Рішення

від 25.01.2024 по справі 758/14960/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14960/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сердюкова О.С. , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (надалі за текстом - відповідач), третя особа - ОСОБА_3 (надалі за текстом - третя особа), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 11.04.2023 року о 20 год. 30 хв. в м. Києві по пр. В. Івасюка, 26-а гр. третя особа керуючи тролейбусом «Богдан» НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав переваги у русі автомобілю Chгysleг PTCгuiseг д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (надалі за текстом - ДТП) транспортний засіб Chгysleг PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності позивачу, отримав механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2023 року по справі 756/5297/23 водія тролейбуса «Богдан» Т90110 4360 третю особу визнано винним у вказаній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова суду набрала законної сили 29.05.2023 року.

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення (зокрема, згідно схеми ДТП від 11.04.2023) тролейбус «Богдан» НОМЕР_1 належить Філії КП «Київпастранс» Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо (Код ЄДРПОУ: 23390156). Згідно інформації наданої водієм тролейбуса, а також Куренівським ТРЕД, цивільно-правова відповідальність водіїв тролейбусів (в т.ч. тролейбуса «Богдан» Т90110 4360) не застрахована.

21 квітня 2023 року з метою визначення розміру збитків, завданих в результаті ДТП, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 .

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 248/05-23 від 01.05.2023 позивачу як власнику автомобіля Chгysleг PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 завдано матеріальних збитків на суму 177 206,25 грн.

15.06.2023 року позивач в особі свого представника звернувся до відповідача з пропозицією про досудове врегулювання спору, до якої додав висновок щодо вартості матеріального збитку від 01.05.2023 та просив відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП 11.04.2023 року з вини їхнього працівника - третьої особи в розмірі 177 206,25 грн.

11.07.2023 року відповідач надав лист-відповідь вих. № 053/01/02-3260 в якій зазначив про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача через те, що у висновку щодо вартості матеріального збитку не наведено розрахунку вартості залишків автомобіля після ДТП.

Враховуючи це, позивач повторно звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 для розрахунку вартості залишків автомобіля після ДТП. Згідно висновку від 07.08.2023 року щодо вартості колісного транспортного засобу № 248/05-23-(01) вартість автомобіля Chrysler PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП (вартість залишків) складає 60 000 грн.

25 серпня 2023 року позивач в особі свого представника повторно звернувся до відповідача з пропозицією про досудове врегулювання спору, до якої додав висновок щодо вартості залишків від 07.08.2023 року та просив відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП 11.04.2023 року з вини їхнього працівника в розмірі 117 206,25 грн з розрахунку:

177206,25 - 60 000,00, де 177 206,25 грн - матеріальний збиток, заподіяний власнику ТЗ, що визначений на рівні ринкової вартості до ДТП у зв`язку з фізичним знищенням ТЗ, 60 000,00 грн - вартість залишків ТЗ після ДТП.

Вказаний лист-пропозиція було отримано відповідачем 30 серпня 2023 року, однак жодної офіційної відповіді станом на дату подання позову не було надано. В телефонному режимі представнику позивача повідомили, що офіційну відповідь надавати не будуть, а задовольнити вимогу не можуть через брак коштів у підприємства. Таким чином, відповідач як власник тролейбусу «Богдан» НОМЕР_1 зобов`язане відшкодувати шкоду, завданої з вини їхнього працівника та є належним відповідачем по даній справі, з цих підстав позивач звернувся до суду.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав не визнання Звіту по вартість матеріального збитку належним та допустимим доказом, щодо наявності моральної шкоди, зазначив про що відсутність причинно-наслідкового зв`язку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні

Суд, вислухавши сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2023 року о 20 год. 30 хв. в м. Києві по просп. В. Івасюка, 26-а третя особа, керуючи тролейбусом «Богдан» НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав переваги у русі автомобілю Chгysleг PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

В результаті ДТП транспортний засіб Chгysleг PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності позивачу, отримав механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.05.2023 року по справі 756/5297/23 водія тролейбуса «Богдан» Т90110 4360 третю особу визнано винним у вказаній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова суду набрала законної сили 29.05.2023 року (а.с. 13).

Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення (зокрема, згідно схеми ДТП від 11.04.2023), тролейбус «Богдан» НОМЕР_1 належить Філії КП «Київпастранс» Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо, (Код ЄДРПОУ: 23390156) (а.с. 14). Згідно з інформацією, наданою водієм тролейбуса, а також Куренівським ТРЕД, цивільно-правова відповідальність водіїв тролейбусів (в т.ч. тролейбуса «Богдан» Т90110 4360) не застрахована, що не заперечувалось сторонами.

21 квітня 2023 року з метою визначення розміру збитків, завданих в результаті ДТП,позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (а.с. 41).

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 248/05-23 від 01.05.2023, позивачу як власнику автомобіля Chгysleг PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 завдано матеріальних збитків на суму 177 206,25 грн. (а.с. 15-28).

15.06.2023 року позивач в особі свого представника звернувся до відповідача з пропозицією про досудове врегулювання спору, до якої додав висновок щодо вартості матеріального збитку від 01.05.2023 та просив відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП 11.04.2023 року з вини їхнього працівника - третьої особи в розмірі 177 206,25 грн (а.с. 29).

11.07.2023 року відповідач надав лист-відповідь вих. № 053/01/02-3260 в якій послався на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача через те, що у висновку щодо вартості матеріального збитку не наведено розрахунку вартості залишків автомобіля після ДТП (а.с. 30).

Враховуючи вищезазначене, позивач повторно звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 для розрахунку вартості залишків автомобіля після ДТП. Згідно висновку від 07.08.2023 року щодо вартості колісного транспортного засобу № 248/05-23-(01) вартість автомобіля Chrysler PTCгuiseг, д.н.з. НОМЕР_2 після ДТП (вартість залишків) складає 60 000 грн (а.с. 31-40).

25 серпня 2023 року позивач в особі свого представника повторно звернувся до відповідача з пропозицією про досудове врегулювання спору, до якої додав висновок щодо вартості залишків від 07.08.2023 року та просив відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП 11.04.2023 року з вини їхнього працівника в розмірі 117 206,25 грн з розрахунку: 177206,25 - 60 000,00, де 177 206,25 грн - матеріальний збиток, заподіяний власнику ТЗ, що визначений на рівні ринкової вартості до ДТП у зв`язку з фізичним знищенням ТЗ; 60 000,00 грн - вартість залишків ТЗ після ДТП (а.с. 43).

Вказаний лист-пропозиція було отримано відповідачем 30 серпня 2023 року, однак жодної офіційної відповіді станом на дату подання позову, надано не було (а.с. 44).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває із цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно із частинами 1, 2 та 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 1) частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В Постанові з даного питання Великою Палатою Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі 426/16825/16-ц зроблено наступний правовий висновок: «Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.»

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц від 16.05.2018 року? стаття 625 ЦК України підлягає застосуванню до усіх видів зобов`язань, як до договірних, так і до позадоговірних, наприклад, відшкодування шкоди. Зазначений висновок неодноразово був відображений у Постановах: № 496/1848/16-ц від 05.09.2018 року, № 361/7939/15-ц від 18.07.2018 року, № 310/5419/15-ц від 11.07.2018 року, № 755/82/17 від 27.06.2018 року.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

При цьому, причинний зв`язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вину.

Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» зазначив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Так, в Постанові Верховного Суду у справі № 750/6330/17 зроблено висновок, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або ж приниження, які завдають моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема, інтенсивність, повторюваність протиправних дій, фізичні або психологічні наслідки, стан здоров`я. Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.

Отже, не кожне переживання, хвилювання є стражданням. Страждання - це відчуття сильного фізичного болю, глибоких душевних мук, а не будь-яка негативна емоція. Саме через страждання фізичної особи визначається поняття моральної шкоди, його характер та глибину потрібно доводити, щоб довести моральну шкоду.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 5 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого позивач при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що спори про відшкодування фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач стверджує, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у зв`язку із порушенням його права, що спричинило йому душевні страждання, психологічне напруження, переживання, порушення нормальних життєвих зв`язків.

При цьому, позивачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і на підтвердження моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача. Також, позивач не зазначає, чим він керувався під час розрахунку розміру моральної шкоди.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись положеннями чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що в даному спорі є достатні правові підстави для задоволення позову частково, а тому, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 117 206,25 грн та три відсотки річних у розмірі 1 791,81 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру внаслідок дій відповідача, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково;

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 117 206 (сто сімнадцять тисяч двісті шість) гривень 25 копійок, три відсотки річних у розмірі 1 791 (одна тисяча сімсот дев`яносто одна) гривня 81 копійка;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 лютого 2024 року о 16 годині 00 хвилин в залі судових засідань Подільського районного суду м. Києва;

Надати строк до 30 січня 2024 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - комунальне підприємство «Київпастранс» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604);

Третя особа - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк