Рішення

від 15.07.2024 по справі 922/407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024м. ХарківСправа № 922/407/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В», місто Харків,

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житна, 14, Москва, 119991),

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди у розмірі 126879 440,88 грн (з врахуванням ПДВ 20%), що у доларовому еквіваленті складає: 3120919,97 доларів США (ухвала суду від 01 липня 2024 року про збільшення розміру позовних вимог за клопотанням позивача (вх. № 16823 від 28 червня 2024 року)).

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14 лютого 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» без руху. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2024 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/407/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/407/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 01 липня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду клопотання (вх. № 16823 від 28 червня 2024 року) позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В», про збільшення розміру позовних вимог. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 126 879 440,88 грн (з врахуванням ПДВ 20%), що у доларовому еквіваленті складає: 3120919,97 доларів США. 01 липня 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює офіційне надсилання кореспонденції до цього суб`єкта. До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58). Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права. Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Водночас, з метою надання відповідачу можливості висловити свої заперечення проти заявленого позову, задля дотримання принципу змагальності сторін, після відкриття провадження судом було здійснено оголошення на офіційному сайті Судової влади України про розгляд справи. Також, до клопотання (вх. № 4735 від 20 лютого 2024 року) позивачем долучено скріншоти відправлення позову із додатками на відому з відкритих джерел електронну пошту відповідача. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Тобто, суд створив для відповідача всі умови задля реалізації своїх прав, однак останній не скористався своїми правами.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Суд констатує про те, що встановлений статтею 177 ГПК України строк не є розумним, через введення в Україні воєнного стану, поточну обстановку в межах міста Харків (місце розташування суду), постійних тривог, які впливають на проведення судових засідань, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та ін., що може повністю покривати місто Харків та будь-який район, відсутність електроенергії, у зв`язку з пошкодженням обладнання після масованих ракетних обстрілів РФ (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто), неможливість проведення судових засідань з метою створення умов безпеки учасникам процесу. Крім того, суд звертає увагу, що встановлений ст. 177 ГПК України строк також не є розумним в даному випадку, адже судом створювалися умови учасникам процесу для реалізації своїх прав щодо подання заяв по суті справи. За таких обставин, суд мав забезпечити змагальність та рівність учасників процесу.

У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, 24 лютого 2022 року збройні формування Російської Федерації перетнули кордон України і розпочали міждержавну війну. ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» здійснює господарську діяльність на території України. Основним видом діяльності є здача в оренду власного нерухомого майна. ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» на праві приватної власності належить адміністративна будівля за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 43, літ. «А». Дана будівля, згідно із охоронним договором, має статус пам`ятки архітектури місцевого значення (охоронний номер 7406-Ха) та є об`єктом культурної спадщини України. 30-31 грудня 2023 року Російська Федерація вчинила масовану атаку міста Харків та України в цілому різними видами ракетної зброї та БпЛА. Приблизно о 01:00 годин 31 грудня 2023 року один з видів БпЛА влучив у будівлю літ. «А» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, будинок 43. Внаслідок цього почалась пожежа, яка розповсюдилась на декілька поверхів та дах. Ліквідувати пожежу вдалось 31 грудня 2023 року о 10 год. 56 хв. Дані обставини підтверджуються Актом про пожежу від 02.01.2024 року. За фактом події було відкрито кримінальне провадження 12023221200003187. Позивач звертає увагу, що за адресою м. Харків, вул. Сумська, будинок 43 розташовано 4 об`єкта нерухомого майна, які позначені літ. «А-2», «Б-4», «Г-1» та «Д-1». Внаслідок удару Російської Федерації ударним БпЛА було пошкоджено нежитлову будівлю літ. «А-2». Інші об`єкти не постраждали. Згідно із Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності складено висновок експерта № 516 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою директора ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В». Відповідно до цього висновку розмір збитків становить 126879 440,88 грн (з врахуванням ПДВ 20%), що у доларовому еквіваленті складає: 3120919,97 доларів США, про стягнення яких і заявлено позивачем.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу, а саме: 1) збитків, 2) протиправної поведінки заподіювача; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, 4) вини заподіювача.

При цьому, суд окремо зазначає про те, що під час аналізу спірних правовідносин (стягнення збитків) суд має керуватися термінологією, що використовується у сфері цивільного (господарського) законодавства задля правильного вирішення спору. Тобто, хоча судом і буде застосовуватися, наприклад, термін протиправна поведінка, однак фактично дії відповідача є актом збройної агресії, що є грубим порушенням норм міжнародного права.

3.1. ВІДНОСНО НАЯВНОСТІ ЗБИТКІВ

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 377154729 від 03 травня 2024 року та № 377156969 від 03 травня 2024 року ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 1286 від 03.08.2012 року належать нежитлові приміщення підвалу № І-:-Х, Ха, загальною площею 203,6 кв.м. та 1-го поверху № 1-:-37, XI, XII, XIII, XIV, загальною площею 474,0 кв.м. в літ. «А-2», а також на підставі договору купівлі-продажу № 1293 від 06 серпня 2012 року належать нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-39, XV, XVI, XVII, загальною площею 479,8 кв.м. в літ. «А-2» за адресою м. Харків, вулиця Сумська, буд. 43.

Як вбачається із клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 16823 від 28 червня 2024 року) за адресою м. Харків, вул. Сумська, 43 розташовано 4 об`єкта нерухомого майна, які позначені літ. «А-2», «Б-4», «Г-1» та «Д-1».

Згідно із звітом від 02 січня 2024 року про причину виникнення пожежі 31 грудня 2023 року орієнтовно о 01 годині 09 хвилин виникла пожежа за адресою м. Харків, вул. Сумська, 43, літ. «А». Об`єкт: нежитлова будівля, що належить ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В». Згідно із проведеним оглядом місця події та опитування свідків встановлено, що приблизно о 00:03 31 грудня 2023 року в Харківській області було оголошено повітряну тривогу. Приблизно о 01 год 09 хв 31 грудня 2023 року пролунав вибух. Під час огляду місця пожежі візуальним оглядом встановлено, що нежитлова будівля зазнала пошкоджень на другому поверсі та даху внаслідок вибуху залишками елементів невідомого вибухонебезпечного предмету. Ймовірною причиною виникнення пожежі, пов`язана з проведенням бойових (воєнних) дій.

Відповідно до постанови про визнання юридичної особи потерпілим та залучення представника потерпілого до участі у кримінальному провадженні від 04 січня 2024 року встановлено, що 31 грудня 2023 року мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств РФ, що полягали у здійсненні обстрілів із виду озброєння схожого на безпілотні літальні апарати типу «Шахед» на території Шевченківського району, міста Харків, вул. Сумська, будинок 43, внаслідок чого було завдано майнової шкоди потерпілим. Також встановлено, що вищезазначеним кримінальним правопорушенням-злочином майнову шкоду заподіяно юридичні особі, а саме: ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В». Витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12023221200003187 наявний в матеріалах справи.

В матеріалах справи також наявний висновок експерта № 516 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2024 року, складений на підставі Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, яка затверджена спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 № 3904/1223 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, положення якої є обов`язковими для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У цьому висновку зазначено, що 31 грудня 2023 року в результаті військової агресії Російської Федерації відбувся потужний вибух, часткове руйнування конструкцій будівлі та локальна пожежа. За результатами вивченням наданих на дослідження матеріалів та проведеного візуально-інструментального обстеження розмір шкоди та обсяг збитків, завданих ТОВ ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В», внаслідок пошкодження будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, будинок 43, літ «А-2», у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 26.06.2024 року складає 126879 440,88 грн (з врахуванням ПДВ 20%), що у доларовому еквіваленті складає: 3120919,97 доларів США.

Таким чином, наявними у справі матеріали підтверджено, що позивачу завдані збитки, розмір яких встановлений висновком експерта № 516 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2024 року із застосуванням Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

3.2. ВІДНОСНО ПРОТИПРАВНОСТІ ДІЙ ВІДПОВІДАЧА

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України. Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України. Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує. Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

3.3. ВІДНОСНО ПРИЧИННОГО ЗВ`ЯЗКУ МІЖ ПРОТИПРАВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ ВІДПОВІДАЧА ТА ЗБИТКАМИ

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків. Факт нанесення майнової шкоди позивачу саме відповідачем підтверджується актом про пожежу від 31 грудня 2023 року, звітом ГУ ДСНС у Харківській області про причину виникнення пожежі від 02 січня 2024 року, рапортом провідного фахівця ВЗЗ з ПНС у м. Харкові ЦЗД ГУ ДСНС України у Харківській області від 02 лютого 2024 року, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 грудня 2023 року за № 12023221200003187, постановою про визнання юридичної особи потерпілим та залучення представника потерпілого до участі у кримінальному провадженні від 04 січня 2024 року, протоколом огляду від 04 січня 2024 року, протоколом допиту потерпілого від 04 січня 2024 року, протоколом огляду місця події від 04 січня 2024 року та фототаблицею до нього. Також, на 8 (восьмому) аркуші висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 516 від 26.06.2024 року зазначено, що 31 грудня 2023 року в результаті військової агресії Російської Федерації відбувся потужний вибух, часткове руйнування конструкцій будівлі та локальна пожежа, що зафіксовано у вищезазначених документах.

Таким чином, наявними у матеріалах справи документах зафіксовано, що збитки були завдані позивачу саме внаслідок протиправної поведінки відповідача.

3.4. ВІДНОСНО НАЯВНОСТІ ВИНИ ВІДПОВІДАЧА У ЗАВДАННІ ЗБИТКІВ

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-м, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії. вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положеньЦивільного кодексу Українита наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення у даному разі позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

3.5. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК ВІДНОСНО СПОРУ ПО СУТІ

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси. Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1059800,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації (RUSSIAN FEDERATION, код ISO RU/RUS 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житна, буд. 14, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ОЛЕКСАНДР І В» (61110, місто Харків, вулиця Сержантська, будинок 24; код ЄДРПОУ: 24666904) збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації, у розмірі 126879440,88 грн (з врахуванням ПДВ 20%), що у доларовому еквіваленті складає 3120919,97 доларів США.

Стягнути з Російської Федерації (RUSSIAN FEDERATION, код ISO RU/RUS 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житна, буд. 14, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1059800,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" липня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко