Справа № 420/33549/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 рокум. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді- Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося Державне підприємство «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №13238/15-32-07-08 від 08.06.2023, №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023, №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023, №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023, №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023, №13413/15-32-24-06 від 09.06.2023.
За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов, пояснення представника позивача надані в судовому засіданні обґрунтовані позивачем тим, що він не є платником земельного податку, а тому не має його сплачувати. Фонд державного майна України, як уповноважений орган, у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна», укладає договори оренди нерухомого майна, яке знаходиться у ДП «УКРНДІМФ» на праві господарського відання. Згідно зазначених договорів, частина орендної плати утримувалась та перераховувалась орендаторам до державного бюджету (70% орендної плати), частина - 30% перераховувались на рахунки позивача. При цьому, ДП «УКРНДІМФ» визначались податкові зобов`язання з ПДВ та виписувалась податкова накладна на суму орендної плати, що отримувалась на поточний рахунок ДП «УКРНДІМФ». Податкова служба не врахувала той факт, що безпосередньо покупцем балансоутримувачу передається виключно 30% орендної плати, інші грошові кошти (70%) направляються до Державного бюджету, а ніяким чином не на рахунки підприємства, в зв`язку із чим підлягає нарахування до сплати ПДВ лише на суму орендної плати, виходячи з приписів статті 188 ПКУ, - саме на ту суму, яка надходить на рахунки підприємства, а саме на 30% орендної плати. Крім того, податкова служба не звернула увагу, що саме орендарями самостійно перераховувався ПДВ на суму орендної плати (70%). Щодо суми заборгованості по заробітній платні позивач не заперечує цього факту, однак зазначає про скрутне фінансове становище. При цьому, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору можливо виключно при оплаті фактично такої заробітної платні і тільки при умові наявність такої фінансової можливості оплатити заробітну плату. Також позивач зазначає, що в несплаті заробітної плати та податків не має умисних дій. Щодо тверджень податкового органу про використання пального водієм для власних потреб з підстав його придбання у вихідні дні, позивач зазначає що ці висновки є необґрунтованими, використання палива підприємством підтверджується подорожніми листами та не доведено його використання водієм для власних потреб. Сам факт закупівлі бензину у вихідний день - не є безумовною підставою використання такого бензину водієм.
З врахуванням викладених обставин позивач звернувся до суду з цим позовом та просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
З відзиву на позовну заяву та наданих під час судового засідання пояснень вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки під час перевірок позивача встановлені порушення ним вимог податкового законодавства, що відображено в актах перевірки. Висновки актів перевірки позивачем не спростовані, а тому податковим органом правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, а тому суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Державне підприємство «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 07.02.2023 року по 27.02.2023 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року, за результатами якої складений акт від 13.03.2023 року №4257/15-32-07-08/01126996.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, пп. 197.1.2 п. 197.1 ст. 197, п. 199.1 - п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, пп. 2, 4, 5, 6 п. 3, пп. 6 п. 4. р. V. «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 317416 грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року; - п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині не складання і не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на загальну суму 229775 грн.; - п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України в частині не своєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на загальну суму 268992 грн.; - ст. 206 Земельного кодексу України, п. 36.1 ст. 36, п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 ст. 270, пп. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати за 2021 - 2022 роки земельного податку на загальну суму 1246723 грн.; - ст. 24 Закону України «Про оплату праці» в частині періодичності виплати заробітної плати, а саме несвоєчасної виплати заробітної плати за вересень 2021 - грудень 2022. Станом на 31.12.2022 року на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі у сумі 2228024,69 грн.; - ст. 51, п. 119.1 ст. 119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині не відображення відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб підприємців за ознакою доходу « 157». Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 року №9247704742 від 12.11.2018 року надано з порушенням встановлених строків. Граничний термін подання податкового розрахунку 09.11.2018 року (фактично надано податковий розрахунок 12.11.2018). Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2020 року №9109344721 від 18.05.2020 року надано з порушенням встановлених строків. Граничний термін подання податкового розрахунку 12.05.2020 року (фактично надано податковий розрахунок 18.05.2020); - порушення встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ, ІV квартали 2021 року, та І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2022 року в частині відображення сум виплаченого доходу, у вигляді заробітної плати, усім працівникам, за ознакою доходу « 101». При цьому фактично заробітна плата не виплачувалась; - пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, підпункт «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині не перерахування податку на доходи фізичних осіб за вересень 2021 - грудень 2022 року у сумі 1148945,2 грн., неутримання податковим агентом ДП «УКРНДІМУ» податку на доходи фізичних осіб у сумі 9934,94 грн. за 2017-2021 роки, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1158880,14 грн.; - пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору у розмірі 41818,44 грн.
Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 13.03.2023 року №4257/15-32-07-08/ НОМЕР_1 та подав на них заперечення, однак такі заперечення Головним управлінням ДПС в Одеській області залишені без задоволення.
Крім того, Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 28.04.2023 року по 11.05.2023 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року, за результатами якої складений акт від 25.05.2023 року №14091/15-32-07-08.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, пп. 197.1.2 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, п. 1 - 4 р. VI, пп. 2, 4, 5, 6 п. 3, пп. 6 п. 4 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 314203 грн.; - п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України в частині не складання і не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на суму 229775 грн.; - п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України в частині не своєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на суму 268992 грн.; - п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України в частині не складання та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на загальний обсяг постачання без ПДВ 37720 грн., при здійсненні операцій, визначених підпунктами «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України; - ст. 206 Земельного кодексу України, п. 36.1 ст. 36, п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 ст. 270, пп. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати земельного податку на суму 1246723 грн.; - пп. 20.1.2, пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1 ст. 44, пп. 85.2, пп. 85.4, пп. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання контролюючим органам оригіналів документів та їх копії при здійсненні податкового контролю; - ст. 24 Закону України «Про оплату праці» в частині періодичності виплати заробітної плати, а саме несвоєчасної виплати заробітної плати за вересень 2021 - грудень 2022. Станом на 31.12.2022 року на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі у сумі 2228024,69 гривні; - ст. 51, п. 119.1 ст. 119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не відображення відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб підприємців за ознакою доходу « 157». Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 №9247704742 від 12.11.2018 надано з порушенням встановлених строків. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2020 №9109344721 від 18.05.2020 року надано з порушенням встановлених строків; - порушення встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ, ІV квартали, та І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2022 в частині відображення сум виплаченого доходу, у вигляді заробітної плати, усім працівникам, за ознакою доходу « 101». При цьому фактично заробітна плата не виплачувалась; - пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, підпункт «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині не перерахування податку на доходи фізичних осіб за вересень 2021 - грудень 2022 року у сумі 1148945,2 грн., неутримання податковим агентом ДП «УКРНДІМУ» податку на доходи фізичних осіб, у сумі 9934,94 грн. за 2017-2021 роки , що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1158880,14 грн.; - пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування військового збору у розмірі 41818,44 грн.
За результатами цієї перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення: - №13238/15-32-07-08 від 08.06.2023, яким за порушення ст. 206 Земельного кодексу України, п. 36.1 ст. 36, п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 ст. 270, пп. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями - 1246723,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 124672,00 грн.; - №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023, яким до позивача застосовано штраф у сумі 116409,00 грн. за не реєстрацію податкових накладних на загальний обсяг постачання без ПДВ на суму 37720 грн. та на загальну суму 229775,00 грн.; - №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023, яким за порушення пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, пп. 197.1.2 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, п. 1 - 4 р. VI, пп. 2, 4, 5, 6 п. 3, пп. 6 п. 4 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 308208,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37653,00 грн.; - №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023, яким за порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями - 41818,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6158,16 грн., пеня - 2510,62 грн.; - №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023, яким за порушення пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями - 1158880,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 239900,53 грн., пеня - 71937,29 грн.; - №13413/15-32-24-06 від 09.06.2023, яким за порушення п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, застосовано штраф у сумі 1020,00 грн.
Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Під час перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства в частині не сплати земельного податку за користування земельними.
Так, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів позивач користувався земельними ділянками за наступними адресами: АДРЕСА_1 - 1,776 га; АДРЕСА_2 -a - 0,1037 га; АДРЕСА_3 - 1,8 га., однак протягом 2021 - 2022 років позивач не нараховував та не сплачував земельний податок на загальну суму 1246723 грн.
Розрахунок суми земельного податку податковим органом зроблений на підставі даних попередніх перевірок та на підставі самостійно задекларованих позивачем в попередніх деклараціях нормативної грошової оцінки та ставки податку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак суд вважає, що відповідач не довів правомірність свого рішення в цій частині виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до ч. 1, 2 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, пп. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування); платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Суд звертає увагу, що протягом 2021-2022 року позивач не подавав податкових декларацій з плати за землю, оскільки право власності чи користування на зазначені в акті перевірки земельні ділянки не оформлено.
Відповідно до пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
Згідно положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Позивач зазначає, що право власності/користування на вказані земельні ділянки ДП «УКРНДІМФ» не оформлено, а єдиними документами щодо цих земельних ділянок є рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради ще 1965 року, 1974 року щодо передачі з балансу на баланс частини території газового заводу, які навіть не стосуються ДП «УКРНДІМФ» та не містять площ земельних ділянок.
Відповідно до положень ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); тощо.
В даному випадку відповідач не довів правомірність нарахування позивачу земельного податку, оскільки не брав до уваги ані дані кадастру та реєстрів, актів на право власності чи користування земельними ділянками, ані дані будь-яких інших документів, рішень органів місцевого самоврядування, тощо, а нарахування земельного податку відповідно до даних попередніх перевірок чи визначених раніше даних в податкових деклараціях не ґрунтується на нормах законодавства.
Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 06.07.2018 року №602, особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.
Згідно з п. 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
З урахуванням зазначеного, оскільки користування чи власність позивача на земельні ділянки не оформлена у встановленому порядку, та відповідачем в порушення норм податкового законодавства розраховано земельних податок за відсутності належних підстав, передбачених ст. 286 Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №13238/15-32-07-08 від 08.06.2023 року, за яким позивачу нараховані податкові зобов`язання з плати за землю у сумі 1246723,00 грн. та застосовані штрафних санкцій (10%) у сумі 124672,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №13413/15-32-24-06 від 09.06.2023 року, яким до позивача застосований штраф в розмірі 1020 грн., суд вважає його правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
З акту перевірки вбачається, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 №9247704742 подано позивачем до Головного управління ДПС в Одеській області 12.11.2018 року, при цьому граничний термін подання становив - 09.11.2018 року.
Крім того, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2020 №9109344721 від 18.05.2020 року подано позивачем до Головного управління ДПС в Одеській області 18.05.2020 року, при цьому граничний термін подання становив - 12.05.2020 року.
Також, позивачем порушено встановлений порядок заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей у зв`язку з не відображенням у перевіряємому періоді відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу « 157».
Згідно з п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач просить скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, однак не аргументує підстави для його скасування та не надає жодного доказу на спростування обставин, зазначених в акті перевірки, тобто в цій частині позивач не доводить безпідставності висновків податкового органу.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача штраф в розмірі 1020 грн. за вказані порушення та правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №13413/15-32-24-06 від 09.06.2023 року.
Відповідно до положень пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п. 127.1 ст. 127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до положень п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
В акті перевірки зазначено, що перевіркою оборотів по рахунку 64131 «Розрахунки по податках» у частині нарахування і перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що згідно з даними картки особового рахунку (КОР) та даними бухгалтерського обліку ДП «УКРНДІМУ» по рахунку 64131 «Розрахунки по податку на доходи фізичних осіб» за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2022 р. існує нарахований, але не сплачений (не перерахований) податок на доходи фізичних осіб у сумі 1148945,2 грн.
Перевіркою встановлено, що підприємство не перераховувало податок на доходи фізичних осіб з нарахованої та не виплаченої заробітної плати за вересень 2021 - грудень 2022 року. Заборгованість по виплаті заробітної плати склала 2228024,69 грн. Станом на 31.12.2022 борг по податку на доходи фізичних осіб складає 1148945,2 грн., в результаті чого ДП «УКРНДІМФ» донараховано військового збору у розмірі 41139,55 грн.
Позивач зазначає, що обов`язковою умовою нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу є виплата на користь платника податку та оподаткування до або під час такої виплати за її рахунок.
При цьому, позивач не заперечує, що існує сума заборгованості по заробітній платні, яка пов`язана саме з тяжким фінансовим станом підприємства. Однак, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору можливо виключно при оплаті фактично такої заробітної платні і тільки при умові наявність такої фінансової можливості.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 168.1 ст. 168, пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок.
Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом але не виплачується (не надається) платнику податку, то ПДФО та військовий збір, які підлягають утриманню з такого нарахованого доходу, підлягають перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Таким чином, оскільки позивачем нараховувався але не виплачувався дохід, тому ПДФО та військовий збір, які підлягають утриманню з такого нарахованого доходу, підлягають перерахуванню до бюджету протягом 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу, що не було здійснено позивачем.
Тобто, в порушення вказаних вимог Податкового кодексу України позивачем не перераховано податок на доходи фізичних осіб за вересень 2021 - грудень 2022 року у сумі 1148945,2 грн. та не сплачено військовий збір у сумі 41139,55 грн.
В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки обліку бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено що з розрахункового рахунка ДП «УКРНДТМУ» закупались паливно-мастильні матеріали, а саме бензин А- 95 у ТОВ «С кард Сервіс», код ЄДРПОУ 38605252. В подальшому талони видавались водію ДП «УКРНДІМУ» ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), по яким він закупав бензин А-95 для заправки автотранспортного засобу Volkswagen Caddy державний номер НОМЕР_3 . Придбання палива А-95 підтверджено фіскальними чеками, яке здійснювалося у вихідні дні, та зафіксовано в табелях обліку використання робочого часу за період з 01.01.2017 по 31.12.2022. Перевіркою встановлено, що на підприємстві ДП «УКРНДІМУ» усі суботи та неділі протабельовані, як вихідний день. Також у вихідні дні автотранспортний засіб Volkswagen Caddy реєстраційний знак НОМЕР_3 , перебував у гаражі на території ДП «УКРНДІМУ» та подорожні листи у вихідні дні не виписувались.
Тобто, відповідачем зроблено висновок, що придбання водієм бензину у вихідні дні для використання на службовому автомобілі є додатковим благом водія, і як наслідок, у позивача виник обов`язок нараховувати та сплачувати на такий дохід податок на доходи у сумі 9934,94 грн. та військовий збір у сумі 678,89 грн.
Відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Позивач вказує, що бензин, який був закуплений водієм Гончаровим використовувався на потреби підприємства.
Верховний Суд в постанові від 27.03.2023 року у справі №320/5920/19 зазначив, що витрати на паливо, яке видавалось підприємством працівникам для експлуатації власних транспортних засобів, що використовувались для виконання службових обов`язків, є витратами, які пов`язані з провадженням суб`єктом господарювання господарської діяльності, а тому (в разі підтвердження витрат належними обліковими документами) відносяться до складу інших витрат суб`єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.
З урахуванням зазначеного, оскільки придбаний водієм у вихідні дні бензин використовувався в будні (робочі) дні підприємством, що підтверджується подорожніми листами, тому сам факт закупівлі бензину у вихідний день не є безумовною підставою вважати його використання водієм для власних потреб.
Верховний Суд в постановах від 01.10.2019 у справі №1940/1309/18, від 30.11.2020 у справі №580/3038/19 зазначав, що витрати на паливо, яке видавалось підприємством працівникам для експлуатації власних транспортних засобів, що використовувались для виконання службових обов`язків, є витратами, які пов`язані з провадженням суб`єктом господарювання господарської діяльності, а тому (в разі підтвердження витрат належними обліковими документами) відносяться до складу інших витрат суб`єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Тобто, у ГУ ДПС не було законних підстав для донарахування ДП «УКРНДІМУ» сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості придбаного пального водієм у вихідний день, а доводи податкового органу щодо використання водієм автомобіля в особистих цілях і як наслідок - визнання вартості пального придбаного в позаробочий час додатковим благом для водія на підставі п. 164.5 ст. 164 ПК України з відповідним оподаткуванням ПДФО та військовим збором є такими, що здійснені з невірним тлумаченням норм податкового законодавства.
Відповідачем не доведено використання пального водієм для власних потреб, не доведено невідповідність кількості пального за талонами кількості фактично використаного за подорожніми листами, які надані до суду, тобто, не доведено правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податкового зобов`язання по податку на доходи у сумі 9934,94 грн. та військового збору у сумі 678,89 грн.
Згідно з положеннями п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Відповідно до п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Згідно з п. 124.1, 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
Позивач зазначає, що останні два роки були надважкими для підприємства, наукова діяльність є незатребуваною, в зв`язку з чим замовлення на виконання робіт з науково-технічної роботи є дуже малими, в зв`язку з чим матеріальне становище ДП «УКРНДІМФ» надто тяжке, в зв`язку з чим звинувачення підприємства в умисності дій є безпідставним.
Отже, оскільки заборгованості по заробітній платі у підприємства пов`язана саме з тяжким фінансовим станом, що підтверджується наданими до суду доказами, тому у суду відсутні підстави вважати, що в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося з вини позивача, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.
Враховуючи відсутність умисності дій за не перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1148945,2 грн. та не сплату військового збору у сумі 41139,55 грн. слід застосувати штраф у розмірі 10 відсотків.
Відповідно до пп. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.
Під час розгляду справи суд встановив, що нарахування пені спірними податковими повідомленнями-рішеннями №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023 року (2510,62 грн.) та №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023 року (71937,29 грн.) здійснено відповідачем через не перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1148945,2 грн. та не сплату військового збору у сумі 41139,55 грн.
При цьому, оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем в порушення норм податкового законодавства не перераховано податок на доходи фізичних осіб за вересень 2021 - грудень 2022 року у сумі 1148945,2 грн. та не сплачено військовий збір у сумі 41139,55 грн., тому нарахування пені за вказаний період здійснено відповідачем обґрунтовано та правомірно.
Позивач належним чином не аргументує підстави для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування пені, тобто в цій частині позивач не доводить безпідставності висновків податкового органу.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями - 1148945,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10 % - 114894,52 грн., а також нарахування пені у сумі 71937,29 грн. є обґрунтованим та законним.
При цьому, збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями - 9934,94 грн. (1158880,14 - 1148945,20) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 125006,01 грн. (239900,53 - 114894,52) здійснено відповідачем безпідставно, оскільки під час розгляду справи відповідач не довів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податкового зобов`язання у вказаному розмірі, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Також, податкове повідомлення-рішення відповідача №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями - 41139,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10 % - 4113,96 грн., а також нарахування пені у сумі 2510,62 грн. є обґрунтованим та законним.
В свою чергу, збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями - 678,89 грн. (41818,44 - 41139,55) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2044,20 грн. (6158,16 - 4113,96) здійснено відповідачем безпідставно, оскільки під час розгляду справи відповідач не довів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податкового зобов`язання у вказаному розмірі, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Відповідно до положень пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків; г) 14 відсотків.
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Згідно з п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України через відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на загальну суму ПДВ 229775 грн. у зв`язку з тим, що підприємство не включило до бази оподаткування податком на додану вартість або включило не в повному обсязі операцій з постачання послуг з оренди, а також не включення до об`єкту оподаткування ПДВ за ставкою 20% операції щодо передачі не спеціалізованому підприємству автонавантажувача як відходи та брухт за відсутності документів, передбачених діючим законодавством.
Суд встановив, що в періоді, який перевірявся, Фонд державного майна України, як уповноважений орган, у відповідності до вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна», укладав договори оренди нерухомого майна, яке знаходиться у ДП «УКРНДІМФ» на праві господарського відання.
Згідно зазначених договорів частина орендної плати утримувалась та перераховувалась орендаторам до державного бюджету (70% орендної плати), частина - 30% перераховувались на рахунки ДП «УКРНДІМФ».
В свою чергу, ДП «УКРНДІМФ» визначались податкові зобов`язання з ПДВ та виписувалась податкові накладні на суму орендної плати, що отримувалась ними на поточний рахунок.
Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується: за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету; за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2021 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно; за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об`єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.
Згідно з положеннями п. 132 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року №483, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, орендна плата спрямовується: за єдині майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету; за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління МКІП , - на період до 31 грудня 2021 р., та державних підприємств, організацій, установ та закладів, яким указом Президента України надано статус національних та які провадять діяльність з організації конгресів і торговельних виставок) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків балансоутримувачу майна; за майно, що не увійшло до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об`єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного капіталу, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.
У разі коли орендодавцем майна є балансоутримувач, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук та національних галузевих академій наук, а також підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління МКІП (на період до 31 грудня 2021 р.), державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, майно якого передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні, та державних підприємств, організацій, установ та закладів, яким указом Президента України надано статус національних та які провадять діяльність з організації конгресів і торговельних виставок, орендна плата спрямовується: за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) - балансоутримувачу; за єдиний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати балансоутримувачу, 30 відсотків - до державного бюджету.
З урахуванням зазначеного, оскільки операція з надання послуг з оренди нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, у тому числі що належить до державної власності, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ є операцією з постачання послуг, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20 відсотків саме на суми, що надійшли на рахунки особи, яка здійснює постачання.
Тобто, в даному випадку постачання послуг здійснюється Фондом державного майна України, який є уповноваженим органом на передачу в оренду майна на суму 70% орендної плати, що передбачено Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, інша частка 30% орендної плати покупцем безпосередньо передавалася балансоутримувачу.
Отже, грошові кошти (70%) направлялися орендарем майна до Державного бюджету, а не на рахунки підприємства ДП «УКРНДІМФ».
В зв`язку з цим, суд погоджується з позивачем, що підлягає нарахування до сплати ПДВ лише на суму орендної плати, яка надходить на рахунки підприємства, а саме на 30% орендної плати.
ДП «УКРНДІМФ» вказує, що виходячи з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. №820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна», умови перерахування ПДВ на суму орендної плати передбачається умовами договору оренди, укладених між територіальним органом Фонду Державного Майна України та Орендарями, в даному випадку: АСОЦІАЦІЯ «УКРПОРТ», ТОВ «АЛАТЕКС», ПП «Вініол», ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС-ТМТ», ПрАТ «Київстар», Одеським інженерно-атестаційним центром «ПРОМЕТЕЙ» колективного підприємства Товариства Зварників України.
Умовами вказаних договорів передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % балансоутримувачу.
Тобто, договорами не було визначено обов`язку балансоутримувача нараховувати ПДВ на всю суму орендної плати.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутній обов`язок по визначенню податкових зобов`язань та виписуванню податкових накладних на всю суму орендної плати згідно укладених договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області з АСОЦІАЦІЄЮ «УКРПОРТ», ТОВ «АЛАТЕКС», ПП «Вініол», ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС-ТМТ», ПрАТ «Київстар», Одеським інженерно-атестаційним центром «ПРОМЕТЕЙ» колективного підприємства Товариства Зварників України.
Отже, у підприємства був відсутній обов`язок включення до бази оподаткування податком на додану вартість повну вартість операцій з постачання послуг з оренди на суму ПДВ 220775,00 грн.
Суд встановив, що відповідно до звіту про дебетові та кредитові операції позивачем отримано 45000 грн. згідно виписки банку від 23.04.2018 року №532 на підставі рахунку від 23.04.2018 року №36 від ПП «КАЛКАН», призначення платежу «за металобрухт, згідно рах. №36 від 23.04.2018 р. без ПДВ».
27.04.2018 року між ПП «КАЛКАН» та Філією ДП «УКРНДІМФ» підписано акт прийому передачі, згідно якого замовнику як відходи та брухт передається автонавантажувач 4014, вагою 6,0 т, автонавантажувач 4014 - б/у, має деформацію направляючій рами заклинювання каретки підйому, вартість - 45000 грн. без ПДВ.
Згідно акту списання основних засобів (ф. 03-3) від 12.09.2017 року автонавантажувач обліковувався на субрахунку 105, дата введення в експлуатацію - 01.05.2005, сума - 765 грн., сума зносу за даними переоцінки на 2017 р. по документах придбання - 765 грн., паспорта немає.
На цю операцію щодо передачі автонавантажувача 4014 як відходи та брухт виписано податкову накладну від 23.04.2018 року на загальну суму 45000,00 грн., ПДВ - 0 грн. (відходи та брухт).
Пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 1, 4, Закону України «Про металобрухт» металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.
Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначення найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання.
З акту перевірки вбачається, що ПП «КАЛКАН» на дату здійснення операції із закупки металобрухту не було спеціалізованим підприємством, яке мало право здійснювати операції з металобрухтом. При прийманні ПП «КАЛКАН» промислового брухту від позивача в Акті прийому-передачі від 27.04.2018 не зазначена інформація про вибухову безпеку з відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам, не надано розпорядчий акт щодо затвердження комісії із списання майна, протокол засідання комісії, акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, акти технічного стану майна, що пропонується до списання, в Акті списання основних засобів (ф. 03-3) від 12.09.2017 р. не вказано розпорядчий акт щодо утворення комісії із списання майна, норми амортизаційних відрахувань, кількість ремонтів та їх на сума, наявність дорогоцінних металів.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не включено до об`єкту оподаткування ПДВ за ставкою 20 % операції щодо передачі не спеціалізованому підприємству автонавантажувача як відходи та брухт за відсутності документів, передбачених діючим законодавством для операцій з металобрухтом, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за квітень 2018 на суму 9000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних загальним обсягом постачання без ПДВ - 37720 грн. в тому числі по операціям з придбання пального у вихідні дні, використання якого в господарській діяльності не доведено, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 7543,00 грн.
При цьому, як вже було зазначено, придбаний водієм у вихідні дні бензин використовувався в будні (робочі) дні підприємством з метою провадження господарської діяльності, що підтверджується подорожніми листами.
Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які спростовуються встановлені вище факти.
Отже, підприємством обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту вартість бензину на підставі податкових накладних щодо придбання бланків - дозволів, які посвідчують право покупця на одержання пального, та чеків щодо заправки автомобіля у вихідний день з подальшим його використанням в господарській діяльності.
Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних загальним обсягом постачання без ПДВ - 37720 грн. по операціям з придбання пального у вихідні дні, використання якого в господарській діяльності не доведено, є необґрунтованими та безпідставними.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023 в частині застосування до позивача штрафу у сумі 111909,00 грн. (116409,00 - 4500,00 грн.) за не реєстрацію податкових накладних на загальний обсяг постачання без ПДВ на суму 37720 грн. та на загальну суму ПДВ 220775,00 грн. (229775,00 грн. - 9000,00 грн.), є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, податкове повідомлення-рішення відповідача №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023 в частині застосування до позивача штрафу у сумі 4500,00 грн. за не складення та не реєстрацію податкових накладних (заниження податкових зобов`язань з ПДВ) на суму ПДВ 9000 грн. у зв`язку зі списанням автонавантажувача, є обґрунтованим та законним.
В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 6 р. ІІІ, пп. 8 п. 3 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, показники рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань» декларацій ДП «УКРНДІМФ» не відповідають обсягам операцій по розрахункам коригування до податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.
За період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року ДП «УКРНДІМФ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 209063 грн.
Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року встановлено заниження податкового кредиту за лютий 2022 на 30683 грн.
Відповідно п.1, 2 р. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
Згідно з п. 1-4 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.
У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.
У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).
В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 1-4 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість платником податку при уточненні показників декларації за лютий 2022 (уточ. від 20.07.2022 №9133544436) показники декларації звітного періоду, що виправляється, замість рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України: з основною ставкою» відображено у рядку 7 Декларацій «Коригування податкових зобов`язань». В результаті цього занижено податковий кредит за лютий 2022 на 30683 грн.
За період з 01.01.2017 по 31.12.2022 роки ДП «УКРНДІМФ» задекларовано в рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань» (- 58454 грн.) при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, та у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної.
Перевіркою встановлено заниження та завищення задекларованих показників в наступних обсягах: січень 2017 р. - 1393, лютий 2017 р. - 836, серпень 2017 р. - 3333, вересень 2017 р. - 7000, листопад 2017 р. - 12500, травень 2020 р. - 46, червень 2020 р. - 3046, березень 2021 р. - 3964, квітень 2021 р. - 3963, червень 2021 р. - 61, липень 2021 р. - 10600, липень 2022 р. - 2140, серпень 2022 р. - 2140, жовтень 2022 р. - 4731, грудень 2022 р. - 2059.
Позивач зазначає, що 26.02.2016 року ним була складена та зареєстрована податкова накладна №17 на суму ПДВ 2111,57 грн. по зобов`язанню Одеського інженерно-атестаційного центру «Прометей» відшкодування витрат на утримання орендованого майна перед ДП «УКРНДІМФ» на загальну суму 12669,34 грн., однак у зв`язку з тим, що при нарахуванні суми була допущена помилка та загальні зобов`язання «Прометея» були завищені на 6966,22 грн., 31.01.2017 р. ДП «УКРНДІМФ» було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1, який було направлено та зареєстровано в ЄРПН, відповідно до якого загальний обсяг наданих послуг було зменшено на суму 6966,27 грн. та зобов`язання ДП «УКРНДІМФ» з ПДВ було зменшено на 1393,34 грн.
Тобто, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ в січні 2017 року на 1393 грн.
31.03.2016 року ДП «УКРНДІМФ» була складена та зареєстрована податкова накладна №36 на суму ПДВ 1565,92 грн. по зобов`язанню Одеського інженерно-атестаційного центру «Прометей» відшкодування витрат на утримання орендованого майна перед ДП «УКРНДІМФ» на загальну суму 9395,50 грн., однак у зв`язку з тим, що при нарахуванні суми була допущена помилка та загальні зобов`язання «Прометея» були завищені на 4179,73 грн., 01.02.2017 р. ДП «УКРНДІМФ» було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників в №1, який було направлено та зареєстровано в ЄРПН, відповідно до якого загальний обсяг наданих послуг було зменшено на суму 4179,73 грн. та зобов`язання ДП «УКРНДІМФ» з ПДВ було зменшено на 835,95 грн.
Тобто, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ в лютому 2017 року на 836 грн.
Щодо нарахування відповідачем податкового зобов`язання на суму 3333 грн., позивач вважає, що воно відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
В серпні 2017 р. підприємство виписало дві податкові накладні від 30.08.2017 р. на загальну суму ПДВ - 3333 грн., які були відхилені від реєстрації в ЄРПН, однак включені до розрахунку коригувань податкових зобов`язань та до декларації з ПДВ, що спричинило необґрунтоване заниження податкових зобов`язань за серпень 2017 року на 3333 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до наміру продажу Спільному Українсько-Ізраїльському підприємству (СУІП) б/у АТС «Квант» на суму 42000 грн., у т.ч. ПДВ 7000 грн., на рахунок ДП «УКРНДІМФ» надійшли шість авансових платежів, на кожний з яких була виписана та зареєстрована податкова накладна: 25.02.2015 р. внесений аванс в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн. ПН №35 від 25.02.2015 р.; 26.02.2015 р. внесений аванс в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., ПН №36 від 26.02.2015 р.; 27.02.2015 р. внесений аванс в сумі 1000 грн., в т.ч. ПДВ - 166,67 грн., ПН №37 від 27.02.2015 р.; 02.03.2015 р. внесений аванс в сумі 1000 грн., в т.ч. ПДВ - 166,67 грн., ПН №5 від 02.03.2015 р.; 03.03.2015 р. внесений аванс в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., ПН №6 від 03.03.2015 р.; 04.03.2015 р. внесений аванс в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., ПН №7 від 04.03.2015 р.
Однак, в зв`язку з тим, що продаж не відбувся, ДП «УКРНДІМФ» відповідно до листа-вимоги від 16.08.2017 р. повернуло отриманий аванс на загальну суму 42000 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.08.2017 року, та сформувало розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до кожної із вказаних податкових накладних на загальну суму ПДВ 7000 грн.: розрахунок коригування №1 до податкової накладної №35 від 25.02.2015 р. (-1666,67); розрахунок коригування №2 до податкової накладної №36 від 26.02.2015 р. (-1666,67); розрахунок коригування №3 до податкової накладної №37 від 27.02.2015 р. (-166,67); розрахунок коригування №4 до податкової накладної №5 від 02.03.2015 р. (-166,67); розрахунок коригування №5 до податкової накладної №6 від 03.03.2015 р. (-1666,67); розрахунок коригування №6 до податкової накладної №7 від 04.03.2015 р. (-1 666,67).
Тобто, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ у вересні 2017 року на 7000 грн.
Щодо нарахування відповідачем податкового кредиту на суму 12500 грн., позивач вважає, що воно відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в листопаді 2017 р. при заповненні податкової декларації помилково не були включені розрахунки коригувань сум податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 12500 грн., що помилково завищило податкові зобов`язання ДП «УКРНДІМФ» з ПДВ на цю суму.
Щодо задекларованих показників в травні-червні 2020 року позивач вказує, що 31.05.2020 р. податкова накладна №19 на загальну суму 228,57 грн., у т.ч. ПДВ - 46 грн. (відшкодування за комунальні послуги ТОВ «Прометей») була відкоригована у зв`язку зі зменшенням об`єму наданих послуг на суму 228,57 грн., та, відповідно, зменшення зобов`язань ДП «УКРНДІМФ» з ПДВ на суму 46 грн. При цьому, коригування було включено до нової звітної декларації за травень 2020 р., яка була зареєстрована у червні 2020 р., що призвело до збільшення зобов`язань з ПДВ на 46 грн. у травні 2020 р. та зменшення їх на ту ж суму у червні 2020 р.
Також, податкова накладна №14 від 26.06.2020 р. на загальну суму 18000 грн., у т.ч. ПДВ - 3000 грн. була сформована та зареєстрована відповідно до акту виконаних робіт помилково (повторно), так як вказана сума була отримана у вигляді авансу та по ній вже була зареєстрована ПН №11 від 28.02.2020 року на суму ПДВ - 3000 грн.
В зв`язку з цим, 26.06.2020 року позивачем було зареєстровано розрахунок коригування №1 до ПН №14 від 26.06.2020 р. на зменшення зобов`язань з ПДВ на 3000 грн., однак це зменшення помилково не внесено до Декларації з ПДВ за звітний період.
Тобто, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ у травні 2017 року на 46 грн. та зменшено зобов`язання з ПДВ на 3046 грн. у червні 2020 року.
31.03.2021 року ДП «УКРНДІМФ» сформувало та зареєструвало розрахунки коригування №5 та №6 до ПН №18 та №19 на загальну суму ПДВ - 3964 грн. та ці зменшення було включено до Декларації з ПДВ за березень, однак вказані розрахунки коригувань були зареєстровані в ЄРПН у квітні 2021 року.
Таким чином, відповідачем безпідставно в березні 2021 року донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ на 3964 грн., а в квітні 2021 року зменшено зобов`язання з ПДВ на цю суму.
ДП «УКРНДІМФ» розрахунком коригування №1 від 23.06.2021 р. до ПН №23 від 31.05.2021 р. збільшило зобов`язання з ПДВ на 61 грн., однак податковий орган визнав це збільшення помилковим та зменшив зобов`язання з ПДВ на 61 грн., з чим позивач погоджується.
Позивач вказує, що до Декларації з ПДВ за липень 2021 р. було включено розрахунок коригування ПДВ на суму 10600 грн. помилково, так як розрахунок не був зареєстрований в ЄРПН.
Тобто, відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ у липні 2021 року на 10600 грн.
Позивач зазначає, що за лютий 2022 р. наведене донарахування у сумі 30968 грн. неправомірно та помилково, оскільки в акті перевірки вказана сума, яка повинна сплачуватись до бюджету за лютий 2022 р - 2606 грн., а у зв`язку з наведеним у додатку 3 табл. «Зведені данні щодо задекларованих ДП «УКРНДІМФ» сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість» у рядку «лютий 2022» у стовпчику «Усього податкового кредиту» потрібно врахувати та відобразити 30683 грн. податкового кредиту з ПДВ, яка була встановлена в ході перевірки та наведена в акті: платником податку при уточненні показників декларації з ПДВ за лютий 2022 р. показники декларації звітного періоду, що виправляється, замість рядку 10-1 декларацій відображено у рядку 7 «Коригування податкових зобов`язань», в результаті чого не відображено податковий кредит за лютий 2022 р. на 30683 грн. В зв`язку з цим, позивач вважає, що потрібно виключити суму донарахувань за даними перевірки в таблиці додатку 3 у розмірі 30683 грн. як помилкову.
Тобто, відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ у лютому 2022 року на 30683 грн.
Під час розгляду справи відповідач не довів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у лютому 2022 року на 30683 грн.
Суд встановив, що ДП «УКРНДІМФ» до ПН №2/2 від 01.07.2022 р. та ПН №5/2 від 04.07.2022 р. сформувало та зареєструвало розрахунки коригування №2 від 01.07.2022 р. та №1 від 04.07.2022 р., відповідно до яких зобов`язання з ПДВ було зменшено на загальну суму 2140 грн.
Вказане зменшення було включено позивачем до Декларації з ПДВ за липень 2022 року, однак ці розрахунки коригування були зареєстровані в ЄРПН у серпні 2022 р.
Таким чином, відповідачем безпідставно в липні 2022 року донараховано позивачу податкове зобов`язання з ПДВ на 2140 грн., а в серпні 2022 року зменшено зобов`язання з ПДВ на цю суму.
В жовтні 2022 року ДП «УКРНДІМФ» відкоригувало та зменшило свої зобов`язання з ПДВ на 1548 грн., однак під час перевірки податковий орган встановив, що за вказаний період зобов`язання з ПДВ повинні бути зменшені на 6279 грн. Таким чином, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання повинні були зменшені на різницю в сумі 4731 грн., з чим позивач погоджується.
В грудні 2022 року ДП «УКРНДІМФ» розрахунком коригування №1 від 31.12.2022 року було зменшено зобов`язання з ПДВ на суму 192 грн., однак під час перевірки податковий орган встановив, що за вказаний період зобов`язання з ПДВ повинні бути зменені на 2251 грн. Таким чином, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання повинні бути зменшені на різницю в сумі 2059 грн., з чим позивач погоджується.
В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 6 р. ІІІ, пп. 2 п. 3 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, показники рядку 1.1 декларацій з ПДВ ДП «УКРНДІМФ» не відповідають обсягам операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, згідно зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму 6847 грн.
З вказаним порушенням позивач погоджується.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 29780,00 грн. (9000 + 3333 + 10600 + 6847) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10% - 2978,00 грн. є обґрунтованим та законним.
При цьому, збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 278428,00 грн. (308208 - 29780) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34675,00 грн. (37653 - 2978) здійснено відповідачем безпідставно, оскільки під час розгляду справи відповідач не довів правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податкового зобов`язання у вказаному розмірі, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України пропорційно до задоволених вимог.
Суд зазначає, що при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 40270,68 грн.
Враховуючи те, що Державним підприємством «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» заявлено позовні вимоги майнового характеру, сума судового збору за подачу даної позовної заяви складає 21472,00 грн. (2684*10*0,8), враховуючи ціну позову - 3355890,18 грн.
Щодо сплаченої суми 18798,68 грн. (40270,68-21472,00) позивач має право на звернення до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» (вул. Ланжеронівська, буд. 15-А, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 01126996) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №13238/15-32-07-08 від 08.06.2023 на суму 1246723,00 грн. за податковими зобов`язаннями зі сплати за землю та 124672,00 грн. за штрафними санкціями, №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023 на суму 116409,00 грн. за штрафними санкціями, №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023 на суму 308208,00 грн. за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість та 37653,00 грн. за штрафними санкціями, №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023 на суму 41818,44 грн. за податковими зобов`язаннями з військового збору та на суму 6158,16 грн. за штрафними санкціями, та пені 2510,62 грн., №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023 на суму 1158880,14 грн. за податковими зобов`язаннями з податку на доходи з фізичних осіб та на суму 239900,53 грн. за штрафними санкціями, та пені 71937,29 грн., №13413/15-32-24-06 від 09.06.2023 на суму 1020,00 грн. за штрафними санкціями - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №13238/15-32-07-08 від 08.06.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №13401/15-32-24-06 від 09.06.2023 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями - 9934,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 125006,01 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №13409/15-32-24-06 від 09.06.2023 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями - 678,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2044,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №13242/15-32-07-08 від 08.06.2023 року в частині застосування штрафу у сумі 111909,00 грн. за не реєстрацію податкових накладних на загальний обсяг постачання без ПДВ на суму 37720 грн. та на загальну суму ПДВ 220775,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №13236/15-32-07-08 від 08.06.2023 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями - 278428,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34675,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» (вул. Ланжеронівська, буд. 15-А, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 01126996) сплачений судовий збір у розмірі 12374,77 грн. враховуючи часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяЛеонід СВИДА
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2024 |
Оприлюднено | 15.07.2024 |
Номер документу | 120351842 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні