Окрема думка

від 01.02.2024 по справі 640/10894/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О.

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/10894/22

адміністративне провадження №К/990/19989/23, № К/990/20339/23

1. 01 лютого 2024 року Верховний Суд (далі - Суд) у касаційному порядку розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР-ГРУП» до Міністерства енергетики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ЕНЕРГОВАТ», Приватне підприємство «АРТ-ЕНЕРГО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЕНЕРГОСЕРВІС ДНІПРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТМЕНС УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування нормативно-правого акту.

2. У цій справі Суд ухвалив постанову про відмову у задоволенні касаційних скарг ТОВ «СОЛАР-ГРУП» і ТОВ «СОЛАР ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТМЕНС Україна» та залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «СОЛАР-ГРУП» про визнання протиправним та скасування наказу Міненерго від 15 червня 2022 року № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» відмовлено повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні касаційних скарг та залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, суд касаційної інстанції ствердно відповів на ключове питання цього спору: «чи мало Міненерго повноваження на прийняття оскаржуваного наказу?».

4. Ствердно відповідаючи на це питання Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з урахуванням положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII) та підпункту 50 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507), Міненерго мало повноваження видати спірний наказ для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії та забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.

5. За висновком Верховного Суду для оцінки повноважності Міненерго видати спірний наказ вирішальне значення має те, що він був виданий в умовах особливого періоду - дії правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації (абзац п`ятий статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII). Зокрема, відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

6. Закон України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» від 02.11.2006 № 307-V (далі - Закон № 307-V) покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі (тобто на Міненерго) повноваження забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, технічного прикриття та відбудови його об`єктів в особливий період (частина друга статті 11), у тому числі розроблення документів і заходів щодо забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу в особливий період, а також прийняття відповідних нормативно-правових актів (стаття 12 Закону № 307-V).

7. Зміст повноважень Міненерго, указаних у пункті 4 частини четвертої статті 5 Закону № 2019-VIII щодо розроблення і затвердження правил безпеки постачання електричної енергії та здійснення моніторингу безпеки постачання електричної енергії, розкриті у статті 16 цього Закону, яка має назву «Безпека постачання електроенергії».

8. Згідно із частиною восьмою статті 16 Закону № 2019-VIII у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

9. З аналізу наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що обсяг повноважень Міненерго в особливий період істотно розширюється порівняно з мирним часом. Суд наголосив, що таке розширення повноважень Міненерго в особливий період (під час дії правового режиму воєнного стану), як і розширення повноважень інших органів влади України, відповідає правовій сутності воєнного стану, який стаття 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) визначає як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

10. Тож, оскільки функціонування паливно-енергетичного комплексу і, зокрема, електроенергетики відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки та відсічі збройній агресії (як засвідчили події осінньо-зимового періоду 2022-2023 років), то, на переконання суду касаційної інстанції, тим самим обґрунтовується розширення повноважень Міненерго щодо забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу в умовах воєнного стану; це підтверджується підпунктом 50 пункту 4 Положення № 507.

11. З наведеними у постанові висновками, що підтримані більшістю колегії суддів, їх правовим обґрунтуванням, як і з результатом вирішення спору по суті, не погоджуюсь та заявляю окрему думку в порядку, передбаченому частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12. Згідно із конституційно-правовими засадами поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та принципами конституційності, законності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

13. Організація і діяльність органів виконавчої влади повинні визначатися виключно законом (пункт 12 частини першої статті 92 Конституції України). Органи виконавчої влади здійснюють повноваження на видання нормативних актів виключно з метою виконання ними своїх функцій та з дотриманням меж, наданих їм повноважень, а їх підзаконні акти мають відповідати законам та регулювати лише ті питання, що стосуються компетенції відповідного органу.

14. Юридичним вираженням законності в міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda («договорів слід дотримуватися»). Задля реалізації цього принципу юридична система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов`язань держави, узятих нею на підставі укладених міжнародних договорів.

15. У Мірилі верховенства права (правовладдя) національного рівня: практика України (Rule of law Checklist at national level: case of Ukraine) наголошено, що закони з належною повнотою й точністю мають визначати найважливіші питання організації й діяльності органів державної влади та їх посадових осіб. Законом не можна делегувати органам виконавчої влади повноваження щодо врегулювання питань, що їх має регулювати виключно закон (стаття 92 Конституції України), а також із належною повнотою визначати сферу повноважень кожного з таких органів державної влади. Важливим показником законності є дотримання всіма органами державної влади передбачених Конституцією та законами процедур їх діяльності та процедур ухвалення ними нормативних актів, розв`язання всіх інших питань, що належать до їх компетенції. Недотримання установлених законом або іншими нормативними актами процедур або ж їх брак є серйозним порушенням принципу законності.

16. В умовах надзвичайного (особливого, воєнного) стану на законодавчому рівні мають діяти норми національного права, які з достатньою повнотою та у відповідності до європейської практики врегульовували б питання здійснення влади та гарантували б дотримання прав людини при здійсненні заходів відвернення відповідних загроз (там же).

17. Основні гарантії для інвесторів у відновлювальні джерела енергії (далі - ВДЕ), надані державою, визначені Законами України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-ХІІ, «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР, «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-ІV та «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VІІІ із подальшими змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 № 810-ІХ, серед таких гарантій:

викуп всієї електричної енергії, що виробляється об`єктом ВДЕ;

викуп електричної енергії, що виробляється об`єктом ВДЕ за спеціальною ціною - «зеленим» тарифом;

стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів та інш.

18. У зв`язку із підписанням Європейської Енергетичної Хартії (Заключний Документ Гаазької Конференції по Європейській Енергетичній Хартії, підписаний в Гаазі 17.12.1991) та ратифікацією Договору до Енергетичної Хартії та Заключний акт до неї (Договір ратифіковано Законом від 06.02.1998 N 89/98-ВР), Україна взяла на себе міжнародні зобов`язання, за змістом яких держава на всіх можливих законодавчих рівнях гарантує захист інвестицій в загальному та спеціальний захист для виробників з ВДЕ.

19. Декарбонізація економіки та імплементація вимог законодавства Європейського Союзу є обов`язковими вимогами та задекларованими зобов`язаннями, які Україна взяла на себе при отриманні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі, одним із яких є імплементація вимоги Директиви Європейського Союзу 2018/2001 від 11.12.2018 щодо стимулювання використання енергії з відновлювальних джерел (DIRECTIVE (EU) 2018/2001 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 11 December 2018 on the promotion of the use of energy from renewable sources), статтею 6 якої, зокрема, передбачено, що держави-члени:

повинні забезпечити, щоб рівень та умови підтримки, наданої для проектів з відновлюваної енергетики, не переглядалися у спосіб, який негативно впливає на надані ним права та підриває економічну життєздатність проектів, які вже користуються підтримкою;

можуть регулювати рівень підтримки відповідно до об`єктивних критеріїв, за умови, що такі критерії є частиною першопочаткової системи підтримки;

повинні опублікувати довгостроковий план, що передбачає очікуваний розподіл підтримки.

20. Частиною другою статті 5 Закону № 2019-VІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування та реалізацію державної політики в електроенергетиці здійснювали (І) Кабінет Міністрів України, (ІІ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (Міненерго), (ІІІ) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики (Державна інспекція енергетичного нагляду України (Держенергонагляд)), та (ІV) інші органи державної влади відповідно до законодавства.

21. Частиною третьою статті 5 Закону № 2019-VІІІ визначені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики, серед яких:

1) затвердження Енергетичної стратегії України;

2) визначення вимог до уповноваженого банку та переліку уповноважених банків ринку електричної енергії;

3) утворення оператора ринку, гарантованого покупця;

4) прийняття рішення про покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов`язків;

5) затвердження порядку проведення конкурсу з визначення постачальників універсальних послуг, постачальників «останньої надії»;

6) затвердження порядку надання звільнення, передбаченого статтею 24 цього Закону;

7) затвердження порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам;

8) затвердження річного прогнозного паливно-енергетичного балансу;

9) затвердження порядку проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та заходів з енергоефективності / управління попитом;

10) затвердження особливостей регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов`язаних з продажем електричної енергії на тимчасово окуповану територію, а також відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території України;

10-1) затвердження порядку проведення аукціону з розподілу квот підтримки, встановлення річних квот підтримки;

11) інші повноваження, визначені законами.

22. Частиною четвертою статті 5 цього ж Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, у сфері електроенергетики (Міненерго), належать:

1) формування та реалізація державної політики в електроенергетичному комплексі з урахуванням положень Енергетичної стратегії України;

2) формування державної політики з нагляду (контролю) у сфері електроенергетики;

3) розроблення державних цільових програм;

4) розроблення і затвердження правил безпеки постачання електричної енергії та здійснення моніторингу безпеки постачання електричної енергії;

5) розроблення і затвердження галузевих технічних регламентів відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»;

6) затвердження нормативних характеристик технологічних витрат електричної енергії на її передачу та розподіл електричними мережами;

8) розроблення порядку формування прогнозного балансу електричної енергії ОЕС України;

9) формування та затвердження прогнозного балансу електричної енергії ОЕС України;

10) здійснення в межах своєї компетенції науково-технічної політики в електроенергетичному комплексі;

11) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом, іншими законами України та покладених на нього Кабінетом Міністрів України.

23. Необхідно зауважити, що повноваження Міненерго, визначені законодавцем у Законі № 2019-VІІІ є узагальненими і демонструють суто напрямки сфери діяльності центрального органу виконавчої влади, натомість Положення про Міністерство енергетики України № 507 детально розкриває їх сутність та конкретизує їх, серед яких можна виділити такі повноваження, що безпосередньо пов`язані з оскаржуваним наказом:

2) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

30) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави;

36) здійснює інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міненерго;

50) здійснює координацію і методичне забезпечення заходів щодо підготовки підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу до сталого функціонування в особливий період;

56) затверджує в межах повноважень, передбачених законом, нормативно-правові акти з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

24. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2019-VІІІ державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП або Комісія) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства, серед яких можна виділити затвердження методик (порядків) встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії, здійснення інших повноважень, передбачених законом.

25. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики щодо забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом .

26. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України (частина перша статті 3 Закону № 1540).

27. За приписами частини другої статті 3 Закону № 1540 Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; .

28. Частиною першою статті 65 Закону № 2019-VІІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, визначає державне підприємство для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії. Фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється в межах кошторису, що затверджується Регулятором.

29. Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 2019-VІІІ визначено, що гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

30. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» від 17.04.2019 № 324 було вирішено утворити, зокрема, державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

31. За приписами частини другої статті 65 Закону № 2019-VІІІ гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

32. Отже, ДП «Гарантований покупець» є ключовою ланкою для ефективного функціонування ринку альтернативної електроенергії та реалізації державою власної стратегічної програми по впровадженню на теренах України об`єктів вироблення відновлюваних джерел енергії та розвитку цього напрямку для потенційного заміщення традиційних паливно-енергетичних ресурсів на альтернативні і виконує важливу функцію щодо забезпечення реалізації суб`єктами господарської діяльності у цій сфері, виробленої ними, альтернативної енергії безпосередньо через це державне підприємство, яке несе обов`язок перед такими суб`єктами щодо викупу усього виробленого об`єму електроенергії за «зеленим тарифом», гарантований самою державою.

33. Частини третя статті 65 Закону № 2019-VІІІ визначає, що купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

34. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина п`ята статті 65 Закону № 2019-VІІІ).

35. Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону № 2019-VІІІ).

36. Частиною дев`ятою статті 65 Закону № 2019-VІІІ на гарантованого покупця покладено обов`язок, серед іншого: укласти договори, обов`язкові для провадження діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

37. З цих положень законодавства вочевидь вбачається, що Державне підприємство «Гарантований покупець» визначено державою як єдине підприємство на якого покладено обов`язок виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії за встановленим «зеленим» тарифом.

38. Аналіз наведеного дозволяє дійти висновку, що обов`язки щодо виконання ДП «Гарантований покупець» розрахунків перед продавцями альтернативної енергії у порядку, встановленому Регулятором, прямо передбачені у Законі № 2019-VІІІ, який у ієрархії нормативно-правових актів є значно вище ніж наказ Міністерства енергетики України і з огляду на принципи верховенства права, мають бути дотримані ДП «Гарантований покупець» в першу чергу, оскільки, передбачені актом вищої юридичної сили.

39. На виконання вимог статті 65 Закону № 2019-VІІІ в межах компетенції, передбаченої законодавством, НКРЕКП постановою від 26.04.2019 № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною» затверджено: (І) Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії; (ІІ) Методику формування кошторису гарантованого покупця; (ІІІ) Типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; (ІV) Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

40. Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії регламентовано: процедуру укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; процедуру укладення договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; прогнозування обсягів відпуску електричної енергії продавцями; прогнозування гарантованим покупцем обсягів купівлі-продажу електричної енергії; купівлю-продаж гарантованим покупцем електричної енергії на РДН та ВДР; облік електричної енергії, купленої-проданої у продавців; процедуру купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців; правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця; розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями; правила сплати на користь гарантованого покупця внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця; розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається гарантованим покупцем; розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг.

41. З наведеного слідує, що розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом був затверджений Регулятором у межах його повноважень державного регулювання.

42. Натомість Міненерго як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, у сфері електроенергетики, постановляючи оскаржуваний наказ, фактично здійснило державне регулювання, змінивши установлений на той час Регулятором розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом, перебравши на себе функцію державного Регулятора.

43. Із запровадженням воєнного стану змін до вищевикладених норм в частині перерозподілу повноважень державних органів в означеній сфері не вносилося. Висновки суду касаційної інстанції в тій частині, що обсяг повноважень Міненерго в особливий період істотно розширюється порівняно з мирним часом, не ґрунтується на нормах закону.

44. Указаний наказ Міненерго, що змінює порядок розрахунків, затверджений Регулятором, фактично порушує принципи розподілу повноважень між органами державної влади, закріплені Конституцією України. Зокрема, частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Наведене дозволяє дійти висновку, що Міненерго діяло з порушенням принципу законності, тобто не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

...........................

Л.О. Єресько,

Суддя Верховного Суду