Рішення

від 01.07.2024 по справі 496/273/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/273/23

Провадження № 2/496/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Черних Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення заборгованості за договором суборенди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому змінила предмет позову, та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі ТОВ «Колос») на її користь плату за суборенду земельної ділянки за період з 2020 року по 2022 рік включно, в розмірі 10735, 80 грн., пеню в сумі 1583, 92 грн., а всього 12319, 72 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 була орендарем земельної ділянки площею 2, 354 га., кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки № 5 від 14.03.2014 року (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений між позивачем та власником земельної ділянки ОСОБА_2 . Згідно з договором суборенди земельної ділянки № 7, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» 31.03.2014 року, земельна ділянка площею 2, 354 га., кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, була передана позивачем в суборенду ТОВ «Колос» на 25 років. Відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 цього договору відповідач зобов`язався протягом строку дії цього договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки сплачувати ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 1400 грн. Згідно п. 3.3 договору обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31.12.2021 року до вказаного договору суборенди була укладена додаткова угода, якою було збільшено термін договору на 2 роки та було викладено п. 3.1. в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може дути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основам зерновими трейдерами Одеської області». З п.п. 3.1-3.4 договору суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року вбачається, що ТОВ «Колос» зобов`язане своєчасно сплачувати оренду плату ОСОБА_1 ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий 5121082000:01:002:0456 за 2020-2022 роки.

Позивач неодноразово зверталася в усній та в письмовій формі (листи від 06.05.2022 року вручений особисто директору підприємства 13.05.2022 року та від 25.11.2022 року вручено поштою 05.12.2022 року листом № 6760206626174) до керівника ТОВ «Колос» з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий № 5121082000:01:002:0456 за 2019-2022 роки, але питання так і залишилося не вирішеним, орендну плату не виплачено. Розмір заборгованості з орендної плати за зазначеним договором за 2020-2021 роки складає: 1400 грн. (орендна плата за 1 рік) * 2=2800 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0456 складає 79357, 95 грн. (згідно витягу № НВ-9906678422022). Таким чином, орендна плата за 2022 рік складає 79 357, 95 грн. *10% = 7935, 80 грн. Загальна сума заборгованості з орендної плати складає 10735, 80 грн. У відповідності до п. 3.7 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені складає: за 2020 рік - 741, 81 грн.; за 2021 рік - 537, 72 грн.; за 2022 рік - 304, 39 грн., загальна сума пені становить 1583, 92 грн. За взаємною згодою ОСОБА_1 та власника земельної ділянки було достроково припинено дію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 5121082000:01:002:0456. Внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки припинив чинність договір суборенди земельної ділянки. Однак, відповідачем так і не погашено заборгованість перед позивачем за договором суборенди земельної ділянки за 2020-2022 роки. У зв`язку з викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, але надала письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, у поданій заяві, позивач просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн., зазначила, що докази щодо понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5-ти днів від дня отримання рішення суду по суті спору.

Представник ТОВ «Колос» у судове засідання не з`явився, але надав заяву, в якій просив судове засідання провести за його відсутності. У поданій заяві представник відповідача зазначив, що земельна ділянка, право користування якою було предметом позову, вже вибула з оренди ОСОБА_1 та була відчужена на користь її чоловіка - ОСОБА_3 , ТОВ «Колос» заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.03.2014 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі № 5, пунктом 1 якого передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0456. Договір укладено на 49 років (п.8 договору).

Земельна ділянка загальною площею 2,35 га., кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0456, що розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №086683.

31.03.2014 року між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «Колос» (суборендар) було укладено договір №7 суборенди земельної ділянки (далі-договір), пунктом 1.1. якого визначено, що орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 14.03.2014 року за № 5, укладеним між орендарем і ОСОБА_2 (п. 1.2. договору).

Зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 , виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, мас. 36, ділянка № 31, загальна площа земельної ділянки 2, 354 га. (п.п. 1.3.-1.4. договору).

Термін суборенди складає 25 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується, і державної реєстрації договору. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється (п.п. 2.1.-2.2. договору).

Орендна плата за рік складає 1400 грн. Орендна плата вноситься в такі строки: з 01 серпня по 30 листопада поточного року, суборендар має право внести орендну плату наперед, в тому числі за весь час користування земельною ділянкою, тобто за 25 років (п.п.3.1., 3.4. договору).

Сторони укладеного договору погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 3.7. договору).

Додатком до договору є акт передачі-прийому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду.

31.12.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» було укладено додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки № 7 від 31.03.2014 року, на підставі якої внесені зміни до договору суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0456, зокрема п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: «орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може дути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основам зерновими трейдерами Одеської області».

Відомості про укладання договору № 7 суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року та додаткової угоди від 31.12.2021 року до договору суборенди земельної ділянки № 7 від 31.03.2014 року були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом № 319003780.

06.05.2022 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила повідомити, яким чином та в який термін буде погашена заборгованість з орендної плати за 18 договорами суборенди щодо 17-ти земельних ділянок, за 2019-2021 роки та за одним договором оренди земельної ділянки, за 2020-2021 роки. Серед переліку земельних ділянок є земельна ділянка, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, яка належить ОСОБА_2 . Вказану заяву отримав особисто ОСОБА_4 13.05.2022 року.

25.11.2022 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Колос» з письмовою заявою, в якій просила в терміни та в розмірі, визначеними укладеними договорами оренди та суборенди, сплатити їй орендну/суборендну плату за договорами, зокрема за договором суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, за 2019-2022 роки. Вказану заяву було надіслано на адресу ТОВ «Колос».

Згідно №НВ-9906674842022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.12.2022 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456 - 79357, 95 грн.

Відповідно до витягу №345235113 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 02.06.2023 року було зареєстровано угоду від 15.05.2023 року про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У витягу містяться відомості про те, що 31.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір емфітевзису на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, кадастровий номер земельної ділянки 5121082000:01:002:0456.

У позовній заяві ОСОБА_1 здійснено детальний розрахунок заборгованості ТОВ «Колос» за договором №7 суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року та розміру пені.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 2ЗК Українивизначено,що земельнівідносини цесуспільні відносинищодо володіння,користування ірозпорядження землею.Суб`єктамиземельних відносинє громадяни,юридичні особи,органи місцевогосамоврядування таоргани державноївлади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 407 ЦК України передбачено, що користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За правилом ч. 2 ст. 410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року (далі Закон).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 8 Закону визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст. 24 Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Судом встановлено, що ТОВ «Колос» неналежно виконувало умови договору № 7 суборенди земельної ділянки, а саме не здійснював своєчасну орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість та ОСОБА_1 на адресу відповідача надсилалися заяви щодо сплати заборгованості за договором суборенди від 31.03.2014 року.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 21 Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, отримання орендної плати, є правом орендодавця, яке виникає на підставі договору оренди землі за надання у володіння і користування земельної ділянки орендарю.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Нормою ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, надані ОСОБА_1 докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з ТОВ «Колос» на користь позивача заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року та пені.

Суд зауважує, що припинення договору № 7 суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.03.2014 року, не звільняє ТОВ «Колос» від обов`язку сплатити ОСОБА_1 плату за суборенду земельної ділянки, кадастровий номер 5121082000:01:002:0456, за період з 2020 року по 2022 рік включно.

Водночас, ТОВ «Колос» не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором суборенди та пені є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плати за суборенду земельної ділянки, згідно договору суборенди від 31.03.2014 року, за період з 2020 року по 2022 рік включно в розмірі 10735, 80 грн. та пені в розмірі 1583, 92 грн., а всього 12319, 72 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданих квитанцій №59, №60 від 29.12.2022 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1984, 80 грн., а тому вказані судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 на підставі ст. 141 ЦПК України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Колос» на її користь витрат на правовому допомогу у розмірі 30000 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

23.12.2022 року між адвокатом Боднар М.О. та ОСОБА_1 було укладено договір № 239/23-12-2022/3 про надання правової допомоги.

ОСОБА_1 надано до суду лист, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), що були надані адвокатом Боднар М.О., на загальну суму 18000 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 вказаного Закону України визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір № 239/23-12-2022/3 про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Боднар М.О. та детальний опис робіт (наданих послуг адвокатом), здійснений позивачем ОСОБА_1 , на загальну суму 18000 грн.

Натомість, у договорі № 239/23-12-2022 року про надання правової допомоги відсутні відомості щодо розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Разом з тим, позивачем не додано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, який містить детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо), а тому суд позбавлений можливості оцінити об`єм виконаної роботи представника позивача та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, виходячи з чого, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог в цій частині.

Крім того, позивачем не надано до суду платіжне доручення з відміткою банку, касовий чек або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках цієї справи на суму 30 000 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Колос» про стягнення заборгованості за договором суборенди підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 410, 525, 526, 610, 611, 624, 629, 638, 759, 762, 792 ЦК України, ст.ст. 8, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141,258, 259,263-265,272, 352, 354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення заборгованості за договором суборенди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Леніна, буд. 87, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) плату за суборенду земельної ділянки, за період з 2020 року по 2022 рік включно у розмірі 10735, 80 грн. та пеню у розмірі 1583, 92 грн., а всього 12319, 72 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Леніна, буд. 87, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 984,80 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.07.2024 року.

Суддя М.Л. Пасечник