Рішення
від 10.07.2024 по справі 910/17011/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024Справа № 910/17011/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» (01054, місто Київ, вул.Пирогова, будинок 2/37) до проТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОПЕРНИКА, будинок 2) витребування майна із чужого незаконного володіння

Представники:

від Позивача: Грубник Д.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Маланюк Н.Ю. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» (надалі також - «Позивач») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" (надалі також - «Відповідач») про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2023 року.

07.12.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.12.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року здійснено повторний автоматичний розподіл справи №910/17011/23 у зв`язку з відпусткою судді Приходько І.В.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/17011/23 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

05.01.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 року прийнято справу №910/17011/23 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352,00 кв. м, літ. « 2И» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000), право власності на яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЦИТ» відмовлено.

У підготовче судове засідання 24.01.2024 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 5 днів з 25.01.24 для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача про залишення позовної заяви без руху, відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2024 року.

30.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

12.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

14.02.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

У підготовче судове засідання 14.02.2024 року з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 28.02.2024 року.

27.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

28.02.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.

28.02.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

28.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.

У підготовче судове засідання 28.02.2024 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача та долучено до матеріалів справи заперечення на додаткові пояснення Позивача, задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів, долучено до матеріалів справи ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2022 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження №12020100010004077, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2024 року.

11.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

11.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про виправлення описки в клопотанні.

27.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, витребування доказів.

У підготовче судове засідання 27.03.2024 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту №АЗ-1602-01 від 16.02.2024 та копії листа ДП "Сетам" від 26.02.2024 року №148/2411-12-24/17; задоволено клопотання Позивача про витребування доказів, зобов`язано Відповідача надати суду належні та допустимі докази здійснення оплати за спірний об`єкт нерухомого майна та додаткової винагороди організатора торгів від 27.12.2022 року у строк до 7 днів з 28.03.2024 року; зобов`язано Відповідача надати суду письмові пояснення стосовно часу та історії надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "Тацит", долучивши до матеріалів справи належні та допустимі докази, які підтверджують вказані обставини у строк до 7 днів з 28.03.2024 року; витребувано у приватного виконавця Фесик М.О. належним чином засвідчені копії актів проведення електронних торгів від 27.12.2022; витребувано у Приватного нотаріуса Івченко А.В. належним чином засвідчені копії актів проведення електронних торгів від 27.12.2022, на підставі якого 28.12.2022 року було видано ТОВ "Тацит" свідоцтво про придбання об`єкта незавершеного будівництва; витребувано у ДП "Сетам" інформацію стосовно розбіжності відомостей, які містяться на сайті "ДП "Сетам" та відповіді на запит Адвокатському об`єднанню "Колегія" №148/2411-12-24/14 від 26.02.2024 року; витребувано у АТ "Ощадбанк" інформацію стосовно отримання банком грошових коштів від ТОВ "Тацит" для здійснення оплати за спірний об`єкт нерухомого майна та додаткової винагороди організатора торгів від 27.12.2022 року; відкладено підготовче судове засідання на 24.04.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" належним чином завірені докази здійснення 27.12.2022 року оплати за об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352,00 кв. м, літ. "2И" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000) та додаткової винагороди організатора торгів за результатами проведення електронного аукціону на підставі протоколу №578901 від 07.10.2022 року. Витребувано від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни ( АДРЕСА_1 ) та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Івченко Анастасії Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) належним чином завірені копії акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. від 27.12.2022 року ВП №69674909, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. 28.12.2022 було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" свідоцтво про належність на праві власності майна - об`єкта незавершеного будівництва - цеха рулонних матеріалів, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352,00 кв. м, літ. "2И" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000), зареєстрованого в реєстрі за №136. Витребувано від Державного підприємства "Сетам" письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо розбіжностей у відомостях, які містяться на вебсайті Державного підприємства "Сетам" та у відповіді на запит Адвокатського об`єднання "Колегія" №148/2411-12-24/14 від 26.02.2024 року, стосовно здійснення 27.12.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" оплати за об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352,00 кв. м, літ. " 2И" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000) та додаткової винагороди організатора торгів за результатами проведення електронного аукціону на підставі протоколу №578901 від 07.10.2022 року. Витребувано від Акціонерного товариства "Ощадбанк" інформацію щодо отримання грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" для здійснення оплати за об`єкт нерухомого майна - цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352,00 кв. м, літ. " 2И" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000), зареєстрований в реєстрі за №136, та додаткової винагороди організатора торгів від 27.12.2022 року.

03.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

12.04.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "Ощадбанк" надійшов лист по справі.

17.04.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного підприємства "Сетам" надійшов лист на виконання вимог ухвали суду.

19.04.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

24.04.2024 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 29.05.2024 року.

09.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "Ощадбанк" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

28.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли пояснення щодо доказів.

29.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024 року.

25.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 10.07.2024 року.

В судовому засіданні 10.07.2024 року представник Позивача заявив усне клопотання про виключення акту про проведення електронних торгів від 28.12.2022 року з оцінки судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовити у задоволенні клопотання Позивача про виключення доказу з оцінки.

В судовому засіданні 10 липня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10 липня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» в особі директора Рязанова С.В. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоксленд» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвічений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. за реєстровим №744, відповідно до умов якого ПРОДАВЕЦЬ продає та передає у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ зобов?язується купити, прийняти у власність та сплатити обумовлену ціну за належне ПРОДАВЦЮ на праві приватної власності наступне нерухоме майно: - об?єкт незавершеного будівництва-цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5 (п?ять), загальною площею 4352,00 кв. м, літ. « 2И». (т.1 а.с.60-61)

Нерухоме майно належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. 08 жовтня 1998 року за реєстровим №Г-7305, дублікат якого виданий приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. 13 жовтня 2021 року за реєстровим Nє 140. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2022 року, номер запису про право власності 475801101, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2621744880000. (п.2 Договору)

Згідно з п.4 Договору продаж Нерухомого майна здійснюється за 1 000 000 гривень 00 копійок, (ціна договору).

В той же час, Судом встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 року по справі №873/165/21 видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Торгово - промисловій палаті України від 22.07.2021 у третейській справі №5/2021/19.0-7.4, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фоксленд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Янтра Капітал" 8 225 3843,31 грн та 449 989,60 грн третейського збору. (т.1 а.с.119-123)

15.11.2021 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 року по справі №873/165/21 видано Наказ. (т.1 а.с.124)

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. перебувало виконавче провадження ВП №69674909 з виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №873/165/21 про стягнення з ТОВ "Фоксленд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Янтра Капітал" 8 225 3843,31 грн та 449 989,60 грн третейського збору.

07.10.2022 року відбувся електронний аукціон (торги), за наслідками якого складено протокол №577373 від 07.10.2022 року, переможцем якого визнано ТОВ "ФК Інвест" із ціновою пропозицією у розмірі 8 500 000,00 грн. (т.1 зворотна частина а.с.212-214)

27.12.2022 року складено протокол №578901 про проведення електронного аукціону 07.10.2022 року з продажу лота - об?єкт незавершеного будівництва-цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5 (п?ять), загальною площею 4352,00 кв. м, літ. « 2И», яким визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" (підстава визначення переможця - невнесення суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем). (т.1 а.с.115-118)

27.12.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" було перераховано на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни грошові кошти у розмірі 199 767 грн. 15 коп. із зазначенням призначення платежу: «додаткова винагорода організатора згідно протоколу №78901», що підтверджується платіжною інструкцією №669 від 27.12.2022 р., випискою по рахунку Відповідача. (т.2 а.с.143, 146, 171)

28.12.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" було перераховано на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни грошові кошти у розмірі 7 609 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «кошти за придбання на СЕТАМ згідно проток.№578901 від 30.11.2022, лот №516746», що підтверджується випискою по рахунку Відповідача, платіжною інструкцією №668 від 27.12.2022 р. (проведено банком 28.12.2022) (т.2 а.с.142, 147, 170)

28.12.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною складено Акт про проведені електронні торги в межах виконавчого проведення №69674909 з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 року по справі №873/165/21 від 15.11.2021. (т.2 а.с.158)

28.12.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" свідоцтво про право власності на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною на майно, що складається з об?єкту незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5 (п?ять), опис об?єкта: загальна площа (кв.м): 4352, літ. "2И", реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2621744880000, вартістю 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, документ, що підтверджує право власності: договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Каравай Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 12.08.2022р. та зареєстрований в реєстрі за Nє 744, яке придбане ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЦИТ" за 8010000,00 гривень, що раніше належало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОКСЛЕНД" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Каравай Н.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 12.08.2022р. та зареєстрованого в реєстрі за Nє 744, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ФОКСЛЕНД" 12.08.2022р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 47582659. (т.1 а.с.69)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвічений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. за реєстровим №744, від 12.08.2022 року був підписаний від імені Продавця - директором ОСОБА_2, який набув право на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» за відсутності волі ОСОБА_1 , що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили. Крім того, на момент проведення електронних торгів 07.10.2022 було накладено арешти в межах кримінальних проваджень, зокрема, на нерухоме майно ТОВ "ХДМ-Сервіс", зокрема, на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у АДРЕСА_3 , загальною площею 4 352 кв.м, придбаний ТОВ "ХДМ-Сервіс" згідно з договором купівлі-продажу від 08.10.1998. Отже, вказане нерухоме майно вибуло з власності Позивача поза його волею, а тому Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у АДРЕСА_3 , загальною площею 4 352 кв.м, літ. «И».

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що він є добросовісним набувачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у АДРЕСА_3 , загальною площею 4 352 кв.м, літ. «И».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 12.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» в особі директора Рязанова С.В. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоксленд» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвічений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. за реєстровим №744, відповідно до умов якого ПРОДАВЕЦЬ продає та передає у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ зобов?язується купити, прийняти у власність та сплатити обумовлену ціну за належне ПРОДАВЦЮ на праві приватної власності наступне нерухоме майно: - об?єкт незавершеного будівництва-цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (п?ять), загальною площею 4352,00 кв. м, літ. « 2И». (т.1 а.с.60-61)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 року по справі №910/22027/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-СЕРВІС" (ідентифікаційний код 25196694) в розмірі 9 281,25 грн., що становить 99% статутного капіталу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. (т.1 а.с.122-40)

У вказаному судовому рішенні встановлено, що 31.07.2020 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 10741070019004630 щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", а саме власника частки в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . Вказані зміни були внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. на підставі акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" від 31.07.2020 р., який складений та підписаний від імені позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15.07.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. за реєстровим № 3638. Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 07.08.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010004077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100010004077, 06.08.2020 р. до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо надання завідомо підробленого документу групою осіб, що слугувало для перереєстрації нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі постанови слідчого від 02.11.2020 р., Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено почеркознавчу експертизу та складено висновок експерта № СЕ-19/111-20/55368-ПЧ від 26.11.2020 р., яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у оригіналі довіреності від 15.07.2020 р. № 3638 на представництво його інтересів ОСОБА_4 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, в межах кримінального провадження № 12020100010004077 слідчий з`ясував, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 р. була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера.

За таких підстав, суди дійшли висновку, що відчуження частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" на користь ОСОБА_3 , яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_2 , відбулось поза волею позивача. Станом на момент розгляду даної справи саме ОСОБА_2 був власником оспорюваної частки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_1 , як власник частки в статутному капіталі товариства, внаслідок вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неправомірних дій, в тому числі, складення незаконних актів приймання-передачі від 30.07.2020 р. та 20.08.2020 р., був поза своєю волею позбавлений своєї частки. У зв`язку зі встановленням відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача - власника частки у статутному капіталі товариства на відчуження належної йому частки, доведеним є факт належності права власності на частку позивачу та вибуття частки з його володіння у протиправний спосіб.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року по справі №910/5022/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" в розмірі 9 281 грн 25 коп., що становить 99% статутного капіталу товариства. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 2 684 грн - витрат по сплаті судового збору. (т.1 а.с.41-44)

У вказаному рішенні встановлено, що як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.03.2023 засновниками ТОВ "ХДМ-Сервіс" є ОСОБА_6 , із часткою у розмірі 93,75 грн, та ОСОБА_5 , із часткою у розмірі 9 281,25 грн; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) вказаний ОСОБА_5 із часткою у статутному капіталі у розмірі 99%; директором товариства зазначено ОСОБА_5 . 26.09.2022 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу: зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера); зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом, власником спірної частки у статутному капіталі ТОВ "ХДМ-Сервіс" є ОСОБА_5 . Станом на 30.07.2020 позивач був власником частки в статутному капіталі ТОВ "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" станом на 30.07.2020. При цьому, позивач, як власник частки в статутному капіталі, внаслідок вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, був незаконно позбавлений своєї частки у статутному капіталі товариства.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судові рішення у справі №910/22027/21 та у справі №910/5022/23 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт протиправності вибуття з права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", що становить 99% статутного капіталу товариства, поза волею ОСОБА_1 підтверджено рішеннями Господарського суду м. Києва від 17.08.2022 року по справі №910/22027/21 та від 14.06.2023 року по справі №910/5022/23, які набрали законної сили.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що Договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвічений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. за реєстровим №744, від 12.08.2022 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» було укладено неуповноваженою на це особою, оскільки ОСОБА_2 не мав права на укладення даного правочину, оскільки частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", що становить 99% статутного капіталу товариства, вибула поза волею ОСОБА_1 , який не мав наміру на її відчуження.

При зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» зазначало, що на момент проведення електронних торгів 07.10.2022 було накладено арешти в межах кримінальних проваджень, зокрема, на нерухоме майно ТОВ "ХДМ-Сервіс", зокрема, на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4 352 кв.м, придбаний ТОВ "ХДМ-Сервіс" згідно з договором купівлі-продажу від 08.10.1998. Отже, вказане нерухоме майно вибуло з власності Позивача поза його волею, а тому Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4 352 кв.м, літ. «И».

Суд зазначає, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.66)).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див., наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане нерухоме майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)). Подібні висновки викладено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.09.2023 у справі №757/13185/17-ц.

Закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.

В постанові Верховного Суду від 29.06.2023р. у справі №44/227-б (910/14674/21) було відзначено, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022р. у справі №923/196/20(пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункт 46.1)). Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.44, 6.45).

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 902/1706/13 (902/958/20)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року по справі №757/33892/21-к та від 25 червня 2021 року по справі №757/33730/21-к в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 12021100060000886 від 02.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «ХДМ-СЕРВІС», зокрема, на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташованого у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4 017,8 кв.м., придбаного ТОВ «ХДМ-СЕРВІС» згідно Договору купівлі-продажу від 08 жовтня 1998 року. (т.1 зворотна частина а.с. 201-204)

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року по справі №757/17920/22-к клопотання адвоката Ковальчук А.Г, яка діє в інтересах ТОВ "ХДМ-СЕРВІС" про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження №12020100010004077 задоволено. Скасовано арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року у справі №757/33892/21-к, на нерухоме майно ТОВ "ХДМ-СЕРВІС", а саме: об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташованого у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4017,8 кв.м., придбаного ТОВ "ХДМ-СЕРВІС" згідно Договору купівлі-продажу від 08 жовтня 1998 року. Скасовано арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2021 року у справі №757/33730/21-к, на нерухоме майно ТОВ "ХДМ-СЕРВІС", а саме: об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташованого у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4017,8 кв.м., придбаного ТОВ "ХДМ-СЕРВІС" згідно Договору купівлі-продажу від 08 жовтня 1998 року. (т.2 а.с.84-89)

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2022 року по справі №757/15532/22-к у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021100060000886 від 02.06.2021 року відмовлено. (т.1 а.с.205)

З огляду на викладене, Суд не приймає до уваги доводи Позивача, що станом на момент укладення Договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. за реєстровим №744, від 12.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоксленд», ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року по справі №757/33892/21-к та від 25 червня 2021 року по справі №757/33730/21-к не були скасовані, а тому був відсутній арешт на спірне нерухоме майно станом на 12.08.2022 року.

Крім того, Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року по справі №757/30886/22-к клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора Руснак К.В., задоволено частково. Заборонено ДП «СЕТАМ» та будь-яким іншим публічним торговим платформам організовувати торги, аукціони з реалізації вказаних об`єктів нерухомого майна, зокрема, щодо об`єкта незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: лит. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000. Вказана інформація також була відображена на офіційному вебсайті ДП «Сетам» за посиланням https://setam.net.ua/auction/514778. (т.1 зворотна сторінка 213) Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року по справі №757/32614/22-к скасовано накладену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року у справі №757/30886/22-к заборону ДП «СЕТАМ» та будь-яким іншим публічним торговим платформам організовувати торги, аукціони з реалізації вказаних об`єктів нерухомого майна.

Суд звертає увагу, що оголошення про проведення торгів з примусової реалізації майна - об`єкта незавершеного будівництва - цеху рулонних матеріалів (опис: літ. « 2И»), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352 кв.м., було розміщено 07.09.2022 року, після чого 04.10.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" було сплачено гарантійний внесок, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" було обізнано про існування кримінального провадження №12020100010004077 від 07.08.2020 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 і ч.3 ст.190 ККУкраїни, в межах якого й було зупинено проведення ДП «СЕТАМ» торгів, аукціонів з реалізації об`єкта незавершеного будівництва - цеху рулонних матеріалів (опис: лит. « 2И»), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 кв.м.

Також Суд звертає увагу, що 28.10.2022 року Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №910/11252/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Інвест" до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни та державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними електронних торгів по лоту № 516746, об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ. 2И), загальною площею 4352 кв.м., по адресі: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, проведених державним підприємством "Сетам" 07.10.2022; визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону по лоту № 516746; зобов`язання державного підприємства "Сетам" повернути 200732,85 грн гарантійного внеску. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту №516746, об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ. 2И), загальною площею 4 352 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, проведені з грубим порушенням норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розділів 2, 3 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Зокрема, оформлення права власності за переможцем торгів, шляхом державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач стверджує, що приватний виконавець Фесик М.О. подала заявку на реалізацію майна на яке накладено арешт та щодо якого діє заборона на проведення реєстраційних дій. Судовим рішенням, на підставі якого накладено арешт на майно та інші обтяження, є ухвала Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2021, постановлена у кримінальному провадженні №12021100060000886. Наявність арешту та заборони, у свою чергу, унеможливлює позивачу, як переможцю торгів, здійснити реєстрацію права власності на придбане майно, а тому, на думку позивача, є обставинами, які свідчать про недійсність проведених торгів. Також позивач зазначає, що у подальшому існує ймовірність пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача такого майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України та, як наслідок, витребування цього майна від переможця електронного аукціону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року по справі №910/11252/22 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.11.2023 скасував рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/11252/22 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив; визнав недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту №516746 - об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ.2И), загальною площею 4 352 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, проведені ДП "Сетам" 07.10.2022; визнав недійсним протокол проведення електронного аукціону з реалізації арештованого майна по лоту №516746; зобов`язав ДП "Сетам" повернути на рахунок ТОВ "ФК Інвест" суму сплаченого гарантійного внеску в розмірі 200 732,85 грн; стягнув з приватного виконавця Фесик М.О. та ДП ДП "Сетам" на користь позивача по 3 986,49 грн судового збору відповідно.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2024 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/11252/22 скасовано. Справу №910/11252/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Станом на момент розгляду даної справи справа перебуває у провадженні Північного апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ", як учасник судового провадження №910/11252/22, було обізнано з підставами звернення до суду Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Інвест" щодо визнання недійсними електронних торгів по лоту № 516746, об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ. 2И), загальною площею 4352 кв.м., по адресі: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, проведених державним підприємством "Сетам" 07.10.2022, а саме в частині того, що приватний виконавець Фесик М.О. подала заявку на реалізацію майна, на яке накладено арешт та щодо якого діє заборона на проведення реєстраційних дій на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2021, постановлена у кримінальному провадженні №12021100060000886. Таким чином, Відповідач був обізнаний з наявністю кримінального провадження №12021100060000886 й накладенням арешту на об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ. 2И), загальною площею 4352 кв.м., по адресі: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, який був виставлений приватним виконавцем Фесик М.О. на електронні торги.

Також як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо об`єкта незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5 (п?ять), загальною площею 4352,00 кв. м, літ. « 2И»

14.12.2022 проведено державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року по справі №757/34399/22-к (накладено арешт у кримінальному провадженні № 12020100010004077 від 07.08.2020 на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: лит. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000);

28.12.2022 року о 16:50:20 проведено державну реєстрацію припинення обтяження на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2022 року по справі №757/37097/22-к, якою скасовано арешт (позбавлення зареєстрованих власників цього майна права на відчуження, користування та розпорядження ним), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року у справі №757/34399/22-к на майно ТОВ «ФОКСЛЕНД» (ЄДРПОУ 44307042), а саме на: об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: лит. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4352 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2621744880000);

18.11.2022 проведено державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року по справі №757/30886/22-к, якою накладено у кримінальному провадженні № 12020100010004077 арешт на наступні об`єкти нерухомого майна, зокрема, об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: лит. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000;

02.12.2022 року проведено державну реєстрацію припинення обтяження на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2022 року по справі №757/32614/22-к, якою скасовано накладену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року у справі №757/30886/22-к заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих об`єктів нерухомого майна. (т.1 а.с.62-68)

Враховуючи викладене, Суд звертає увагу, що в один день 28.12.2022 року о 16:50 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. було проведено державну реєстрацію припинення обтяження на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2022 року по справі №757/37097/22-к та 28.12.2022 року о 18:51 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. було проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" на об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: лит. «2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 м2.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто така, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46)).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" мало об`єктивну можливість перевірити відомості щодо нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва - цеху рулонних матеріалів (опис: літ. « 2И»), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, загальною площею 4 352 кв.м. та встановити обставини наявності неодноразового обтяження вказаного майна, а саме накладення арешту ухвалами Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження, а також обставини неодноразово скасування обтяжень на вказане майно. Тобто, Відповідач мав об`єктивну можливість бути обізнаним про можливу незаконність вибуття майна з володіння власника такого майна, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження. Тому Відповідач не може вважатись добросовісним набувачем, у зв`язку з чим він не набув права власності на спірне майно (попри державну реєстрацію за ним такого права), а майно може бути витребувано від нього.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт повернення товару Відповідачем Позивачу, не усуває обов`язок Позивача заперечувати проти доводів Відповідача про повернення йому світлотехнічного обладнання шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого Відповідачем аргументу, чого Позивачем у справі зроблено не було.

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Суд зазначає, що Позивачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження обізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" про можливу незаконність вибуття майна з володіння власника майна - об`єкта незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: літ. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження, в межах якого було зупинено проведення торгів й неодноразово накладено арешт на вказане майно. А також Відповідач, як учасник судового провадження №910/11252/22, був обізнаний з наявністю кримінального провадження №12021100060000886 й накладенням арешту на об`єкт незавершеного будівництва (відсоток готовності 91%) - цех рулонних матеріалів (літ. 2И), загальною площею 4352 кв.м., по адресі: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, який був виставлений приватним виконавцем Фесик М.О. на електронні торги.

Одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно (див. наприклад постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012).

Положеннями ЦК України прямо не передбачено строки, в межах яких володіння майном добросовісним набувачем призводить до набуття права власності, однак, з огляду на відсутність прямо встановленого строку в положеннях ЦК України та наявність позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, таке володіння не може становити менше 3 років.

Проте, Суд звертає увагу, що Відповідач набув право власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів (опис: літ. « 2И»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, будинок 5 лише 28.12.2022 року, що не може свідчити про володіння вказаним майном тривалий час.

Що стосується застосування статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Суд зазначає.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

ЄСПЛ у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції", пункти 69 і 73).

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Разом з тим, при розгляді даної справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" не може вважатися добросовісним набувачем на спірне нерухоме майно, а тому на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" про витребування майна із чужого незаконного володіння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» - задовольнити у повному обсязі.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОПЕРНИКА, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36352732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» (01054, місто Київ, вул.Пирогова, будинок 2/37, ідентифікаційний код юридичної особи 25196694) об`єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований у місті Києві по вулиці Деревообробній, будинок 5, загальною площею 4 352 кв.м, літ. «И» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621744880000)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЦИТ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ КОПЕРНИКА, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36352732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-СЕРВІС» (01054, місто Київ, вул.Пирогова, будинок 2/37, ідентифікаційний код юридичної особи 25196694) судовий збір у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 липня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	10.07.2024
Оприлюднено	16.07.2024
Номер документу	120367351
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо витребування майна із чужого незаконного володіння

Приходько І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.07.2024 по справі 910/17011/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/17011/23

Рішення від 10.07.2024

Рішення
від 10.07.2024 по справі 910/17011/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА