Рішення

від 30.05.2024 по справі 753/6290/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6290/22

провадження № 2/753/2908/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Кушнір А.А.

представник позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Туроператора

ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» - Трибушенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC», Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,

встановив:

У червні 2022 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC», (далі по тексту - відповідач 1), Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» (далі по тексту - відповідач 2), третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів.

В обґрунтування позову посилається на те, що 05.02.2022 між ФОП ОСОБА_3 в особі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір № 01/050222 на туристичне обслуговування (далі по тексту-Договір). Відповідно до п. 2.3 Договору термін подорожі з 21.04.2022 по 01.05.2022. Відповідно до п. 3.1 Договору загвльна вартість туристичних послуг становить 79 000,00 грн. Позивач сплатила 07.02.2022 авансовий платіж у сумі 20 000,00 грн. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 було введено воєнний стан на всій території України. На початку березня 2022 року позивач звернулася до ФОП ОСОБА_3 щодо розірвання договору та повернення коштів у сумі 20 000,00 грн., згодом отримала відповідь на електронну адресу, що кошти від третьої особи буди перераховані відповідачу 2 та електронним листом відповідач 2 проінформував, що всі резервації на дату вильоту із України до 16.03.2022 будуть перенесені на депозит. У березні 2022 року позивач звернулася до відповідача 2 з приводу повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. Відповідач 2 на електронну адресу надіслав відповідь, що на жаль процедури повернення коштів та взаємонаслідків наразі недоступні, не здійснюються. Отже, своїми діями відповідач 1 та відповідач 2 свідомо відмовляються повернути позивачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., оскільки договір не виконується.

На підставі вищевикладеного позивач просить розірвати договір № 01/050222 на туристичне обслуговування від 05.02.2022 укладеного міє ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , стягнути солідарно з Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC» та Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 29.06.2022 позовну заяву повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.10.2022 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29.06.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 18.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.01.2023 позовну заяву повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.06.2023 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24.01.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

27.06.2023 надійшли матеріали справи з Київського апеляційного суду.

25.07.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків

Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою суду від 01.08.2023 відкрито провадження по справі, в порядку загального позовного провадження.

26.10.2023 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечують щодо позовних вимог та просять відмовити в повному обсязі.

13.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 179 ЦПК України.

01.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказу направлення позовної заяви з додатками відповідачу 1.

Ухвалою суду від 30.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання, долучено докази направлення до матеріалів справи.

02.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.10.2023.

Ухвалою суду від 30.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив розірвати договір на туристичне обслуговування від 05.02.2022 та стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмрі 1 984,80 грн.

У судовому засіданні представник відповідача 2 надала пояснення, в яких вказала, що визнає позов в частині повернення коштів у розмірі 20 000,00 грн. щодо інших витрат заперечувала.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку, відзиву та заяв до суду не надходило.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи систематично повідомлявся судом у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, пояснень на позовну заяву від третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 2, розглянувши подані сторонами документи, відзиви, відповідь на відзив, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що в позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, передбачені ст.ст. 12, 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Судом встановлено, що 05 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_3 в особі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір № 01/050222 на туристичне обслуговування (том 1, а.с. 122-126).

Відповідно до п. 1.1. Договору турагент зобов`язується відповідно до замовлення туриста й особам, що слідують з ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг туристу, а турист зобов`язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору турист здійснює вибір туристичних послуг із запропонованих турагентом на свій розсуд і за своїм побажанням.

Відповідно до п. 1.3. Договору турагент/туроператор виступає як посередник між туристом з одного боку і транспортними, страховими компаніями, готелями й іншими підприємствами, установами, з іншого боку. По угодах оформлених турагентом/туроператором, набуває права і стає зобов`язаним турист, навіть якщо турагент/туроператор і був названий в угоді, чи вступив у безпосередні відносини по виконанню угоди, зробивши юридичні дії (оплати, оформлення документів і т.д.).

Відповідно до п. 2.1. Договору Туристична подорож здійснюється у складі п`яти осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до п. 2.2. Договору країна та місце призначення: Турція.

Відповідно до п. 2.3. Договору термін подорожі з 21.04.2022 по 01.05.2022.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість туристичних послуг становить 79 000,00грн., сплачується частково: авансовий платіж 20 000,00 грн., сплачується 07.02.2022.

Позивач сплатила 07.02.2022 авансовий платіж у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 508 від 07.02.2022 (том 1, а.с. 138).

У березні 2022 року позивач на адресу відповідача 2 направляла листи про врегулювання спору в досудовому порядку, у якому вона запропонувала відповідачу 2 повернути кошти ОСОБА_2 у безспірному порядку у розмірі 20 000,00 грн., перерахованих нею на виконання договору на туристичне обслуговування № 01/050222 від 05.02.2022, про що свідчать копії даних листів які містяться у матеріалах справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, з подальшим продовженням його дії.

Судом встановлено, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, позивач не скористалася послугами з туристичного обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, а якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст. 24 Закону України «Про туризм» - суб`єкти туристичної діяльності зобов`язані надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором.

Згідно приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм», кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі:

1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків;

2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги;

3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів;

4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту;

5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про туризм», за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику завдано збитків.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13, який підтверджено Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 201/17472/16-ц.

Судом встановлено, що під час виконання умов вказаного вище договору, відповідачем допущено порушення істотних умов договору та не виконано взяті на себе зобов`язання за цим договором.

При цьому, відповідачем не повернуто позивачеві сплачені нею грошові кошти за туристичний продукт, що свідчить про істотне порушення туроператором умов договору та Закону України «Про туризм», внаслідок чого позивач значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Згідно ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно ст. 25 Закону України «Про туризм», туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Як це передбачено пунктом 3.2.8. укладеного сторонами у справі договору, у випадку неможливості виконання туроператором умов, що викладені в листі бронювання, туроператор зобов`язаний повернути туристу усі сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт.

У свою чергу, згідно пункту 5.11. вказаного договору, у випадку невиконання умов цього договору з боку туроператора, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Як встановлено судом і зазначено вище, у березні 2022 року позивач на адресу відповідача2 направляла листи про врегулювання спору в досудовому порядку, у якому вона запропонувала відповідачу 2 повернути кошти ОСОБА_2 у безспірному порядку у розмірі 20 000,00 грн., перерахованих нею на виконання договору на туристичне обслуговування № 01/050222 від 05.02.2022.

Натомість матеріали справи не містять доказів повернення суми сплачених позивачем грошових коштів на виконання умов вказаного договору у вказаному вище розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для конкретної особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а й для інших осіб при досягненому розвитку науки і техніки, а випадок - об`єктивно відворотний і не може бути попереджений тільки цією особою.

Українське законодавство визначає форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (фр. force majeure) як надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Законом також встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають за заявою суб`єкта господарювання сертифікат про такі обставини.

У свою чергу, Торгово-промислова палата України, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась Україна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до Торгово-промислової палата України і підготовки пакету документів, у період дії введеного воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палата України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист Торгово-промислової палата України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний лист особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також, має право звертатися до Торгово-промислової палата України за отриманням відповідного Сертифіката, дотримуючись порядку, встановленого Регламентом за кожним зобов`язанням окремо.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про дотримання відповідачем встановленої процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як вбачається з матеріалів справи позивачеві вказана послуга згідно договору на туристичне обслуговування № 01/050222 від 05.02.2022 надана не була, в подальшому, зміна умов договору щодо перенесення дат туру не пропонувалася, кошти не поверталися. Тобто фактично умови договору туроператором виконано не було.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачі порушили умови договору на туристичне обслуговування № 01/050222 від 05.02.2022, оскільки, матеріалами справи підтверджується, що туристичні послуги за договором позивачеві, в обумовлений сторонами строк, надано не було, та не було повідомлено про зміну строків туристичної подорожі, а тому, за таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору та стягнення сплачених позивачем коштів у розмірі 20 000,00 грн., є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 30 ч. 3 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 15.06.2022 між адвокатом Розумовським Олександром Сергійовичем та ОСОБА_8 було укладено Договір про надання правової допомоги № 15-06/3 та додаткову угоду № 1 до Договору № 15-06/3 про надання правової допомоги від 15.06.2022.

Відповідно до акту приймання-прийняття робіт/послуг із надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 20.06.2022 загальна вартість робіт склала 5 000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткого касового ордеру № 8 від 20.06.2022 ОСОБА_2 сплатила адвокату Розумовському Олександру Сергійовичу грошові кошти за надану правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (том 1, а.с. 157).

Зважаючи на викладене, враховуючи характер виконаної представником позивача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., по 2 500,00 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до ст. 141 doc2.nsf/link1/an_7949/ed_2020_01_01/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7949" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 626, 629, 651, 652, 901-903, 907 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC», Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати договір № 01/050222 на туристичне обслуговування від 05.02.2022.

Стягнути солідарно з Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC» та Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Іноземного Туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Туроператора ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Іноземний Туроператор «Anex Tourism Worldwide DMCC», реєстраційний номер DMCC35 .

Відповідач 2: Туроператор ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур»,ЄДРПОУ: 34191244, адреса: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, 2А, група нежитлових приміщень № 53, офіс №1.

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: