Рішення

від 27.05.2024 по справі 915/13/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Справа № 915/13/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УРБАН КОНСТРАКТ (54039, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Стапельний, буд. 4/1; ідентифікаційний код 41470050, представник позивача: адвокат Швець А.О., 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м.Вишгород, вул. Київська, буд. 10)

до відповідача: Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 21; ідентифікаційний код 35989356)

про: стягнення 415400,10 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю УРБАН КОНСТРАКТ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 29.12.2023 (вх. №67/24 від 03.01.2024), в якій просить суд стягнути з Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації 289515,58 грн основного боргу за договором № 51 від 13.11.2020 та 125884,52 грн індексу інфляції, а також судового збору в сумі 6231,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/13/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

24.01.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху) № б/н від 16.01.2024 (вх. № 974/24), за змістом якого заявник повідомляє, що у позивача електронний кабінет відсутній, а щодо наявності електронного кабінету у відповідача відомості відсутні. Також заявником зазначено, що оригінали наданих до суду доказів знаходяться у розпорядженні позивача та надав пояснення стосовно ненадання позивачем документів, що підтверджують факт отримання відповідачем акту здачі-приймання № 2 від 04.02.2021.

До вказаного клопотання представником позивача надано документи на 6 аркушах, які не вказано в переліку додатків, про що відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено акт від 24.01.2024, а саме: документи, щодо направлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів і клопотання про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.02.2024 о 10:00; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 26.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 01 квітня 2024 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.03.2024.

Ухвалою суду від 01.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2024 року о 12:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 18.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2024 року о 12:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 03.05.2024.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 29.01.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Вказана ухвала суду від 29.01.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу в його електронний кабінет та доставлена 31.01.2024 о 19:17, що підтверджується довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку електронного листа.

З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС): Електронний кабінет, Електронний суд, підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС), затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі через Електронний кабінет, у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21 та від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21.

Господарський суд, звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року вступив в дію Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

В силу ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).

Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З урахуванням положень ст. 116, ч. 3 ст. 120, ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України ухвала від 29.01.2024 вважається врученою відповідачу 01.02.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 16.02.2024 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвали суду від 13.03.2024, 18.04.2024, 03.05.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

15.05.2024 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 14.05.2024 (вх. № 5737/24), в якому заявник просить суд провести судове засідання без своєї участі та його представника за наявними в матеріалах справи документами.

27.05.2024 учасники справи своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене і те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги подане позивачем клопотання, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.05.2024 за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту ст. 233, 240 ГПК України, 27.05.2024 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.11.2020 між Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УРБАН КОНСТРАКТ (виконавець) був укладений договір № 51 на коригування проектно-кошторисної документації (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту: Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської області, по вул. Учительська, 6 у с.Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області (Код ДК 021:2015:71220000-6 Послуги з архітектурного проектування), а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт відкориговану проектно-кошторисну документацію і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що зміст і термін виконання робіт сторони визначають у календарному плані робіт, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 3).

Відповідно до п. 2.5. Договору замовник зобов`язується протягом десяти днів з дня отримання акту здачі-приймання зобов`язаний надати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання.

Відповідно до п. 2.6. Договору, у разі виявлення істотних недоліків у результаті виконаних проектних робіт замовник вправі вимагати від виконавця усунення таких недоліків у 5-ти денний термін і лише після цього підписати акт здачі-приймання.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість робіт з коригування проектно-кошторисної документації за цим Договором становить 425583,98 грн без ПДВ,

- з них на поточний 2020 рік 135000,00 грн без ПДВ;

- з них на 2021 рік 290583,98 грн без ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору сторони дійшли згоди про те, що розрахунок за виконані виконавцем роботи може здійснюватися у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів, у національній валюті України, на поточний рахунок виконавця у банківській установі на підставі підписаного сторонами передбаченого п. 2.5. цього Договору акту здачі-приймання робіт за мірою виконання, відносно результату проектних робіт, від відповідної спеціалізованої експертної організації.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що замовник зобов`язаний, серед іншого, здійснити приймання результатів робіт в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.4. Договору виконавець має право отримати оплату за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим Договором; залучати до виконання частини робіт третіх осіб (кваліфікованих спеціалістів чи спеціалізовані проектні організації) на умовах субпідряду за погодженням із замовником.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 або до повного виконання обов`язків сторін по договору.

Невід`ємною частиною договору є додаток № 1 протокол угоди про договірну ціну; додаток № 2 календарний план робіт; додаток № 3 кошторис (п. 6.7. Договору).

Відповідно до підписаного сторонами додатку № 1 до Договору протокол угоди про договірну ціну на коригування проектно-кошторисної документації по об`єкту Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської області, по вул. Учительська, 6 у с.Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області (Код ДК 021:2015:71220000-6 Послуги з архітектурного проектування), сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни в сумі 425583,98 грн без ПДВ,

- з них на поточний 2020 рік 135000,00 грн без ПДВ;

- з них на 2021 рік 290583,98 грн без ПДВ.

Відповідно до Зведеного кошторису на проектні і вишукувальні роботи Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської області, по вул. Учительська, 6 у с. Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області (коригування) (додаток № 3 до Договору) загальна вартість робіт становить 425583,98 грн.

17.12.2020 сторонами було складено та підписано Акт №1 здачі-приймання робіт з коригування проектно-кошторисної документації, позивач зазначає, що на підставі вказаного акту Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації 30.12.2020 було здійснено оплату в сумі 135000,00 грн, проте матеріали справи доказів такої оплати не містять.

Відповідно до видаткової накладної №1515-00-15к/2020/2 від 01.02.2021 ТОВ УРБАН КОНСТРАКТ, у відповідності до умов Договору, передано до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації експертний звіт (позитивний) №22/079-01/21/А від 22.01.2021 щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської обласної ради, по вул. Учительська, бус. Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідно до видаткової накладної №1515-00-15к/2020/3 від 04.02.2021 ТОВ УРБАН КОНСТРАКТ передало Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації результати виконаних проектних робіт, а саме:

1) Уточнення геодезичних вишукувань у 2020 році (окремий аркуш) 1 екз.

2) 1515-00-15к ПЗ Пояснювальна записка 4 екз.

3) 1515-00-15к ГП Генеральний план 4 екз.; 15151-00-15к АР Архітектурні рішення 4 екз.; 1515-00-15к ТХ Технологічні рішення; 1515-00-15к АБ Архітектурно-будівельні рішення 4 екз.; 1515-00-15к АК Автоматизація комплексна 4 екз.; 1515-00-15к ОВ Опалення та вентиляція 4 екз.; 1515-00-15к ВК Водопровід та каналізація 4 екз.; 1515-00-15к ЕР Електротехнічні рішення 4 екз.; 1515-00-15к ЕО Електричне обладнання 4 екз.; 1515-00-15к ЕМ Електричні мережі 4 екз.; 1515-00-15к СПЗ Система протипожежного захисту 4 екз.

4) 1515-00-15к КД Кошторисна документація 4 екз.

5) 1515-00-15к ЕЕ Енергоефективність 4 екз.

6) 1515-00-15к ПОБ Проект організації будівництва 4 екз.

7) Звіт № 024/20-ТЗ Технічне обстеження 2 екз.

Позивач зазначає, що разом зі всією проектною документацією передав до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації підписаний Акт №2 здачі-приймання робіт з коригування проектно-кошторисної документації об`єкту Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської обласної ради, по вул. Учительська, 6 у с.Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області від 04.02.2021 року та рахунок №1 про сплату за виконані роботи за Договором №51 на суму 289515,58 грн згідно Акту № 2, проте матеріали справи не містять доказів передачі замовнику вказаного акту разом зі всією проектною документацією.

В матеріалах справи міститься Акт № 2 здачі-приймання з коригування проектно-кошторисної документації, за яким вартість виконаних робіт за Договором складає 289515,58 грн без ПДВ. Належить до оплати: 289515,58 грн без ПДВ.

Вказаний Акт підписано лише позивачем (виконавцем) і не підписано замовником.

Водночас в матеріалах справи наявний лист ТОВ УРБАН КОНСТРАКТ № 1 від 21.05.2021 щодо розрахунку за виконані роботи, який адресований відповідачу Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації. Вказаним листом позивач повідомив відповідача, як подальшого розпорядника коштів та замовника будівництва об`єкту Реконструкція виробничого корпусу Рацинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вознесенського району Миколаївської обласної ради, по вул. Учительська, 6 у с. Рацинська Дача Вознесенського району Миколаївської області відповідно до розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.03.2021 № 106-р Про припинення юридичної особи публічного права Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про виконання передбачених Договором № 51 від 13.11.2020 на коригування проектно-кошторисної документації, вартість робіт за яким становить 425583,98 грн, а залишок заборгованості складає 290583,98 грн.

На підтвердження обставин вручення вказаного листа відповідачу позивач надає копію листа з відміткою отримання його відповідачем 21.05.2021. Проте вказана відмітка не містить ідентифікуючих ознак реєстрації вхідної кореспонденції відповідачем, тому не може підтверджувати факт отримання відповідачем вказаного листа.

Також позивачем було направлено Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації вимогу про сплату заборгованості № 1 від 05.07.2023 та Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації лист № 2 від 05.07.2023, в яких позивач просив, в семиденний строк з дня отримання цього листа, сплатити заборгованість за Договором у сумі 289515,58 грн. До вказаних листів додані додатки: два примірника акту № 2 здачі-приймання з коригування проектно-кошторисної документації та рахунок № 1 від 05.07.2023 про сплату 289515,58 грн. Факт направлення вказаних листів підтверджується описами вкладення у цінний лист, поштовими накладними та фіскальними чеками від 05.07.2023.

Як стверджує позивач, відповідач, як особа до якої було приєднано Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації у зв`язку з реорганізацією останнього, свої зобов`язання за договором не виконав, залишок вартості за виконані роботи в сумі 289515,58 грн не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з позовом, в якому позивач також нарахував на суму основного боргу інфляційні втрати за період лютий 2021 року листопад 2023 року в сумі 125884,52 грн.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо правонаступництва Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2021 Миколаївською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 106-р Про припинення юридичної особи публічного права управління капітального будівництва облдержадміністрації, зі змісту якого вбачається, що з метою оптимізації структури обласної державної адміністрації вирішено припинити юридичну особу публічного права управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 04013962) у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації. Визначити департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації правонаступником прав, обов`язків та майна управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 № 124-р Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 05 березня 2021 року № 106-р Про припинення юридичної особи публічного права управління капітального будівництва облдержадміністрації, відповідно до якого до розпорядження від 05.03.2021 №106-р були внесені зміни в частині призначення іншої особи головою комісії з припинення.

Серед підстав заміни кредитора у зобов`язанні стаття 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 ЦК України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом взято до уваги те, що станом на час розгляду справи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 04013962), як юридична особа, не припинене, хоча і перебуває у стані припинення, про що 05.03.2021 до реєстру внесено відповідний запис: В стані припинення, 05.03.2021, 1005221270019004587, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Разом із тим, судом також враховано, порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню до Реєстру запису про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.02.2024 у справі № 914/3985/21, від 15.04.2024 у справі № 911/568/21.

Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась.

Зважаючи на викладене та те, що положеннями статей 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду), що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

Слід також зауважити публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19).

Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб`єктом (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).

Як уже було наведено вище, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 106-р від 05.03.2021 Про припинення юридичної особи публічного права управління капітального будівництва облдержадміністрації було вирішено припинити юридичну особу публічного права управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 04013962) у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації; визначено департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації правонаступником прав, обов`язків та майна управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, враховуючи наведену вище правову позицію Верховного Суду, дійшов висновку, про їх достатність для встановлення факту, що Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації є правонаступником Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, отже є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи випливає, що спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором підряду на виконання проектних робіт.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 глави 61 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ст. 887 ЦК України)

Статтею 888 ЦК України визначено вихідні дані для проведення проектних та пошукових робіт. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 837 ЦК України до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави (тобто глави 61 Підряд ЦК України), положення цього параграфа (тобто параграфа 1 глави 61 Підряд ЦК України) застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Оскільки положеннями статей 887-891 ЦК України, які складають параграф 4 Підряд на проектні та пошукові роботи глави 61 Підряд ЦК України, не врегульовано особливості прийняття замовником виконаних підрядником проектних робіт, то з урахуванням приписів ч. 4 ст. 837, ч. 2 ст. 887 ЦК України на правовідносини сторін договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт в частині приймання таких робіт поширюються норми ст. 853, 882 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами ч. 4 та ч. 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

З приписів вищенаведених норм вбачається, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, оскільки в разі реального виконання підрядником робіт та відсутності обґрунтованих зауважень замовника щодо недоліків робіт, навіть непідписний акт є підставою для розрахунків за підрядні роботи, і в такому випадку ефективним способом захисту порушеного права буде вимога про стягнення вартості робіт.

Як було зазначено вище, за умовами п. 3.2. Договору розрахунок за виконані виконавцем роботи здійснюється на підставі підписаного сторонами передбаченого п. 2.5. цього Договору акту здачі-приймання робіт за мірою виконання, відносно результату проектних робіт, від відповідної спеціалізованої експертної організації.

Так, відповідно до п. 2.5. Договору замовник зобов`язується протягом десяти днів з дня отримання акту здачі-приймання надати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання.

У разі виявлення істотних недоліків у результаті виконаних проектних робіт замовник вправі вимагати від виконавця усунення таких недоліків у 5-ти денний термін і лише після цього підписати акт здачі-приймання (п. 2.6. Договору).

Отже, замовник на порушення вимог ст. 853, 882 ЦК України та умов договору безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за відповідним договором.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині оплати виконаних робіт в даному випадку покладено на відповідача, і останній не спростував доводи позивача, не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 289515,58 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період лютий 2021 року листопад 2023 року.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що згідно з умовами Договору строк належної оплати настав 14.02.2021, оскільки Товариство виконало свої зобов`язання по Договору шляхом передачі всіх належних документів Замовнику 04.02.2021, тоді як Замовник був зобов`язаний протягом десяти днів з дня отримання акту здачі-приймання надати Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання.

З клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю УРБАН КОНСТРАКТ б/н від 16.01.2023, наданого на виконання вимог суду, вбачається що, у відповідності до п. 2.4 Договору Виконавець передав Замовнику акт здачі-приймання № 2 від 04.02.2021 разом з проектною документацією, що підтверджується видатковою накладною № 1515-0015к/2020/3. Також, цей акт було направлено повторно відповідачу разом з вимогою від 05.07.2023 про сплату заборгованості.

У Договорі сторонами було визначено, що за умовами п. 2.5. Договору замовник зобов`язується протягом десяти днів з дня отримання акту здачі-приймання надати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання. Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок за виконані виконавцем роботи здійснюється на підставі підписаного сторонами, передбаченого п. 2.5. цього Договору, акту здачі-приймання робіт за мірою виконання, відносно результату проектних робіт, від відповідної спеціалізованої експертної організації.

Враховуючи те, що сторони в договорі не погодили строк виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт, суд відхиляє посилання позивача на те, що згідно з умовами Договору строк належної оплати настав 14.02.2021.

З огляду на вказане, визначити строк виконання обов`язку відповідача з оплати виконаних робіт неможливо, тому застосуванню підлягають норми ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України не визначено, яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов`язання, тому позивач може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. Отже, лист № 2 від 05.07.2023 Щодо сплати заборгованості за виконані роботи за договором № 51 на коригування проектно-кошторисної документації, укладеного між Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та ТОВ УРБАН КОНСТРАКТ, в розумінні ст. 530 ЦК України, є вимогою позивача про виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати 289515,58 грн.

Встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України вимоги стосовно пред`явлення кредитором вимог боржнику не кореспондуються з обов`язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику, за умови наявності в матеріалах справи доказів надіслання такої вимоги через органи поштового зв`язку на адресу боржника.

Лист № 2 від 05.07.2023 Щодо сплати заборгованості за виконані роботи за договором № 51 на коригування проектно-кошторисної документації, укладеного між Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та ТОВ УРБАН КОНСТРАКТ, надісланий відповідачу 05.07.2023, за адресою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать надані позивачем копії опису-вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чеку від 05.07.2023.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої Д+2, пріоритетної Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тому, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, зокрема, рекомендованої письмової кореспонденції місцевої, а саме, три дні та семиденний строк, передбачений ст. 530 ЦК України для виконання вимоги, кінцевий строк проведення оплати за виконані роботи сплив 17.07.2023.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, умов укладеного Договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи у строк до 17.07.2023 включно, у зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг у розмірі 289515,58 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Оскільки, обов`язок з оплати підрядних робіт відповідач мав виконати відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України у строк до 17.07.2023, то нарахування інфляційних втрат є правомірним з 18.07.2023.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ІpLex з 18.07.2023 у межах визначеного позивачем періоду (серпень 2023 року листопад 2023 року) нарахування на суму заборгованості, суд встановив, що обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат є 1115,14 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат у сумі 124769,38 грн (125884,52 1115,14).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 21; ідентифікаційний код 35989356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УРБАН КОНСТРАКТ (54039, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Стапельний, буд. 4/1; ідентифікаційний код 41470050) 289515,58 грн основного боргу, 1115,14 грн інфляційних втрат, а також 4359,46 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 10.07.2024.

СуддяВ.С. Адаховська