Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/1948/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/1948/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1948/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 9; ідентифікаційний код ВП: 40081352) в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А; ідентифікаційний код ВП: 40081352/608)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (Україна, 03055, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 22; ідентифікаційний код: 34763553)

про виселення з приміщення та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: Шовкун О.В., довіреність від 20.09.2023;

від відповідача: Луценко С.О., ордер серії АА № 1282104 від 19.03.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (далі - відповідач), в якій просить суд:

- виселити відповідача з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі;

- зобов`язати відповідача передати позивачу нежитлове приміщення площею 403,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі по акту приймання-передачі майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

07.03.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1948/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2024.

10.04.2024 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 10.04.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 10.04.2024 судом було оголошено перерву до 08.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1948/24 призначено на 08.05.2024.

У підготовче засідання 08.05.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 08.05.2024 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку для його подання.

У підготовчому засіданні 08.05.2024 судом було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2024.

29.05.2024 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви.

29.05.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.

У судове засідання 29.05.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 29.05.2024 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення відповідача та заперечення позивача на відзив як відповідь на відзив, дозволено сторонам відреагувати у письмовому вигляді на доводи, викладені у поясненнях, відповіді на відзив, та оголошено перерву до 03.07.2024.

У судове засідання 03.07.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 03.07.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1017 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 403,6 кв.м, а саме: нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, розташоване в м. Київ, яке знаходиться за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, на другому поверсі шестиповерхового будинку загальною площею 4726 кв.м (далі - майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 0,09% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану відповідно до Акта приймання-передачі, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням - для розміщення закладу, який досліджує проблеми терапії (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим Договором.

Майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності) (п. 2.5 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 14.01.2025, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).

При цьому Договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж 3 місяці або не сплати їх в повному обсязі (підп. 3 підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору).

Згідно з п. 11.8 Договору він вважається розірваним з дати отримання у встановленому цим Договором порядку повідомлення орендаря/орендодавця про намір розірвати Договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.

Пунктом 13.1 Договору встановлено, що передбачені цим Договором права і обов`язки орендодавця, у тому числі проведення розрахунків, виконуються відокремленим структурним підрозділом орендодавця - Філією "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

У п. 13.5 Договору сторони погодили, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

За Актом приймання-передавання майна від 19.01.2022, що є Додатком № 1 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, розташоване за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а. Загальна площа приміщень, прийнятих в оренду - 403,6 кв.м.

З огляду на те, що відповідач у порушення умов Договору не в повному обсязі оплатив позивачеві гарантійний платіж, а також за період з лютого по листопад 2022 року не сплачував орендну плату, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 760 010,69 грн заборгованості, 275 625,72 грн пені, 52 803,28 грн штрафу та 210 235,20 грн гарантійного платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, позов було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг у розмірі 1 760 010,69 грн, пеню в розмірі 275 625,72 грн, штраф у розмірі 52 803,28 грн, гарантійний платіж у розмірі 210 235,20 грн та судовий збір у розмірі 34 480,14 грн.

Зважаючи на те, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки зі сплати орендної плати більше ніж 3 місяці, позивач звернувся до відповідача з листом № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023 про дострокове припинення Договору на підставі підп. 3 підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору, у якому також просив погасити заборгованість, підписати Акт приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця і Додаткову угоду про припинення Договору. У цьому ж листі позивач повідомив, що за відсутності реагування на лист, датою розірвання Договору буде вважатися 15.11.2023.

Як зазначає позивач, відповідач вказаний лист отримав 09.11.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304911293713, однак жодних дій, що від нього вимагались, не вчинив.

Листом № ЦОЗ-06/301 від 20.11.2023 позивач повторно вимагав від відповідача сплатити заборгованість, а також підписати Акт приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця і Додаткову угоду про припинення Договору.

21.12.2023 комісією у складі посадових осіб Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця", у присутності директора відповідача, було складено Акт про вжиття заходів щодо повернення нерухомого майна Київській клінічній лікарні на залізничному транспорті № 1 Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" площею 403,6 кв.м, яке використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії". Вжиті заходи не призвели до звільнення приміщення від речей, що належать відповідачу.

Листом № 1233 від 21.12.2023 позивач повідомив відповідача про те, що Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась із проханням направити представників правоохоронних органів для вчинення дій з повернення майна, що належить орендодавцю. Зазначені дії будуть проведені 27.12.2023, у зв`язку з чим відповідача зобов`язано забезпечити безперешкодний доступ до фактично зайнятого ним приміщення.

З огляду на те, що відповідач після припинення дії Договору не підписав Акт приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та не повернув орендоване майно, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить виселити відповідача з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі та зобов`язати відповідача передати позивачу вказане нежитлове приміщення по акту приймання-передачі майна.

Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що (1) в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу повідомлення про припинення Договору; (2) визначена позивачем дата припинення Договору - 15.11.2023 суперечить положенням підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору; (3) позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, яким, на думку відповідача, є зобов`язання повернути майно на умовах Договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем з 19.01.2022 орендованим майном - нежитловим приміщенням загальною площею 403,6 кв.м, що розташоване на другому поверсі шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, про що свідчить наявний у матеріалах справи підписаний сторонами Акт приймання-передавання майна від 19.01.2022.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують прострочення відповідачем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати в розмірі 1 760 010,69 грн за період лютий - листопад 2022 року.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підпунктом 3 підпункту 11.5.4 пункту 11.5 Договору передбачено, що в разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж 3 місяці або не сплати їх в повному обсязі Договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення.

Аналогічне право орендаря закріплено і в статті 782 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому в п. 11.8 Договору визначено інший момент його розірвання, він вважається розірваним з дати отримання у встановленому Договором порядку повідомлення орендаря/орендодавця про намір розірвати Договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.

Суд враховує, що наведені положення кореспондуються із п. 3.9 Договору, згідно з яким у разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно.

Однак, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України) (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у cправі № 925/1445/22).

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц викладено правовий висновок щодо застосування цієї норми, згідно з яким законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Водночас у випадку дострокового розірвання договору оренди, що є виключенням із загального правила, припинення правовідносин з оренди не пов`язується зі складенням сторонами такого договору акта приймання-передачі орендованого майна, а випливає із факту припинення (розірвання) Договору.

Відтак, для визначення моменту, з якого Договір є розірваним внаслідок односторонньої відмови від нього орендодавця, слід застосовувати положення частини 2 статті 782 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Про свою відмову від Договору позивач повідомив відповідача листом № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023, який, як він стверджує, було направлено відповідачу поштовим відправленням № 0304911293713, яке останній отримав 09.11.2023.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на відповідача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме неотримання відповідного поштового відправлення, або відмінності його вмісту.

Відповідач, втім, наведені позивачем обставини не спростував, обмежившись лише твердженнями про їх недоведеність.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що стверджувані позивачем обставини щодо отримання відповідачем листа № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023 саме 09.11.2023 з урахуванням поданих доказів видаються більш вірогідними, ніж стверджувані відповідачем.

Відтак, з урахуванням встановленого судом факту припинення (розірвання) Договору внаслідок односторонньої відмови від нього позивача, а також невиконання відповідачем обов`язку негайно повернути наймодавцеві майно у зв`язку із припиненням Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., розміщеного на другому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частини 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Тобто розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, а тому виконання договірного обов`язку в натурі - зобов`язання відповідача передати позивачу орендоване майно по акту приймання-передачі є неможливим, враховуючи його (обов`язку) припинення.

При цьому суд зауважує, що оскільки виселення полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від боржника та його майна, слід дійти висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у cправі № 916/2237/22.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак порушене право позивача підлягає відновленню шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 403,6 кв.м, що розташоване на другому поверсі шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 028,00 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (Україна, 03055, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 22; ідентифікаційний код: 34763553) з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (Україна, 03055, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 22; ідентифікаційний код: 34763553) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 9; ідентифікаційний код ВП: 40081352) в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А; ідентифікаційний код ВП: 40081352/608) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн покласти на позивача.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.07.2024

Суддя О.В. Нечай