Рішення

від 05.07.2024 по справі 907/243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/243/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у порядку загального позовного провадження,

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана ЛТД", код ЄДРПОУ - 31247739, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Олени Суворової, буд. 49,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, учасників товариства:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )

про визнання трудових відносин припиненими,

Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.

Сторони в судове засідання не з`явилися,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , який є директором підприємства-відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана ЛТД" звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана ЛТД", код ЄДРПОУ - 31247739 з позовними вимогами про визнання припиненими трудових відносин його, ОСОБА_1 , з ТОВ "ОРІАНА ЛТД" з 08.01.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та вимогою про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як директора/керівника ТОВ "Оріана ЛТД".

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 08.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.04.2024 року.

Ухвалою суду від 11.04.2024 розгляд справи відкладено, призначено підготовче засідання у справі на 30.04.2024, витребувано у позивача: 1) протокол загальних (установчих) зборів учасників, який би підтверджував призначення позивача директором товариства; 2) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформований станом на дату подання позовної заяви із зазначенням актуального переліку засновників товариства відповідача; 3) трудову книгу позивача; 4) трудовий договір/контракт, укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 30.04.2024 продовжено підготовче провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання з метою виконання позивачем ухвали суду про витребування доказів, призначено наступне засідання на 21.05.2024 та задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Запропоновано третім особам надати до справи свої письмові пояснення стосовно позову.

Ухвалою суду від 21.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 06.06.2024 року. Також, судом в судовому засіданні 21.05.2024 залишено клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення із клопотанням про витребування доказів - без задоволення.

Ухвалою суду від 06.06.2024 відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2024 року. У зв`язку з перебуванням судді Пригузи П.Д. на лікарняному судове засідання не відбулося. Ухвалою суду від 02.07.2024 розгляд справи по суті призначено на 05.07.2024 року.

В судове зсідання сторони та треті особи не з`явилися, заяв/клопотань не надали, хоча були повідомлені в належний спосіб та своєчасно про відкриття провадження у справі, необхідність подання заяв по суті справи та про дату/місце судового засідання. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, зазначив про підтримання позову з підстав, зазначених у ньому.

Суд також зазначає, що відповідач не скористався належним йому правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справа, хоча був своєчасно та в належний спосіб був повідомлений про відкриття провадження у справі (ухвала суду від 12.03.2024 була направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань). Однак, поштове відправлення разом з ухвалою суду повернулось 15.03.2024 за зворотною адресою суду із зазначенням причин повернення "за закінченням термінів зберігання".

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Суд зазначає також, що треті особи не виконали аналогічно покладеного на них обов`язку щодо надання суду власних письмових пояснень стосовно позовних вимог, хоча були в належний спосіб та своєчасно повідомлені про залучення їх до справи №907/243/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ухвала суду від 30.04.2024 була направлена таким третім особам за їхніми офіційними адресами згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань). Однак, поштові відправлення разом з ухвалою суду повернулись за зворотною адресою суду із зазначенням причин повернення "за закінченням термінів зберігання".

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, оскільки учасники справи не з`явилися на проголошення судового рішення, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги таким.

Рішенням загальних зборів ТОВ "Оріана Лтд" ОСОБА_1 призначено на посаду директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд".

В подальшому, 09.01.2024 ОСОБА_1 на адресу засновників ТОВ "Оріана Лтд", а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було направлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства від 09.01.2024 та нотаріально засвідчену заяву позивача про звільнення з посади директора ТОВ "Оріана Лтд" від 08.01.2024 року. Позивач вказує, що згідно направленого повідомлення від 09.01.2024, останній зазначив про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Оріана Лтд" на 01.03.2024 о 10:00 за адресою місцезнаходження товариства відповідача, з вирішенням питання на порядку денному про припинення його повноважень, як директора товариства, шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Позивач вказує, що загальні збори учасників не відбулись у зазначений час, а заява від 08.01.2024 не була розглянута учасниками товариства, рішення про звільнення позивача з посади директора не прийнято. Крім іншого, позивачем не було отримано жодної відповіді від його засновників/учасників.

Відтак, за твердженням позивача, є достатні підстави вважати, що не дивлячись на належне виконання ОСОБА_1 процедури звільнення за власним бажанням, ТОВ "Оріана Лтд" не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-який дій, спрямованих на вирішення питання щодо звільнення позивача із займаної посади директора товариства, а відтак існує порушення права ОСОБА_1 на припинення трудових відносин.

Відтак, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовними вимогами визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "Оріана Лтд" з 08.01.2024 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд".

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Додатково суд зазначає, що відповідачем не був виконаний обов`язок щодо реєстрації власного електронного кабінету ЄСІТС, як вказував суд в своїй ухвалі від 12.03.2024 року.

Загальні збори і Директор, згідно доктрини управління Альтер его (друге Я), єдине ціле, одна й та ж сама особа, через яку юридична особа набуває чеснот Особистості в публічних та цивільних/ господарських відносинах.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача.

Треті особи не надали суду письмових пояснень з приводу позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням третіми особами письмових пояснень у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, сформованого станом на 06.03.2024, засновниками (учасниками) ТОВ "Оріана Лтд", код ЄДРПОУ - 31247739, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Олени Суворової, буд. 49, є: 1) ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника) - 120 000.00 грн.; 2) ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , розмір частки засновника (учасника) - 360 000.00 грн.; 3) ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , розмір частки засновника (учасника) - 720 000.00 грн.; 4) ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , розмір частки засновника (учасника) - 900 000.00 грн.; 5) ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , розмір частки засновника (учасника) - 900 000.00 грн.

Також, відповідно до даних такого витягу, ОСОБА_1 являється керівником (директором) ТОВ "Оріана Лтд", код ЄДРПОУ - 31247739, з 16.01.2018 року.

Судом встановлено, що статутом ТОВ "Оріана Л.Т.Д." у редакції, затвердженій протоколом Загальних зборів учасників №2/15 від 18.05.2015 (далі - статут), передбачено, що вищим органом товариства є Загальні збори учасників, які обирають голову товариства (п. 9. 1. статуту).

Учасники повідомляються про проведення зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання зборів учасників (п. 9.2.1. статуту).

Відповідно до п. 9.2.2. статуту, будь-хто із учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним постановлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного.

Пунктом 9.3.6. статуту передбачено, що компетенцією зборів учасників є призначення та звільнення директора товариства.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 9.4.1. статуту).

Згідно п. 9.4.4. статуту, кожен з учасників товариства на зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі. Голосування на зборах учасників проводиться за принципом - на один відсоток статутного капіталу припадає 1 голос.

Відповідно до приписів п. 9.6. статуту, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих які віднесені до компетенції зборів учасників (п. 9.6.1. статуту).

Директор підзвітній зборам учасників і організовує виконання їх рішень (п. 9.6.2. статуту).

Директор має право без довіреності здійснювати від імені товариства (п. 9.6.4. статуту).

Нотаріально посвідченою заявою від 08.01.2024 ОСОБА_1 до учасників ТОВ "Оріана Лтд" підтверджується висловлений ним намір щодо звільнення його з посади директора ТОВ "Оріана Лтд" за власним бажанням. В такій заяві, позивач вказує, що жодних претензій майнового чи немайнового характеру до ТОВ "Оріана Лтд" він не має. Позивач просить внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що позивачем направлялись повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Оріана Лтд" від 09.01.2024 до учасників товариства - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . В такому повідомленні, позивач, як директор підприємства зазначав, що він, починаючи із 16.01.2018, на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Оріана Лтд", почав виконувати обов`язки директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд". У такій заяві позивач просить звільнити його із займаної посади директора товариства за власним бажанням та провести державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Також, на виконання ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позивач, з метою припинення своїх повноважень, повідомляв про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Оріана Лтд" на 01.03.2024 о 10:00 год. за адресою місцезнаходження товариства, а саме: АДРЕСА_7 .

Згідно даних трекінгів відстеження поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи, такі повідомлення про скликання загальних зборів учасників не були вручені учасникам товариства, а повернулись за зворотною адресою позивача із зазначенням причин невручення "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відтак, загальні збори учасників (засновників) товариства, які мали відбутись 01.03.2024 о 10:00 год. за адресою місцезнаходження товариства, а саме: АДРЕСА_7 , та на яких мало вирішуватись питання щодо звільнення директора підприємства та обрання нового - не відбулись. Відповідач та треті особи своїх заяв по суті справи до суду не надали, доказів проведення загальних зборів та вирішення питання щодо звільнення директора до матеріалів справи не долучили.

Відтак, оскільки трудові права керівника ТОВ "Оріана Лтд" вважаються позивачем порушеними, останній звернувся до суду з позовними вимогами визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "Оріана Лтд" з 08.01.2024 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд".

Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

Приписами ст. 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦКУ, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. 2 ст. 98 ЦКУ).

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів (ч. 4 ст. 98 ЦКУ).

Згідно приписів ст. 99 ЦКУ, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Статтею 28 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 30 Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (ч. 8 ст. 31 Закону).

Приписами ст. 32 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Відповідно до положень ст. 33 Закону, загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Статтею 39 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12 ст. 39 Закону).

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 Закону).

Судом, досліджено і оцінено докази, які містяться в матеріалах справи. Встановлено, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, сформованого станом на 06.03.2024, засновниками (учасниками) ТОВ "Оріана Лтд", код ЄДРПОУ - 31247739, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Олени Суворової, буд. 49, є: 1) ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника) - 120 000.00 грн.; 2) ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , розмір частки засновника (учасника) - 360 000.00 грн.; 3) ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , розмір частки засновника (учасника) - 720 000.00 грн.; 4) ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , розмір частки засновника (учасника) - 900 000.00 грн.; 5) ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , розмір частки засновника (учасника) - 900 000.00 грн.

Судом також встановлено, що статутом ТОВ "Оріана Л.Т.Д." у редакції, затвердженій протоколом Загальних зборів учасників №2/15 від 18.05.2015 (далі - статут), передбачено, що вищим органом товариства є Загальні збори учасників.

Відповідно до приписів п. 9.6. статуту, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор. Директор підзвітній зборам учасників і організовує виконання їх рішень (п. 9.6.2. статуту).

Відповідно до даних такого витягу, ОСОБА_1 являється керівником (директором) ТОВ "Оріана Лтд", код ЄДРПОУ - 31247739, з 16.01.2018 року.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 на виконання п. п. 9.2.1., 9.2.2. статуту, а також приписів ст. ст. 32 і 33 Закону, надіслав кожному діючому учаснику ТОВ "Оріана ЛТД" повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "Оріана ЛТД" від 09.01.2024 цінним листом з описом вкладення. Позивач, дотримуючись порядку скликання загальних зборів учасників, передбаченого, як законом, так і статутом, повідомив учасників товариства про скликання загальних зборів учасників на 01.03.2024 за адресою місцезнаходження відповідача. Порядком денним таких загальних зборів учасників мав бути: 1) про припинення повноважень ОСОБА_1 , як директора ТОВ "Оріана ЛТД"; 2) про проведення державної реєстрації відповідних змін щодо ТОВ "Оріана ЛТД" в органах державної реєстрації.

Згідно долучених до матеріалів справи описів вкладення у цінний лист, додатком до такого повідомлення долучалась копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади директора ТОВ "Оріана Лтд" від 08.01.2024 року.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем чи його учасниками (третіми особами у даній справі), загальні збори учасників у зазначений час не відбулись (01.03.2024). Зорами не прийнято рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як директора ТОВ "Оріана ЛТД". Дане твердження додатково підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, який сформований станом на 06.03.2024, в якому вказується, що керівником відповідача досі являється позивач. Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача, що порушені його права та в необхідності їх захисту шляхом звернення до суду з даною позовною заявою.

Щодо позовної вимоги визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "Оріана ЛТД" з 08.01.2024 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора/керівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 92, 96, 96-1 ЦК власники корпоративних прав та органи юридичної особи здійснюють повноваження управління нею, що є формою реалізації корпоративних відносин. Право на управління та контроль над акціонерним товариством дає можливість впливати на його рішення та господарську політику.

Управління майном і працівниками у господарському праві розглядається не лише як одна з правомочностей власника, а як діяльність (функція) його органів управління, функція керівника господарюючого суб`єкта. Функція організації господарства та управління ним здійснюється адміністрацією та службовими особами підприємства, які, в залежності від свого правового положення в системі органів управління, наділені власною компетенцією з управління майном, працівниками. Поняття «організовувати» в словниках, тлумачиться, зокрема в такому значенні: 1) створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них; 2) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення; 3) згуртовувати, об`єднувати кого-небудь з певною метою; 4) чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь.

Разом з вищим органом управління Директор виконує спільну для них функцію, яка об`єднується досягненням загальної волі і мети створення підприємства: - організувати використання вкладеного капіталу та майна, трудових ресурсів і кадрової роботи, договірної та фінансової діяльності, обліку та звітності тощо для виробництва товарів (робіт, послуг), а також забезпечення існування підприємства в умовах економічної конкуренції. В кінцевому рахунку мета господарювання для власника (засновника акціонера) та для керівника одна, - отримання прибутку та інших запланованих соціальних результатів.

Загальні збори Товариства і Директор, згідно доктрини управління «Альтер его» («друге Я»), єдине ціле, одна й та ж сама особа, через яку юридична особа набуває чеснот Особистості в публічних та цивільних/ господарських відносинах.

У цій справі відповідачем є Товариство. При цьому учасники Товариства, як носії (власники) корпоративних прав і особи, на яких лежить обов`язок задовольнити заяву Директора бути звільненим від обов`язків за власним бажанням, за ініціативою суду були залучені до участі у справі як треті особи, оскільки після набрання рішенням законної сили саме на третіх особах буде лежати обов`язок організації нового управління Товаристовом четерз призначення/обрання нового керівника.

Розглядаючи справу суд оцінив поведінку усіх учасників справи та дійшов висновку, що учасники Товариства поводять себе не в дусі засад цивільного законодавства та корпоративного законодавства. Хоча за загальним принципом власність зобов`язує, у цій справі учасники Товариства не цікавляться долею цієї юридичної особи, свої корпоративні права не виконують/реалізують. Рішення про звільнення за зверненням (заявою) Директора не прийнято і не розглянуто, хоча кожному з них з дотриманням встановленого законом і статутом порядку було надіслане відповідне повідомлення про призначені загальні збори.

Позивач в судове засідання не з`явився, тому суд не зміг з`ясувати питання про наявність господарської діяльності у цього Товариства (ТОВ "Оріана ЛТД"), а також пов`язаних з цим бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Однак ця інформація не має вирішального значення для вирішення цієї справи.

Суд в ухвалі від 11.04.2024 зауважив, що позивач ОСОБА_1 у цій справі діє одночасно як представник відповідача Поп Ю.В.

Суд виходив з доктрини, що юридична особа в цивільних, господарських та процесуальних відносинах це «фікція юридична», є особою уявною, яка існує лише у вимірі правової реальності та не діє безпосередньо сама за власною волею, вона набуває права та обов`язки через свої уповноважені органи, які завжди представлені фізичними особами, що діють від її імені.

Отже, у цій справі ОСОБА_1 є позивачем та уособлює відповідача в одній особі. Однак, відповідач в особі представника ОСОБА_1 не забезпечив належного рівня захисту процесуальних прав та інтересів відповідача, відзиву на позов не подав.

Згідно особистого твердження позивача, яке не спростоване іншими учасниками справи (відповідачем та третіми особами), трудового договору/контракту між ОСОБА_1 та ТОВ "Оріана ЛТД" не укладалось. Суд своєю ухвалою в цій справі витребував від позивача такий договір, однак позивач додатково повідомив суд, що такий договір з ним не укладався.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт г частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України Про господарські товариства і частину п`яту статті 58 Закону України Про акціонерні товариства, виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Суд зазначає, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Суд встановив, що ОСОБА_1 був обраний на посаду директора Товариства рішенням загальних зборів учасників, почав виконувати функції директора підприємства з 16.01.2018, що підтверджується зокрема даними витягу з ЄДР (а. с. 109 - 112), однак не встановив обставин укладення з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону №2275-VIII. Позивач стверджує, що такого трудового договору з ним не укладалось. Відповідач та треті особи заяв по суті справи до суду не подали, відтак твердження позивача не спростовували.

Згідно положень ст. 38 Кодексу законів про працю, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений рядок, передавши про це роботодавцю лист за дві тижні.

Оскільки відповідач не укладав з позивачем трудового договору (контракту), суд дійшов висновку про те, що між позивачем та ТОВ "Оріана Лтд" не виникав спір стосовно припинення такого правочину (договору). Відтак не є необхідним застосування у спірних правовідносинах даної справи норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та повідомлення про це роботодавця за два тижні.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Для вирішення цієї справи суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Мотивуючи наведене рішення, ВП ВС виснувала, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦКУ), п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ від 06.02.2018 № 2275-VIII Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон № 2275-VIII)) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління, та які є підставою для виникнення відносин представництва в цивільних/господарських відносинах Корпорації як юридичної особи. Окрім того між директором та Корпорацією виникають трудові відносини, що регулюються законодавством про працю, у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Важливим є правовий висновок ВП ВС, що у разі, коли між Корпорацією і Директором, як у справі що розглядається, не укладався трудовий договір (контракт), то між ними не виникає спору про припинення такого правочину як трудовий договір. Тому, у спірних правовідносинах норми законів про працю, зокрема ст. 38 КЗпП про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, - не застосовується.

ВП ВС зробила правовий висновок, що відносини Керівника з управління Товариством становлять основу відносин між товариством та цією особою. Визнання трудових правовідносин припиненими, або звільнення Директора у таких відносинах спрямовано на припинення правовідносин з управління, які існують між Директором та Товариством.

При цьому ВП ВС визначила алгоритм, за яким у спірних правовідносинах мають припинятися повноваження з корпоративного управління. Цей порядок є відмінним від алгоритму припинення трудових відносин, який встановлено для усіх інших категорій працівників попередження роботодавця письмово за два тижні. Для корпоративних відносин ця норма не застосовується.

Слід застосовувати приписи корпоративного закону, зокрема ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону № 2275-VIII. Директор для припинення своїх повноважень за своєю власною ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства (п. 1 ч. 7 ст. 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону № 2275-VIII), дотримуючись особливостей порядку, встановленого статутом Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів повідомити кожного з учасників про порядок денний, дату, час, і місце їх проведення, а також забезпечити учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного за місцезнаходженням Товариства.

Перешкодою для припинення управлінський повноважень директора є приписи закону, що товариство не може діяти без директора, його зміна обов`язково повинна супроводжуватися призначенням нового директора, який приймає естафету управління Корпорацією, забезпечуючи керівництво поточною діяльністю та представництво і самопредставництво товариства.

Позивач ОСОБА_1 , з метою дотримання процедури припинення своїх повноважень як директора/керівника та з метою забезпечення можливості учасникам Товариства обрати (призначити) на цю посаду наступного керівника, таким чином забезпечивши безперевність керівництва і передачу владних повноважень з управління Товариством, дотримався порядку скликання зборів учасників Товариства. Однак збори у встановлений день - 01.03.2024 року.

Це означає, що позивача ОСОБА_1 загальні збори 01.03.2024 могли звільнити, а також призначити/обрати нового керівника лише провівши збори і вирішивши на них питання про звільнення ОСОБА_1 .

Суд доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин з дня, коли ним було нотаріально посвідчено заяву до загальних зборів про звільнення - 08.01.2024 не має правових підстав, не відповідає наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.

Норма ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону № 2275-VIII робить неможливим прийняття рішення судом про визнання припиненим трудового договору з Товариством після спливу двох тижнів з дня повідомлення учасників (засновників) про звільнення за власним бажанням, оскільки по суті зводиться до рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, - припинення трудових правовідносин ретроспективно без прийняття загальними зборами відповідного управлінського рішення.

Суд погоджується з позивачем, що хоча письмового трудового договору з ним не укладалося, між ним та Товариством відповідачем виникли трудові правовідносини за фактом внесення відповідних відомостей до ЄДРЮОФОПГФ про те, що ОСОБА_1 став працівником підприємства, допущений до виконання роботи на певній посаді. Втім, ОСОБА_1 при його правовому статусі директора/керівника підприємства не може в повній мірі скористатися правовими приписами ст. 38 КЗпП України.

Обгрунтовуючи наведену вище тезу, суд виходить із правової доктрини регулювання статусу керівника юридичної особи, а також із мотивації рішення ВП ВС щодо правових зв`язків між керівником та загальними зборами з корпоративного управління юридичною особою (корпорацією).

Суд виходить з теоретичних позицій, що категорія «управління» юридичною особою слід розглядати як інститут права, який не належить до цивільного права. Насправді при обранні/призначенні Директора юридичні відносини виникають особисто між учасниками Корпорації, як володарями корпоративного права і похідного від нього права управління, та особою-Директором. Це відносини з управління юридичною особою. Учасники, яким право управління Товариством належить як частина корпоративних повноважень, передають ці повноваження Директору, який зобов`язується взяти на себе тягар «організації та управління» юридичною особою. За нормами КЗпП Директор, разом з учасниками Товариства стають роботодавцями для працівників, яких Директор наймає на роботу для виконання планів діяльності підприємства. Саме Директор і учасники корпорації, які його наділили повноваженнями, за законом є відповідальними за результати господарювання підприємства як юридичної особи. З дня видачі Директором свого наказу, що він став до виконання повноважень, він представляє у внутрішніх і зовнішніх відносинах з органами влади та у приватних відносинах не просто юридичну особу, а усіх власників корпоративних прав - бенефіціарів юридичної особи. Директор є адміністрацією підприємства. Управлінські повноваження грунтуються на принципах субординації, носять владний, адміністративний та господарсько-правовий характер, засновані на владі-підпорядкуванні, контролі і трудовій дисципліні.

Директор, взявши на себе тягар «організації та управління» юридичною особою, має дотримуватися законодавства та правил такого управління.

Тут не має юридичного значення, Директор володіє часткою в статутному капіталі свого Товариства чи ні. В будь-якому разі Директор отримує корпоративну та адміністративну владу. Для Директора встановлюється законодавством і виникає при вступі на посаду особливий правовий режим трудових прав.

За Директором, безумовно, зберігається право звільнитися з роботи за власним бажанням. Визначене ст. 38 КЗпП право звільнитися з роботи за власною ініціативою (бажанням) є похідним від основоположного права громадян України на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, що включає право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Вільно обирає, значить і вільно може від неї відмовитися за власним бажанням, не пояснюючи мотиви такого власного рішення. Не можна особу примушувати до роботи, у тому числі й на посаді директора.

Але строки, що встановлені в ст. 38 КЗпП не регулюють порядку звільнення директора, про що зазначив і ВС. Обов`язок звільнити працівника за два тижні вказаною нормою закону лежить на Директорі, як адміністрації підприємства, як роботодавцеві. Самого Директора не можна звільнити за два тижні, як для загального правила звільнення найманого (Директором) працівника. Директор, що діє як керівник юридичної особи та як роботодавець не може звільнитися з посади за два тижні (14 днів). Для нього законодавчо та за статутом Товариства існує інший порядок, який імперативно встановлює особливий порядок звільнення керівника, що є виключенням із загального правила для звільнення працівників за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.

Не викликає сумнівів твердження, що Директор, який обраний (призначений) на посаду і виконує свою роботу, є працівником підприємства, якого, окрім управлінських корпоративних відносин, з підприємством пов`язують і трудові відносини, які гарантують Директору багато інших трудових і соціальних прав та інтересів, як працівника (право на відпустку, на соціальне страхування при втраті працездатності, право звернення до суду для вирішення трудових спорів тощо). За Директором також зберігається як основоположне право бути звільненим за власним бажанням. Але не у порядку, що визначений ст. 38 КЗпП, а в особливому порядку, на який він погодився, обіймаючи посаду Директора.

Відповідно до приписів ст. 20 ГПК України справи Директорів підпадають під визначення їх як справ (спорів), що виникають з корпоративних відносин, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, а тому дійсно відносяться до юрисдикції господарських судів.

Отже, суд висновує, що у спірних правовідносинах норми законів про працю, зокрема ст. 38 КЗпП про припинення/розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, - застосовується лише в тій частині, якою передбачено право на звільнення з роботи за власною ініціативою.

Для Директора, в силу його особливого правового статусу, встановлено особливий правовий режим трудових прав та обов`язків не залежно від того є у Директора письмовий трудовий договір (контракт) з Товариством чи немає, в будь-якому разі Директор є працівником Товариства, який пов`язаний з підприємством трудовими правами. Окрім того Директор є носієм адміністративної влади, похідної від права корпоративного управління (корпоративних прав) , через що для нього існує особливий порядок звільнення за власним бажанням із застосуванням норм КЗпП, а також корпоративного законодавства і статуту Товариства. Очевидним є юридичний зв`язок між правами трудовими Директора та його управлінськими правами: трудові права є похідними від прав, які Директор отримує на підставі рішення загальних зборів Товариства про його призначення/звільнення з посади. Припинення зборами Директору права управління Товариством автоматично припиняє і трудові відносини з Директора з Товариством.

Такий висновок суду у цій справі відповідає загальному, зробленому у Рішенні Конституційного Суду України за № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010, спір про неналежне виконання (реалізацію) учасниками товариства корпоративних прав, зокрема, неприйняття компетентним органом Товариства рішення про обрання (призначення), усунення Позивача як члена виконавчого органу є спором не трудовим, а корпоративним, предметом якого є прийняття/неприйняття загальними зборами Товариства рішення про припинення (позбавлення) Директора повноважень на управління Товариством.

ВП ВС у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (п.6.2) виснувала, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду.

При цьому належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Як пояснює ВП ВС у наведеному пункті, так само і у цій справі, як просить Позивач, констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема в день підписання і нотаріального посвідчення заяви з 08.01.2024, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Перед судом постало питання чи може бути задоволена вимога про припинення трудових відносин з певної дати, про яку просив Позивач дати підписання ним заяви про звільнення на адресу загальних зборів Товариства.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

При цьому, суд враховує, що прийняття судового рішення з констатацією визнання припиненими відносин керівника з товариством з дати про яку просить ОСОБА_7 , що минула, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, оскільки в період з дати підписання заяви про звільнення 08.01.2024, а так само з дати, коли мали би відбутися загальні збори учасників 01.03.2024, та по день набрання законної сили рішенням суду даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_7 буде значитися директором (керівником) відповідача 1, і ці відомості мають статус достовірних.

Крім того, з 08.01.2024 (або ж з 01.03.2024) та до часу набрання законної сили рішення у даній справі не виключено, що ОСОБА_7 міг/може вчиняти управлінські та інші дії як керівник ТОВ «Оріана ЛТД» з третіми особами, укладати/розривати угоди, розпоряджатися майном Товариства тощо.

Саме факт неприйняття загальними зборами рішення 01.03.2024 про припинення повноважень свідчить про збереження цих повноважень ОСОБА_7 , а також свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили спір про припинення правовідносин між сторонами буде вирішено.

Окрім цього, припинення правовідносин між Директором та Товариством з дати набрання рішенням суду законної сили забезпечить можливість та надасть товариству (загальним зборам учасників товариства) додатковий час до набрання рішенням законної сили обрати (призначити) директором іншу особу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підтягаються захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносини з 08.01.2024, підлягають задоволення частково, а саме суд дійшов висновку визнати припиненими трудові відносини з дати набрання рішенням законної сили.

Суд виходить з того, що заява Позивача про припинення трудових відносин у зв`язку із звільненням звільненням з посади директора ТОВ "Оріана Лтд" від 08.01.2024, хоча й не містить вимоги до Товариства та загальних зборів Товариства про припинення (звільненя) з посади директора - припинення як трудових відносин так і управлінських корпоративних відносин, але за своєю суттю така заява стосується припинення саме комплексу цих повноважень: трудових та управлінських повноважень (корпоративних), які підлягають одночасному припиненню.

В той же час, право Позивача є порушеним і підлягає захисту, тому суд не може відмовити у задоволенні цієї вимоги лише з наведених формальних причин, оскільки вимога текстуально так сформульована Позивачем.

Як суд зазначив у цій справі, зважаючи на взаємний похідний юридичний зв`язок між трудовими правами Директора та його корпоративними правами на управління Товариством, ці права не можна розривати, вимагаючи припинити лише трудові права/обов`язки без припинення прав/обов`язків управлінських як директора.

Тому, суд висновує, що не залежно від того, як у змісті вимоги Позивача викладена вимога про припинення юридичних зв`язків між ним та Товариством (про розірвання трудового договору; припинення трудових відносин; припинення трудового договору; про визнання звільненим з посади керівника (директора); дострокового розірвання договору тощо) корпоративний спір у разі неприйняття загальними зборами Товариства рішення про звільнення із займаної посади директора (керівника) звільнення із займаної посади директора товариства є корпоративним спором про припинення управлінських повноважень директора, що автоматично має припинити і трудові відносини.

Перед судом постало питання чи може бути задоволена вимога про припинення трудових та управлінських відносин з певної дати, про яку просив Позивач дати підписання ним заяви від 08.01.2024 про звільнення на адресу загальних зборів Товариства. Чи Директор має право вимагати вважати припиненими його повноважень і трудових прав у день, коли мали б відбутись збори - 01.03.2024 року.

Суд виходить з того, що оскільки Директором було дотримано встановленого корпоративним законодавством України та статутом Товариства порядок скликання загальних зборів учасників Товариства, він мав законне (легітимне) право отримати рішення зборів про своє звільнення у день проведення таких зборів 01.03.2024 року. Оскільки в цей день рішення зборами не прийнято, то право Позивача може вважатися порушеним саме 01.03.2024 року, що дає йому право на судовий захист своїх порушених прав та інтересів. Отже, як вбачається з наведеної хронології, дата 01.03.2024 є днем, коли стало відомо, що права ОСОБА_1 бути звільненим з посади директора та припинення трудових відносин з Товариством, цим Товариством були порушені. Таким чином дата 01.03.2024 є днем, коли у ОСОБА_1 виникло право на судовий захист своїх прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За фактом набрання законної сили рішення у справі про припинення повноважень керівника (директора) юридичної особи таке рішення суду тягне за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що стосувалися такого керівника, отже є підставою внесення відповідних змін до реєстру.

Заявником змін до Єдиного державного реєстру відповідно до ст. 1 п. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» може бути, зокрема, позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

В будь якому разі рішення господарського суду, що набрало законної сили, про припинення прав управління особою як керівником юридичної особи, змінює встановлений статтею 10 вказаного Закону статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такі відомості втрачають статус достовірних на підставі рішення господарського суду, і не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Рішення господарського суду, таким чином, є актом, який спростовує презумпцію достовірності відомостей ЄДРЮОФОПГФ, такі відомості з набранням рішенням законної сили, - є недостовірними.

Суд, враховуючи правові позиції ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вважає, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 та його законних інтересів у цій справі є вимога припинити трудові відносини та повноваження директора/керівника, які будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Щодо позовної вимоги про виключення з ЄДР відомостей про ОСОБА_1 , як директора/керівника ТОВ "Оріана ЛТД".

Позивач також просить виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 , як директора/керівника ТОВ "Оріана Лтд".

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Отже, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відтак суд висновує у даній справі, що заявлена дана позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту в даному випадку, оскільки, позивачем не визначено додатково відповідачем компетентного суб`єкта, який би міг провести такі зміни в ЄДР.

Суд зазначає, що зобов`язання державного реєстратора здійснити дії щодо виключення відповідних відомостей про юридичну особу, а саме про керівника (директора), буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать, зокрема, статті 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV), яка надає державному реєстратору лише право зареєструвати зміну керівника (директора) на підставі відповідного рішення загальних зборів товариства. Також виключення відомостей про керівника (директора) товариства без заміни на нового / іншого керівника (директора) буде порушувати публічний порядок, адже керівник наділений широким колом повноважень.

До аналогічних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо виключення з ЄДР відомостей про ОСОБА_1 , як директора/керівника ТОВ "Оріана ЛТД".

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд врахував при прийнятті цього рішення усі матеріали, що додані до справи сторонами.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на Відповідача покладаються витрати Позивача зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати припиненими за власним бажанням трудові відносини та повноваження директора/керівника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана ЛТД", код ЄДРПОУ - 31247739, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Олени Суворової, буд. 49, з дати набрання цим рішенням законної сили.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана ЛТД", код ЄДРПОУ - 31247739, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Олени Суворової, буд. 49, на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у загальному розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 15.07.2024 року.

Суддя П. Д. Пригуза