Рішення

від 11.07.2024 по справі 442/4433/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4433/24

Провадження №2/442/1110/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування-відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради -

в с т а н о в и в :

31.05.2024, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить: розірвати шлюб та визначити місце проживання дитини. Позов мотивує тим, що 01 жовтня 2011 року він та ОСОБА_3 , уклали шлюб, який зареєстрували у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 483.

За час перебування в шлюбних відносинах, у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Через певний час після реєстрації шлюбу сімейне життя між ними не склалося, зокрема після народження дочки ОСОБА_5 , відповідачка повністю віддалилася від позивача та дочки ОСОБА_4 . З січня 2023, фактично шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.

Протягом цього часу, дружина не займається вихованням та утриманням дочки ОСОБА_4 , не бере участі у її житті, тобто самоусунулася від виховання дочки, дочка ОСОБА_4 проживає з ним та знаходяться на повному його забезпеченні.

За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам дочки, а тому вирішив звернутися в суд з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 , подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності. Додатково звернула увагу на те, що вона дійсно впродовж останнього року не проживає з позивачем та дочкою ОСОБА_4 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування-відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 01 жовтня 2011 року уклали шлюб, який зареєстрували у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 483. Після одруження дружині присвоїно прізвище « ОСОБА_2 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Як встановлено, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин сім`ї сторін по справі є те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім`я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати.

Що стосується позову в частині визначення місця проживання дитини, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дочки та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини, участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками неповнолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дітей з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дітьми, обов`язку брати участь в їх утриманні та вихованні.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 160 СК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 жовтня 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 483.

Визначити місце проживання: дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як основним та єдиними утримувачем та таким, що самостійно виховує малолітню дочку Діану.

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2024.

Суддя О.В. Крамар