Ухвала

від 15.07.2024 по справі 308/11511/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11511/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Мішко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора комунального підприємства «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» Тимчук Тетяни Олегівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Борисова Олена Станіславівна про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , державного реєстратора комунального підприємства «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» Тимчук Т.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Борисова О.С. про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , з яким вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , утримували будинок та сплачували комунальні платежі, платежі за використану електроенергію, газопостачання та інші послуги.

Зазначає, що вказаний будинок на праві власності належав батькові покійного чоловіка ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та пожиттєво проживав разом з ними у цьому будинку. Заповіт та спадковий договір щодо розпорядження спадковим майном, у тому числі будинковолодінням по АДРЕСА_1 , спадкодавцем не складалися.

Вказує, що заявою від 30 липня 2014, поданої приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Борисовій О.С. в межах шести місячного строку з дня відкриття спадщини її покійний чоловік ОСОБА_3 прийняв спадщину за своїм батьком ОСОБА_4 . Нотаріусом 11.07.14 в спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №56292199. Зауважує, що крім її покійного чоловіка спадщину за батьком прийняв і його брат ОСОБА_2 , вони обоє є спадкоємцями першої черги за законом, їх частки у спадщині є рівними. Інших спадкоємців не має, що підтверджується Довідкою №29/01-16 від 01.07.24 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу О.Борисової.

Позивач вказує, що за життя чоловіка ОСОБА_3 . нотаріусом не було видано правовстановлюючі документи на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 . З метою прийняття спадщини за покійним чоловіком ОСОБА_3 , 15 березня 2024 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Борисової О.С. та нотаріусом заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 72151426.

Однак, нотаріус ОСОБА_5 повідомила, що право власності на спадковий будинок АДРЕСА_1 , власником 1/2 частки якого в порядку спадкування є її покійний чоловік ОСОБА_3 , у 2017 в цілому у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на брата чоловіка ОСОБА_2 . Як з`ясувалося, за наявності відкритої спадкової справи, 24 жовтня 2017 року державним реєстратором Тимчук Т.О. за заявою відповідача ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію та здійснено державну реєстрацію одноосібного права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 106.5 кв.м., житлова площа 51.3 кв.м., за ОСОБА_2 .

Вказане рішення позивач вважає незаконним у зв`язку з чим подала позов, яким просить скасувати рішення державного реєстратора Тимчук Т.О. Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37738813 від 24 жовтня 2017 року 18:16:41, про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 106.5 кв.м., житлова площа 51.3 кв.м., три кімнати, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387455821101 та припинити право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно; витребувати від ОСОБА_2 на її користь 1/2 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387455821101.

Такі дії відповідача ОСОБА_2 на переконання позивача свідчать про його недобросовісність та схильність до здійснення незаконних правочинів до вирішення спору по суті, створюють беззаперечну загрозу продажу, іншому відчудженню будинку до вирішення позову по суті.

За таких обставин, у разі не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити, утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому просить суд накласти арешт на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити відчуження і вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо такого.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, ч. 2ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що така підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно роз`яснень Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Відповідно до частин 5-7 статті 153Цивільного процесуальногокодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, у контексті з положеннями ст. 2 ЦПК України, заяву про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке є предметом спору по даній справі, слід задоволити.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеного клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через імовірну зміну статусу спірного майна.

Одночасно, вирішуючи питання зустрічного забезпечення, судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задоволити.

Накласти арешт із забороною вчиняти будь-які юридично значимі дії, в тому числі із забороною розпорядження та вчинення реєстраційних дій на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач (боржник): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу для виконання надіслати до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.Р.Деметрадзе