Рішення

від 10.07.2024 по справі 903/518/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2024 року Справа № 903/518/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кузява І.Б. начальник відділу,

від відповідача: н/з,

розглянувши справу

за позовом Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради, м. Рожище, Луцького району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», м. Луцьк

про стягнення 118638,02 грн.,

в с т а н о в и в:

29.05.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 29.05.2024 Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» 118638,02 грн. збитків.

Ухвалою суду 03.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10.07.2024; явку представника позивача у судове засідання визнано обов`язковою.

18.06.2024 відповідач надіслав до суду:

- відзив на позовну заяву, у якому позову не визнає, просить у його задоволенні відмовити;

- клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження обгрунтоване, зокрема, необхідністю детального розгляду справи по суті та з`ясування всіх обставин; встановлення належного способу захисту, обраного позивачем; визначення правомірності вимог позивача щодо перерахунку ціни, визначення факту наявності в діях відповідача господарського правопорушення.

Клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, тобто справа є малозначною, а також враховуючи категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, який не є значним; кількість учасників справи (лише позивач та відповідач, справу слід розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, а тому у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Подана Копачевською А.О довіреність №№168 від 15.12.2023 не є належним документом на підтвердження факту самопредставництва в розумінні ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України та не є достатньою для реалізації права на самопредставництво юридичної особи, оскільки жодних інших документів, зазначених у ч.3 ст. 56 ГПК України Копачевська А.О. не подала.

Пунктом 1 частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами - довіреністю фізичної або юридичної особи.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).

Документів, які б свідчили про те, що Копачевська А.О. є адвокатом, не надано.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника відповідача, судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка повноважного представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки про судовий розгляд сторони у справі відповідач був повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвали суду на його електронну адресу; свою правову позицію щодо пред`явлених до нього вимог відповідач виклав у відзиві на позов. А тому справу розглянуто за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у справі матеріалами, враховуючи пояснення відповідача, наведені у відзиві на позов.

У судовому засіданні 10.07.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 118638,02 грн. збитків не підлягає до задоволення.

Між сторонами у справі було укладено договір постачання електричної енергії споживачу №23-21/439 від 05.04.2021.

Договір укладено за результатами проведення переговорної процедури закупівлі на підставі п. 1 ч.2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі: якщо було двічі відмінено процедуру відкритих торгів, у тому числі частково (за лотом), через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій, визначеної цим Законом. При цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документаціі».

Уклавши договір, сторони досягнули домовленості щодо загальної ціни (суми) договору 446473 грн.

У пунктах 5.2., 5.7. договору узгоджено, що ціна за одиницю товару визначається у додатку 2 до договору.

Оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяоплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати постачальнику підписаний акт приймання - передачі обсягу реалізованої електричної енергії (далі по тексту - акт). У випадку, якщо протягом зазначеного періоду постачальник не отримає підписаний споживачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Сторонами підписано додаток №2 до договору «Специфікація», яка містить розділ «Ціна на електричну енергію» та розділ «Регульовані тарифи, враховані в структурі ціни електричної енергії».

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, умови договору постачання електричної енергії споживачу №23-21/439 від 05.04.2021 сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

20.03.2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області склало акт № 130303-32/01 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради за період з 28.12.2023 по 20.03.2024.

Ревізією встановлено, що за результатами проведених закупівель електричної енергії Гуманітарним відділом у ревізійному періоді укладено 8 договорів на постачання електроенергії з ТзОВ «Волиньелектрозбут».

Зокрема, у 2021 році, за результатами проведення переговорної процедури закупівель між Гуманітарним відділом та ТзОВ Волиньелектрозбут» було укладено договір постачання електричної енергії споживачу №23-21/439 від 05.04.2021, предметом продажу якого є продаж електроенергії споживачу для забезпечення роботи його установок у період з квітня по грудень 2021 року на загальну суму 954 198 грн.

Перевіркою виконання умов договору №23-21/439 встановлено, що у період його чинності до його істотних умов неодноразово вносилися зміни шляхом укладення 6 додаткових угод, за умовами кожної з них передбачено збільшення діючої ціни за одиницю товару щоразу на 9,99%.

Проаналізувавши умови договору постачання електричної енергії споживачу №23-21/439 від 05.04.2021, умови додаткових угод, укладених до нього, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, акти приймання передачі електроенергії, платіжні інструкції про оплату ревізією встановлено, що загалом через порушення умов договору №23-21/439 від 05.04.2021 в ході його виконання допущено завищення вартості реалізованої електричної енергії на суму 118 638,02 грн.

29.05.2024 позивач - Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» 118638,02 грн. збитків.

Вимога позивача ґрунтується на тому, що під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради, яка проводилася працівниками Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області з 28 грудня 2023 року по 20 березня 2024 року та оформлена актом № 130303-32/01 від 20.03.2024, було встановлено порушення порядку укладання додаткових угод, який передбачений умовами договору, та неналежне виконання умов договору ТОВ «Волиньелектрозбут».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позивач пред`явив вимогу про стягнення з відповідача суми завданих збитків, яка ґрунтується на акті ревізії, яка була проведена Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.

Для покладення на суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно встановити склад цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

У контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки", заявлена до стягнення з відповідача сума перерахована йому як постачальнику електричної енергії за договором постачання, ця сума не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір постачання електроенергії, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата переданої електричної енергії за договором постачання, то такі кошти було набуто відповідачем за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 ГК України.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності товариства у вигляді відшкодування збитків.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.

Посилання позивача на акт ревізії № 130303-32/01 від 20.03.2024, складений за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 28.12.2023 по 20.03.2024, як на доказ заподіяння збитків, не приймається судом до уваги.

Акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред`явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов`язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові КГС ВС від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, у якій зазначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Сам по собі акт перевірки не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Отже, акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області № 130303-32/01 від 20.03.2024 має оцінюватися за правилами ст. 73-80 ГПК України, а розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема главою 5 Господарського процесуального кодексу України «Докази та доказування.».

Таким чином, акт ревізії № 130303-32/01 від 20.03.2024 не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Цей акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Аналогічною є також правова позиція Верховного Суду з цього питання, яка була висловлена ним в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 815/2689/15 (касаційне провадження №К/9901/8377/18) з приводу результатів зустрічних звірок).

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності №130303-22/01 від 20.03.2024 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто, укладання сторонами у справі договору постачання, дії сторін з виконання його умов, передача електроенергії і її оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови постачання електроенергії, та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Акт ревізії №130303-22/01 від 20.03.2024 не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами постачання.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому збитків відповідачем, оскільки акт ревізії № 130303-32/01 від 20.03.2024, на який посилається позивач на підтвердження вимоги, не є належним доказом наявності в діях відповідача протиправної поведінки по відношенню до позивача в межах спірних правовідносин, безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, самих збитків та вини відповідача, оскільки не є первинним документом та не носить обов`язковий характер.

Відтак, позивач у встановленому законом порядку не довів протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов`язання, а не інших обставин, а тому відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов`язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Також ні позивач, ні Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним договору постачання електричної енергії споживачу №23-21/439 від 05.04.2021, визнання недійсними додаткових угод до нього, у зв`язку з порушенням законодавства при визначенні вартості електроенергії у договорах, тобто не спростовано у встановленому законом порядку презумпцію правомірності договору постачання, додаткових угод до нього.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати на підставі до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 15.07.2024.

Суддя І. О. Якушева