Ухвала

від 12.07.2024 по справі 750/11631/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 750/11631/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/4823/298/24 Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

12 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

підозрюваної ОСОБА_6

її захисника адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці та мешканці АДРЕСА_1 , громадянці України, з середньою освітою, не працюючій, не одруженій, раніше не судимій, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 30 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та не належною процесуальною поведінкою підозрюваної, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати, прийняте нове рішення, яким у задоволенні клопотання начальника СВ УСБУ в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі та не застосовувати щодо підозрюваної запобіжний захід або застосувати більш м`який запобіжний захід.

Звертає увагу на те, що підозрювана не має жодних намірів ухилятися чи переховуватися від органу досудового розслідування, в той час як органом досудового розслідування створюється штучне враження з метою введення суду в оману про недобросовісність поведінки ОСОБА_6 . Зокрема, 23 травня та 11 червня 2024 року за викликом слідчого ОСОБА_6 прибула до допити та надала свідчення про всі відомі їй обставини у справі, при цьому, захисник переконаний, що вказані допити проводились слідчою зі зловживанням наданими їй процесуальними правами, виключно з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_6 , адже зміст цих допитів свідчить про абсолютну ідентичність поставлених запитань. Після кожного допиту слідчий видавала ОСОБА_6 по дві повістки для проведення наступних допитів, в тому числі й на 26 та 27 червня 2024 року.

Про неможливість прибуття підозрюваної та захисника 26 та 27 червня 2024 року для проведення слідчої дії, стороною захисту було повідомлено слідчу завчасно та за допомогою декількох месенджері, надано відповідне клопотання про перенесення запланованого допиту. Однак, вказане клопотання не було прийняте до уваги і вже 28 червня 2024 року дану обставину неявки ОСОБА_6 було використано для отримання дозволу слідчого судді на затримання підозрюваної.

Просить прийняти до уваги, що ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання мотивована тим, що підозрювана не повідомила про причини неявки 26 та 27 червня 2024 року, що не відповідає дійсності і спростовується наданими стороною захисту доказами.

Також, ухвалою слідчого судді 28 червня 2024 року був наданий дозвіл на затримання підозрюваної для приводу для розгляду клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але цього ж дня, ухвалою слідчого судді вказане клопотання слідчого залишено без розгляду, тобто, вже станом на 28 червня 2024 року, підстави для затримання підозрюваної були відсутні.

Таким чином переконаний, що дії співробітників Управління СБ України в Чернігівській області 01 липня 2024 року по затриманню підозрюваної були свідомою провокацією, так як слідству було достовірно відомо, що жодне клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваної станом на день затримання не розглядалося, отже, були відсутні підстави для її затримання.

02 липня 2024 року ОСОБА_6 жодним чином не переховуючись від слідства, отримавши повідомлення про підозру, будучи у статусі підозрюваної, разом з адвокатом прибули в м. Чернігів за повісткою слідчої для проведення допиту, але вже на в`їзді в місто ОСОБА_6 було затримано, як вважає захисник, для створення штучного враження про невиконання процесуальних обов`язків підозрюваною.

Підозрювана має позитивні характеристики за місцем проживання, навчалася в Державному торгівельно-економічному університеті, з якого була відрахована через лист від Управління СБУ в Чернігівській області, при цьому лист був датований 28 травня 2024 року, а відрахована вона була вже 29 травня 2024 року. Лист дійсно містив недостовірні відомості про вчинення його підзахисною злочинних дій, хоча на той час вона не мала навіть статусу підозрюваного.

26 червня 2024 року стороною захисту було подано заяву про поновлення навчання підозрюваної в університеті, але у зв`язку із застосуванням до неї найсуворішого запобіжного заходу, вона не має можливості реалізувати гарантоване їй право на освіту.

Вважає, що обраний ОСОБА_6 запобіжний захід є занадто суворим, адже повністю відсутніми у даній справі є ризики з боку підозрюваної знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Переконаний, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_6 ..

Так, ОСОБА_6 фактично необґрунтовано повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 114-1 КК України формально за її участь у Viber групі (каналі) «СтопМент», в якій вона жодні повідомлення щодо місць перебування і виконання завдань військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не розміщувала та не поширювала і таких намірів не мала. Саме повідомлення про підозру не містить посилання на жодну норму закону чи іншого нормативно-правового акту, якою б визначались коло обов`язків для учасників груп чи каналів у соціальних мережах, в тому числі з приводу правил їх адміністрування. При цьому, статус головного адміністратора або адміністратора, їх повноваження не мають жодного правого регулювання за законодавством України.

Вважає, що показання підозрюваного ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 необхідно оцінювати критично, так як вони були безпосередньо причетні до створення та активної діяльності групи, тому для уникнення або пом`якшення покарання оговорили ОСОБА_6 . Показання вказаних осіб безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції не перевірялись, тому не можуть бути доказами обґрунтованості підозри. Досудовим розслідуванням було встановлено причетність саме ОСОБА_9 до безпосереднього поширення повідомлень про місця перебування і виконання завдань військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , активного адміністрування групи «СтопМент», а також її використання в корисливих мотивах, шляхом монетизації від продажу реклами в той час, як не визначено, яка при цьому була роль підозрюваної ОСОБА_6 , яка не є військовозобов`язаною, тому не мала особистої зацікавленості про місця перебування і виконання завдань військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і не мала корисливого мотиву від функціонування групи, так як розміщенням реклами не займалась.

При цьому, підозрювана ОСОБА_6 не усвідомлювала суспільно-небезпечних наслідків від своєї участі в групі та не бажала їх настання, і відповідно її дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, за якою її необґрунтовано підозрюють.

Разом з тим, підозрювана зобов`язується забезпечити належну процесуальну поведінку під час проведення досудового розслідування, з приводу допущених порушень щиро розкаюється, зобов`язується не знищувати, не спотворювати та не приховувати речові докази, не впливати на свідків, іншого підозрюваного, не перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не вчиняти інших кримінальних правопорушень.

Судом також не було надано належної оцінки факту наявності у підозрюваної медичних показань для проходження медичних обстежень та постійного лікування хронічних захворювань, визначених у консультаційному висновку, відповідно до якого ОСОБА_6 було діагностовано функціональну диспенсію та синдром подразненого кишківника та для лікування призначено дієту №5 і амбулаторне лікування, що є неможливим в умовах тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника та підозрювану, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на необґрунтованість оголошеної підозри, на відсутність підстав для затримання ОСОБА_6 та заявлених у клопотанні ризиків її можливої неналежної процесуальної поведінки, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, акцентуючи увагу на тому, що ОСОБА_6 не з`являлася на допити в якості свідка під будь-яким приводом, підозра була вручена її бабусі за місцем реєстрації, а не їй особисто, будучи в статусі підозрюваної ухилялася від отримання повісток та прибуття на виклики, а тому слідство змушене було вдатися до обрання такого запобіжного заходу, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023270000000127 від 17 липня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 114-2 КК України.

27 червня 2024 року слідчим за погодженням з прокурором складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1КК України.

Відповідно до ст. ст. 135, 278 КПК України повідомлення про підозру належним чином вручено члену сім`ї підозрюваної бабусі ОСОБА_11 та в.о. Ладанського селищного голови ОСОБА_12 .

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова 28 червня 2024 року був наданий дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_6 з метою її приводу для участі у розгляду клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги, як безпідставні, твердження захисника про те, що оскільки ухвалою слідчого судді від 28 червня 2024 року було без розгляду залишено клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є всі підстави стверджувати про відсутність підстав для затримання підозрюваної.

Так, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 було дійсно залишене без розгляду слідчим суддею, що підтверджується ухвалою від 28 червня 2024 року.

Разом з тим, підставою для залишення клопотання без розгляду стала заява прокурора про залишення поданого клопотання без розгляду, при тому, що підозрювана та її захисник в судове засідання в призначений час не прибули.

Таким чином, слідчим суддею взагалі не встановлювались обставини звернення слідчого з клопотанням про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , також не з`ясовувались наявність чи відсутність заявлених стороною ризиків та підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_6 під вартою, як безпідставно намагається переконати захисник.

На виконання ухвали слідчого судді від 28 липня 2024 року про надання дозволу на затримання, о 10 годині 15 хвилин 02 липня 2024 року було здійснено затримання підозрюваної ОСОБА_6 .

Вказівка захисника на незаконність затримання підозрюваної через відсутність повноважень органу досудового розслідування на здійснення таких дій, не приймаються до уваги, оскільки слідчим суддею в ухвалі прямо вказано мета затримання привід для участі в розгляді клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В мотивувальній частині слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 особисто отримала повістки про виклик на 26 та 27 червня 2024 року, проте до слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області не прибула, про причини своєї неявки не повідомила, та продовжує ухилятися від органу досудового розслідування.

Твердження захисника про те, що він повідомляв слідчого про неможливість прийняти участь в слідчих діях 26-27 червня 2024 року, що на його думку вказує на поважність причин не прибуття його підзахисної ОСОБА_6 ,не приймаються до уваги.

По-перше, до клопотання захисником не надано документів, які б підтверджували поважність причин його неможливості прибути до органу досудового розслідування 26 та 27 червня 2024 року з метою здійснення захисту інтересів ОСОБА_6 .

По-друге, зайнятість адвоката не є поважною причиною не прибуття за викликом його підзахисної ОСОБА_6 , яка не мала жодної поважної причини для того, щоб не з`явитись до слідчого за отриманою повісткою.

Отже, слідчий суддя вірно вказав про те, що ОСОБА_6 не прибула до слідчого 26 та 27 червня 2024 року та про причини своєї неявки не повідомила.

Відповідальною особою за виконання ухвали слідчого був визначений начальник слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_13 .

У порядку ст.ст. 39, 41 КПК України начальник слідчого відділу ОСОБА_13 надав доручення відповідним уповноваженим оперативним співробітника 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Чернігівській області затримати ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №22023270000000127. При цьому вказано, що під час виконання доручень слідчого, співробітник оперативного підрозділу користується правами слідчого.

Таким чином, затримання підозрюваної ОСОБА_6 було здійснено уповноваженими на те особами, на підставі обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді та з повним дотриманням прав затримуваної особи.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.

Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.

Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.

Право сторони захисту на оскарження законності оголошення підозри, її обґрунтованості, вмотивованості врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, дотримання чи порушення порядку його вручення, тощо законодавцем закріплено в пункті 16 ч. 3 ст. 42 та пункті 10 частини 1 статті 303 КК України.

У даному конкретному провадженні слідчим суддею докази оцінюються лише з огляду на те, що вони підтверджують ймовірність того, що підозрюваною можливо вчинене кримінальне правопорушення. Встановлення фактичних обставин для підтвердження цих доказів є наступним етапом досудового розслідування та судового розгляду.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що будучи головним адміністратором Viber-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розповсюджувала інформацію щодо роботи військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим перешкоджала повноцінному та якісному виконанню заходів із оповіщення військовозобов`язаних та вручення повісток, тобто вчиняла дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх та невідворотність можливого покарання, підозрювана може вчинити всі можливі заходи з метою ухилення від органу досудового розслідування, змінивши місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, не маючи міцних соціальних зв`язків, не працюючи та не навчаючись, будучи відрахованою з закладу вищої освіти в 2024 році за невиконання навчального плану, а не через втручання органу досудового розслідування, як вказує захисник.

Про реальну можливість настання цього ризику свідчить не належна процесуальна поведінка підозрюваної під час спроби її затримання на виконання ухвали слідчого судді, не з`явлення за викликом слідчого 26 та 27 червня 2024 року.

Вірною є позиція слідчого судді про те, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 , після проведення обшуку у адміністратора ОСОБА_14 , як головний адміністратор Viber-каналу «СтопМент» видалила даний канал, таким чином знищивши докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Підозрювана може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань на свою користь на підтвердження своєї версії захисту, оскільки при дослідженні в судовому засіданні показань свідків заперечувала всі їхні показання, згідно з якими вона виконувала повноваження адміністратора Viber-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будучи вже обізнаною з формами та методами роботи правоохоронних органів, може створити новий канал в месенджерах із відомостями про розташування сил оборони та функціонування підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 із дотриманням заходів конспірації, займаючись аналогічною діяльністю.

Позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не має наміру уникати від органу досудового розслідування, впливати на свідків, підозрюваного, знищувати докази, вчиняти інші кримінальні правопорушення не підтверджується матеріалами кримінального провадження, суперечить процесуальній поведінці підозрюваної, а також тим вже встановленим у кримінальному провадженні обставинам, які свідчать про видалення каналу ОСОБА_15 , що не виключає й настання й інших вказаних стороною обвинувачення ризиків.

Таким чином, на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно викликають підозру в тому, що ОСОБА_6 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та утворюють реальні ризики, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.

Як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно названі та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 має пройти курс амбулаторного лікування з приводу виявленого у неї захворювання, та дотримуватись призначеної їй дієти, що неможливо буде виконати в умовах слідчого ізолятору, не є підставою для відмови в обранні запобіжного заходу або для обрання підозрюваній більш м`якого виду запобіжного заходу.

Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув`язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув`язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10.02.2012.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 №1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 8,107,116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.

Пунктом 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюється медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 2.6 Порядку № 239/5/104 передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво слідчих ізоляторів або установ виконання покарань.

Таким чином, ОСОБА_6 не буде позбавлена медичної допомоги, а в разі виникнення такої необхідності, матиме можливість приймати ліки під наглядом лікаря.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 , без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18