1944 рік, звіт про науково-технічну експертизу матеріалів польових обмірів місць поховань і результатів камерального оброблення архівних матеріалів аерофотознімання 1944 року на території смт. Брюховичі, м. Львів 2014 року, паспорт пам`ятки, топозйомки, плани, фотоплани смт. Брюховичі.

Відповідно до положень Закону України №1805-III «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток, затвердженого постановою КМ України №1760 від 27.12.2001 року, об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення. На кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

Згідно із листом Міністерства культури та інформаційної політики від 19.03.2021 року №3070/6.11.7 «Місце масових розстрілів та поховань» в смт. Брюховичі Львівської області не занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Окрім цього, Міністерство культури та інформаційної політки повідомило, що питання віднесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України неодноразово розглядалось на засіданнях Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, за результатами проведення яких документація направлялась на доопрацювання з рекомендацією винести на повторний розгляд обговорення питання відповідності об`єктів критеріям пам`яток місцевого значення та доцільності занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та неодноразово висловлювались зауваження щодо повноти зазначеної в обліковій документації інформації та необхідності проведення додаткових досліджень щодо наявності місць поховань, встановлення обґрунтованих меж територій об`єктів, а також необхідності доопрацювання графічної частини.

Враховуючи наведене, станом на момент розгляду справи судом «Місце масових розстрілів та поховань» в смт. Брюховичі Львівської області не занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, отже не є пам`яткою культурної спадщини.

Окрім цього, згідно із долученим відповідачем експертним висновком від 27.09.2010 року №725-10-ЛО, виготовленим НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, в результаті архівно-бібліографічного пошуку не виявлено інформації про пам`ятки археології, які розташовані на території земельної ділянки площею 5,036 га в АДРЕСА_1 ) або поблизу неї; під час поверхневого обстеження земельної ділянки видимих слідів (ознак) археологічних об`єктів не встановлено, решток (фрагментів) рухомих археологічних матеріалів не виявлено. Відтак експертом зроблено висновок, що на об`єкті експертизи не виявлено пам`яток археології.

Також, відповідно до експертного висновку від 28.03.2014 року №002-14-ЛО, виготовленим НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України на території об`єкта експертизи квартал житлової забудови в районі вул. Ряснянська-Незалежності України в смт. Брюховичі під час поверхневого обстеження та розвідкового шурфування не виявлено об`єктів культурної спадщини (решток давнього культурного шару, стаціонарних об`єктів, рухомих артефактів, остеологічних та антропологічних рештків).

З наданого представником третьої особи Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звіту про науково-технічну експертизу матеріалів польових обмірів місць поховань і результатів камерального оброблення архівних матеріалів аерофотознімання 1944 року на території смт. Брюховичі, м. Львів, що виготовлений Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії 04.02.2014 року, не можливо достовірно встановити, що аерофотознімок є фотознімком території смт. Брюховичі станом на 1944 рік. А долучений до матеріалів справи експертний висновок щодо порівняння розташування місць шурфування наданих РАС та досліджень виконаних науковцями КНУ ім. Тараса Шевченка, ґрунтується саме на цьому аерофотознімку та не містить інформації про місце розташування могил на земельних ділянках відповідача 2.

Враховуючи наведене, у справі відсутні докази, які б свідчили, що земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_1 , є об`єктами охорони культурної спадщини. У зв`язку із цим, у суду відсутні підстави для висновків про те, що спірні земельні ділянки були набуті відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 76 - 81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі ЛОДА, Державного агентства лісових ресурсів України до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., приватного підприємства «Галицький достаток», представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу про скасування рішення, визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна - відмовити.

На рішеннясуду можебути поданаапеляційна скарга.Апеляційна скаргаподається безпосередньодо Львівськогоапеляційного суду. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -

http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 10.07.2024 року.

Суддя О. Ф. Федорова