Ухвала

від 10.07.2024 по справі 752/13511/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13511/24

Провадження № 1-кп/752/1950/24

Суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання з розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024105010000540 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

особа, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_3 ,

законний представник - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва 27.06.2024 надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024105010000540 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01.07.2024 вказане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор просила призначити судовий розгляд на підставі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

У судовому засіданні, законний представник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Захисник поклався на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, суд дійшов таких висновків.

Дане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підсудне Голосіївському районному суду м. Києва.

Згідно вимог закону у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Однак, у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 , всупереч вимог ч. 4 ст. 503 КПК України, не міститься жодних посилань на те, що ОСОБА_3 є суспільно небезпечною, а також на ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, що має значення при прийнятті рішення судом про застосування певного, визначеного Кримінальним кодексом України, виду примусових заходів медичного характеру.

Також суд звертає увагу на деякі формулювання, які викладені у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 , які суперечать вимогам КК та КПК України в частині поняття та мети примусових заходів медичного характеру та особливого порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 саме клопотання та правова кваліфікація діяння ОСОБА_3 сформульовані як: «Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України», що є неприпустимим, оскільки відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь. Далі ж по тексту клопотання застосовується формулювання до ОСОБА_3 як до «обвинуваченої».

Відтак, формулювання у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а також наведення обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, відповідно до ст. 66 та 67 КК України, не відповідають вимогам закону.

Згідно ч. 2 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров`я.

В клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, сторона обвинувачення вважає за необхідне розглядати клопотання без участі ОСОБА_3 , тим самим унеможливлюючи реалізацію судом положень ч. 1 ст. 512 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні, зокрема за обов`язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.

Вказане свідчить про те, що зміст клопотання суперечить вимогам ч. 1 ст. 512 КПК України щодо обов`язкової участі ОСОБА_3 при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Крім того, стороною обвинувачення у клопотанні вказано, що ОСОБА_3 розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, підійшовши до прилавку, за яким стояла потерпіла, почала кидати в неї товар, розташований на прилавку, після чого кинула в неї електронні вагу вартістю 8633 грн., й які попавши в неї та в подальшому впавши на підлогу, пошкодились, чим своїми діями спричинила ПП «Самсоне» матеріальну шкоду на суму 8633 грн.

Таким чином, у клопотанні фактично вказано що ОСОБА_3 усвідомлював протиправність своїх дій та їх подальші негативні наслідки, в той же час, у клопотанні також вказано, що у період часу, коли було вчинено кримінальне правопорушення і на теперішній час за своїм психічним станом ОСОБА_3 не могла і не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Слід зазначити, що стан неосудності пов`язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини, зокрема умислу у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим. Юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння в такому випадку слід надавати виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали, а отже клопотання не відповідає загальним засадам кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 503 КПК України, кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 511 КПК України, прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з цим, в порушення вищезазначених норм, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурором не затверджено, а лише підписане слідчим і прокурором.

Повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.

Слід вказати, що ч. 2 ст. 291 КПК України визначено чіткі вимоги, які має містити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що надсилається до суду, а отже вказані порушення, на думку суду, є істотними та такими, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Враховуючи, що вказані факти є підставою для повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки порушує право на захист особи, відносно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та позбавляє суд можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення, суд дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Повертаючи клопотання прокурору, суд враховує і те, що з моменту встановлення факту психічного захворювання ОСОБА_3 до неї на стадії досудового розслідування жодний запобіжний захід із передбачених ч. 1 ст. 508 КПК не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024105010000540 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 12.07.2024.

Суддя ОСОБА_1