Рішення

від 11.07.2024 по справі 600/605/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/605/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її син за життя був визнаний особою з інвалідністю війни ІІ групи, помер внаслідок захворювання, одержаного в період виконання службових обов`язків під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення. Вказувала, що у свідоцтві про хворобу №156 від 27.05.2021 року ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Чернівецькій області» по встановленню причинного зв`язку захворювань, (поранень, контузій, травм, каліцтв), вказано захворювання: Са тіла шлунка. Хронічна вторинна анемія середнього ступеня. Дисбіоз на тлі хіміотерапії. Втрата живлення І ступінь. Серцева недостатність першого ступеню. Сенсорна приглухуватість ІІ ступінь. Ангіопатія обох очей, що послужило причиною його смерті - захворювання одержане під час участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення. Лікарським свідоцтвом про смерть №7 від 13.04.2022 року та довідкою про причини смерті визначено, що ОСОБА_2 помер від раку шлунка ІІІ стадії. Тобто причиною смерті ОСОБА_2 є саме захворювання Са тіла шлунка (рак шлунка), отримане під час участі в АТО та забезпеченні її проведення.

Враховуючи дані обставини, в жовтні 2023 року позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Дністровської РВА із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення, однак отримала відмову у задоволенні її заяви.

З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що відповідач всупереч положенням Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 року, неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що для підтвердження віднесення особи до осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ до органу соціального захисту населення подаються документи, які підтверджують факт смерті, встановлюють причинний зв`язок загибелі (смерті) та підтверджують належність до членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Підтвердженням встановленого причинного зв`язку загибелі (смерті) із захворюванням, зазначеним в абзаці першому пункту 1 статті 10 вищезазначеного Закону, є документ, виданий військово-лікарською комісією (для військовослужбовців), медичною (військово-лікарською) комісією (для осіб рядового, начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ), відповідною комісією іншого військового формування чи правоохоронного органу.

Натомість, вказував, що у зв`язку з відсутністю у переліку документів, наданих позивачем, довідки військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку смерті ветерана війни, прийнято рішення звернутися з листом до Департаменту соціального захисту обласної військової адміністрації для надання додаткових роз`яснень. Департаментом соціального захисту обласної військової адміністрації надано відповідь про те, що не може зробити висновок про наявність підстав для надання ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, у зв`язку з цим начальником Управління прийнято наказ «Про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».

Зважаючи на викладене, відповідач не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно довідок від 23.08.2018 №301476 та від 12.02.2021 №716/113/12/01-2021 ОСОБА_2 у період з 01.11.2017р. по 30.04.2018р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах антитерористичної операції на території Донецької області, у період з 01.05.2018р. по 10.08.2018р. брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів у м.Краматорськ Донецької області, у період з 19.09.2020р. по 03.12.2020р. брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області.

ОСОБА_2 визнаний особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, про що Управлінням соціального захисту населення Дністровської РДА видано посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.06.2021р.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок "захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення". Встановлена до 01 липня 2022 року.

У відповідності до Свідоцтва про хворобу №156 від 27.05.2021р., виданого за наслідком медичного огляду ОСОБА_2 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області", у пункті "11. Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва)" відображено запис "захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", "захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції".

13.04.2022р. ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Сокирянським відділом РАЦС у Дністровському районі Чернівецької області 15.04.2022р.

За змістом Лікарського свідоцтва про смерть №7 від 13.04.2022р. причина смерті ОСОБА_2 - рак шлунку ІІІ стадії ІV клінічна група.

Позивач, вважаючи, що має право на отримання статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни 11.10.2023р. звернулась до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Наказом начальника Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 від 03.11.2023 №150-С - позивачу відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, про що повідомлено останню листом від 12.12.2023 року №10/959/1.

Позивач вважає протиправною відмову у наданні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено статус ветеранів війни на яких поширюється чинність цього Закону.

Так, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551-XII визначено коло осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 за життя, 23.06.2021р., на підставі п.11 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII видано посвідчення про те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.10 Закону №3551-XII (в редакції до змін, внесених Законом №2121-IX від 15.03.2022, що набула чинності 21.03.2022) чинність цього Закону поширюється на, зокрема, сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. До членів сім`ї загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, частиною 2 ст.10 Закону №3551-XII віднесено, зокрема, батьків.

Разом із цим, 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон №2121-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій", що набрав чинності 21.03.2022р. Указаним Законом статтю 10 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, а також Закон №3551-XII доповнено статтею 10-1.

Відповідно до ч.1 статті 10 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2121-IX від 15.03.2022) до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.

Згідно з п.1 ч.1 ст.10-1 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема, сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.10-1 Закону №3551-XII).

Наведені вище положення Закону №3551-XII були чинними на момент звернення позивача з заявою про надання їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Необхідно зазначити, що аналізом матеріалів справи можна дійти висновку, що на позивачку не можуть розповсюджуватись положення ст.10 Закону №3551-XII, оскільки вказана норма пов`язує настання загибелі (смерті) з числа осіб, визначених, зокрема, ст.7 цього Закону, внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Так, відповідними довідками ГУНП у Чернівецькій області підтверджено участь старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Згідно з довідкою МСЕК, захворювання, яке стало підставою для встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності "одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

У Свідоцтві про хворобу №156 від 27.05.2021р., виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" зазначено, що діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): "Са тіла шлунка,..." "захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення"; "міокардичний міокардіофіброз,..." "захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції".

Тобто, захворювання, встановлені ОСОБА_2 , зазначені у наведеному вище документі не є пов`язаними з перебуванням на фронті або одержані в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, як визначає ч.1 статті 10 Закону №3551-XII.

Більше того, у наданих позивачем документах відсутній той, який підтверджує, що її син помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або ж внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Свідоцтво про хворобу №156 від 27.05.2021р., на яке посилається позивачка в позові, як таке, що встановлює причинний зв`язок захворювання (поранень, контузій, травм, каліцтв) не є документом, який є встановлює причинний зв`язок захворювання зі смертю.

Так, порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ) затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 03.04.2017 №285.

Згідно з п.2 Положення №285 основними завданнями М(ВЛ)К є, з-поміж іншого:

- визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності поліцейських до подальшої служби в поліції;

- визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);

- визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу.

У відповідності до п.19 розділу ІІІ Положення №285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

Згідно з матеріалами справи медичний огляд ОСОБА_2 , як старшого лейтенанта поліції (місце служби Дністровський РВП ГУНП в Чернівецькій області) здійснювала медична (військово-лікарська) комісія ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області". За результатом медичного огляду оформлено Свідоцтво про хворобу №156. Зі змісту вказаного документу вбачається, що медичний огляд ОСОБА_2 здійснювався на предмет визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтви) та на предмет придатності до військової служби (пункти 11, 12 Свідоцтва).

Отже, зазначений документ не визначає причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу.

Згідно із пунктами 2, 4, 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 (далі - Положення № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що син позивачки був ветераном війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XII, однак документального підтвердження того, що останній помер внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів немає.

Відтак, позивачка не є особою, на яку розповсюджується положення ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

На думку суду, за таких обставин відсутні правові підстави для надання позивачці статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки відповідачем доведено правомірність дій та прийнятого рішення.

Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації (пл. Центральна, 4, смт Кельменці Дністровський район Чернівецька область, 60100; код ЄДРПОУ 03196340)

Суддя В.О. Кушнір