Постанова

від 11.07.2024 по справі 440/15780/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. Справа № 440/15780/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.01.24 по справі № 440/15780/23

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброскок"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), майора ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 від 24.09.2023 в перетині державного кордону України;

- визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - начальника штабу ОСОБА_3 про відмову у скасуванні рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), майора ОСОБА_2 про відмови ОСОБА_1 у перетині кордону;

- визнати надані ОСОБА_1 : закордонний паспорт, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, витяг про видачу ліцензії, наказ про прийняття на роботу, наказ про відрядження, подорожній лист, договір на міжнародне перевезення пасажирів (замовлення) документами, які належним чином підтверджують підстави для виїзду за кордон та мету поїздки за наявності інформації про ОСОБА_1 у відповідній інформаційній системі (система "Шлях"), адміністратором якої є Укртрансбезпека;

- зобов`язати начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України повторно розглянути скаргу на відмови заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б), майора ОСОБА_2 у перетині кордону ОСОБА_1 від 23 та 24 вересня 2023 року з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України враховувати висновки суду при перетині кордону України громадянином України ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність відмови у перетині Державного кордону України ОСОБА_1 з підстави непідтвердження мети поїздки, оскільки позивач надав інспектору прикордонного контролю документи, що у своїй сукупності свідчили про його працевлаштування водієм та направлення у відрядження за кордон з метою здійснення міжнародних пасажирських перевезень. При цьому, інформація про позивача була наявна у відповідній інформаційній системі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справию просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що в наказі № 5 директора ТОВ "Доброскок" про відрядження ОСОБА_1 за кордон, помилково зазначено дату 19.07.2023, замість 17.09.2023. Вказане жодним чином не свідчить про недійсність та недостовірність наказу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.09.2023 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску прикордонної служби "Ужгород" з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України.

З метою проходження прикордонного контролю позивач надав посадовій особі пункту пропуску паспорт громадянина України для виїзду за кордон, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, наказ про прийняття на роботу, подорожній лист, договір на міжнародне перевезення пасажирів (замовлення), витяг про видачу ліцензії.

За результатами здійснення прикордонного контролю заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " майором ОСОБА_2 ухвалене рішення від 24.09.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, оскільки він не підтвердив мету поїздки.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічне положення міститься у статті 1 Закону України від 21.01.1994 №3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відповідно до якої на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

У силу статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (статті 2 Закону №389-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.

Пунктом 3 Указу №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У подальшому воєнний стан неодноразово був продовжений відповідними Указами Президента України, та діє на теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (надалі - Правила №57, у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 2-9 Правил №57, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Зі змісту спірного рішення встановлено, що на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки зазначений громадянин не зміг підтвердити мету поїздки.

Зазначаючи про протиправність цього рішення, позивач звертав увагу на те, що під час проходження прикордонного контролю на виїзд з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Ужгород" він надав інспектору пункту пропуску всі необхідні документи, що у сукупності свідчили про наявність підстав для виїзду ОСОБА_1 за межі території України з метою виконання міжнародних перевезень пасажирів.

Також позивач зазначив, що його прийнято на роботу на посаду водія ТОВ "Доброскок", а наказом ТОВ "Доброскок" від 19.07.2023 №5 відряджено до підприємства RV BRAVO SPOLKA OGRANICZONA ODPOWIDZIALNOSCIA (м. Лодзь, Польща) строком на тридцять днів з 19.09.2023 по 18.10.20223 для здійснення перевезення робітників замовника згідно договору від 15.09.2023 за маршрутом: Братислава-Брно-Лодзь-Київ. ТОВ "Доброскок" отримало ліцензію від 20.09.2023 №629 на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Крім того, відомості про ТОВ "Доброскок" та про ОСОБА_1 внесені до інформаційної системи "Шлях".

Колегія суддів зазначає, що передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме - відповідно до Правил №57.

Пунктом 2-9 Правил №57 передбачено, що у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Колегія суддів звертає увагу, що включення позивача до системи "Шлях", як водія ліцензіата, не є безумовною підставою для виїзду за кордон і розгляд питань, що пов`язані із в`їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є компетенцію Державної прикордонної служби та її службових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ТОВ "Доброскок" зареєстроване як юридична особа 11.09.2023, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наказом ТОВ "Доброскок" від 11.09.2023 позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду водія за основним місцем роботи з 11.09.2023.

15 вересня 2023 року між ТОВ "Доброскок" (перевізник) та RV BRAVO SPOLKA OGRANICZONA ODPOWIDZIALNOSCIA (замовник, м. Лодзь, Польща) укладено договір про надання послуг з міжнародного перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, п. 1.1. передбачено, що за даним договором перевізник зобов`язується надати за плату послугу з перевезення замовника легковим автомобілем за маршрутом: Братислава-Брно-Лодзь-Львів-Київ.

Слід зазначити, що вказаний договір не містить прізвища директора замовника та печатки підприємства.

Наказом ТОВ "Доброскок" від 19.07.2023 №5 відряджено до підприємства RV BRAVO SPOLKA OGRANICZONA ODPOWIDZIALNOSCIA (м. Лодзь, Польща) строком на тридцять днів з 19.09.2023 по 18.10.20223 для здійснення перевезення робітників замовника згідно договору від 15.09.2023 за маршрутом: Братислава-Брно-Лодзь-Київ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за ТОВ "Доброскок" 14.09.2023 зареєстровано SPRINTER 315 CDI, р.н. НОМЕР_3 .

Судом першої інстанції вказано, що у наказі ТОВ "Доброскок" від 19.07.2023 №5 міститься посилання на договір, укладений лише 15.09.2023, тобто майже через два місяці після зазначеної дати видання наказу.

В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що в наказі № 5 помилково зазначено дату 19.07.2023 замість 17.09.2023, що жодним чином не свідчить про недійсність та недостовірність наказу, враховуючи те, що у липні 2023 року ТОВ "Доброскок" не існувало, а було створено тільки 11.09.2023.

ТОВ "Доброскок" отримало ліцензію від 20.09.2023 №629 на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Також слід зауважити, що позивач є засновником ТОВ "Доброскок", про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість сумнівів органу прикордонного контролю у справжності мети поїздки, що була повідомлена позивачем посадовій особі пункту пропуску 24.09.2023.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби.

Слід також зважити й на те, що позивач у вересні - жовтні 2023 року неодноразово намагався перетнути державний кордон України, однак отримав відмови у пунктах пропуску.

Крім того, суд наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому при пред`явлені позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 по справі № 440/15780/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило