Постанова

від 10.07.2024 по справі 280/10314/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10314/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: позивача Мінаєв О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2024 ( суддя першої інстанції ОСОБА_1 ) в адміністративній справі №280/10314/23 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправними дії Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області щодо вимог, які вказані у вимозі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 29.09.2023 № 040820-15/3215-2023 «Про усунення порушень законодавства»;

визнати протиправним та скасувати вказані у пункті 1 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 29.09.2023 № 040820-15/3215-2023 «Про усунення порушень законодавства», щодо забезпечення відшкодування зайво виплаченої додаткової винагороди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.10.2023 у військовій частині що у у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) було проведено за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 аудиторську перевірку Управлінням Східного офісу Державної аудиторської служби за результатами якої складено Акт ревізії №040808-20/4 від 18.08.2023.

В подальшому направлено позивачу вимогу № 04/0820-15/3215-2023 від 29.09.2023 «Про усунення порушень законодавства» у якій відповідач вимагає вжити заходів щодо усунення порушень законодавства.

Позивач вважає протиправними дії відповідача з огляну на те, що Постановою КМУ від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови КМУ від 28.02.2022 №168» внесені зміни до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, зокрема, в абзаці 1 пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Згідно із пунктом 2 вказаної постанови №793, вона набирає чинності з дня її опублікування (тобто з 19.07.2022) та застосовується з 24.02.2022. На виконання п. 2-1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який набрав чинності та застосовувався з 01.08.2022.

Відповідно до наказу АДПСУ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень здійснюється у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання обов`язків військової служби та п.16 визначено, що цей наказ набирає чинності та застосовується з 01.08.2022.

Нарахування та виплата додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», протягом липня 2022 року, здійснювалася відповідно до вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164 - АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який діяв з 24.02.2022 по 31.07.2022.

Таким чином, враховуючи той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 зобов`язано визначати порядок та умови виплати додаткової грошової винагороди виключно Адміністрацію Державної прикордонної служби України (у даному випадку) та в жодному випадку таке право не було надано начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону, отже, позивач діяв в межах повноважень, та не здійснив переплату на суму 208 645,19 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 26 березня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та відзиву, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено.

На підставі направлень на проведення ревізії від 18.05.2023 №№ 185, 186, 187, від 26.05.2023 № 207, від 22.06.2023 № 246 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 21.12.2022.

За результатами перевірки складено акт, згідно з висновками якого, ревізією встановлено порушень на загальну суму 576 744,25 грн. в тому числі: зайве нарахування і виплата додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн.; зайве нарахування і виплата додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 30 000 грн. (з серпня по грудень 2022 року), а також 70 000 грн. (з березня по грудень 2022 року) на загальну суму 145 929,55 грн.; покриття витрат сторонніх юридичних осіб (інших військових частин) на загальну суму 187 954,62 грн.; нестача продуктів харчування на суму 957,06 грн.; лишки продуктів харчування на суму 23817,14 грн.; нестача 7,62 мм автомата АКМ зав. №НР 4631 на суму 4579,61 грн.; завищення в обліку вартості активів (автоматів) на суму 1066 грн.; заниження в обліку вартості активів (автоматів) на суму 3795,08 гривень.

04 вересня 2023 року подано заперечення до акту ревізії (вих. № 11/4734-23вих), в яких позивач заперечував проти висновків акту про зайве нарахування і виплата додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. та зайве нарахування і виплата додаткової винагороди військовослужбовцям 1491 в розмірі 30 000 грн. (з серпня по грудень 2022 року), а також 70 000 грн. (з березня по грудень 2022 року) на загальну суму 145 929,55 грн.

Відповідно до висновку відповідача від 25.09.2023 року заперечення позивача не прийнято.

29 вересня 2023 року відповідачем направлено позивачу лист про усунення порушень законодавства (вих. № 040820-15/3215-2023 від 29.09.2023) в якому містить вимога: 1) розглянути матеріали проведеної ревізії на виробничій нараді. Визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення. Вирішити питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності та/або відповідності займаних ними посад; 2) відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення щодо зайвого нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. (з урахуванням єдиного внеску); 3) відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення щодо зайвого нарахування додаткової винагороди в розмірі 30000 грн (з серпня по грудень 2022 року) та 70000 грн (з березня по грудень 2022 року) на загальну суму 145 929,55 грн (з урахуванням єдиного внеску); 4) відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України, забезпечити відшкодування з військових частин, до яких було переведено військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , та в які їх зараховано на всі види забезпечення, на користь в/ч НОМЕР_1 зайвої виплати грошового забезпечення у сумі 187 954,62 гривень; 5) у відповідності до п.30-32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 №748, за результатами проведеної інвентаризації встановити причини виникнення нестач, розмір заподіяної шкоди та винних у нестачі осіб. Вжити заходів щодо відшкодування винними особами заподіяної шкоди у порядку, передбаченому законодавством.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до 03.11.2023.

Не погоджуючись з висновками органу державного фінансового контролю в частині зайвого нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. (з урахуванням єдиного внеску) позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виявлено порушення бюджетного законодавства, зокрема, в частині зайвого нарахування і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_3 за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. Відповідачем правомірно визначено один із способів усунення виявлених порушень, який є чітким, зрозумілим та відповідає допущеному порушенню, а доводи позивача, наведені у позовній заяві, не є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо висунення вимог, які вказані у п.2 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 29.09.2023 № 040820-15/3215-2023 «Про усунення порушень законодавства», а саме « 2. Відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення щодо зайвого нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. (з урахуванням єдиного внеску)» та визнання протиправним і скасування вказаних у пункті 2 вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 29.09.2023 № 040820-15/3215-2023 «Про усунення порушень законодавства», щодо забезпечення відшкодування зайво виплаченої додаткової винагороди, а саме « 2. Відповідно до норм з статей 130-136 Кодексу законів про працю України забезпечити відшкодування порушення щодо зайвого нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з 19.07.2022 по 31.07.2022 на загальну суму 208 645,19 грн. (з урахуванням єдиного внеску).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016р. №43, визначено, що Держаудитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Одним із основних завдань Держаудитслужби є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів. (підпункт 3 пункту 3 Положення про державну аудиторську службу України).

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон № 2939-ХІІ) визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону № 2939-ХІІ плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Частиною 1 статті 12 Закону № 2939-ХІІ визначено, що службові особи органів державного фінансового контролю зобов`язані суворо додержуватися Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).

Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 13, 23 пункту 6 Положення № 43).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати відповідний державний фінансовий контроль і в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах від 27 січня 2015 року в справі № 21-436а14, від 10 лютого 2015 року в справі № 21-632а14, від 15 квітня 2014 року в справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 29 травня 2017 року в справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року в справі №818/1857/14 тощо.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі №826/2525/15, від 07 лютого 2020 року в справі № 803/634/17 та від 14 лютого 2020 року в справі №825/3661/15-а та ін.

Колегія суддів наголошує, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Натомість, у справі, яка розглядається, Держаудитслужба пред`явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивач, при цьому в зміст вимоги (первинної) вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Разом з цим дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язків особи, а лише фіксують певні факти.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року в справі № 820/339/17, від 11 лютого 2020 року в справі № 804/2282/16, 18 березня 2020 року в справі № П/811/140/17.

Законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у спірному листі в свою чергу, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вимога від 07 вересня 2023 року № 040404-15/5603-2023 не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача, а лише вказує на спосіб усунення зафіксованого порушення.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 3 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі №280/10314/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 10 липня 2024 року, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 липня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова