Постанова

від 12.07.2024 по справі 160/9394/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9394/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (головуючий суддя Юрков Е.О.)

у справі №160/9394/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ»,

про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ», в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля №21/01-4296/1 від 20.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний висновок з оцінки впливу на довкілля, який стосується запланованого до будівництва АЗК, не відповідає вимогам закону, які покликані захищати умова життєдіяльності людини та забезпечувати захист території.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у відкритті провадження в адміністративній справі №160/9394/24 за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що спір, який виник між позивачем та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, є спором приватноправовим і підвідомчість спору має визначатись виходячи із суб`єктного складу сторін спірних правовідносин, а тому заявлені позовні вимоги слід розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 16.04.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства є помилковим, оскільки предметом його позову є визначення правомірності рішення (індивідуального акту) суб`єкта владних повноважень. Між позивачем та третьою особою відсутній будь-який цивільно-правовий спір чи приватноправові відносини. Позивач вважає, що суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, предмет спору та вимоги позивача в їх сукупності свідчать про те, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги внаслідок такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

В даному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом спору є висновок Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-4296/1 від 20.03.2024 з оцінки впливу на довкілля, а саме: планованої діяльності із нового будівництва комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі ТОВ «ЮПІДЖІ» (код ЄДРПОУ 38862560). Провадження планованої діяльності передбачається на земельній ділянці, що перебуває у власності ТОВ «ЮПІДЖІ» (кадастровий номер 1211000000:08:360:0003, цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) площею 0,3153 га та розташована в адміністративних межах м. Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 66.

Незгода позивача з вказаним висновком зумовлена тим, що уповноважений орган мав всі підстави для надання висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначена недопустимість провадження планованої діяльності, або відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, оскільки, на думку позивача, такий об`єкт несе небезпеку йому, його майну та екологічним загрозам м. Кривий Ріг, оскільки позивач орендує гараж №12 блок 31 в ГБТ «СЕРПАНТИН» за адресою: Україна, 50002, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Балхаська, будинок 1 (вже довготривалий час), мешкає неподалік та зберігає в гаражі належне йому майно.

Між тим, суд апеляційної інстанції вказує, що фактично позивач не погоджується з будівництвом нового об`єкта на території м. Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 66, оскільки вважає, що вказаний об`єкт будівництва несе загрозу для його здоров`я, майна та екологічної безпеки, тобто зумовлює порушення його немайнових особистих прав, порядок захисту яких визначено цивільним процесуальним законодавством.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, в розумінні ст.4 КАС України, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, яке стосується прав та інтересів третьої особи - ТОВ «ЮПІДЖІ», в той час як права та інтереси позивача, як фізичної особи, оскаржуваним рішенням не порушувалися та не розглядалися.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки оскарження висновку Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №21/01-4296/1 від 20.03.2024 з оцінки впливу на довкілля безпосередньо пов`язане із захистом цивільних особистих прав позивача, який не заперечує законності дій Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а висловлює свою незгоду з провадженням планованої діяльності щодо нового будівництва комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі ТОВ «ЮПІДЖІ».

У контексті обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

За правовим висновком Великої Палати Верхового Суду, який викладений у постанові від 30.05.2018 у справі №826/9417/16, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За правилами Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (статті 19 ЦПК).

Отже, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, враховуючи, що між позивачем та відповідачем немає жодних правовідносин, які б мали ознаки публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, дана справа, виходячи з суб`єктного складу сторін та суті спору, підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підстав п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права.

Передбачені ст. 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №160/9394/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко