Постанова

від 04.07.2024 по справі 160/27008/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/27008/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 ( суддя першої інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/27008/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРІДОН, Товариства з обмеженою відповідальністю Люксіон Трейд треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСІОН ТРЕЙД, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРІДОН, в якому просить суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.10.2022 № 1710/1-2022 про продаж цілісного майнового комплексу, укладений між ТОВ ЛЮКСІОН ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42963724) та ТОВ НЕРІДОН (код ЄДРПОУ 44229902);

застосувати наслідки недійсності правочину, визначені ч.3 ст.228 ЦК України, шляхом стягнення з ТОВ ЛЮКСІОН ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42963721) в дохід держави кошти у сумі 310 800 000,00 гривень, як таких, що були отримані за недійсним правочином;

застосувати наслідки недійсності правочину, визначені ч.3 ст. 228 ЦК України, шляхом стягнення з ТОВ НЕРІДОН (код ЄДРПОУ 44229902) в дохід держави кошти у сумі 310 800 000,00 гривень, як вартість майна, отриманого за недійсним правочином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року закрито провадження в адміністративній справі № 160/27008/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСІОН ТРЕЙД, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРІДОН, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

17.04.2024 року до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання, в якому позивач просить повернути судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 2435 від 09.10.202 за подання позовної заяви про визнання правочину, укладеного між ТОВ «ЛЮКСІОН ТРЕЙД» та ТОВ «НЕРІДОН», недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, за реквізитами: платник Державна податкова служба України, код платника 43005393, рахунок платника UA318201720343120001000162276.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року

в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про повернення судового збору у справі №160/27008/23 відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до 4.2 ст.238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. В ухвалі від 15.04.2024 року питання про повернення судового збору судом вирішено не було. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з відповідним клопотанням. Так, в межах вказаних справ відбувся розгляд справи по суті і питання про розподіл судових витрат ставилось перед судом після перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції, що не є релевантними обставинами справи № 160/27008/23. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області наголошує на тому, що положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», на яке в своєму клопотання посилався представник позивача, не містить застережень чи виключень ЩОДО повернення сплаченої суми судового збору у разі закриття провадження пов`язаних з тим, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

За визначенням, наведеним у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або ж наданні адміністративних послуг.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.

У свою чергу порядок розподілу судових витрат визначений ст.139 КАС України.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті у відповідності до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, положеннями ч.2 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.ч.6 та 7 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або ж має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Аналогічно, суб`єкту владних повноважень, також можуть компенсуватись виключно документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у ст.ст.139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Отже, аналіз змісту вимог ч.ч.1-3 ст.139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні адміністративного позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч.3 ст.139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Колегія суддів вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Така правової позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 29.04.2020 у справі №817/66/16 та постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15.

Враховуючи те, що інших судових витрат (пов`язаних з залученням свідків і проведенням судових експертиз), крім судового збору, податковим органом не зазнано, а сплачена сума судового збору йому як суб`єкту владних повноважень компенсації не підлягає, тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 в адміністративній справі №160/27008/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 липня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 08 липня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова