Рішення

від 05.07.2024 по справі 456/2856/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2856/24

Провадження № 2/456/978/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добрянської сільської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, в якій просить визначити додатковий строк для подачі ним до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, що включає в себе земельну ділянку площею 1,7325 га, кадастровий номер 4625381000:02:000:0023, що розташована на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла йому вищевказану земельну ділянку. Про існування заповіту дізнався тільки тоді, коли знайшов його, перебираючи бабусині фотографії та документи. Тоді він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, який відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не був необізнаний про наявність заповіту, відтак не мав можливості вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі, а тому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_2 тривалістю один місяць.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30 травня 2024 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 17/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Добрянської сільської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 17.06.2024. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 18/.

Ухвалою від 17.06.2024 підготовче судове засідання відкладено на 05.07.2024 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 22/.

Розгляд справи по суті відбувся 05.07.2024 без участі сторін

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив їх задовольнити.

Представник Добрянської сільської ради Оброца І.О. подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст.211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, індексний номер:11354360, належала земельна ділянка площею 1,7325 га, кадастровий номер 4625381000:02:000:0023, що розташована на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва /а.с. 10-14/.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що 23.11.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складено відповідний актовий запис № 778 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 6/.

З довідки № 69 від 28.05.2024, виданої Добрянським старостинським округом виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, судом встановлено, що на день смерті спадкодавець ОСОБА_2 проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 16/.

30.10.2013 ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковською М.М. та зареєстрований у реєстрі за № 1806, котрий на день смерті заповідачки не змінено та не скасовано, яким належну їй земельну ділянку площею 1,7325 га, кадастровий номер 4625381000:02:000:0023, що розташована на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, заповіла онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 15/.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 01.04.1987 та серії НОМЕР_3 від 11.09.1958 /а.с. 7-8/.

З відповіді приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Безеги О.І. судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась /а.с. 27/.

Приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Безегою О.І. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском передбаченого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини /а.с. 9/.

Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст.16ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно зі статтею 1233ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, карантин на території України та необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до статті 63Закону України«Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, закон пов`язує виникнення в нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, указом Президента України № 64/2021 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України затвердила вказаний вище Указ.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і такий продовжує діяти на даний час.

Враховуючи описані вище обставини, суд дійшов переконання, що позивач мав право на оформлення спадкового майна після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 .

Таким чином, наведені в позовній заяві підстави суд розцінює як поважні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не заводилася, відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також те, що позивач отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі такого, оскільки він пропустив передбачений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.264ЦПКУкраїни під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відтак судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятою статті 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05.07.2024, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 05.07.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 15.07.2024.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 13.05.2003; РНОКПП НОМЕР_5 ) додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений судом 15.07.2024.

Суддя Л.В.Гула