Рішення

від 11.07.2024 по справі 926/1243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1243/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури (58000, м.Чернівці, вул. Конституційна, 69, код ЄДРПОУ 02910120)

в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (59006, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65, код ЄДРПОУ 38791537)

про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та повернення приміщення

Представники сторін:

від прокуратури Маріуца Р.А.;

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» в якій просить:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» на користь держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області заборгованість з орендної плати на загальну суму 7680,14 грн, з яких: 6111,64 основний борг та 1568,50 грн пеня;

- розірвати договір оренди комунального майна від 01.04.2019, що укладений між Сторожинецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач»;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» повернути по акту приймання-передачі в комунальну власність Сторожинецької міської ради орендоване приміщення, що розташоване за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65 А, площею 26,50 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 01.04.2019 між Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області (далі Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (далі Орендар) було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування комунальне майно, а саме, нежитлове приміщення гаражу, площею 26,50 кв.м у будівлі, що розташована за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65А, з метою проведення господарської діяльності (розміщення котельні). Також, 01.04.2019 сторони склали акт приймання-передачі вищевказаного приміщення.

Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців та діє з 01.05.2019 по 31.03.2022 включно. Однак, як зазначає прокурор, відповідно до положень пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна в період воєнного стану» даний договір є продовженим та підлягає виконанню.

Однак, в порушення умов договору відповідачем не було сплачено орендну плату за користування орендованим нежитловим приміщенням, внаслідок чого заборгував позивачу 6111,64 грн. Крім того, за несвоєчасне внесення орендної плати позивач нарахував 1568,50 грн пені.

Отже, у зв`язку із систематичним та неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди комунального майна від 01.04.2019, позивач змушений звернутись до суду для врегулювання спору у судовому порядку.

Відповідач наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.

2. Рух справи.

03.05.2024 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1243.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.05.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.07.2024.

11.07.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Також в даному клопотання зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Станом на день розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

При цьому, ухвали суду неодноразово надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулись до суду неврученими із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку. Крім того, виклик відповідача здійснювався також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника відповідача.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які прокурор посилаються як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

01.04.2019 між Сторожинецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» укладено договір оренди комунального майна (далі - договір) за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення гаражу площею 26,50 кв.м. у будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 для проведення господарської діяльності (розміщення котельні) (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, одночасно із підписанням сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного майна, який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення виконавчого комітету міської ради №36 від 14.03.2019 «Про затвердження протоколу засідання комісії по передачі в оренду комунального майна» та встановлюється в розмірі 1000 грн./місяць на опалювальний сезон. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на рівень інфляції на наступний місяць і нараховується після 10 числа, наступного за звітним.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.8 договору орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним. Нарахування орендної плати за користування комунальним майном розпочинається з дня підписання акта приймання-передачі.

У п. 8.1. договору сторони визначили, що його укладено строком на 2 роки та 11 місяців та те, що він діє з 01.05.2019 до 31.03.2022 включно.

01.04.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 26,50 кв.м., по АДРЕСА_1 для розміщення котельні.

Враховуючи положення п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договір оренди комунального майна від 01.04.2019 є продовженим.

Згідно довідки-розрахунку №61 від 26.03.2024 заборгованість відповідача з орендної плати та пені становить 7680,17 грн, в тому числі: 6111,64 грн заборгованість з орендної плати за період з січня 2023 по лютий 2024 включно та 1568,50 грн пені за період з 01.01.2023 по 29.02.2024.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

4. Позиція суду по суті позовних вимог

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України.

При цьому суд враховує, що орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку №61 від 26.03.2024 заборгованість відповідача з орендної плати складає 6111,64 грн за період з січня 2023 по лютий 2024 включно.

Враховуючи те, що відповідач орендну плату з січня 2023 не сплачує, чим порушує умови договору в частині сплати орендної плати, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими.

Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1568,50 грн пені за період з 01.01.2023 по 29.02.2024.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день прострочення.

На цій підставі позивачем правомірно нарахована пеня 1568,50 грн.

Нарахування позивачем пені є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.

Частиною 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендну плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок розірвання договору; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені).

Відповідно до п.1 ст.651 ЦК України та п.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак, відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено дострокове розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ціна договору, в тому числі і розмір орендної плати, відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також ч.1 ст. 284 ГК України є істотними умовами договору оренди.

Судом встановлено, в порушення умов договору відповідач більше ніж 3 місяці підряд не сплачував орендну плату, чим порушив істотні умови договору, оскільки позивач не отримав кошти, на які розраховував при укладенні договору оренди.

Зазначені порушення відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є підставою для дострокового розірвання договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди комунального майна від 01.04.2019 слід задовольнити.

Положеннями статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що договір оренди комунального майна від 01.04.2019 судом розірвано, тож у відповідача відсутні правові підстави для користування орендованим майном, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» зобов`язано повернути по акту приймання-передачі в комунальну власність Сторожинецької міської ради орендоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 26,50 кв.м.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки, повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, слід відзначити, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Судом встановлено, що Чернівецька окружна прокуратура на підставі частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 08.01.2024, 15.02.2024, 05.03.2024, 20.03.2024 зверталась з листами №№ 52/6-51вих-24, 52/6-312вих-24, 52/6-453вих-24, 52/6-544вих-24 до Сторожинецької міської ради, якими повідомлено про неналежне виконання ТОВ «Інвесттеплопостач» умов договору оренди комунального майна та запропоновано надати інформації про вжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо стягнення з вищевказаного товариства заборгованості з орендної плати. Позивачу надано можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави зокрема, шляхом вчинення дій по виправленню ситуації, а саме подання позову.

З листа Сторожинецької міської ради №246 від 01.02.2024, вбачається, що органом місцевого самоврядування заходи спрямовані на стягнення заборгованості в судовому порядку не вживались.

Окрім того, листами №563 від 18.03.2024, №611 від 27.03.2024 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність фінансування щодо сплати судового збору, не заперечення щодо звернення Чернівецької окружної прокуратури до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди комунального майна та зобов`язання ТОВ «Інвесттеплопостач» повернути орендоване майно.

Таким чином, маючи відповідні повноваження, позивач протягом тривалого часу не вжив належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення даної позовної у зв`язку із здійсненням останніми захисту інтересів держави неналежним чином.

5. Висновки суду

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову прокурора оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 9084,00 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди комунального майна від 01.04.2019, що укладений між Сторожинецькою міською радою (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (59006, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65, код ЄДРПОУ 38791537)

3.Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (59006, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65, код ЄДРПОУ 38791537) повернути по акту приймання-передачі в комунальну власність Сторожинецької міської ради (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179) орендоване приміщення, що розташоване за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65 А, площею 26,50 кв.м.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (59006, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65, код ЄДРПОУ 38791537) на користь Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062179) 6111,64 грн боргу з орендної плати та 1568,50 грн пені.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттеплопостач» (59006, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Панка, вул. Головна, 65, код ЄДРПОУ 38791537) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 9084,00 грн судового збору.

6.З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.