Постанова

від 15.07.2024 по справі 630/610/24

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 630/610/24 Провадження №: 6/630/56/24

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2024 року м. Люботин

Суддя Люботинського міського суду Харківської області Сухоруков І.М., розглянувши подання старшого державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ Пазія Сергія Андрійовича про привід керівника боржника,

встановив:

До Люботинського міського суду Харківської області надійшло дане подання, у якому старший державний виконавець просив застосувати привід до керівника ПрАТ «ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД «ПРОДТОВАРИ» ОСОБА_1 до Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області.

На обґрунтування подання зазначено, що у Харківському ВДВС у Харківському районі Харківської області на виконанні перебуває зведене виконавче провадження, що складається з двох виконавчих проваджень:

-ВП №71764106 з виконання судового наказу №922/1015/23, виданого 24.04.2023 Господарським судом Харківської області про стягнення з ПрАТ «ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД «ПРОДТОВАРИ» на користь ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Харківській області боргу за договором та пені;

-ВП №75050564 щодо вимоги №Ю-80105-13У, виданої 13.12.2023 ГУ ДПС у Харківській області про стягнення з ПАТ «ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД «ПРОДТОВАРИ» сплати боргу (недоїмки) у розмірі 2028277,01 грн.

Державним виконавцем проведено низку виконавчих дій з метою забезпечення виконання накладено арешти на кошти боржника, та на майно боржника. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб встановлено, що керівником юридичної особи боржника є ОСОБА_1 . У подальшому, 16.05.2024 та 03.06.2024 виконавцем на адресу боржника направлялись виклики (виклики керівника юридичної особи-боржника), які є врученими, згідно до інформації з «Укрпошти». Станом на 03.07.2024 боржником не вжито жодних заходів щодо самостійного виконання рішень. Вважав необхідним застосувати привід керівника боржника, який передбачено ст..438 ЦПК України та ст..ст. 18-19 Закону України «Про виконавче провадження». Також старший державний виконавець посилався на можливість застосування аналогії права та аналогії закону у порядку ст. 10 ЦПК України.

У судове засідання Старший державний виконавець не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином.

Частини 1та 2статті 446ЦПК Українипередбачають,що процесуальніпитання,пов`язані звиконанням судовихрішень уцивільних справах,вирішуються судом,який розглядавсправу яксуд першоїінстанції,якщо іншене визначеноцим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Частина 1 статті 438 ЦПК України встановлює, що розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

У даному випадку, в поданні старшого державного виконавця не йде мова про виконання жодного рішення Люботинського міського суду Харківської області.

Зведене виконавче провадження ведеться з виконання судового наказу Господарського суду Харківської області, винесеного у порядку ГПК України, та виконання вимоги ГУ ДПС у Харківській області, яка виноситься у порядку ст. 59 ПК України та стосується стягнення податкового боргу. Процедура стягнення за вимогою органу податкової служби носить характер публічно-правових відносин, розгляд спорів за якими віднесено до компетенції адміністративних судів у порядку КАС України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У даному зведеному виконавчому провадженні боржником є юридична особа, стягувачами є державні органи, а стягнення відбувається внаслідок господарсько-правових та публічно-правових відносин.

Частиною 1 ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Окрім того, розділ VI ГПК України передбачає випадки та порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно достатті 19КАС України,юрисдикція адміністративнихсудів поширюєтьсяна справиу публічно-правовихспорах,зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У зв`язку із викладеним, до правовідносин з виконання судового наказу господарського суду та вимоги органу податкової служби неможливо застосовувати норми ЦПК України, у тому числі й статтю 438 ЦПК України, а тому неможливо вважати, що дане подання відноситься до юрисдикції загального суду.

За таких обставин подання старшого державного виконавця задоволенню не підлягає.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 4, ст.19, ст.438 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, ст.19 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУМЮ Пазія Сергія Андрійовича про привід керівника боржника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Сухоруков