Рішення

від 11.07.2024 по справі 280/4163/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Справа № 280/4163/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34; код ЄДРПОУ 08571788)

до ОСОБА_1 (місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622),

про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Пенітенціарної академії України (далі позивач, Академія) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням його в Академії, в сумі 142 592 грн. 15 коп.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Чепурною Н.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.05.2024 серія АР №1087137.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 16.08.2018 по 14.04.2022 відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебував на забезпеченні Академії. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач був направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Біленківська виправна колонія (№99)», звідки його було звільнено відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. Після звільнення зі служби у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, у зв`язку з чим були розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в навчальному закладі, загальна сума яких склала 142592,15 грн. У добровільному порядку відповідач витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, не відшкодував, що зумовило звернення до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи Міністерство юстиції України.

21.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, за змістом яких зазначає, що погоджується з доводами позивача, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вказує, що підставою виникнення між Академією та відповідачем правовідносин є Контракт про здобуття освіти від 24.07.2019 № 582, укладений між Академією, Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та особою, яка здобуває освіту відповідачем. Оскільки відповідача було звільнено за власним бажанням, він порушив умови укладеного контракту та повинен в повному обсязі відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії. Просить позов задовольнити.

27.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що у відповідності до пункту 2 Указу Президента України № 77/96 від 23.01.96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання. Тобто, вказані норми зобов`язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі. Так, відповідач зазначає, що позивач не надав жодного документу, який став підставою для проведених ним розрахунків, що дає підстави вважати заявлені ним суми є недоведеними та безпідставними. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 розділу ІІІ Контракту №582 від 24.07.2019 року сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов`язань за цим контрактом у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), у випадках, передбачених законодавством. Воєнна агресії Російської Федерації проти України, оголошення мобілізації та призов відповідача на військову службі під час мобілізації є обставинами, що не залежать від волі відповідача та є форс-мажорними. Наразі відповідач перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації з метою захисту незалежності та народу України, що підтверджується відповідними документами. Підстава для проходження такої служби призвела до звільнення із військової служби, що підтверджує наміри відповідача та відсутність у його діях мотиву злісно ухилитися від виконання умов договору. Також звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

Наказом ректора Академії № 233/ОД від 22.07.2018 ОСОБА_3 з 16.08.2018 був зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання. (а.с. 12)

24.07.2019 між Академією (Виконавець) в особі керівника полковника внутрішньої служи з однієї сторони та Південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Замовник) в особі начальника полковника внутрішньої служби з другої сторони та рядовим внутрішньої служби ОСОБА_3 з третьої сторони укладено контракт №582 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (надалі - Контракт) (а.с. 15-16).

Згідно з абзацом 5 пункту 3 розділу II Контракту №582 від 24.07.2019, відповідач зобов`язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Відповідно до наказу Академії № 69/ОС від 13.04.2022, відповідачу присвоєно ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом про освіту (а.с. 17).

Відповідно до Довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 №5/573 від 14.04.2022, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 142592,15 грн, в т.ч.: грошове забезпечення з нарахуваннями 73341,23 грн, продовольче забезпечення 42551,03 грн, речове забезпечення 3899,13 грн, медичне забезпечення 605,72 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії- 22195,04 грн (а.с. 22).

Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)». Згідно наказу №50/ОС-22 від 15.04.2022 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» (а.с. 20).

19.08.2022 ОСОБА_3 змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 19.08.2022 (а.с. 18).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3548/5 від 06.10.2023 Академію Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788) перейменовано на Пенітенціарну академію України (код ЄДРПОУ 08571788) (а.с.8).

Відповідно до наказу начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» №49/ОС-24 від 26.02.2024, ОСОБА_2 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 21).

Державна установа «Біленьківська виправна колонія (№99)» листом вих. №10/894/15 від 28.02.2024 повідомила Академію про звільнення відповідача (а.с. 19).

За місцем проживання внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 направлено повідомлення №13/548 від 11.03.2024 про необхідність відшкодування витрат на навчання протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення, яке повернулось за зворотною адресою без вручення (а.с. 24).

У зв`язку із достроковим розірванням контракту за ініціативою відповідача та невідшкодуванням витрат, пов`язаних з утриманням особи під час проходження навчання у вищому військовому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі Закон № 2713-IV) Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон №580-VIII) особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпункти 2, 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачають, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Як передбачено приписами ч. 5 ст. 74 Закону № 580-VIII у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12.04.2017 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Пунктами 4, 5 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Відповідно до пункту 9 Порядку №261, стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Отже, наведеними вище положеннями чинного законодавства України, як і умовами контракту, передбачено обов`язок відповідача відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Академії, у випадку звільнення зі служби з будь-яких підстав, крім звільнення за станом здоров`я (через хворобу) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» №49/ОС-24 від 26.02.2024, ОСОБА_2 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (за власним бажанням).

Втім, суд зазначає, що обставини звільнення відповідача з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» викликані тим, що 20.02.2024 відповідачем було отримано повістку у зв`язку з мобілізацією та з метою подальшого проходження служби в лавах Збройних Сил України.

Так, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № К/5393 від 15.05.2024 молодший лейтенант ОСОБА_2 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.02.2024 №71 призваний з 28.02.2024 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений у Збройні Сили України для проходження військової служби до військової частини НАСВ АДРЕСА_3 .

З огляду на вказане, можна дійти висновку, що відповідач не є таким, що за власним бажанням відмовився від обов`язку відпрацювати три роки у поліції після отримання освіти в Академії.

Так, стаття 74 Закону № 580-VIII визначає, що поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону (за станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штату), мають відшкодувати МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, частина 1 статті 77 Закону № 580-VIII має вичерпний перелік підстав звільнення зі служби в поліції, зокрема: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.

Тобто, частина 1 статті 77 Закону № 580-VIII не передбачає такої підстави для звільнення як за призов за мобілізацією у період воєнного стану, отже, у відповідача не було альтернативної можливості поведінки окрім як звільнитися за власним бажанням.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Академії витрат пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Інші аргументи учасників справи не є визначальними для правильного вирішення справи та не вимагають оцінки суду.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги частини 1 статті 77 КАС України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 7, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34; код ЄДРПОУ 08571788) до ОСОБА_1 (місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11.07.2024.

СуддяМ.О. Семененко