Рішення від 11.07.2024 по справі 761/18405/23

Справа № 761/18405/23

Провадження № 2/761/2497/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідачів 1, 2: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення трьох процентів річних; інфляційних втрат; пені; процентів за користування позикою,

в с т а н о в и в :

В травні 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-5) до відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив суд:

- стягнути солідарно з відповідачів на свою користь грошові кошти у розмірі 2823697,87 грн., з яких інфляційні втрати у розмірі 1338514,59 грн.; 3,0% річних - 191057,38 грн.; пеню у розмірі 740558,7 грн. та проценти за користування позикою у розмірі 553567,2 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 січня 2020р. між позивачем, як позикодавцем та відповідачами, як солідарними позичальниками було укладено договір позики грошових коштів (далі по тексту - договір позики), за умовами якого позивачем була надано відповідачам позику в розмірі 3575100,0 грн., що на день передачі грошових коштів за курсом НБУ складало 150000,0 дол. США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2022р. по цивільній справі № 761/21808/21, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів було задоволено частково - стягнуто на користь позивача з відповідачів солідарно суму боргу - 4114215,0 грн., 3,0 % річних - 45650,87 грн., пеню - 164568,6 грн., а також стягнуто судовий збір в сумі 5675,0 грн. з кожного відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023р. рішення суду першої інстанції було скасовано та вирішено ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково; стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно борг в сумі 4114215,0 грн.; здійснено розподіл судових витрат.

На час звернення позивача до суду з вказаним позовом, відповідачами сума боргу за договором позики, яка була стягнута постановою апеляційної інстанції позивачу не сплачена.

На думку позивача, відповідачі прострочили повернення суми позики, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України повинні сплатити позивачу 3,0 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати. Крім того, в порядку ст. 1048 ЦК України, відповідачі повинні сплатити відсотки за користування сумою позики, а також пеню, в порядку визначеному п. 4.1 договору позики.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

12 вересня 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 72-77), в якому сторона відповідачів проти позову заперечила, зазначивши, що відповідачами 14 червня 2023р. в повному обсязі, була виконана постанова Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023р. Також сторона відповідачів звертала увагу суду на сталу судову практику Верховного Суду, щодо зменшення розміру неустойки.

25 вересня 2023р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 103-106), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не погодилась з правовими позиціями та доводами сторони відповідачів, яка посилалася на положення ст. 551 ЦК України, та просила суд не зменшити розмір неустойки, а відмовити взагалі в задоволені позову. Також представник позивача звертав увагу суду, що враховуючи суттєве коливання курсу валют, позивачем було отримано від відповідачів значно меншу суму коштів ніж він позичив, враховуючи офіційний курс гривні до долара США.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідачів до суду не подавались.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні, представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачами добросовісно та добровільно було виконано судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики. Звертав увагу суду, що з 24 лютого 2022р. в Україні запроваджено воєнний стан, що не було враховано стороною позивача під час проведення розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а розмір пені є завищеним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 09 січня 2020р. між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (позичальники) було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальникам грошові кошти у розмірі 3575100,00 грн., що на день передачі грошових коштів, за курсом валют НБУ відповідає 150000,00 дол. США, а позичальники зобов`язуються повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором. Згідно п. 2.2 договору позики, сума позики за цим договором передана позикодавцем позичальникам до підписання сторонами цього договору. Сторони домовились вважати, що підписання цього договору позичальниками є підтвердження отримання ними грошових коштів від позикодавця.

Пунктами 3.2., 3.3 договору позики передбачено, що сума позики підлягає поверненню позикодавцю, шляхом передання її позичальниками в готівковій формі, у визначеному позикодавцем місці, попередньо з три дні до фактичної передачі, повідомивши про це позикодавцю.

Сторони домовились, що розмір позики оцінюється також, в доларах США за курсом НБУ і сума грошових коштів, яка буде повернена, відповідно до умов договору, на день повернення, повинна відповідати розміру суми грошових коштів, що позичені, у перерахунку на долари США за курсом НБУ, на день підписання цього договору, тобто 150000,0 дол. США.

Згідно п. 4.1., 4.2 договору позики, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі повернення суми позики, позичальники сплачують позикодавцю неустойку у виді пені в розмірі один відсоток від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

За порушення грошового зобов`язання, на вимогу позикодавця, позичальник зобов`язується оплатити суму боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від суми заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2022р. по цивільній справі № 761/21808/21, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 4114215,0 грн., три проценти річних у розмірі 45650,87 грн., пеню розмірі 164568,6 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023р. по цивільній справі № 761/21808/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2022р. та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022р. - скасовано.

Ухвалено по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно борг в сумі 4114215,0 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Судом встановлено, і ця обставина не заперечувалась представниками сторін в судовому засіданні, що 14 червня 2023р. відповідачами була виконана в повному обсязі постанова Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023р. та сплачена позивача сума коштів, яка з них була стягнута за судовим рішенням.

За змістом положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач зобов`язання з повернення позивачеві суми боргу в добровільному порядку не виконує.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014р. № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018р. № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в постанові від 08 листопада 2019р. по справі № 127/15672/16-ц.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 81 ЦПК України).

Так, судом апеляційної інстанції в постанові від 13 квітня 2023р., було встановлено, що: «Отже, отримання позовної заяви відповідачами 06 жовтня 2021 року слід розцінювати як день пред`явлення позикодавцем вимоги про повернення позики відповідно до копії поштових конвертів (а/с 40,41 т. 1). Відповідно строк для обчислення пені за несвоєчасне повернення суми позики може визначатись лише з 07 листопада 2021 року.».

Так, позивач звертаючись до суду з вимогами про стягнення на свою користь з відповідачів, інфляційних втрат, три відсотки річних та неустойки (в порядку п. 4.1 договору позики), зазначав відповідний період за який слід стягнути зазначені суми з 07 листопада 2021р. по 25 травня 2023р. Разом з тим, при заявлені зазначених позовних вимог, позивачем не були враховані положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за період часу з 07 листопада 2021р. по 23 лютого 2022р. включно (виходячи з суми основної заборгованості - 4114215,0 грн.), а саме, слід стягнути з відповідачів солідарно на корись позивача:

- інфляційні втрати у розмірі 179652,60 грн.;

- 3,0% річних - 36858,86 грн.;

- пеню у розмірі 134534,83 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ за період з 09 січня 2020р. по 06 листопада 2021р. включно у сумі 553567,2 грн., виходячи з суми заборгованості 4114215,0 грн. (еквівалент 150000,0 дол. США, станом на червень 2021р.), то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, за зазначений період часу, але з суми заборгованості 3575100,0 грн., з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Однак, згідно із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019р. у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017р. у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

З урахуванням, правових позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах можуть бути нараховані та стягнуті з відповідачів, в солідарному порядку проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, у розмірі 494870,22 грн., за період часу з 09 січня 2020р. по 06 листопада 2021р., виходячи з суми позики - 3575100,0 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню:

- інфляційні втрати у розмірі 179652,60 грн.;

- 3,0% річних - 36858,86 грн.;

- пеню у розмірі 134534,83 грн.

- проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, у розмірі 494870,22 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до частини задоволених вимог у розмірі по 4229,58 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 609-611, 625 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення трьох процентів річних; інфляційних втрат; пені; процентів за користування позики - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів від 09 січня 2020р. - інфляційні втрати у розмірі 179652 /сто сімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві/ грн. 60 коп.; три проценти річних - 36858 /тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят вісім/ грн. 86 коп.; пеню у розмірі 134534 /сто тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири/ грн. 83 коп.; проценти за користування позикою у розмірі 494870 /чотириста дев`яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят/ грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 4229 /чотири тисячі двісті двадцять дев`ять/ грн. 58 коп. з кожного.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 липня 2024р.

Суддя: