Рішення

від 15.07.2024 по справі 683/740/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/740/24

2/683/511/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

адвоката Керницької І.Р.

представника третьої особи ОСОБА_2

адвоката Матвійчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинів в режимі відеоконференції цивільну справі №683/740/24, 2/683/511/2024 за позовом ОСОБА_1 , який поданий її представником адвокатом Керницькою Ілоною Романівною, до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича, ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку та зняття з неї арешту,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 і просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0.22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також зняти арешт, накладений на зазначену земельну ділянку постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р.М., виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №51015988 від 17 липня 2023 року.

Обґрунтовуючи заявлений позов ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року належала земельна ділянка площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

15 травня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П., зареєстрованого реєстрі за №1440, вона придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 . Разом із договором купівлі-продажу у цей же день їй було передано оригінал Державного акта на право власності на придбану земельну ділянку серії ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року, на якому міститься відмітка приватного нотаріуса Бережної Л.П. про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , а також наявна відмітка Головного управління Держкомзему Хмельницької області про реєстрацію вказаних відомостей у Поземельній книзі.

13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою внесення відомостей про належну їй земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак їй було відмовлено через те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286400:03:004:0028 зареєстровано 18 серпня 2021 року за ОСОБА_3 на підставі архівної копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року.

Тоді ж їй стало відомо, що 17 липня 2023 року приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було накладено арешт на спірну земельну ділянку в межах виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_3 .

Зазначає, що відповідач неправомірним шляхом (напідставі архівноїкопії державногоакта) вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, яка належить їй на праві власності з 2009 року.

Вказує, що вона набула право власності на спірну земельну ділянку законним шляхом, а наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт цієї земельної ділянки перешкоджає їй вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном, тому просить захистити її порушене право шляхом визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку та зняття з неї арешту.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2024 року за заявою позивачки ОСОБА_1 було забезпечено даний позов шляхом зупинення продажу арештованого майна спірної земельної ділянки.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, надавши повноваження на представництво своїх інтересів адвокату Керницькій І.Р.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Керницька І.Р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить позов задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку, тоді як відповідач, знаючи, що у 2009 році він відчужив спірну земельну ділянку для ОСОБА_1 , незаконно зареєстрував своє право власності на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі архівної копії Державного акта на право власності на земельну ділянку. В подальшому на спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було накладено арешт за зобов`язаннями ОСОБА_3 , який є боржником у виконавчому провадженні. Тому просить захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку та зняття з неї арешту.

Відповідач ОСОБА_3 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р.М., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, причини неявки не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак надав повноваження на представництво його інтересів адвокату Матвійчуку В.В.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Матвійчук В.В. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки з 2009 року не зареєструвала своє право власності у встановленому законом порядку. Також заявив про застосування у даній справі строку позовної давності, перебіг якого, на його думку, слід рахувати з 2009 року.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440, виданого 17 жовтня 2008 року Пашковецькою сільською

радою Старокостянтинівського району Хмельницької області, належала на праві власності земельна ділянка площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

На підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П., зареєстрованого в реєстрі за №1440, вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 (а.с.17-19).

На Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року, оригінал якого знаходиться у ОСОБА_1 та який був досліджений судом, на зворотному боці міститься відмітка приватного нотаріуса Бережної Л.П. про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року, а також наявна відмітка Головного управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області про реєстрацію вказаних відомостей про перехід права власності на земельну ділянку у Поземельній книзі (а.с.22-23).

З 01 січня 2013 року своє право власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 не реєструвала.

Також судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6824286400:03:004:0028 зареєстровано 18 серпня 2021 року за ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2437787468242. Вказане право зареєстроване державним реєстратором Стецюк Л.О. на підставі архівної копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440, виданого 17 жовтня 2008 року Пашковецькою сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с.20-21).

07 вересня 2022 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №683/349/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 315000 грн. за договором позики від 19 жовтня 2019 року, а також 3150 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.116).

На підставі вказаного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. 16 червня 2023 року відкрито виконавче провадження №72056464 (а.с.117).

12 липня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на усе належне ОСОБА_3 рухоме та нерухоме майно, у тому числі й на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6824286400:03:004:0028 (а.с.129).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №350306051 від 13 жовтня 2023 року, вбачається, що 17 липня 2023 року приватний виконавець Лабчук Р.М. в межах виконавчого провадження №72056464 на підставі свого рішення щодо обтяження речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2023 року провів державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3 . Предметом обтяження стала земельна ділянка площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку приватним виконавцем Лабчуком Р.М. накладено арешт, номер запису про обтяження 51015988 (а.с.20-21).

За повідомленням приватного виконавця Лабчука Р.М. від 08 травня 2024 року виконавче провадження №72056464 не завершене, арешт нерухомого майна на земельну ділянку з кадастровим номером 6824286400:03:004:0028 не скасовано (а.с.114).

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ

(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1ч.1ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначає,що державнареєстрація прававласності таінших речовихправ проводитьсяна підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі№ 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824286400:03:004:0028 належала на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_3

15 травня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 . Разом із оригіналом договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року ОСОБА_1 було передано і оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року, який є додатком до цього договору, про що зазначено у п.5.8 договору.

Про перехід права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року на оригіналі Державного акта міститься відмітка приватного нотаріуса Бережної Л.П., а також 22 вересня 2009 року право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку зареєстровано в Поземельній книзі за реєстровим №48, про що свідчить відповідний запис на Державному акті, засвідчений печаткою Управління Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області.

Відчуження спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року здійснювалось в порядку, визначеному на той час Законом України №1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок», який набув чинності з 02 травня 2009 року (далі - Закон №1066-VI).

Так, вказаним Законом №1066-VI статті 125 та 126 ЗК України були викладені в новій редакції.

Зокрема, стаття 125 ЗК України передбачала, що право власності на земельну ділянку, а

також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачалось, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою (ч.2 ст.126 ЗК України в редакції станом на 15.05.2009).

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулось відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робіть відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документу (ч.6 ст.126 ЗК України в редакції станом на 15.05.2009).

Крім того, п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1066-VI передбачав, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок; право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року, а також у встановленому на час набуття земельної ділянки порядку ОСОБА_1 22 вересня 2009 року зареєструвала своє право власності на цю земельну ділянку в Управлінні Держкомзему у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, що підтверджується відповідною відміткою вказаного органу на оригіналі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440 від 17 жовтня 2008 року.

Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 15 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , є чинним і сторонами не оспорювався.

Таким чином, ОСОБА_1 15 травня 2009 року набула у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку та зареєструвала своє право власності у встановленому на той час порядку.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01 січня 2013 року ОСОБА_1 своє право власності на спірну земельну ділянку не зареєструвала.

Натомість, 18 серпня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку зареєстрував ОСОБА_3 . Підставою такої реєстрації стала архівна копія Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №013440, виданого 17 жовтня 2008 року Пашковецькою сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Разом з тим, на момент державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, вказана земельна ділянка йому уже не належала, оскільки 15 травня 2009 року

була відчужена ним на користь ОСОБА_1 , а отже сама по собі державна реєстрація за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку не є підставою виникнення у нього права власності на цю земельну ділянку.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Отже, стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи й у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку та зареєструвала своє право власності у встановленому на час такого набуття порядку, однак на належну їй земельну ділянку 17 липня 2023 року приватним виконавцем Лабчуком Р.М. було накладено арешт в межах виконавчого провадження №72056464, у якому вона не є боржником, тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку та зняття арешту, накладеного на цю земельну ділянку постановою приватного виконавця Лабчука Р.М. від 12 липня 2023 року.

При цьому, посилання представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Матвійчука В.В. на те, що ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки, не заслуговують на увагу та спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, оригінали яких були безпосередньо оглянуті в судовому засіданні.

Крім того, представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Матвійчук В.В. заявив про застосування у даній справі строку позовної давності.

Згідно з положенням ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч.3 ст.267ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу VЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно із ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

ОСОБА_2 не був залучений до розгляду справи, як відповідач, а є третьою особою у справі. При цьому, відповідач ОСОБА_3 не заявляв про застосування у даній справі строку позовної давності.

Отже, без заяви відповідача позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі 1937 грн. 76 коп., а також сплачений судовий збір при подачі заяви про забезпечення позову в сумі 484 грн. 48 коп., а всього 2422 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича від 12 липня 2023 року про арешт майна у виконавчому провадженні №72056464 на земельну ділянку площею 0.22 га для будівництва і

обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6824286400:03:004:0028, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №51015988 від 17 липня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2422 грн. 24 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, місце знаходження: вул. Грушевського,87, каб.406 м. Хмельницький, 29000.

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 15 липня 2024 року.

Суддя: