Рішення

від 12.06.2024 по справі 205/11152/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

12.06.2024 Єдиний унікальний номер 205/11152/19

Єдиний унікальний номер 205/11152/19

Провадження № 2/205/869/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни та ОСОБА_2 , треті особи Головний сервісний центр МВС України та обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Мрія-1» про визнання частково незаконною та скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 грудня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідачів приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О.С. та ОСОБА_2 , треті особи Головний сервісний центр МВС України та ОК «Садівниче товариство «Мрія-1» про визнання частково незаконною та скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 січня 2020 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 5, 9 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 31 січня 2020 року позивачем з метою усунення недоліків було подано уточнену позовну заяву з додатками, але судовий збір сплачено не було.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору було відмовлено.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотримання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 27 квітня 2020 року подано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 205/3895/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу, як батька, з актового запису про народження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року підготовче провадження було закрито.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року заяву представника ОСОБА_2 про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представникові відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі було відмовлено.

Позивач у своєму позові посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя його батько склав заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, заповів відповідачеві ОСОБА_2 . Позивач з 2011 року є особою з інвалідністю і йому на підставі акту огляду МСЕК № 1 встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання. У травні 2016 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особа, яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Оскільки документи, які підтверджували право власності на спадкове майно перебувають у відповідача ОСОБА_2 , який їх приховує, перешкоджаючи йому у реалізації свого права на спадкування, постановою відповідача, приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Шуваєвої О.С., від 27 грудня 2016 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою відмови нотаріусом зазначено відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. При цьому, відповідачем, приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Шуваєвою О.С., не було вчинено дій із здійснення запитів та витребування від юридичних і фізичних осіб потрібних документів. Таким чином, постанова приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Шуваєвої О.С. від 27 грудня 2016 року не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню. Просив визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Шуваєвої О.С. від 27 грудня 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії в частині відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на автомобіль Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, і об`єкт незавершеного будівництва дачний (садовий) будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «СТ «Мрія-1»; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину автомобіля Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, та права забудовника на частину дачного (садового) будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «СТ «Мрія-1», з правом введення в експлуатацію та реєстрацією прав власності на частину вказаного будинку за ОСОБА_1 . Представник позивача у своїй заяві до суду справу просив розглядати за його відсутності і відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_2 був членом обслуговуючого кооперативу СТ «Мрія-1», побудував на земельній ділянці АДРЕСА_1 садовий (дачний) будинок, загальною площею 35,75 кв.м., у подальшому проживав і користувався будинком. Відповідно до технічного паспорта від 31 жовтня 2014 року садовий (дачний) будинок з господарчими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, тому вони не є самочинним будівництвом, тому не підлягають узаконенню та введенню в експлуатацію. З 2011 року ОСОБА_2 є членом кооперативу та за власні кошти здійснив покращення та удосконалення, провів ремонті роботи, здійснив утеплення будинку. У період з 2014 року по 01 травня 2016 року садовим (дачним) будинком користувався ОСОБА_3 за взаємною домовленістю. З травня 2016 року спірним садовим будинком самовільно користувався ОСОБА_4 12 березня 2019 року було проведено технічну інвентаризацію ділянки. 16 квітня 2019 року відповідач, ОСОБА_2 , зареєстрував право власності на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 в СТ «Мрія-1». Належних доказів, що садовий (дачний) будинок будував померлий ОСОБА_3 позивачем до матеріалів справи не надано. Позовні вимоги є необґрунтованими і незаконними, тому задоволенню не підлягають. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своїй заяві до суду представник справу просила розглядати за її відсутності та відсутності відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О.С. у своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що 19 травня 2016 року нею було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцем за заповітом, посвідченим 09 червня 2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. і зареєстрованим в реєстрі за № 646, спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син, ОСОБА_2 . Спадкоємцем за законом, який має обов`язкову частку у спадщині, є його син, ОСОБА_1 26 грудня 2016 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на буд. АДРЕСА_2 , на земельну ділянку № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-1» та автомобіль Merсedes, 2006 року випуску, після смерті померлого спадкодавця. При цьому, документи, які посвідчують право власності на перелічене майно у спадкоємця були відсутні. Державна реєстрація права власності на буд. АДРЕСА_2 та на земельну ділянку АДРЕСА_3 відсутня. ОСОБА_1 документи на право власності на автомобіль Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, не надав, повідомивши, що вони знаходяться у спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 . Постановою від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. 06 грудня 2018 року до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на буд. АДРЕСА_2 звернувся ОСОБА_2 06 грудня 2018 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частини спірного будинку. 21 травня 2019 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину буд. АДРЕСА_2 . Оригінали правовстановлюючих документів на автомобіль Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, знаходяться у спадкоємця ОСОБА_2 , про що відомо позивачеві, тобто, вони є втраченими, пошкодженими або зіпсованими і витребування їх від фізичних чи юридичних осіб є недоцільним, оскільки вказане питання розглядається в судовому порядку. За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та визнання права власності в порядку спадкування в частині відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно автомобіль та земельну ділянку є безпідставними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О.С. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та визнання права власності. У своїй заяві до суду справу просила розглядати за її відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа Головний сервісний центр МВС України у письмових поясненнях на позовну заяву зазначив, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених обов`язкових платежів, а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Також до сервісного центру для реєстрації транспортного засобу має бути подана заява власників і документи, які підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів. Перереєстрація транспортного засобу Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, можлива за умови дотримання вимог порядку. У своїй заяві до суду справу просили розглядати за відсутності представника, з урахуванням поданих раніше письмових пояснень.

Третя особа СТ «Мрія-1» свого представника у судове засідання не направила, по час та дату судового засідання повідомлена належним чином, про причини ненаправлення представника судові не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавала.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 177).

Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 70).

ОСОБА_3 09 червня 2015 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. і зареєстрованим в реєстрі за № 646, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 71).

На підставі свідоцтва про право особистої приватної власності на житловий будинок від 05 лютого 1988 року, виданого на підставі рішення виконкому Ленінського району Ради народних депутатів № 16/6 від 08 січня 1988 року, частина житлового будинку АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , право власності на який зареєстрований в БТІ в реєстрову книгу № 492 за реєстровим № 96, інша частина зазначеного будинку належала ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 81, 82)

Інша частина житлового будинку АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. і зареєстрованого в реєстрі за № 1298, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 78).

Згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС № 31/974аз від 07 листопада 2019 року право власності на автомобіль Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2 , станом на 04 листопада 2019 року зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 175).

ОСОБА_2 з 19 листопада 2011 року є членом обслуговуючого кооперативу «СТ «Мрія-1», який користується земельною ділянкою № 1, площею 278 кв.м. (т. 1 а.с. 223).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання по опорно-руховому апарату, про що Міжрайонною травматологічною МСЕК № 1 03 жовтня 2011 року видано довідку серії 10 ААА № 560376, та перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 03 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 178).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а.с. 38). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

19 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 41).

17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 59).

26 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 61).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О.С. від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі неподання спадкоємцем документів, які посвідчують право власності на спадкове майно (т. 2 а.с. 63).

06 грудня 2018 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 66).

06 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частини будинку АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 87).

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 21 травня 2019 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. і зареєстрованого в реєстрі за № 584, належить частина будинку АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 102).

Відповідно до ч.1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост.77ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 15, 16ЦК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності наступних умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Однією із засад судочинства, регламентованих п.3 ч. 1ст.129 Конституції, є змагальність сторін та свободи в наданні своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо позовних вимог, заявлених в частині до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О.С., суд приходить до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано, у чому полягає порушення його права на отримання спадщини саме відповідачем приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С., оскільки за умови наявності іншого спадкоємця, про якого вказує позивач ОСОБА_2 , саме ця особа є належним відповідачем по цій справі, як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, який отримав спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О.С.

У пункті 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

При цьому, ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О.С. від 27 грудня 2016 року в частині відмови у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, та об`єкт незавершеного будівництва садовий (дачний) будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-1», є неналежним способом захисту. Чинною нормою ст. 1301 ЦК України визначено спосіб захисту прав спадкоємця у спосіб визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке породжує права для осіб, яким воно було видано. Скасування постанови нотаріуса у даному випадку не призведе до поновлення прав позивача, оскільки належним способом захисту у даному випадку буде визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку спадщини на частину автомобіля Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, та права забудовника на частину дачного (садового) будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-1», з правом введення в експлуатацію та реєстрацією права власності на нього за позивачем, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1статті 1241ЦК Українивстановлено,що малолітні,неповнолітні,повнолітні непрацездатнідіти спадкодавця,непрацездатна вдова(вдівець)та непрацездатнібатьки спадкують,незалежно відзмісту заповіту,половину частки,яка належалаб кожномуз ниху разіспадкування зазаконом (обов`язковачастка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2014від 11лютого 2014 року права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності. Незалежно від змісту заповіту право на обов`язкову частку у спадщині мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, які в установленому законодавством порядку визнані інвалідами I, II чи III групи.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на обов`язкову частку спадщини права забудовника на частину дачного (садового) будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-1», з правом введення в експлуатацію та реєстрацією права власності на нього, вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Порядок надання у власність майна, яке належить особі, яка є членом гаражно-будівельного кооперативу, регулюється нормами ЗУ «Про кооперацію» та Статутом обслуговуючого кооперативу.

За приписами ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно зі ст. 21 ЗУ «Про кооперацію» пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

При цьому, позивачем не надано судові доказів членства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обслуговуючому кооперативі «СТ «Мрія-1». Натомість, матеріалами цивільної справи спростовується твердження позивача про членство спадкодавця в обслуговуючому кооперативі «СТ «Мрія-1», зокрема, членом кооперативу, який користувався спірною земельною ділянкою № НОМЕР_1 , з 19 листопада 2011 року є відповідач ОСОБА_2 .

Таким чином, на день відкриття спадщини, ОСОБА_3 не мав права користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «СТ «Мрія-1», загальною площею 278 кв.м., тому право на спадкування у позивача не виникло.

За таких обставин, позивачеві у задоволенні позовної вимоги в цій частині слід відмовити.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 04 листопада 2019 року право власності на транспортний засіб Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2 , фургон малотоннажний-В, номер кузова НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_3 . Оскільки правовстановлюючі документи на спірний автомобіль позивач не може надати нотаріусові для отримання свідоцтва на обов`язкову частину спадщини у майні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 214 грн. 80 коп. (т. 1 а.с. 1, 56, 185). Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково в частині визнання права власності на частину рухомого майна автомобіля загальною вартістю 120000 грн. (т. 1 а.с. 49-50), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись Рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2014від 11лютого 2014 року, ч. 1 ст. 1241, 1258 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на частину автомобіля Merсedes Benz Vito, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2 , фургон малотоннажний-В, номер кузова НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: