Ухвала

від 10.07.2024 по справі 466/6668/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6668/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Невойт П.С.

з участю секретаря Климочко Павляк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відео конференції скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

за участі представника скаржника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

21.06.2024 представник скаржника адвокат Павлова Дарина Дмитрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в якій просить

1. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Дробного щодо відмови у знятті арешту з майна, належного боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

2. Зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35009358 ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013 у виконавчому провадженні №38917195 Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 1934234 (спеціальний підрозділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4577592 від 30.07.2013 Львівського міського управління юстиції.

В обґрунтування вимог заявник скарги зазначив, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21.03.2013 в справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 47 836,87 грн, судові витрати в розмірі 213,20 грн., а всього 48 050,07 грн. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2013 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково та рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21.03.2013 змінено на: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 918,43 грн. та 106 грн. 60 коп. судового збору, а всього - 24025 грн. 03 коп. (двадцять чотири тисячі двадцять п"ять гривень три копійки).

На підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 11.07.2013 у справі №2-2838/11 відкрито виконавче провадження №38917195.

29.07.2013 постановою державного виконавця накладено арешт на все нерухоме майно боржника. Виконавче провадження №38917195 перебувало на виконанні із 29.07.2013 по 27.06.2014.

27.06.2014 Личаківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У травні 2024 року боржнику стало відомо про накладений арешт належного йому майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 06.05.2024 представник заявника, адвокат Павлова Дарина Дмитрівна звернулася до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо зняття обтяження №1934234 від 30.07.2013 з майна ОСОБА_1 , яке було накладено в межах виконавчого провадження №38917195.

У відповідь на адвокатський запит від 14.05.2024 №33206, повідомлено, що 27.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки боржником не надано підтвердження про сплату боргу. З метою забезпечення виконання виконавчого документа на майно боржника накладено арешт. Рахунки в банківських установах у боржника відсутні, що підтверджує відповідь ДПС України. За боржником майно не числиться, що підтверджується даними Реєстраційної служби ЛМУЮ, Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, відділу Держземагенства у місті Львові Львівської області, ДАІ, Державіаслужби України. При виході за адресою вказаною у виконавчому документі перевірити майновий стан боржника не вдалось. Виконавчий документ повертається без виконання з правом повторного пред`явлення до виконання. В результаті вжитих державних виконавцем заходів, виконавче провадження №38917195 завершено постановою державного виконавця від 27.06.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення. Оригінали матеріалів виконавчого провадження №38917195 знищені у зв`язку із закінченням трирічного строку зберігання матеріалів виконавчого провадження.

З метою зняття арешту з майна боржника, адвокат Павлова Дарина Дмитрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася 16.05.2024 до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна.

Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на заяву про зняття арешту з майна від 16.05.2024 (відповідь на заяву від 17.06.2024) повідомляє, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви від 16.05.2024 не додано жодних документів, які б свідчили про можливість чи необхідність зняття арешту з майна на підставі ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки до заяви від 16.05.2024 не надано жодних документів, які б свідчили про можливість чи необхідність зняття арешту змайна на підставі ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження №38917195.

Такі дії вважає протиправними, а тому враховуючи, що на цей час виконавчі документи, що перебувають на виконанні по відношенню ОСОБА_1 відсутні, просить суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Андрія Дробного щодо відмови у знятті арешту з майна, належного боржнику ОСОБА_1 та зобов`язати його зняти арешт із належного ОСОБА_1 майна.

Заявник в судове засідання не прибув, його представник адвокат Павлова Д.Д. в судовому засіданні скаргу підтримала просила задоволити.

Старший державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Дробний, в останнє судове засідання не прибув. Через систему «Електронний суд» подав відзив на скаргу, в якому просив в задоволенні скарги відмовити. В попереднє судове засідання прибув, оголошувалась перерва до 10.07.2024, однак просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на мотиви викладені у відзиві.

ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, причин не прибуття суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження №№ 38917195, 43979947, 52997460 з примусового виконання виконавчого листа виданого 11.07.2013 року №2-2838/11 Личаківським районним судом м.Львова про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 918, 43 грн. та 106 грн. 60 коп. судового збору, а всього 24 025 грн. 03 коп.

По виконавчому провадженню № 38917195 державним виконавцем керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент винесення постанови, винесено наступні постанови:

19.07.2013 року постанову про відкриття виконавчого провадження;

29.07.2013 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

27.06.2014 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві;

Виконавчий документ повторно пред`являвся до виконання в зв`язку з чим по виконавчому провадженню № 43979947 виносились наступні постанови:

14.07.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43979947.

22.07.2014 року постанову про стягнення виконавчого збору;

22.07.2014 року постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

22:07.2014 року та 11.04.2016 року виносились постанови про звернення стягнення на доходи боржника;

30.06.2016 року керуючись п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент винесення постанови, винесено постанову, про закінчення виконавчого провадження (за належністю до іншого відділу ДВС), оскільки : «У відділ не надано підтвердження про сплату боргу. З метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа на невизначене майно боржника накладено арешт. Належного боржнику майна на яке можна звернути стягнення не виявлено, що стверджується інформаційною довідкою від 10.05.2016 року, відповіддю регіонального сервісного центру МВС у Львівській області від 16.05.2016 року, даними з реєстру сільгосптехніки м.Львів, даними щодо власників крупних пакетів акцій. Згідно відповідей ДПС України та ПФ України у боржника відсутні відкриті рахунки в банківських установах, пенсію не отримує не працює ТзОВ «Гран Ексім», ЄДРПОУ 38583428. За адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 7 ТзОВ «Гран Ексім", ЄДРПОУ 38583428 не знаходиться. Згідно договору оренди від 05.01.2015 року TOB "Гран Ексім", ЄДРПОУ 38583428 знаходиться за адресою м.Львів, вул. Варшавська, 130. Скерувати виконавчий документ для проведення стягнення з доходів боржника Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області».

При повторному надходженні виконавчого документа 29.11.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52997460. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу винесено 29.09.2017 року.

Про наявність арешту ОСОБА_1 було відомо в 2023 році про, що свідчить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року, справа № 380/4077/23 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, справа № 380/4077/23 наявні в Сдиному державному реєстрі судових рішень, а не в травні 2024 року, як зазначено в скарзі на дії/бездіяльність органу примусового виконання від 20.06.2024 року.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до п. 1 ч .2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи для виконання рішення суду.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У пункті 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону N 1404-VIII).

Пунктом 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно до вимог ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У відповідності п. 1 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

При розгляді Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 2-3600:09 у постанові від 09.01.2023 року суд підтримав висновки суду апеляційної інстанції про те, що у разі повернення виконавчого листа з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (аналогічно пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» Закону № 606-XIV) виконавець позбавлений права за своєю ініціативою ухвалити рішення про зняття арешту з майна боржника. За результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) виконавця суд вправі покладати на останнього обов`язок вчинити пені дії лише у разі, якщо буде встановлено, що виконавець діяв усупереч вимогам закону або його бездіяльність була неправомірною.

За таких обставин, суд вважає, що заходи вжиті державним виконавцем щодо перевірки та розшуку майна боржника можна вважати належними та такими, що відповідають вимогам Закону України " Про виконавче провадження".

Щодо заявлених вимог у скарзі в частині зобов`язання Личаківського відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35009358 ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013 у виконавчому провадженні №38917195 Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 1934234 (спеціальний підрозділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4577592 від 30.07.2013 Львівського міського управління юстиції, в цій частині вимоги скарги підлягають до задоволення з врахування наступного.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Частинами 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ч. 2, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Норми ст.41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) зазначив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно боржника, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з зазначеного вище, суд вважає, що необхідно зняти арешт, оскільки з урахуванням вище перелічених обставин виконання рішення суду, наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись ст. 258, 260, 353, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В:

скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35009358 ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013 у виконавчому провадженні №38917195 Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 1934234 (спеціальний підрозділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4577592 від 30.07.2013 Львівського міського управління юстиції.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 10 липня 2024 року.

Суддя П. С. Невойт