Рішення

від 04.07.2024 по справі 912/891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокуСправа № 912/891/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" (вул. Січових Стрільців, 2, м. Бровари, Київська область, 07400)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" (вул. Сергія Сєнчева, 2 А, м. Кропивницький, 25014)

про стягнення 2 811 250,00 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники:

від позивача - Безрукова С.О., ордер серія АР№1129521 від 10.11.23 (поза межами), адвокат,

від відповідача - Бойко Я.Р. (315) - адвокат, посвідчення № 481,

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" про стягнення 2 811 250,00 грн збитків з покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" зазначило, що у зв`язку із бездіяльністю відповідача в частині неподання на реєстрацію податкової накладної, позивач втратив право на податковий кредит, в результаті чого Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" нанесено збитки в заявленому розмірі.

Ухвалою від 15.04.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.05.2024.

09.05.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.06.2024.

29.04.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

09.05.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.06.2024.

06.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання суду.

06.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2024.

12.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання суду.

13.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2024.

18.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2024.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача їх заперечив.

Докази у справі досліджено у судовому засіданні 18.06.2024 та 04.07.2024 суд продовжив розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВІС" (далі - Продавець) було укладено Договір № 27122022 (далі - Договір) (а. с. 51-54).

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач зобов`язався продати і передати у власність позивачу, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити Кран самохідний GROVE GMK 5200, рік випуску - 2003, вантажопідйомність - 200 тон (далі - Товар).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість Товару з ПДВ 20% попередньо складає - 28 112 500,00 (двадцять вісім мільйонів сто дванадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), в еквіваленті - 650 000,00 (шістсот п`ятдесят тисяч) Євро по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - AT "ПУМБ" на дату складання даного договору. Розрахунок ведеться в національній валюті (гривня) та сплачується на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку в сумі, яка еквівалентна відповідній сумі в Євро (EUR). Сума такого платежу за договором розраховується з використанням комерційного курсу гривні до Євро на дату виставлення рахунку або на день фактичного здійснення платежу. Остаточна вартість Товару буде вказана в Додатку до даного Договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю суму, зазначену в п. 3.1. на умовах:

а) попередня оплата 390 000,00 (триста дев`яносто тисяч) Євро, що в еквіваленті складає - 16 867 500,00 (шістнадцять мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ 20%, по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - AT "ПУМБ", на дату складання даного Договору з ПДВ 20% та сплачується на дату виставлення рахунку або на день фактичного здійснення платежу на протязі трьох місяців від дня укладання даного Договору.

б) оплата 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) Євро, що в еквіваленті складає - 11 245 000,00 (одинадцять мільйонів двісті сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ 20%, по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - AT "ПУМБ", на дату складання даного Договору з ПДВ 20%, на дату виставлення рахунку або на день фактичного здійснення платежу на протязі шести місяців від дати укладання даного Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору Продавець зобов`язується передати Товар Покупцю на протязі 10 робочих днів з дня отримання оплати зазначеної в п. 3 даного Договору з правом дострокової поставки.

Перехід права власності на Товар від Продавця до Покупця відбувається тільки після повної оплати всіх необхідних сум за даним Договором та додатків до нього (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору факт поставки Продавцем Товару Покупцеві згідно з цим Договором Сторони фіксують шляхом складання двостороннього Акта приймання - передачі, в якому зазначено кількість та вартість Товару, що передається Покупцю. Підписанням відповідного двостороннього Акта приймання-передачі Покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо Товару.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем вартості Товару згідно з розділом 3 цього Договору.

У п. 9.9 Договору сторони погодили, що згідно з п. 201.1 Податкового кодексу України Продавець зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої Продавцем особи, в порядку, визначеному законодавством, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно п. 198.2 Податкового кодексу України.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 9.21 Договору).

26.12.2023 Сторонами також складено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 55), якою внесені зміни у п.п. 3.2. б) Договору, та викладено його в новій редакції, а саме:

"б) оплата 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) Євро, що в еквіваленті на день укладання даного Договору складає - 10 946 000,00 (десять мільйонів дев`ятсот сорок шість тисяч гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ 20%, по курсу продажу валюти Євро в банку Продавця - AT "ПУМБ". Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку."

Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання Сторонами та вважається невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу №27122022 від 27 грудня 2022 року (п. 4 Додаткової угоди).

Товар сплачено Позивачем у повному обсязі на загальну суму 27 813 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

-29.12.2022 сплачено на користь Відповідача 16 867 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% -2 811 250,00 грн (платіжна інструкція №3971 від 29.12.2022) (а.с. 57);

-27.12.2023 сплачено на користь Відповідача 10 946 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 824 333,33 грн (платіжна інструкція №2976 від 27.12.2023) (а.с. 58).

29.12.2023 на виконання умов Договору сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв Кран самохідний GROVE GMK 5200, рік випуску - 2003, вантажопідйомність - 200 тон, серійний номер: W092005803WG12251 ( а.с. 56).

Вказаним Актом засвідчено, що Товар відповідає якості та асортименту, відповідно вимогам Договору. Будь-які зауваження до Товару відсутні.

Поставка Товару також підтверджується Видатковою накладною № 11 від 29.12.2023 на суму 27 813 500,00 грн (в т.ч. ПДВ 4 635 583,33 грн) (а.с. 59).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 , 08.01.2024 за Позивачем зареєстровано право власності на переданий за Договором Кран самохідний GROVE GMK 5200 (а.с. 60).

Позивач, прийнявши та оплативши Товар, належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору перед Відповідачем.

Як зазначає позивач, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" як у Покупця, після сплати 29.12.2022 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" 16 867 500,00 грн, виникло право на податковий кредит в розмірі 2 811 250,00 грн (сума ПДВ). Відповідач не здійснив реєстрації податкової накладної.

Як зазначає позивач, Податковою декларацією з податку на додану вартість, з розшифровками до неї за січень 2023 року, підтверджується неотримання позивачем податкового кредиту на суму 2 811 250,00 грн (а.с. 61-63), а саме, за індивідуальним податковим номером Відповідача "305140611235" податкова накладна за січень 2023 року в сумі 16 867 500,00 грн - відсутня, тобто не зареєстрована, (що підтверджується скріншотом з Електронного кабінету платника (Позивача) від 22.03.2024 (а.с. 94-99), тобто до складу податкового кредиту сума ПДВ 2 811 250,00 грн за січень 2023 року не віднесена.

Довідка за підписом головного бухгалтера підприємства позивача (а.с. 100) є, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112", підтвердженням того, що відповідач не зареєстрував податкову накладну та позивач не отримав податковий кредит та податкова накладна за січень 2023 року на суму 16 867 500,00 грн (в т.ч. ПДВ 2 811 250,00 грн) - у період з січня 2023 року та станом на 29.03.2024 не була зареєстрована відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112", зазначає, що у позивача, як у Покупця (за умови реєстрації відповідачем податкової накладної) виникло б право на податковий кредит в розмірі 2 811 250,00 грн - суми ПДВ. Відповідач не здійснив реєстрації податкової накладної, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. Позивач акцентує, що вже не зможе отримати податковий кредит, оскільки з дати коли відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну пройшло 365 календарних днів.

Позивач зазначає, що відповідачем не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна за вищевказаними господарськими операціями з Позивачем, у зв`язку з чим Позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на вказану вище суму ПДВ, що є його збитками.

Наведені вище обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд враховує таке.

Відповідно до норм ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з до ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, необхідно встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.

Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.

Предметом заявленого позову є стягнення 2 811 250,00 грн збитків, які позивач зазнав внаслідок не виконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, в зв`язку з чим позивач зазнав втрат на суму 2 811 250,00 грн у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Таким чином, до обставин які підлягають доведенню у справі слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення позивачем та відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в т. ч. щодо отримання податкового кредиту на суму 2 811 250,00 грн.

У спірних правовідносинах вимоги позивача обґрунтовано посиланням на наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням стороною відповідача установленого порядку здійснення господарської операції, зокрема, в частині оформлення та реєстрації податкової накладної, з неможливістю включення позивачем відповідної суми податку на додану вартість до свого податкового кредиту та завданням такою бездіяльністю відповідача збитків на суму ПДВ.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У пункті 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, врегульовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010. З метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв`язку ДФС (п. 13 Порядку). Відповідно позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

У даному випадку лише квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної, можуть бути належним доказом виконання відповідачем передбачених податковим законодавством обов`язків, проте такі докази суду не були надані.

Судом встановлено, що на виконання досягнутих між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіс" домовленостей відповідач передав позивачу обумовлений у договорі № 27122022 від 27.12.2022 та додатковій угоді №1 від 26.12.2023, товар загальною вартістю 27 813 500,00 грн, який позивачем був оплачений у повному обсязі, а саме:

- 29.12.2022 сплачено на користь Відповідача 16 867 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 2 811 250,00 грн (платіжна інструкція №3971 від 29.12.2022);

- 27.12.2023 сплачено на користь Відповідача 10 946 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 824 333,33 грн (платіжна інструкція №2976 від 27.12.2023).

Отже позивач, прийнявши та оплативши Товар, належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору перед Відповідачем.

Формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарської операції.

Судом встановлено, що відповідачем не складена податкова накладна на суму оплати 16 867 500,00 грн за договором №27122022 від 27.12.2022 та не направлена на реєстрацію до податкового органу.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів здійснення всіх необхідних дій для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації, адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу в порядку ст. 56 ПК України, а також чи подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкової накладної, як доказів успішного усунення цих перешкод, від чого фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, сформованого на запит позивача за індивідуальним податковим номером відповідача "305140611235" податкова накладна за січень 2023 року в сумі 16 867 500,00 грн - відсутня, тобто не зареєстрована.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

При цьому, зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

У п. 15 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, за висновками Великої Палати, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Таким чином бездіяльністю відповідача завдано збитків позивачу на суму 2 811 250,00 грн.

За ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, сума ПДВ по спірній господарській операції мала бути додана позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно з встановленим податковим законодавством порядком. Такі дії з боку позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих відповідачем, як продавцем, податкових накладних.

При цьому слід відзначити, що Верховний Суд звертав увагу, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).

Також при вирішенні даного спору суд звертає увагу на наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України а також ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Спір між сторонами виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а тому має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Приписами ст. 13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов`язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов`язків інших осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування передбаченої ч. 1 ст. 623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 ГК України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Отже, не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкової накладної на суму 2 811 250,00 грн позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту на суму 2 811 250,00 грн та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов`язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів).

Тобто, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому вина відповідача презюмується.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини справи та положення законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про стягнення з відповідача 2 811 250,00 грн збитків.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіс" (вул. Сергія Сєнчева, 2 А, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 30514069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін 112" (вул. Січових Стрільців, 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код 22202218) збитки у розмірі 2 811 250,00 грн та 42 168,75 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 15.07.2024.

Суддя М.С. Глушков