Рішення

від 09.07.2024 по справі 903/428/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2024 року Справа № 903/428/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Любава-Агро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд-Групп

про стягнення 432229,30 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Молень Р. Б., адвокат, ордер серія ВО № 1075417 від 23.04.2024;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 29.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Любава-Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд-Групп про стягнення 432229,30 грн, з них 260094,02 грн основного боргу, 8385,29 грн інфляційних втрат, 55395,22 грн 20 % річних, 108354,77 грн пені.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № О-01./12./2022/1 від 01.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 01.05.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме надання суду письмової заяви із обґрунтованим розрахунком суми 260094,02 грн основного боргу із зазначенням підстав оплати(специфікація, видаткова накладна, у разі боргу за різними, тоді видаткові накладні, спеціфікації), строку оплати по кожній поставці окремо(моменту виникнення строку на оплату 86% та 14% вартості товару), проплат відповідача(за наявності) та дату отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та отримання оригіналів супровідних документів на товар(за наявності).

17.05.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.06.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, позивачу відповідь на відзив.

19.06.2024 позивач через систему Електронний суд подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання 19.06.224 через зайнятість в іншому судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 19.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 20.05.2024) до електронного кабінету відповідача 20.05.2024.

Ухвалою суду від 19.06.2024 постановлено: витребувати у ТзОВ Любава-Агро оригінал договору поставки № О-01/12/2022/1 від 01.12.2022; позивачу витребувані документи надати суду у строк до 5-ти робочих днів з моменту отримання даної ухвали суду; огляд письмових доказів відбудеться при розгляді справи по суті під час дослідження доказів; закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.07.2024.

03.07.2024 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2024, надав оригінал договору поставки № О-01/12/2022/1 від 01.12.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2024 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю.

Відповідач в судове засідання 09.07.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 19.06.2024) до електронного кабінету відповідача 20.06.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

01.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Любава-Агро (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрейд-Групп (покупець) було укладено договір № О-01./12./2022/1 (далі договір), згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався поставити (передавати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію (товар), вказаний у специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (а.с.112-113).

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору (п. 1.3 договору).

У відповідності до п.2.3 договору одночасно з товаром постачальним передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; звіти 29-СГ та 4-СГ.

Згідно із п.п. 3.1-3.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти кількість товару, яка зазначена у специфікаціях. Поставка товару здійснюється у строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору. Покупець набуває право власності на товар у момент підписання ним видаткової накладної продавця.

Пунктом 3.5 договору визначено, що датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній, якщо інше не зазначено в специфікаціях.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки узгоджується сторонами у специфікації, що є невід`ємним додатком до цього договору. Умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 7.4 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу. Крім того, покупець сплачує на користь постачальника 20% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов договору сторони підписали дві специфікації до договору, а саме:

- №1 від 01.12.2023 щодо поставки соняшнику у кількості 250,00 т загальною вартістю 4096250,00 грн у термін до 28.12.2023. При цьому допускається відхилення у кількості поставленого товару: +/ - 10%;

- №2 від 01.02.2023 щодо поставки сої у кількості 500,00 т загальною вартістю 8300000,00 грн у термін до 28.02.2023. При цьому допускається відхилення у кількості поставленого товару: +/- 10%.

Пунктом 6 даних специфікацій до договору передбачено, що оплата товару здійснюється таким чином:

- 86% його вартості по факту завантаження на авто та прийомки за показниками та вагою кожної окремої партії товару на складі покупця, яка відображена в накладній до кожної окремої партії;

- 14% протягом двох днів після отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та отриманні оригіналів супровідних документів на товар. Оригінали документів, зазначениз в п.2.3 договору, продавець повинен надіслати протягом трьох робочих днів після відвантаження на адресу узгоджену з покупцем.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 12188973,93 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 1-С від 12.12.2022 на суму 305416,25 грн щодо поставки соняшнику в кількості 18,64 т;

- № 2-С від 17.12.2022 на суму 810729,40 грн щодо поставки соняшнику в кількості 49,48 т;

- № 3-С від 19.12.2022 на суму 377182,52 грн щодо поставки соняшнику в кількості 23,02 т;

- № 4-С від 20.12.2023 на суму 366696,12 грн щодо поставки соняшнику в кількості 22,38 т;

- № 5-С від 21.12.2023 на суму 1137446,15 грн щодо поставки соняшнику в кількості 69,42 т;

- № 6-С від 22.12.2023 на суму 360469,82 грн щодо поставки соняшнику в кількості 22,00 т;

- № 7-С від 29.12.2023 на суму 720939,65 грн щодо поставки соняшнику в кількості 44,00 т;

- № 1 від 01.03.2023 на суму 4092895,01 грн щодо поставки сої врожаю 2022 року в кількості 246,56 т;

- № 2 від 16.03.2023 на суму 730399,82 грн щодо поставки сої в кількості 44,0 т;

- № 3 від 17.03.2023 на суму 365199,91 грн щодо поставки сої в кількості 22,0 т;

- № 4 від 22.03.2023 на суму 730399,82 грн щодо поставки сої в кількості 44,0 т;

- № 5 від 29.03.2023 на суму 730399,82 грн щодо поставки сої в кількості 44,0 т;

- № 6 від 30.03.2023 на суму 730399,82 грн щодо поставки сої в кількості 44,0 т;

- № 7 від 31.03.2023 на суму 730399,82 грн щодо поставки сої в кількості 44,0 т.

Як стверджує позивач, відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором, а саме здійснив оплату отриманого товару в сумі 11928879,91 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору на позивач поставив, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 12188973,93 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язання щодо оплати, у строк встановлений договором, поставленого позивачем товару згідно вищенаведених накладних, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 260094,02 грн.

З огляду на умови укладеного між сторонами договору поставки, виникнення обов`язку покупця по оплаті товару поставлене в залежність від виконання постачальником певних дій, зокрема, надіслання позивачем реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та оригіналів супровідних документів на товар протягом трьох днів після відвантаження.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що сума заборгованості складається як з 86% так і з 14% вартості отримановго товару, хоче не розмежовує їх, та не враховує що строки на оплату по договору є різними, а сума боргу є значно меншою за 14% від загальної вартості отриманого товару. Податкові накладні реєструвались на авансові платежі, хоча договором не передбачено передоплати, докази надіслання відповідачу реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та оригіналів супровідних документів на товар у нього відсутні.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що у даному випадку, станом на час звернення позивача із відповідним позовом до суду (23.04.2024), було відсутнє порушене право позивача, оскільки строк на оплату 14% вартості товару, що визначений пунктом 6 даних специфікацій до договору не наступив, у суду відсутні докази надіслання позивачем реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та оригіналів супровідних документів на товар після відвантаження, а тому відсутні підстави для стягнення 260094,02 грн.

Схожої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року по справі №915/206/18.

Також судом встановлено, що долучені позивачем квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.53-71) не відповідають: сумі та реквізитам видаткових накладних(8-21)(крім двох №2 від 16.03.2023 та №3 від 17.03.2023), а саме номеру видаткової накладної: №5-с від 21.12.2022, №6-с від 22.12.2022, №7 від 31.03.2023; сумі відвантаженого товару - №1 від 01.03.2023, №5 від 29.03.2023; даті та сумі відвантаженого товарі - решта видаткових накладних. А сам розрахунок позивача суперечить сам собі в частині розрахунку суми основного боргу(є періоди виникнення 02.04.2023, 03.04.2023, 06.04.2023, проте відсутня підстава(дата отримання позивачем реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та надання після відвантаження оригіналів супровідних документів на товар)) та розрахунку інфляційних втрат, 20% річних, пені, які починаються з 31.03.2023 на суму 260094,02 грн.

Крім того, суд зазначає, що при залишенні позову без руху, судом було звернуто увагу позивача, що за наявності у розрахунку зазначити момент виникнення строку на оплату 86% та 14% вартості товару, дату отримання реєстру зареєстрованих податкових накладних на суму відвантаженого товару та отримання оригіналів супровідних документів на товар, проте зазначене позивачем залишилось без уваги, тому суд приходить до переконання про його відсутність.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 55395,22 грн - 20 % річних та 8385,29 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 31.03.2023 по 22.04.2024, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки за нормами статті 625 ЦК України, право на нарахування відсотків річних та інфляційних втрат виникає у позивача лише за умови прострочення виконання грошового зобов`язання, проте, як встановлено у відповідача на момент звернення позивача із даним позовом до суду та на момент розгляду справи по суті, не виникло обов`язку здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар.

Щодо стягнення пені в сумі 108354,77 грн, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Однак, як встановлено вище, прострочення виконання грошового зобов`язання не настало, відповідно відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до відповідача, а позовні вимоги в даній частині не підлягають до задоволення.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним та необгрунтованим, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин для висновку про порушення прав чи інтересу позивача та необхідності їх захисту, тобто відсутні докази на підтвердження порушенння (прострочення) відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

В силу положень ст.129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Любава-Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд-Групп про стягнення 432229,30 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 12.07.2024.

СуддяА. С. Вороняк