Рішення

від 03.06.2024 по справі 915/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Справа № 915/1145/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" (55002, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, б-р Цвіточний, буд. 13; ідентифікаційний код 43625108, представник позивача: адвокат Гайдаржий А.В., 54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-Б, оф. 218, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача-1: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання" (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Южноукраїнськ, вул. Паркова, буд. 5; ідентифікаційний код 31537375)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Рясночубенко Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача-3: Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55002, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 48; ідентифікаційний код 33850880)

про скасування державної реєстрації права власності на приміщення, визнання недійсним договору оренди приміщення, усунення перешкод у здійсненні права користування приміщенням та стягнення грошових коштів

Представника учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" від 18.07.2023 (вх. № 9480/23 від 18.07.2023), в якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради на приміщення № 83а, площею 13,9 кв.м, розташоване за адресою м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13 (реєстраційний номер об`єкту 2357780448108), яка була здійснена 11.05.2021 (рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 58120729 від 14.05.2021);

- визнати недійсним договір оренди приміщення № 83а, (загальна площа 14,2 кв.м), розташованого за адресою м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13, від 01.08.2021, укладений між Фізичною особою-підприємцем Рясночубенко Т.Г. та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об`єднання";

- усунути перешкоди у здійснення позивачем права користування приміщенням № 83а, площею 13,9 кв.м, розташоване за адресою м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13, які чиняться Фізичною особою-підприємцем Рясночубенко Т.Г., шляхом зобов`язання останнього звільнити приміщення № 83а, площею 13,9 кв.м, розташованого за адресою: м.Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13;

- стягнути з Комунального підприємства "Житлово експлуатаційне об`єднання" на користь позивача грошові кошти у сумі 5040 грн, а також судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог;

- стягнути з бюджету Южноукраїнської міської територіальної громади на користь позивача грошові кошти в сумі 2160 грн, а також судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Рясночубенко Т.Г на користь позивача судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 автоматизованою системою документообігу справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1145/23 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 24.07.2023, до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, сформована в системі Електронний суд 01.08.2023 (вх. № 10125/23 від 01.08.2023).

Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1145/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2023 о 13:00; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

В поданому до суду відзиві № 2078 від 30.08.2023 (вх. № 11648/23 від 06.09.2023) відповідач-1 заперечує проти позову і просить відмовити в його задоволенні та зазначає, що спірне приміщення не є допоміжним, оскільки згідно акту №352 від 06.09.2001 (у матеріалах справи) допоміжними приміщеннями у будинку вказані лише підвали, до яких спірне приміщення не відноситься та спірне приміщення було переобладнане у зал ігрових автоматів і відповідно введене в експлуатацію 31.01.2005, тобто відбулася реконструкція приміщення.

Від відповідача-2 до суду надійшли пояснення від 20.09.2023 (вх. № 12590/23 від 25.09.2023), які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в яких ФОП Рясночубенко Т.Г. просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на приміщення №83а площею 13,9 кв.м, розташоване за адресою м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13 (реєстраційний номер об`єкту 2357780448108), яка була здійснена 11.05.2021 (рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 58120729 від 14.05.2021) не підлягає задоволенню, оскільки з 31.01.2005 вказане приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (нежитлове приміщення), яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду. Решта позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки є похідними від вищевказаної вимоги.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 915/1145/23.

Ухвалою суду від 26.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 30.10.2023 о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 16.10.2023.

27.09.2023 від Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надійшли пояснення № 21/02-34/2232 від 13.09.2023, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в яких відповідач-3 просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що спірне приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (нежитлове приміщення), яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду.

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача-1, сформованої в системі "Електронний суд" 05.10.2023 (вх. № 13139/23 від 05.10.2023), позивач зазначає, що факт переобладнання спірного приміщення шляхом його реконструкції без згоди співвласників будинку не є підставою для припинення їх права спільної сумісної власності на спірне приміщення і не є підставою виникнення права власності на це приміщення у відповідача-1.

19.10.2023 від КП "ЖЕО" надійшли заперечення на відповідь на відзив, сформовані в системі "Електронний суд" 19.10.2023 (вх. № 13847/23 від 19.10.2023), в яких відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що спірне приміщення, яке має самостійний вихід не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна, не є допоміжним та не призначене для обслуговування співвласників вказаного будинку, а як наслідок, не належить на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень у цьому будинку. Крім того, відповідач-1 вважає, що суд при розгляді позовної вимоги про визнання недійсної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт повинен брати до уваги будівельні та технічні документи, датовані вже після введення в експлуатацію спірного об`єкту.

30.10.2023 від КП "ЖЕО" надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 30.10.2023 (вх. № 14354/23 від 30.10.2023) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, в якому відповідач-1 просить відкласти підготовче засідання, постановити ухвалу про участь представника відповідача-1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити Южноукраїнському міському суду Миколаївської області забезпечити участь представника КП "ЖЕО" у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 915/1145/23.

Ухвалою суду від 30.10.2023 задоволено клопотання відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 915/1145/23.

Ухвалою суду від 30.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.11.2023 о 14:00.

Ухвалою суду від 30.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27 листопада 2023 року о 14:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.11.2023.

27.11.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 22.01.2024 підготовче засідання у даній справі призначено на 31.01.2024 о 13:00.

Ухвалою суду від 31.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 березня 2024 року о 13:00.

14.03.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Ухвалою суду від 17.05.2024 судове засідання у даній справі призначено на 03.06.2024 о 15:00.

03.06.2024 від відповідача-3 надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі "Електронний суд" 03.06.2024 (вх. № 6552/24), в яких ФОП Рясночубенко Т.Г., посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а правильним способом захисту прав та інтересів позивача мав би бути позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний, а не негаторний позов, з яким позивач звернувся до суду.

В судове засідання 03.06.2024 представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 03.06.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.12.1987 згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту було прийнято в експлуатацію ІІ монтажний блок житлового будинку № 74 з ПРУ (протирадіаційне укриття).

Відповідно до Переліку найменувань вулиць та поштових номерів об`єктів, розташованих в селитебній зоні міста Южноукраїнськ (1, 2, 3, 4, 5 - мікрорайони, квартал, гуртожитків, 3-й квартал, 4-й квартал) згідно ГП лист № 2, договір 90-62ІД, затвердженого рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради народних депутатів Миколаївської області № 439 від 26.10.1994, житловому будинку № 74 присвоєно адресу - бульвар Цвіточний, 13.

06.09.2001 року згідно з актом приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затвердженого рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 352 від 06.09.2001, житловий будинок за адресою бульвар Цвіточний, 13 було передано у комунальну власність територіальної громади м. Южноукраїнська.

20.06.2002 координаційною комісією з питань розвитку підприємництва (протокол №6), було розглянуто заяву підприємця Рясночубенко І.Г. щодо погодження розміщення об`єкту по організації дозвілля дітей (ігрові приставки) у приміщенні по бульвару Цвіточному, 13, під`їзд 5, нульове приміщення. В результаті розгляду вказаної заяви вирішено: погодити розміщення об`єкту по організації дозвілля дітей (ігрові приставки) у приміщенні по бульвару Цвіточному, 13, під`їзд 5, нульове приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 519 від 25.10.2002 "Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки приватному підприємцю Рясночубенку І.Г. під розміщення та обслуговування входу в приміщення комп`ютерного кабінету "Ігрові приставки" біля житлового будинку АДРЕСА_2 " було погоджено надання приватному підприємцю Рясночубенко І.Г. місце розташування земельної ділянки під розміщення та обслуговування входу в приміщення комп`ютерного кабінету "Ігрові приставки" біля житлового будинку №13 по бульвару Цвіточному за рахунок земель наданих у постійне користування ДП НАЕК "Енергоатом" забудовані землі в межах м.Южноукраїнська.

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №229 від 07.05.2003 "Про надання дозволу на розробку проектної документації на переобладнання нульового приміщення під комп`ютерний кабінет "Ігрові приставки" в житловому буднику №13 по бульвару Цвіточному", було надано дозвіл Рясночубенко І.Г. на переобладнання нульового приміщення під комп`ютерний кабінет "Ігрові приставки" в житловому будинку №13 по бульвару Цвіточному".

Згідно акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 22.12.2004 було встановлено, що переобладнання нульового приміщення по бул. Цвіточному, 13 під зал ігрових приставок виконане згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданого виконавчим комітетом від 20.11.2004 року №619. Об`єкт має такі показники: - вбудовані приміщення: загальна площа - 14,2 м2, основна - 7,4 м2; прибудовані приміщення: загальна площа - 15,0 м2 , основна - 15 м2; всього загальна площа - 29,2 м2; основна - 22,4 м2. Рішення держаної технічної комісії: переобладнане нульове приміщення по бул. Цвіточному, 13 під зал ігрових автоматів готове до введення в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Южноукрнїнської міської ради Миколаївської області "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - переобладнаного нульового приміщення по б-ру Цвіточному, 13 під зал ігрових приставок" №49 від 31.01.2005 року вирішено прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт - переобладнане нульове приміщення по бул. Цвіточному, 13 під зал ігрових приставок" та затвердити акт державної технічної комісії від 22.12.2004 року з показниками: - загальна площа - 29,2 м.кв., - основна площа - 22,4 м.кв.

19.05.2020 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 15251020000000946.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" створено співвласниками житлових і нежитлових квартир та приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 12.08.2020 списано багатоквартирний будинок, який розміщений за адресою бульвар Цвіточний, 13 з балансу КП "ЖЕО" (відповідач-1).

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 24 від 17.12.2020 вирішено, зокрема:

1. Надати згоду на передачу в управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" житлового будинку № 13, розташованого на бульварі Цвіточний у місті Южноукраїнську.

2. Погодити акт про списання багатоквартирного будинку, визначеного в п. 1 цього рішення, з балансу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання".

3. Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне об`єднання":

3.1 списати з балансу житловий будинок АДРЕСА_2 та об`єкти, що розташовані на прибудинковій території;

3.2 залишити на балансі нежитлове приміщення комунальної форми власності, загальною площею 14,2 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , яке є ізольованим, не належить до житлового фонду, не перебуває у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжним.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 332400260 від 16.05.2023, за Южноукраїнською міською територіальної громадою в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області 11.05.2021 було зареєстровано право власності на приміщення № 83а в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2357780448108).

Реєстрація прав була проведена на підставі:

- рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 352 від 06.09.2001 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури від ВП "ЮУ АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом"";

- рішення Южноукраїнської міської ради № 24 від 17.12.2020 "Про надання згоди на передачу в управління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" житлового будинку №13, розташованого на бульварі Цвіточний у місті Южноукраїнську та списання багатоквартирного будинку з балансу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання";

- Акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 12.08.2020;

- Акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 06.09.2001;

- Листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області №14-05-00794 від 08.05.2019.

01.08.2021 між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об`єднання" (відповідач-1, орендодавець, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Рясночубенко Тетяною Григорівною (відповідач-2, орендар) укладено договір № 202 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Територіальної громади міста Южноукраїнська (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець і балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне майно, зазначене у пункті 4 Умов (змінювані умови договору), а саме: нежитлове приміщення № 83а, за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, бульвар Цвіточний, 13, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об`єднання", вартість якого становить суму, визначену в пункті 6 Умов, а саме: 14918,58 грн, без податку на додану вартість.

Згідно пункту 8.1 Договору, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить з податком на додану вартість - 300,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем до місцевого бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 14 Умов, а саме: орендодавцю балансоотримувачу 70 відсотків суми орендної плати, місцевому бюджету 30 відсотків суми орендної плати, щомісячно до 25 числа поточного місяця оренди (п. 21, 21.1 Договору, п. 14 Умов).

Згідно п. 20.1.2 Договору, орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 11.1 Договору, строк дії Договору - 2 роки з дати набрання чинності цим договором.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення за договором оренди від 01.08.2021 КП "ЖЕО" (орендодавець) передало, а ФОП Рясночубенко Т.Г. прийняла відповідно до умов договору оренди нежитлове приміщення № 83а, загальною площею 14,2 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі КП "ЖЕО", з метою розміщення дитячого кафе.

Позивач посилаючись на ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни), ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", практику Верховного Суду вважає, що відповідачем-3 було оформлене право власності на приміщення № 83а, площею 13,9 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_2 за собою всупереч вимогам чинного законодавства.

Так, позивач зазначає, що спірне приміщення № 83а, площею 13,9 кв.м. не є житловим і права на нього не підлягають державній реєстрації. Вказане приміщення є допоміжним у житловому будинку і є спільною сумісною власністю всіх співвласників квартир цього будинку. Отже, державна реєстрація прав на це приміщення порушує права співвласників на це приміщення, у зв`язку з чим вважає, що державна реєстрація прав власності на це приміщення підлягає скасуванню. Вказану вимогу позивач вважає основною в даному позові.

Також, позивач вважає, що оспорюваний договір оренди спірного приміщення укладено з порушенням норм ст. 761 ЦК України, оскільки він був укладений особою, яка не була власником такого приміщення, що дає підстави у відповідності до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України визнати такий договір оренди недійсним з моменту його вчинення.

Позивач стверджує, що ФОП Рясночубенко Т.Г. фактично здійснює користування спірним приміщенням на підставі недійсного договору оренди, чим чинить перешкоди позивачеві у здійсненні права власності на таке приміщення.

Позивач, посилаючись на ст. 391 ЦК України, вимагає усунути перешкоди у здійсненні ним права користування спірним приміщенням, які чиняться ФОП Рясночубенко Т.Г., шляхом його зобов`язання звільнити таке приміщення.

До того ж, позивач вважає, що орендна плата, яка сплачувалась ФОП Рясночубенко Т.Г. за оспорюваним договором оренди протягом строку дії договору в розмірі 7200,00 грн (300 грн*24 місяці) на користь КП "ЖЕО" та до бюджету Южноукраїнської міської територіальної громади, - є доходами у розумінні ст. 189 ЦК України, які на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України підлягають стягненню з КП "ЖЕО" в сумі 5040,00 грн (70% суми орендної плати) та бюджету Южноукраїнської міської територіальної громади в сумі 2160,00 грн (30% суми орендної плати) на користь позивача, як власника спірних приміщень.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74", суд дійшов висновку про те, що позивач, вважаючи спірне приміщення допоміжним, тобто таким, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирного будинку, в якому було створене вказане об`єднання, прагне захистити це право власності, оскільки останнє безпідставно було набуто Южноукраїнською міською радою у комунальну власність.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За умовами частин першої, другої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 369 ЦК України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

В силу пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Частиною четвертою статті 4 Житлового кодексу УРСР унормовано, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

В силу пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення вищезазначеної норми наведено у рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011.

Відповідно до зазначених рішень положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 18.02.2021 у справі №918/655/20, в межах якої розглядався позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про захист права спільної сумісної власності співвласників квартир та нежитлових приміщень на допоміжні приміщення.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц).

Таким чином, задоволення заявленої позовної вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок-74" про скасування державної реєстрації права власності Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради на спірне приміщення у даній справі не призведе до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку вказаним майном, а тому зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту прав позивача.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав неправильності та неефективності обраного позивачем способу захисту.

Оскільки решта заявлених позовних вимог, як стверджує сам позивач, є похідними від позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради на спірне приміщення, у зв`язку з чим, суд також відмовляє в задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди спірного приміщення, усунення перешкод у здійснення позивачем права користування спірним приміщенням шляхом зобов`язання відповідача-3 звільнити вказане приміщення та стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача грошових коштів на загальну суму 7200,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, оцінка доводам сторін, які стосуються суті позовних вимог, господарським судом не надається.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 10.07.2024.

Суддя В.С. Адаховська