Рішення

від 12.07.2024 по справі 320/47438/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року № 320/47438/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось акціонерне товариство «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» (далі також АТ «ГВКК «Біличі», позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області від 29 березня 2023 року №0000183-1302-1036;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області від 10 квітня 2023 року № 15540/6/40-36-13-10 про опис майна в податкову заставу АТ «ГВКК «Біличі»;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області вилучити з облікової картки платника податку АТ «ГВКК «Біличі» суму заборгованості з податку на прибуток за податковою вимогою від 29 березня 2023 року № 0000183-1302-1036.

Ухвалою від 04 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки при їх прийнятті відповідачем порушені приписи податкового законодавства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Заслухавши у судовому засіданні 26 червня 2024 року позиції присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано податкову вимогу від 29 березня 2023 року № 0000183-1302-1036 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10 квітня 2023 року №15540/6/40-36-13-10, складені ГУ ДПС у Київській області.

За змістом податкової вимоги АТ «ГВКК «Біличі» визначено суму боргу:

- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 304 193, 46 грн з яких 2 152 066, 76 грн основного платежу та 147 361, 75 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пеня 4 764, 95 грн;

- з рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 216, 99 грн (штрафні санкції);

- з податку на додану вартість 41 374, 90 грн (основний платіж);

- прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішення податкового органу було оскаржено до ДПС України шляхом подання скарг на податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

У відповідь на зазначені скарги ДПС України направило рішення від 31 липня 2023 року № 20951/6/99-00-06-02-01-06 та рішення від 31 липня 2023 року № 20943/6/99-00-06-02-01-06 про відмову у задоволенні скарг на податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році позивач вже отримував податкову вимогу від 14 березня 2018 року №18941-56 та рішення від 14 березня 2018 року №139 про опис майна у податкову заставу, складені ГУ ДФС у Київській області, згідно яких підприємству визначено суму боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 830 032, 76 грн основного платежу та 147 361, 75 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та вирішено здійснити опис майна у податкову заставу.

Водночас, за результатом розгляду позову АТ «ГВКК «Біличі» в межах справи №810/3070/18 Київський окружним адміністративним судом 03 лютого 2020 року прийнято рішення, яким скасовано податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу. Вказане рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.

При вирішенні справи № 810/3070/18 судами було встановлено таке:

«…підставою для формування оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна слугувало податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ від 19.11.2012 №0001162204, яке складено на підставі акту перевірки від 07.11.2012 №1657/22-4/292474, за яким позивачу було нараховано податкові зобов`язання за основним платежем 1868789 грн. та штрафних санкцій у розмірі 147361,75 грн.

Разом з цим, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі № 810/2058/13-а у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 19 листопада 2012 року № 0001162204 та№ 0001172204 було відмовлено.

30 серпня 2013 року зазначена постанова набрала законної сили, що свідчить про узгодженість визначених податковим органом зобов`язань.

Суду не надано жодних доказів щодо вжиття відповідачем як до дати формування оскаржуваної податкової вимоги так і після, заходів погашення податкового боргу відповідно до податкових повідомлень рішень від 19 листопада 2012 року № 0001162204 та №0001172204.

Крім цього, як вбачається із довідки відповідача від 11 серпня 2016 року № 3316/10/10-31-23-15 станом на 11 серпня 2016року у Публічного акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів.

За наведених обставин суд констатує, що відповідачем при видачі зазначеної довідки був визнаний факт погашення позивачем у повному обсязі будь-яких зобов`язань станом на 11.08.2016, в тому числі і щодо заборгованості, що визначена податковим органом відповідно до податкових повідомлень - рішень від 19 листопада 2012 року № 0001162204 та № 0001172204, сума яких станом на 30 серпня 2013 року була узгодженою та яка прийняла участь у розрахунку боргу, що визначена в оскаржуваній вимозі від 14.03.2018.

Крім цього, суд звертає увагу на інший аспект даної справи.

Відповідно до пункту 101.1. ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пункту 101.2. Податкового кодексу України, під терміном ''безнадійний розуміється: зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

З приписів пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов 'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку, що податкова вимога від 14.03.2018 № 18941-56 прийнята відповідачем не у спосіб, передбачений законом, а отже є протиправною та підлягає скасуванню...».

Відповідно до частини 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи №810/3070/18 обставини вбачається, що сума заборгованості з податку на прибуток у загальній сумі 1 977 394, 51 грн (1 830 032, 76 грн основного платежу та 147 361, 75 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) була оскаржена в судовому порядку ще в 2020 році.

Водночас, решта суми заборгованості визначеній в податковій вимогі від 29 березня 2023 року у сумі 322 034, 00 грн була сплачено АТ «ГВКК «Біличі» відповідно до платіжної інструкції № 28 від 21 квітня 2023 року.

Однак, при сплаті суми заборгованості в розмірі 322 034, 00 грн в обліковій картці платника податків органом ДПС нараховано суму пені у розмірі 131 151, 56 грн. За відомостями з облікової картки дана пеня нарахована в тому числі і на суму оскарженої в судовому порядку заборгованості. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Київській області протиправно завищує суму заборгованості платника податку і штучно створює неіснуючу заборгованість, на яку в подальшому при кожній сплаті податку нараховує пеню.

Податкова вимога від 29 березня 2023 року № 0000183-1302-1036 складена ГУ ДПС у Київській області містить також суми боргу з рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 216,9 9 грн (штрафні санкції) та з податку на додану вартість 41 374, 90 грн (основний платіж).

Водночас, АТ «ГВКК «Біличі» вказані суми заборгованості з рентної плати та податку на додану вартість сплатило відповідно до платіжних доручень №29 від 21квітня 2023 року та №30 від 21 квітня 2023 року відповідно.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Підпунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, частина заборгованості, яка визначена в оскаржуваній податковій вимогі вже оскаржена і визнана в судовому порядку протиправною, а решта заборгованості сплачена, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи платіжних доручень. Отже, підстави для застосування податкової застави відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Водночас, інформація про заборгованість, що визначена у податковій вимогі, повинна бути вилучена з облікової картки платника податків.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 26 840, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні оскаржувані рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» (08298, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 13; код ЄДРПОУ 0029274) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 29 березня 2023 року № 0000183-1302-1036.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 10 квітня 2023 року № 15540/6/40-36-13-10 про опис майна в податкову заставу акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі».

Зобов`язати Головного управління Державної податкової служби у Київській області вилучити з облікової картки платника податку акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» суму заборгованості з податку на прибуток за податковою вимогою від 29 березня 2023 року № 0000183-1302-1036.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі» понесені останнім судові витрати у розмірі 26 840, 00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.