Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/5002/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/5002/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЛОКО"

про стягнення 146 440,64 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЛОКО" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 146 440,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами № КЗА-2215 від 26.05.2021 (оренди нерухомого майна), а також № КЗА-2291 від 14.06.2021 (на відшкодування витрат) в частині сплати орендної плати та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна в погоджені у таких договорах строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем та його представником в електронних кабінетах 01.05.2024.

Ухвала суду від 30.04.2024 направлена відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600264171455 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною невручення поштового відправлення зазначено «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, вказана ухвала суду від 30.04.2024 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.05.2021 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (оренда) укладено договір оренди нерухомого майна № КЗА-2215 (далі - договір оренди), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно: приміщення площею 198,3 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська 10 (літера «VIII»), на 2-му поверсі корпусу № 3 (далі - майно).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами після отримання орендодавцем гарантійного платежу, сплаченого на підставі п. 3.9 договору і стає невід`ємною частиною договору.

Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа місяця, за який здійснюється оплата, згідно з рахунками, виставленими орендодавцем. Орендар особисто забирає рахунки у представника орендодавця (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

Як погоджено сторонами в п. 3.3 договору оренди, вартість комунальних послуг, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку), в частині пропорції щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений раніше.

Орендна плата за базовий місць оренди становить 17 609,04 грн (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податку за нерухому майно, земельного податку, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем.

Згідно з п. 10.1, 10.3 договору оренди вказаний договір вступає в силу з моменту його укладення у формі, що вимагається за законом. Цей договір діє до 26.04.2024 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

Відповідно до п. 10.8 договору оренди правочин припиняється в разі, зокрема, дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

08.06.2021 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі майна, яке було предметом вищевказаного договору оренди.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2022 сторони за взаємною згодою вирішили припинити дію договору з 01.04.2022 (п. 1 додаткової угоди).

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що на момент припинення дії договору грошові зобов`язання за цим договором складають на користь орендодавця 94 771,65 грн.

Актом від 31.03.2022 відповідач повернув, а позивач прийняв нерухоме майно, передане в оренду згідно з договором № КЗА-2215.

Крім того, 14.06.2021 між позивачем (власник мереж) та відповідачем укладено договір № КЗА-2291 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна, предметом якого є забезпечення власником можливості отримання орендарем (відповідачем) платних послуг, у т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отримання від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди № КЗА-2215 від 26.05.2021, загальною площею 198,3 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.

Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором визначається на підставі щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю протягом дії договору, і які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом договору оренди, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2021 сторонами погоджено, що оплата за спожиті обсяги електроенергії, води, водопостачання та водовідведення холодної води здійснюються орендарем власнику мереж протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг.

Крім того, додатковою угодою № 2 від 31.03.2022 сторонами вирішено за взаємною згодою припинити дію договору з 01.04.2022.

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що станом на момент припинення дії договору грошові зобов`язання складають на користь позивача 1 983,05 грн.

08.05.2023 позивач звертався до відповідача з претензією № 517/586 від 04.05.2023, в якій вимагав сплатити на користь позивача за договором оренди 94 771,65 грн, а також за договором про відшкодування витрат 1 983,05 грн, що підтверджується описом вкладання та поштовою накладною.

З аналогічною претензією позивач звертався до відповідача 29.02.2024, що підтверджується описом вкладання від 29.02.2024, проте, як вказує позивач у позові, відповідачем не погашено заборгованість перед позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 94 771,65 грн заборгованості за оренду, 18 980,29 грн пені, 5 816,44 грн 3% річних та 23 870,86 грн втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість по орендній платі, крім того, 1 983,05 грн заборгованості з компенсації послуг, пені в розмірі 397,15 грн, 121,71 грн 3% річних, 499,49 грн втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість з компенсації послуг.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказані договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи сторонами не надано доказів сплати відповідачем 94 771,65 грн заборгованості за оренду, а також 1 983,05 грн заборгованості з компенсації послуг або доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність заборгованості в заявлених до стягнення розмірах.

За вказаних обставин суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 94 771,65 грн заборгованості за оренду, а також 1 983,05 грн заборгованості з компенсації послуг обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 816,44 грн 3% річних та 23 870,86 грн втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість по орендній платі, а також 121,71 грн 3% річних, 499,49 грн втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість з компенсації послуг

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки виконані арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, а відтак заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 18 980,29 грн пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі, та пені в розмірі 397,15 грн, нарахованої на заборгованість з компенсації послуг.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як погоджено сторонами в п. 9.5 договору № КЗА-2215 (оренди), за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до п. 7.2 договору про компенсацію послуг за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно плаченої суми за весь строк такого прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній виконаний арифметично вірно та з урахуванням норм чинного законодавства, укладених договорів, а тому вимоги про стягнення 18 980,29 грн пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі, та пені в розмірі 397,15 грн, нарахованої на заборгованість з компенсації послуг, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає покладенню на відповідача в сумі 3 028,00 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, які в попередньому (орієнтованому) розрахунку, наведеному в позовній заяві, визначені як судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем долучено до позовної заяви:

- договір № 20/11/23 від 20.11.2023, укладений між адвокатом Савеноком В.Г. та позивачем (клієнт);

- додаткову угоду № 8 від 21.03.2024;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 10025/10 від 21.05.2021;

- рахунок № 029 від 21.03.2024 на суму 20 000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 12617 від 22.03.2024 на суму 20 000,00 грн.

Розглянувши подані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, а також обґрунтованість заперечень відповідача на покладення на останнього таких витрат, суд зазначає про наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Савеноком В.Г. договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсягах та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору правничу допомогу клієнт оплачує за домовленістю між сторонами, яка серед іншого може визначатись у відповідних додаткових угодах, які сторони укладають в межах цього договору.

Оплата послуг здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Додатковою угодо № 8 від 21.03.2024 до вказаного договору сторонами погоджено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати правничу допомогу під час здійснення господарського судочинства за позовом клієнта до ТОВ «РІЛОКО» про стягнення заборгованості за договором оренди № КЗА-2215 від 26.05.2021 та договором № КЗА-2291 від 14.06.2021 про компенсацію послуг.

Пунктом 3 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що гонорар (винагорода) адвоката складає 20 000,00 грн.

21.03.2024 виконавцем виставлено позивачу рахунок на оплату на суму 20 000,00 грн, який був оплачений позивачем 22.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 12617.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Так, рішенням суду у даній справі позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідачем під час розгляду даної справи не надано заперечень щодо покладення на нього витрат позивача на правничу допомогу або зменшення таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн підлягають покладенню на відповідача у даній справі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЛОКО" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, код 43794456) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, код 14309356) 94 771,65 грн (дев`яносто чотири тисячі сімсот сімдесят одну грн 65 коп.) заборгованості за оренду, 18 980,29 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн 29 коп.) пені, 5 816,44 грн (п`ять тисяч вісімсот шістнадцять грн 44) 3% річних, 23 870,86 грн (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят грн 86 коп.) втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість по орендній платі, 1 983,05 грн (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят три грн 05 коп.) заборгованості з компенсації послуг, 397,15 грн (триста дев`яносто сім грн 15 коп.) пені, 121,71 грн (сто двадцять одну грн 71 коп.) 3% річних, 499,49 грн (чотириста дев`яносто дев`ять грн 49 коп.) втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість з компенсації послуг, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 15.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова