Постанова

від 11.07.2024 по справі 340/9862/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року справа № 340/9862/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 340/9862/23 (суддя Пасічник Ю.П.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «КОЛОС» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «КОЛОС» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті 17.08.2022 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (далі відповідач) податкові повідомлення-рішення:

- №00060480702 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та штрафними (фінансовими) санкціями та пені у загальній сумі 10 705 725,0 грн.;

- №00060500702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1360,0 грн.;

- №00060460702 щодо збільшення податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 273 441 830,0 грн. за платежем податок на прибуток;

- №00060490702 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3 598 191,0 грн.;

- №00060520702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 52 203 265,0 грн. за платежем пальне;

- №00060510702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 88400,0 грн. за платежем податок на додану вартість;

- №00060332406 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальній сумі 3298,66 грн.;

- №00060312406 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 48273,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що перевірка відповідачем була проведена всупереч пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким запроваджено мораторій на проведення перевірок з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, судом визнано протиправними та скасовані оскаржені позивачем рішення відповідача.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за наслідками перевірки позивача встановлено порушення вимог податкового законодавства, що і стало підставою для прийняття оскаржених рішень. Доводи позивача та висновки суду про порушення процедури призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки є помилковими. Так, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких введений та продовжений у подальшому карантин. Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021.

Відповідно до п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відтак, повноваження щодо скорочення строків дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, вказаним законом було надано Кабінету Міністрів України.

Саме відповідно до п.4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» Урядом України було прийнято Постанову № 89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки». Зазначена постанова набрала чинності та підлягала виконанню відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та дозволила проведення таких видів перевірок юридичних осіб.

Відповідач вважає, що мав право на призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, оскільки контролюючим органом було дотримано усі вимоги податкового законодавства стосовно процедури призначення та проведення перевірки позивача.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить скаргу відповідача залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вже існує стала практика Верховного Суду, про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова Кабінету Міністрів України №89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.11.2021 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області видано наказ №1330-п Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ Колос тривалістю 20 робочих днів (т.29а.с.65). Підставою для проведення перевірки зазначено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

Наказом відповідача від 23.12.2021 №1613-п термін проведення перевірки продовжено на 10 робочих днів (т.29а.с.68).

Наказом відповідача від 04.01.2022 №1-п проведення перевірки зупинялось з 04.01.2022 по 10.01.2022 (т.29а.с.69).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 26.01.2022 №210/11-28-07-02/03758772 (т.1 а.с.17-89).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (т.1а.с.93-107):

- №00060480702 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та штрафними (фінансовими) санкціями та пені у загальній сумі 10 705 725,0 грн.;

- №00060500702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1360,0 грн.;

- №00060460702 щодо збільшення податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 273 441 830,0 грн. за платежем податок на прибуток;

- №00060490702 щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3 598 191,0 грн.;

- №00060520702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 52 203 265,0 грн. за платежем пальне;

- №00060510702 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 88400,0 грн. за платежем податок на додану вартість;

- №00060332406 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальній сумі 3298,66 грн.;

- №00060312406 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 48273,08 грн..

Позивачем вживались заходи щодо адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, але рішенням ДПС України від 31.10.2023 в задоволенні скарги було відмовлено (т.1 а.с.108-113а).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні, прийшов до висновку, що перевірка позивача, за наслідками якої відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, призначена контролюючим органом з порушенням приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та встановленого ним мораторію на проведення деяких видів перевірок. Відповідач не був наділений повноваженнями призначати та проводити документальну планову виїзну перевірку позивача на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПКУ, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

-обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX запроваджено загальне правило, в силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовження дію карантину з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 " Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 405 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.06.2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11 серпня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 1 жовтня 2021 року. Постановою КМУ від 09.12.2020р. № 1236 продовжено дію карантину на території України до 31.05.2022р.

Дію карантину відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

В даному випадку відповідачем проведено перевірку (документальну планову) у період, протягом якого діяв мораторій введений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX.

Відповідно до п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020р. №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020р. №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Кабінетом Міністрів України видано постанову від 03.02.2021 року №89, де указано скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів Господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15,78.1.16 пункту 78.1 статті Кодексу.

Мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент спірних правовідносин) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно, зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином, хоча і існує чинна норма, а саме п. 4 р. II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 року № 909-IX, яка не визнана неконституційною, проте вона не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Тому, будь-який нормативно-правовий акт, окрім Податкового кодексу України, у тому числі й інший закон, не може змінити правове регулювання податкових відносин, встановлене нормами Податкового кодексу України.

Відповідно, з цих самих підстав, не може бути застосована у спірних правовідносинах також постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

До того ж, постанова Кабінету Міністрів України має нижчу юридичну силу, ніж Закон, у тому числі, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Вказане питання було предметом дослідження Верховного Суду, який надав юридичну оцінку обмеженням мораторію на проведення перевірок, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. №89.

Так, Верховний Суд виходив з того, що за загальним правилом, вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладений у постанові від 22.02.2022 року у справі № 420/12859/21.

Відтак, наведене вище свідчить, що відповідач, незважаючи на прийняття постанови КМУ №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 року, не був наділений повноваженнями призначати та проводити документальну планову виїзну перевірку позивача.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.04.2022 року у справі № 160/5267/21.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 р. у справі №560/3678/19 зробив висновок, що, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, процедурні порушення, допущені податковим органом під час призначення та/або проведення перевірки, можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо вони мають грубий характер і істотно порушують права платника податків.

В постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій справі відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Крім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Враховуючи викладене, судом вірно встановлено порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «КОЛОС», що є самостійною та окремою підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за її наслідками.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №340/9862/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак