Ухвала

від 04.07.2024 по справі 520/22539/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

04 липня 2024 року справа №520/22539/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про поновлення пропущеного строку у справі

за позовною заявою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб

з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс» (далі по тексту відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 12 314,92 грн (дванадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 92 копійок).

Разом із позовною заявою позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в обґрунтування якого позивач зазначив, що звернення до суду з даною позовною заявою відбулось з порушенням законодавчо встановленого строку звернення до суду, проте таке порушення відбулось з поважних причин, оскільки у позивача були відсутні кошти на сплату судового збору. Разом з тим, згідно із розписом на 2023 рік КПКВК 2507110 «Соціальний захист осіб з інвалідністю» у серпні відділенню Фонду були виділені з Державного бюджету України додаткові кошти на судові витрати, тому лише зараз позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Водночас, зазначено, що законодавчо визначений строк звернення буде вирішено судом під час розгляду справи по суті.

У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023, з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 14.01.2024, з 05.04.2024 по 06.04.2024, з 08.04.2024 по 17.04.2024 та з 22.05.2024 по 25.06.2024, 28.07.2024 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши матеріали справи та клопотання про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з наступним.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відтак, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у сумі 12314,92 грн. Станом на 15.04.2023 включно (кінцева дата сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у добровільному порядку) зазначена сума відповідачем не сплачена.

Відтак, тримісячний строк для звернення до адміністративного суду сплив 16.07.2023. При цьому, до суду позивач звернувся з даною позовною заявою - 18.08.2023, тобто з порушенням тримісячного строку, встановленого частиною другою статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку позивачем зазначено, що на момент подання позовної заяви до відповідача кошти на судові витрати витрачені у повному обсязі. Згідно з розписом на 2023 рік КПКВК 2507110 «Соціальний захист осіб з інвалідністю» у серпні 2023 року відділенню Фонду були виділені з Державного бюджету додаткові кошти на судові витрати, у зв`язку з чим вважає, що вказані причини пропуску позивачем строку подання позовної заяви є поважними, оскільки здійснювали перешкоди та труднощі для вчасного подання позовної заяви.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, викладеними у клопотанні про поновлення пропущеного тримісячного строку звернення до суду, оскільки сплата судового збору за подання позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові від 28.03.2023 у справі №420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

У свою чергу, пункт 5, 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропущення строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що неспроможність позивача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропущення тримісячного строку звернення та є суб`єктивною обставиною, яка залежить від самого позивача.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.10.2022 у справі №640/11452/19 при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду.

Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цим фактом та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подана заява не містить.

Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під`їзд, кімната 16, місто Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ: 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс» (вулиця Ольминського, будинок 4, місто Харків, Харківська область, 61024, код ЄДРПОУ: 24286892) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА