Рішення

від 15.07.2024 по справі 911/979/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/979/24

За позовом Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНІВ ПАРТНЕР ГРУП"

про стягнення 46 376, 87 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНІВ ПАРТНЕР ГРУП" про стягнення 46 376, 87 грн, з яких: 41 757, 59 грн основний борг, 388, 80 грн інфляційні втрати, 369, 73 грн 3 % річних та 3 860, 75 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про постачання теплової енергії №32 від 01.10.2019, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/979/24 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.06.2024 від позивача надійшло клопотання про збільшення ціни позову, в якому останній просив стягнути з відповідача 60 045, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду, з підстав викладених в ухвалі суду.

Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №733865.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 04074, місто Київ, вулиця Новомотицька, будинок 25, офіс 5.

Ухвала Господарського Київської області від 30.04.2024 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою Вручити особисто, рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку (п. 81 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п.83 Правил).

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі №911/979/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.10.2019 між позивачем (далі теплопостачальна організація) та відповідачем (далі споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №32 (далі договір), відповідно до п.1. якого, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води згідно температурного графіка 105-70 оС на тaкi потреби: а) на опалення 0,0468 Гкал/год, 89,5 Гкал/рік; б) на гаряче водопостачання м3рiк.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку теплолiчильника Sharky №58158732 (п.5.1. договору).

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що споживач, що має прилади обліку, щодобово, фіксує його показання за всіма параметрами теплоносія в журналі обліку споживання теплової енергії, в один i той же час, та щомісячно, з 25 по 30 число подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії у вигляді подобової роздруківки показань теплового лічильника за всіма параметрами теплоносія, завірений печаткою підприємства (за наявності). Якщо зняття показників у вигляді подобової роздруківки є технічно неможливим, споживач подає до теплопостачальної організації звіт, в якому відображаються щоденно знятті показання теплового лічильника за всіма параметрами теплоносія, завірений печаткою підприємства (за наявності).

У пункті 5.4. договору встановлено, що при вiдсутностi приладів обліку або виході його з ладу - кiлькiсть теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. На момент заключення договору тариф на опалення для категорії «інші споживачі» становить 1 885, 64 грн з ПДВ за 1 Гкал.

При зміні тарифів за теплову енергію нові тарифі обов`язкові для сторін по договору з моменту їх введення (п.6.2. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100% вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць. У разі внесення споживачем суми, що перевищує фактично використані обсяги, різниця зараховується на наступний період. У разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є рахунок та акт наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за місяць. Споживач, протягом 15 днів з моменту отримання акту наданих послуг, зобов`язаний повернути теплопостачальній організації один примірних підписаного та скріпленого печаткою акту.

Згідно із 6.5. договору в разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту або вмотивованої відмови від підписання акта в термін, зазначений у п.6.4. договору, послуги вважаються прийнятими споживачем за обсягом, вартістю та якістю.

Відповідно до п.8.2. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію в строки, зазначені у розділі 6 даного договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені теплопостачальною організацією збитки.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.10.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1. договору).

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї зі сторін про розірвання договору, чи його перегляд.

01.06.2020 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (далі додаткова угода), якою сторони з 01.06.2020 внести зміни до п 6.1. договору та доповнити його абзацом наступного змісту: 1. Двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії з 01.06.2020 становить: для потреб: інших споживачів за складовими з ПДВ умовно-змінна частина 1 387, 34 грн/Гкал; умовно-постійна частина (абонентська плата, місячна) - 54 354, 56 грн/Гкал/год;

2. Одноставковий тариф на послугу з постачання гарячої води з ПДВ становить для потреб: інших споживачів -110, 52 грн/куб.м (з ПДВ).

Відповідачем за період з липня 2023 року по березень 2024 року було спожито теплову енергію на суму загальну суму 41 757, 59 грн, що підтверджується розрахунком кількості теплової енергії для опалення, розрахунком теплового навантаження та карткою рахунка.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату теплової енергії на загальну суму 41 757, 59 грн, а саме: №2307032 від 25.07.2023 на суму 3 576, 65 грн; №2308032 від 28.08.2023 на суму 3 585, 64 грн; №2309032 від 25.09.2023 на суму 3 585, 64 грн; №2310032 від 30.10.2023 на суму 3 585, 64 грн; №2311032 від 30.11.2023 на суму 4 805, 95 грн; №2312032 від 28.12.2023 на суму 7 431, 44 грн; №2401032 від 29.01.2024 на суму 3 708, 37 грн; №2402032 від 28.02.2024 на суму 5 739,13 грн та № 2403032 від 26.03.2024 на суму 5 739,13 грн.

Доказів оплати теплової енергії за період з липня 2023 року по березень 2024 року матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про постачання теплової енергії №32 від 01.10.2019, в частині оплати отриманої теплової енергії, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 41 757, 59 грн основного боргу, 388, 80 грн інфляційних втрат, 369, 73 грн 3 % річних та 3 860, 75 грн пені.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, а тому підпадають під регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.4, 5, 7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.20 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.6.1. договору (в редакції додаткової угоди) розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. На момент заключення договору тариф на опалення для категорії «інші споживачі» становить 1 885, 64 грн з ПДВ за 1 Гкал. 1. Двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії з 01.06.2020 становить: для потреб: інших споживачів за складовими з ПДВ умовно-змінна частина 1 387, 34 грн/Гкал; умовно-постійна частина (абонентська плата, місячна) - 54 354, 56 грн/Гкал/год; 2. Одноставковий тариф на послугу з постачання гарячої води з ПДВ становить для потреб: інших споживачів -110, 52 грн/куб.м (з ПДВ).

Жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту обсягів та вартості поставленої за період з липня 2023 року по березень 2024 року теплової енергії матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з липня 2023 року по березень 2024 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму загальну суму 41 757, 59 грн, що підтверджується розрахунком кількості теплової енергії для опалення, розрахунком теплового навантаження та карткою рахунка.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100% вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць. У разі внесення споживачем суми, що перевищує фактично використані обсяги, різниця зараховується на наступний період. У разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Доказів оплати відповідачем поставленої теплової енергії за період з липня 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 41 757, 59 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбачено ГПК, суду таких доказів не надано.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором у розмірі 41 757, 59 грн, доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимогу цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 11.08.2023 по 10.04.2024 в сумі 369, 73 грн та 388, 80 грн інфляційних втрат за загальний період з 11.08.2023 по 10.04.2024.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19 та в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем за період з 11.08.2023 по 10.04.2024 в розмірі 369, 73 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат за загальний період з серпня 2023 року по березень 2024 року в розмірі 388, 80 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.08.2023 по 10.04.2024 в розмірі 3 860, 75 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені в тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується положенням ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно зі ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливомякого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п.8.2. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію в строки, зазначені у розділі 6 даного договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені теплопостачальною організацією збитки.

Разом з тим, пункт 8.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням до дати фактичного виконання, тощо.

Отже, умову, передбачену в п.8.2. договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 11.08.2023 по 10.04.2024 в розмірі 3 860, 75 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано шестимісячний строк нарахування пені встановлений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України по кожному платежу окремо, тому судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 11.08.2023 по 10.04.2024, обмежуюсь сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць оплатиСума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)липень 2023 року3 576,6511.08.2023 11.02.2024642,28серпень 2023 року3 585,6411.09.2023 11.03.2024595,14вересень 2023 року3 585, 6411.10.2023 10.04.2024561,21жовтень 2023 року3 585, 6411.11.2023 10.04.2024451,18листопад 2023 року4 805,9511.12.2023 10.04.2024478,33грудень 2023 року7 431,4411.01.2024 10.04.2024548,33січень 2024 року3 708,3711.02.2023 10.04.2024179,64лютий 2024 року5 739,1311.03.2024 10.04.2024141,60Всього3 597,71За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 11.08.2023 по 10.08.2024 складає 3 597, 71 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 3 597, 71 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41 757, 59 грн основного боргу, 388, 80 грн інфляційних втрат, 369, 73 грн 3 % річних та 3 597, 71 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНІВ ПАРТНЕР ГРУП" про стягнення 46 376, 87 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНІВ ПАРТНЕР ГРУП" (04074, місто Київ, вулиця Новомотицька, будинок 25, офіс 5, ідентифікаційний код 41254669) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 11, ідентифікаційний код 19417197) 41 757 (сорок одну тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 59 коп. основного боргу, 388 (триста вісімдесят вісім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 369 (триста шістдесят дев`ять) грн 73 коп.3 % річних, 3 597 (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 71 коп. пені та 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 66 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова