Рішення

від 02.07.2024 по справі 922/1025/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024м. ХарківСправа № 922/1025/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А) в інтересах держави, в особі Харківська обласної державної (військової) адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ) до 1. Вовчанської міської ради (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н., м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92) 2. Селянського (фермерського) господарства "Прогрес" (62508, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Вовчанські Хутори, вул. Центральна, буд. 53) 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9); 2) Чугуївська районна військова адміністрація Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 29) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії. за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В.;

позивач - Баранчук О.Б.

відповідач - не з`явився;

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Вовчанської міської ради, Селянського (фермерського) господарства "Прогрес", згідно вимог якої просить суд:

1. Усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- визнання недійсним договору оренди землі від 15.05.2008, укладеного між Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області та селянським (фермерським) господарством "Прогрес", який зареєстровано у Вовчанському РВ ХРФ ДП "Центр ДЗК" 13.06.2008 за №040869000009;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га, розташованої на території Вовчанської міської ради, з припиненням усіх речових прав на цю земельну ділянку;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою, код ЄДРПОУ 04058663, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га розташовану на території Вовчанської міської ради (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357546863216; запис про право власності 41927279 від 12.05.2021 внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58116694 від 14.05.2021 08:48:29) та права оренди селянського (фермерського) господарства "Прогрес" (код ЄДРПОУ 31529888) на вказану земельну ділянку з припиненням речових прав (номер запису про інше речове право 42490171 від 11.06.2021 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58735385 від 14.06.2021) і закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Зобов`язати Вовчанську міську раду, код ЄДРПОУ 04058663, та селянське (фермерське) господарство "Прогрес" (код ЄДРПОУ 31529888) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ 23912956, земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га.

Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження на 30.04.2024 об 11:00. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Крім того, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9, код ЄДРПОУ 39792822); 2) Чугуївську районну військову адміністрацію Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 29, код ЄДРПОУ 04058723).

09.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про вступ у справу як представника (вх. №9386).

15.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №9896), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зареєстровано клопотання (вх. №10740), в якому просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 30.04.2024 об 11:00 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити у встановленому законодавством порядку.

29.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області зареєстровано лист про розгляд справи за відсутності учасника (вх. №11319), в якій просить суд проводити розгляд справи за відсутності Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 відкладено підготовче засідання на 21.05.2024 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

16.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зареєстровано клопотання (вх. №12813), в якому просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 21.05.2024 об 11:00 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити у встановленому законодавством порядку.

17.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі (вх. №12916), в якій просить суд подальші засідання на стадії підготовчого провадження по справі провести без участі представника ХОД(В)А за наявними матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 04.06.2024 об 11:00 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

29.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зареєстровано клопотання (вх. №13930), в якому просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 04.06.2024 об 11:00 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити у встановленому законодавством порядку.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 усне клопотання представника третьої особи про відкладення судового засідання задоволено та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024 о 13:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

12.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зареєстровано клопотання (вх. №15320), в якому просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 18.06.2024 о 13:00 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити у встановленому законодавством порядку.

18.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) зареєстровано письмові пояснення (вх. №15806), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024 о 10:45 на підставі статті 177, 185, 232-233 ГПК України.

27.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зареєстровано клопотання (вх. №16675), в якому просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 02.07.2024 о 10:45 за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Про дату та час проведення наступного судового засідання повідомити у встановленому законодавством порядку.

Прокурор, позивач та 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у призначене судове засідання з`явилися, позовну заяву підтримали та просили суд задовольнити.

Відповідачі та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів у призначене судове засідання не з`явилися. Процесуальним правом, передбаченим статтею 165, 168 ГПК України на подання заяв по суті справи, не скористалися. Втім, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. При цьому, суд зазначає, що копії судових повідомлень із визначенням дати, часу та місця проведення судових засідань у даній справі було адресовано на належну адресу відповідачів, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, судові повідомлення не було доставлено на адресу відповідачів у зв`язку із призупиненням АТ "Укрпошта" приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, про що працівниками відділу канцелярії суду складено відповідні Акти про неможливість відправки кореспонденції, що долучені судом до матеріалів справи.

У зв`язку з цим, відповідачів було повідомлено про дату, час та місце засідань у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та частини 4 статті 122 ГПК України, які долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/1025/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

З огляду на вище вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи та проведення судових засідань.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що неявка інших учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачами не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд зазначає наступне.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що передання земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси українського народу. Захист від порушень права власності українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Вказано, що створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні з ворогом України. З огляду на викладене, для збереження держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави. Питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави.

Зазначено, що пред`явлення позову зумовлене виключною необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірного набуття права комунальної власності на земельну ділянку, яка є державною власністю та відноситься до земель оборони.

Згідно статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Прокурором зазначено, що Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності, а тому держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Матеріали справи свідчать, що листом №55-104-5775вих-23 від 11.10.2023 прокуратурою повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства та про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави, а також про те, що у випадку не вжиття відповідних заходів, останні будуть вжиті прокуратурою.

У відповідь з листа №08-30/04/2124 від 23.10.2023 на виконання доручення обласної військової адміністрації Департаментом агропромислового комплексу ХОВА слідує, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони не вживалось.

Листом №55-104-6359вих-23 від 07.11.2023 прокуратурою повідомлено в Харківську обласну військову адміністрацію про вжиття заходів представницького характеру. Проте, відповіді на зазначений лист прокуратури матеріали справи не містять.

Також, листом №55-106-1761вих-24 від 25.03.2024 прокуратурою повторно повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про те, що прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру.

Вказане вище стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді, оскільки при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

15.08.2008 між Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Прогрес" (орендар) укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов пункту 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 194,3521 га, яка знаходиться на території Вовчанської міської ради Вовчанського району Харківської області за межами населених пунктів.

Умовами пункту 6 договору погоджено, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 16 договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки. Підставою розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки є розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації №401 від 16.06.2007. Організація розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки і витрати пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Вовчанському РВ ХРФ ДП "Центр ДЗК" від 13.06.2008 №040869000009.

Матеріали справи також свідчать, що в подальшому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради, 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036,6728 га, які розташовані за межами населених пунктів Вовчанської міської ради на території Вовчанського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до додатку до вказаного наказу №38-ОТГ у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради, передана і земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га, розташована на території Вовчанської міської ради з цільовим призначенням 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення сесії Вовчанської міської ради №66.88-VIII від 11.03.2021 "Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 15.12.2020, укладеного між ГУ Держгеокадастру в Харківській області та Вовчанським міським головою, прийнято у комунальну власність Вовчанської міської ради 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036, 6728 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради, згідно переліку.

В подальшому на підставі рішення сесії Вовчанської міської ради №66.88-VIII від 11.03.2021 "Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності", акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення зі державної власності у комунальну власність від 15.12.2020 та наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" за Вовчанською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58116694 від 14.05.2021 08:48:29; номер відомостей про речове право 41927279). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357546863216.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 65 ЗК України унормовано, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до частини 1-4 статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Частиною 4 статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами частини 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Згідно статті 18 Закону України "Про державний кордон України" користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно статті 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. При цьому встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 розташована у північній частині Вовчанського району Харківської області. З півночі земельна ділянка розташована на відстані близько 25 метрів до державного кордону. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що до державного кордону України, якщо вимірювати з півдня, у найвіддаленішій точці менше 1354 метри, якщо вимірювання із півночі, у найближчий точці менше 25 метрів.

Із схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 повністю перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (2 км від державного кордону).

Згідно інформації НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №71/6824-23-вих від 19.10.2023, наданої на запит Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова №55-104-577бвих-23 від 11.10.2023, із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги. Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 розташована від державного кордону на відстані до 2 кілометрів.

НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 було направлено 21.09.2021 клопотання до Вовчанської міської територіальної громади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги візуально підтверджується: схемою розміщення земельних ділянок в прикордонній смузі; додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією; викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Водночас відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Вовчанського району Харківської області визначено розпорядженнями Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" та від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".

Крім того, відповідно до інформації НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.11.2023 за №71/7491-23 за результатом розгляду листа окружної прокуратури від 07.11.2023 за №55-104-635бвих-23, до 24.02.2022 на земельній ділянці з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018, були наявні прикордонні інженерні споруди.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 07.06.2011 №303 "Про додаткові заходи щодо забезпечення прикордонного режиму в межах територій області" Вовчанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше прийняті акти.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 №138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Вовчанській районній державній адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги в межах Харківської області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, у межах прилеглих до державного кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, до десяти кілометрів від лінії державного кордону вглиб території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, а в місцях, де лінія прикордонних інженерних споруджень відсутня не менше п`яти кілометрів.

Також, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги в межах території Харківської області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Крім того, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 29.11.2021 №582 "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 п. 1 розпорядження викладено у такій редакції: "1. Забезпечити в межах Харківської області дотримання правил прикордонного режиму в межах ширини прикордонної смуги, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим".

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка незаконно передана у комунальну власність.

Натомість Вовчанською міською радою на підставі рішення Вовчанської міської ради Харківської області VI сесії VI скликання №66.88-VIII від 11.03.2021 та наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області №38-ОТГ від 15.12.2020 було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018.

Отже, оскільки спірна ділянка з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 розташована впритул до державного кордону України, тобто знаходиться в межах п`яти кілометрової прикордонної смуги, де знаходяться прикордонні інженерні споруди, така земельна ділянка відноситься до земель оборони та відповідно до статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише у державній власності.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до п.п. "в" ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що передача в оренду СФГ "Прогрес" спірної земельної ділянки Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області відбулась незаконно, оскільки право надання дозволу на її використання належить до компетенції НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №163/2369/16-ц землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну чи комунальну власність.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 у справі №910/19932/17 дійшов висновку, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони.

Таким чином, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України земельну ділянку, яка в силу Закону відноситься до земель оборони безпідставно вилучено з державної власності.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів застаттею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормамистатті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 3статті 215 ЦК Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконність змісту правочину; недотримання форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість доводів прокурора про те, що Вовчанська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірну земельну ділянку в оренду, ГУ Держгеокадастру не мало повноважень щодо її передачі із земель державної власності до земель комунальної власності, а Вовчанська міська рада не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності та передавати їх суб`єкту господарювання в оренду.

Враховуючи наведене вище, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 15.05.2008, укладеного між Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області та Селянським (фермерським) господарством "Прогрес", який зареєстровано у Вовчанському РВ ХРФ ДП "Центр ДЗК" 13.06.2008 за №040869000009 є цілком обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 79-1 ЗК України, частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За приписами статті 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Як зазначено судом вище, під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення. При цьому вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

Отже, слід дійти висновку, що подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності. Однак спірна земельна ділянка є власністю держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га, розташованої на території Вовчанської міської ради, з припиненням усіх речових прав на цю земельну ділянку також є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини 4 статті 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно частини 4 статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до абз. 2 частини 3 статті 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно з абз. 3 частини 3 статті 26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки 371498787 від 26.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна слідує, що земельна ділянка із кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 зареєстрована на праві комунальної власності за Вовчанською міською радою (код ЄДРПОУ 04058663).

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Водночас за численними висновками, які послідовно робив Верховний Суд, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/3594/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Суд зазначає, що спірна земельна ділянка належить до державної власності в силу частини 2 статті 77 ЗК України, а відтак не може перебувати у комунальній власності й вищевказана реєстрація речового права комунальної власності на цю ділянку є незаконною.

Належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 №450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).

Отже, для забезпечення державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження землями оборони шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га та права оренди селянського (фермерського) господарства "Прогрес" на вказану земельну ділянку з припиненням речових прав і закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторннй позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Отже, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га. шляхом повернення державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації спірну земельну ділянку.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Однак, всупереч статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачами суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони наступним шляхом:

Визнати недійсним договір оренди землі від 15.05.2008, укладений між Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області та селянським (фермерським) господарством "Прогрес", який зареєстровано у Вовчанському РВ ХРФ ДП "Центр ДЗК" 13.06.2008 за №040869000009.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га, розташованої на території Вовчанської міської ради, з припиненням усіх речових прав на цю земельну ділянку.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою, код ЄДРПОУ 04058663, на земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га розташовану на території Вовчанської міської ради (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357546863216; запис про право власності 41927279 від 12.05.2021 внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58116694 від 14.05.2021 08:48:29) та права оренди селянського (фермерського) господарства "Прогрес" (код ЄДРПОУ 31529888) на вказану земельну ділянку з припиненням речових прав (номер запису про інше речове право 42490171 від 11.06.2021 внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58735385 від 14.06.2021) і закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Зобов`язати Вовчанську міську раду (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н., м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92, код ЄДРПОУ 04058663) та Селянське (фермерське) господарство "Прогрес" (62508, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Вовчанські Хутори, вул. Центральна, буд. 53, код ЄДРПОУ 31529888) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321610100:05:001:0018 площею 194,3521 га.

3. Стягнути з Вовчанської міської ради (62504, Харківська обл., Чугуївський р-н., м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92, код ЄДРПОУ 04058663) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прогрес" (62508, Харківська обл., Вовчанський р-н., с. Вовчанські Хутори, вул. Центральна, буд. 53, код ЄДРПОУ 31529888) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "12" липня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова