Рішення

від 12.07.2024 по справі 420/35284/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35284/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 43751339; адреса: вул. Вільямса Академіка, 6-Д, офіс 43; м.Київ, 03189) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (сформована в системі «Електронний суд» 16.12.2023 року до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000056/2 від 07.12.2023 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2023/000283 від 07.12.2023 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 21.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 12.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Митниці про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу за умовами укладеного контракту був поставлений товар та митному органу надано документи для здійснення митного оформлення товару за ціною контракту. Однак, як стверджує позивач, відповідачем при митному розмитнені товару протиправно застосовано резервний метод визначення вартості товару, а висновки митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих документах є очевидно необґрунтованими.

Сторона позивача звертає увагу суду, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

Позивач вказує, що ціна товару, яка була предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки, а тому ця складова не підлягає додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, оскільки поставка здійснювалася на умовах FOB (Інкотермс 2010).

Крім того, сторона позивача акцентує увагу на тому, що враховуючи умови поставки, визначені сторонами, то страхування товару у даному випадку не є обов`язковим, а витрати по навантаженню товару на борт судна включається до ціни товару і входить у обов`язки продавця товару.

Також позивач стверджує, що інші підстави для коригування митної вартості товару є надуманими, не відповідають дійсності та спростовуються наданими декларантом документами у повному обсязі, а відповідач здійснив вибірковий (суб`єктивний) правовий аналіз поданих документів, що і призвело до прийняття суб`єктом владних повноважень помилкового рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.

За вищенаведених обставин позивач просить скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товару, оскільки заявлена його митна вартість товару за ціною контракту позивачем підтверджена наданими документами, які не містять будь-яких дефектів ні за формою, ні за змістом.

Враховуючи те, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, то позивач вважає, що наявні також правові підстави для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідач не погодився із поданим позовом та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA500370010390U4 від 07.12.2023 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № 23UA500370010390U4 від 07.12.2023 року позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 митної декларації.

Однак, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту. Зокрема відповідач наголошує, що позивачем в порушення вимог пп. в п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України безпідставно не включено до ціни товару витрат на пакування, а з наданих документів неможливо встановити правильність визначення вартості товару. По-друге, як стверджує представник відповідача, декларантом всупереч вимогам п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ не включено до ціни товару витрати на навантаження оцінюваних товарів.

Також відповідач наполягає, що позивачем не було надано митному органу сертифікат якості товару, а наданий рахунок-інвойс не відповідає укладеному договору, оскільки не має до нього відношення.

Поряд з цим митний орган стверджує, що декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.03.2023 № 01032023, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів з першого по шостий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки.

З огляду на те, що надані декларантом документи містили розбіжності та не містили відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, митним органом правомірно витребувано додаткові документи для визначення митної вартості товару. Однак, як стверджує відповідач, на отриманий запит митного органу декларантом позивача надано лист, яким доведено до відома контролюючого органу, що будь-які інші додаткові документи надаватися не будуть. Відтак, наявні законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, оскільки виявлені розбіжності декларантом не усунуто та не спростовано.

Додатково, обґрунтовуючи правомірність застосування в даному випадку застосування резервного методу визначення ціни товару для митного оформлення, відповідач зазначив, що згідно баз даних митного органу (декларація № UA500370/2023/003795 від 11.05.2023, №UA401020/2023/027304 від 30.05.2023) рівень митної вартості митного оформлення аналогічного товару є більшим ніж заявлено позивачем.

Враховуючи, що з поданих декларантом документів неможливо визначити ціну товару для митного оформлення за ціною контракту, то застосування резервного методу є виправданим та правомірним, а тому у задоволені позовних вимог слід відмовити повністю.

Також відповідачем висловлено заперечення стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 38 000, 00 грн. становить 14.15 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2023 року, або 5,67 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 939,19 годин роботи.

Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 38 000, 00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

09 січня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначалося, що митний орган, направляючи вимогу про надання додаткових документів жодним чином не конкретизував, які саме необхідно надати документи для усунення «виявлених розбіжностей та неточностей», а формально процитував ч. 3 ст. 53 МК України, що власне також і підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того сторона позивача звертає увагу, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

На підставі вищевикладеного позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення та картка відмови є протиправною, а позов обґрунтованим.

26 січня 2024 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача доводить те, що виявлені недоліки в поданих документах декларанта надавали правові підстави митному органу прийняти законне рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови. Декларантом, за встановленою процедурою, не доведено правомірність визначення митної вартості поставленого товару за ціною контракту, а відтак підстав для задоволення позовних вимог не має.

08.03.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» просило при розгляді справи врахувати правові позиції, які містяться в судових рішеннях по справі № 420/20013/23, де спірні правовідносини як за характером спору, так і за фактичними обставинами є аналогічними.

Дослідивши матеріали справи, обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, та інші заяви по суті справи, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 18 вересня 2023 року між KARTUZ GIDA SAN.TIC.LTD.STI (за договором: продавець) та ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (за договором: покупець) укладено договір № 18092023, за яким продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується придбати різні види соляної продукції, зазначені в накладних, надалі товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, країною призначення товару є Україна.

За змістом п. 2.1. Договору № 18092023 від 18.09.2023, вид, кількість, ціна та вартість товару будуть узгоджені між продавцем і покупцем і описані в рахунку-фактурі, який виставляється на кожну окрему поставку та також є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що вартість товару включає упаковку та реєстрацію супровідних документів, гарантійне обслуговування, якщо інше положення Інкотермс не погоджено в рахунках-фактурах.

Як зазначено у п. 3.1. Договору загальна сума контракту: загальна вартість усіх сплачених рахунків (рахунків-проформ) за цим договором.

Упаковка товару повинна відповідати технічним вимогам та будь-яким іншим визначеним умовам для забезпечення повної безпеки товару та захисту його від будь-яких пошкоджень під час транспортування всіма транспортними засобами (пункт 5.1.).

Умови поставки та страхування за Контрактом будуть визначені продавцем та покупцем для кожної поставки в Інвойсі відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Сторони можуть домовитися про умови доставки EXW, FOB, FCA (порт доставки в Туреччині, тобто Ереглі), якщо інше не обумовлено в рахунках-фактурах (пункт 6.2. Договору).

Умови оплати товару фіксуються в рахунках-фактурах (рахунках-проформах) і можуть бути змінені за згодою сторін, за винятком форс-мажорних або важких ситуацій, що склалися на продавця. Усі додаткові умови (за наявності) фіксуються в кожному рахунку-фактурі для кожної окремої поставки (пункт 7.2. Договору) (а.с. 30-36).

Згідно інвойсу № EBS2023000000975 від 27.11.2023 року вбачається, що сторони погодили поставку солі харчової нейодованої 392,85 тон, оплата за яку здійснюється на умовах 100% передоплати з умовою поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 - FOB Eregli (а.с. 37).

07 грудня 2023 року декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA500370010390U4 для оформлення вантажу (пункт 31): cіль, придатна для споживання людьми: - cіль харчова NM1 нейодована в мішках в біг-бегах по 1350 кг., 227 біг-бегів. Упаковано у 227 біг-бегах. Сіль харчова NM1,5 (0,2-1,3 мм) нейодована в біг-бегах по 1200 кг. 72 біг-беги. Упаковано у 72 біг-бегах. Придатна для споживання людьми, для приготування харчових продуктів, без ароматичних домішок та спецій. Торговельна марка KARTUZ. Виробник: KARTUZ GIDA SAN. TIC. LTD. STI. Країна виробництва: Туреччина (TR)» (а.с. 88, 89).

ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» митну вартість поставленого товару визначила за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортувався (вартість операції).

На запит митного органу щодо подання додаткових документів декларантом надано повідомлення про те, що ним подані усі документи в повному обсязі, надати додаткові документи немає можливості (а.с. 90).

07 грудня 2023 року Одеською митницею було складено картку відмови № UA500370/2023/000283 в прийнятті митної декларації № 23UA500370010390U4 (а.с. 93, 94).

07 грудня 2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500370/2023/000056/2, яким митну вартість товару було скориговано (а.с. 91, 92), загальна сума мита та ПДВ збільшилася на 370993,11грн.

Так в рішенні про коригування митної вартості зокрема зазначено, що згідно пункту 2 статті 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-проаджу товарів від 18.09.2023 №18092023, рахунок-фактура (інвойс) від 27.11.2023 № EBS2023000000975, коносамент від 01.12.2023 № 2, сертифікат про походження від 29.11.2023 № Z0820315 та інші документи. Подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Згідно п.5.1 контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна відповідати технічним вимогам для забезпечення захисту товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на страхування товарів.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

4) Згідно п. 7.2 контракту оплата за товар проводиться на підставі рахунку-фактури, проте у наданому до митного оформлення інвойсі містяться дані щодо рахунку-проформи, яка до митного оформлення не надана всупереч п.5.2 контракту, так само як і сертифікат якості.

5) Декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.03.2023 № 01032023, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів з першого по шостий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки.

6) Експертний висновок ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" від 07.12.2023 № 121/208 містить дані аналізу наданих документів та інформаційних видань, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 N1440 «Про затвердження Національного стандарту N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень;

7) У наданому до митного оформлення сертифікаті про походження не міститься даних щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів.

8) митна декларація країни відправлення від 28.11.23 № 23411500EX00001734 містить відомості щодо іншого рахунку-фактури та іншу вартість вантажу.

Декларантом листом від 07.12.2023 повідомлено, що більше документів подаватися не буде. Зазначеним вище листом не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних документів.

Митна вартість визначена за резервним методом.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС «Держмитслужби», з урахуванням вимог ч. 3 ст. 54 МКУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, зокрема згідно ЄАІС ДМСУ з урахуванням опису, фізичних характеристик, даних щодо виробника товару (0,23 дол. США), наприклад згідно митної декларації № UA500370/2023/003795 від 11.05.2023 року, № UA401020/2023/027304).

07 грудня 2023 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA500370/2023/000056/2, яким митну вартість товару було скориговано (а.с. 91, 92).

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару, а також з карткою відмови, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Стосовно доводів митного органу про те, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає, що витрати на пакування за умовами укладеного контракту (п. 2.3.) вже включені у вартість товару, а тому така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Крім того, суд звертає увагу, що за Правилами Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна.

Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також суму вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення. Згідно базису поставки FOB Інкотермс продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Вказаний термін може застосовуватись лише під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Таким чином ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; завантаження та розміщення товару на кораблі.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить висновку, що відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно наполягав на необхідності надання числових значень вартості пакування.

Також суд визнає помилковими та безпідставними висновки митного органу при коригуванні митної вартості товару в частині необхідності зазначення витрат на навантаження оцінюваних товарів, транспортування до борту судна у порту вивезення країни виробника товару з тих міркувань, що такі витрати вже включені у ціну товару, оскільки сторони дійшли згоди про здійснення поставки імпортованого товару на умовах FOB.

Що ж стосується витрат на страхування товару, то знову ж таки за правилами поставки товару на умовах FOB, страхування є добровільним, оскільки відповідно до підрозділу Б.З "Договори перевезення та страхування" Розділу Б "Обов`язки покупця" умов застосування торгового терміну FOB визначено обов`язки покупця в цій частині:

а) Договір перевезення: Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

б) Договір страхування. Немає зобов`язань.

Отже, відповідно до умов застосування торгового терміну FOB на покупця не покладається обов`язок страхування товару. Натомість страхування може здійснюватися стороною договору за власним добровільним рішенням.

За вказаних умов посилання відповідача на ненадання позивачем страхових документів за відсутності у позивача обов`язку щодо страхування вантажу є необґрунтованими.

Також суд погоджується із доводами позивача щодо необґрунтованості та безпідставності висновків Одеської митниці в частині можливої наявності ознак підробки договору, а також необхідність зазначення у висновку експерта інформаційних джерел, оскільки такі висновки контролюючого органу не підтверджені жодним доказом та суд приходить вважає, що такі ґрунтуються виключно на припущеннях. З огляду на це, суд відхиляє такі доводи відповідача та вважає, що вони не підтвердженні належними, достатніми, допустимими доказами, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, слід кваліфікувати як помилкові.

Стосовно твердження відповідача, що у сертифікаті про походження не містяться дані щодо назви судна та реквізитів товаросупровідних документів, суд зазначає, що такі висновки відповідача не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки сертифікат про походження товару є документом, що підтверджує країну походження товару, а не вартісні показники.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою недоліків документів, які надані до митного оформлення, є можливість підтвердити митну вартість товару. Відповідачем не обґрунтовано висновок про неможливість перевірити заявлену митну вартість товару за ціною договору.

Таким чином, надання сертифікату походження товару в цілому не впливає на митну вартість та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.

Крім того, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд відхиляє доводи митного органу про невідповідність рахунку-фактури та іншу вартість вантажу, оскільки інформація зазначена у митній декларації від 28.11.2023 № 23411500EX00001734 стосовно ціни, повністю відповідає тій, яка визначена сторонами Договору № 18092023 від 18.09.2023 у Проформі-інвойсі (Proforma Invoice) № 23021K від 02.11.2023 на який власне і є посилання у експортній декларації, а також і відповідає ціні Інвойсу (Invoice) № № EBS2023000000975 від 27.11.2023.

Отже, суд констатує, що відповідачем не доведено у процесуальний спосіб, що виявлені неточності у поданих документах позивача вплинули на визначення дійсної вартості імпортованих товарів та наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів висновки митного органу повністю спростовуються наявними в справі доказами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості (за ціною договору).

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності заявленої вартості, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі N9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.

Суд зазначає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом, що ґрунтуються на свободі договору.

Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС «Держмитслужби», з урахуванням вимог ч. 3 ст. 54 МКУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, враховуючи опис, фізичні характеристики, дані щодо виробника товару та становить 0,23 дол. США (МД № № UA500370/2023/003795 від 11.05.2023 року, № UA401020/2023/027304).

Поряд із цим, суд констатує, що відповідачем не враховано тієї обставини, що зазначені відомості у вказаних деклараціях відрізняються від декларації позивача, в якій визначені інші умови. Тобто, вказані домовленості за всіма можливими спільними ознаками не є тотожними, що виключає можливість здійснення порівняння та в подальшому прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі № 160/4944/19).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17).

Тому саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додаткові документи.

Витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У постанові Верховного суду від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16 суд дійшов висновку, що витребуючи додаткові документи, Митниця зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; неможливості перевірки числового значення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів та пояснень.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

До того ж, відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2019 року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019 року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі № 826/4827/16).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту у зв`язку з їх відсутністю (неподанням).

Покликання відповідача на те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити таку вартість товару.

Наявність у такій інформаційній системі даних про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не спричиняє підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки господарські операції випливають із принципу свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, тощо).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за ціною договору є неправомірною, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена та не обґрунтована, його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів; надані ним докази не спростовують те, що товар мав бути розмитнений за ціною контракту.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови №UA500370/2023/000283 від 07.12.2023 року, суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем було прийнято спірну картку відмову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а аргументи відповідача відхиляє з наведених вище підстав.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4451,93грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 43751339), витрат зі сплати судового збору у сумі 4451,93 грн. за подання позовної заяви.

Суд на дату ухвалення рішення не взмозі здійснити розподіл витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем орієнтовному розмірі 38000грн., адже передбачені ст.ст.134,139 КАС України докази наразі відсутні в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 43751339; адреса: вул. Вільямса Академіка, 6-Д, офіс 43, м.Київ, 03189) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000056/2 від 07.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2023/000283 від 07.12.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ: ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 43751339; адреса: вул.Вільямса Академіка, 6-Д, офіс 43, м.Київ, 03189) витрати зі сплати судового збору у сумі 4451(чотири тисячі чотириста п`ятдесят одна)грн. 93коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян