Рішення

від 09.07.2024 по справі 520/401/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2024 року № 520/401/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадежння адміністративну справу за позовом Управління Держпраці у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (код ЄДРПОУ 41423131, просп. Московський, буд. 144, кімн. 206-1, м. Харків, Харківська обл.) та зобов`язати відповідача на виробничому об`єкті - автозаправна станція (АЗС), що знаходиться за адресою: вул. Голого Віктора, буд. 130-А, м. Знам`янка, Кропивницький (Знам`янський) р-н, Кіровоградська обл., повністю зупинити виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: зберігання вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки, горючих рідин, маса яких дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки" до усунення зазначених в позовній заяві порушень;звернути судове рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони праці, які створюють загрозу життю людей, що стало підставою для звернення до суду з позовом про зупинення діяльності ТОВ «Брент+» , зважаючи на те, ревізійний захід проведено з дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак представник відповідача правом надання відзиву не скористався.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом Управління від 20.09.2021 №1055 та направлення на проведення перевірки від 20.09.2021 №417, з 28.09.2021 по 29.09.2021 посадовою особою Управління проведено позапланову перевірку на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Брент+» (код ЄДРПОУ 41423131, просп. Московський, буд. 144, кімн. 206-1, м. Харків, Харківська обл.) виробничих об`єктів - автозаправна станція (АЗС) за адресою: вул. Голого Віктора, буд. 130-А. м. Знам`янка, Кропивницький (Знам`янський) р-н. Кіровоградська обл., в частині виконання припису від 02.04.2021 №КР3689/07.6.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2021 №КР8007/07.6, яким встановлено 10 порушень нормативно-правових актів з охорони праці, з яких порушення, визначене у рядку № 1 таблиці Опису виявлених порушень вимог законодавства, можуть створювати загрозу життю та здоров`ю людей, зокрема: при перевірці встановлено не виконання пункту 1 припису від 02.04.2021 №КР3689/07.6, а саме відсутній дозвіл на зберігання вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки, горючих рідин, маса яких дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас, що визначені постановою Кабінету' Міністрів України від 11 липня 2002 р. №956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» (пункт 1 групи А додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №77), що є порушення вимог статті 21, 33 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-ХІІ.

Примірник акту перевірки 29.09.2021 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Брент+» рекомендованим листом (номер відправлення 2500673968899).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, поряд з іншими правовими актами регулює Закон України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-ХІІ (далі - Закон № 2694).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2694 охорона прані - це система правових, соціально-економічних. організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Статтею 4 Закону № 2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №2694 умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.8 Закону №2694 на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Статтею 13 Закону №2694 встановлено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження усунення вимог припису №КР 3689/07.6 від 02.04.2021, виявлених порушень, зафіксованих відповідачем в акті перевірки суб`єкта господарювання, зокрема робіт зі зберігання мінеральних добрив на складі.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 39 3акону №2694 посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Воднораз, ч.5 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Держпраці у Кіровоградській області доведено наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, до усунення зазначених у позовній заяві порушень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та законними.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.

Крім того, у позовній заяві позивач просить звернути судове рішення до негайного виконання.

Статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено категорії спорів рішення по яких виконуються негайно, а також, які можуть бути звернуті до негайного виконання. Однак, рішення щодо застосування заходів реагування не можуть бути звернуті до негайного виконання відповідно до змісту статті 371 КАС України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління Держпраці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, буд. 24, п/с 1/37, м. Кропивницький, ЄДРПОУ 39808965) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (пр. Московський, буд. 144, кім. 206-1,м. Харків, ЄДРПОУ 41423131) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду задовольнити.

Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНТ+ (ЄДРПОУ - 41423131, місце реєстрації: м. Харків, Немишлянський район, пр.-т Московський, буд. 144, кімната 206-1, яке здійснює діяльність за адресою: за адресою: вул. Голого Віктора, буд. 130-А, м. Знам`янка, Кропивницький (Знам`янський) р-н, Кіровоградська обл., шляхом повної заборони виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки а саме: зберігання вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки, горючих рідин, маса яких дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки" до усунення зазначених в позовній заяві порушень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.