Рішення

від 12.07.2024 по справі 675/3324/18

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/3324/18

Провадження № 2/675/4/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2024 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду у м. Ізяславі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Плужненська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, про визнаннянедійсним наказута витребуванняземельної ділянки,

в с т а н о в и в :

22 грудня 2018 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнаннянедійсним наказута витребуванняземельної ділянки,мотивуючи цетим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23718-СГвід 12вересня 2016року ОСОБА_1 набувправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825584600:07:051:0241), що розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Крім того, ОСОБА_1 набувправо власностіна земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825883400:02:007:0205), що розташована на території Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-30246-СГвід 11листопада 2016року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0108) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу 18листопада 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Таким чином, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не повідомив про те, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і незаконно набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108. Надалі, 06 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . ОСОБА_2 придбала вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати. Земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108 вибула із державної власності внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 . Відтак заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-30246-СГ від 11листопада 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0108), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-30246-СГ від 11листопада 2016року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Під час підготовчого провадження відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 проти задоволення позовної заяви заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури заперечує. Вказує, що оскільки відповідним державним органом було прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , то таким чином була виражена воля держави на передачу земельної ділянки з державної власності у приватну власність. Наявність у діях власника майна волі на передачу майна у власність іншої особи та права його відчужувати виключає можливість витребування майна від добросовісного набувача. Звертає увагу й на те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду в сфері землеустрою. Визнання незаконним та скасування наказу не є безумовною підставою для витребування майна від ОСОБА_2 . Зазначає, що порушення органів державної влади, допущені ними при здійсненні своїх повноважень (розпорядженні майном держави), не є достатньою підставою для позбавлення права власності особи, яка при цьому жодних порушень не вчиняла. ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Стефанишин О. Л. подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що при винесенні спірного наказу відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, оскільки в своїх заявах ОСОБА_1 не повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він скористався. Також звертає увагу суду на зміни у земельному законодавстві, внаслідок яких неможливе відновлення порушеного права на спірну земельну ділянку в спосіб, про який просив прокурор при поданні позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури до суду не подав.

Заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури 22 грудня 2018 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2018 року головуючим у справі визначений суддя Король О. В.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2019 року відкрите провадження в даній цивільній справі та прийняте рішення розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 675/1197/19 за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

На підставі розпорядження керівника апарату Ізяславського районного суду Хмельницької області № 29 від 29 вересня 2021 року «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ» у зв`язку із закінченням строку повноважень судді Короля О. В. відповідно до п. п. 19, 20 розділу 8 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 675/3324/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2021 року головуючою у справі визначена суддя Янішевська О. С.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької областівід 29 вересня 2021 року було відкрите провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року поновлене провадження в справі за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересахдержави доГоловного управлінняДержгеокадастру уХмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької областівід 20 березня 2024 року прийнята до розгляду заява першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну предмету позову, яка надійшла до Ізяславського районного суду Хмельницької області 19 березня 2024 року, залучено до участі у справі Плужненську сільськураду Шепетівськогорайону Хмельницькоїобласті як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

26червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання прокурор ОСОБА_5 не зявилася, звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просила судове засідання проводити без її участі, уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Преставник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Савченко О. В. подала до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала. Від третьої особи Плужненської сільської ради надійшла письмова заява з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, у якій також зазначено, що проти задоволення позовних вимог сільська рада не заперечує.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідач ОСОБА_1 про причини неприбуття суд не повідомили, заяв та клопотань, а також письмових пояснень не надіслали.

Відтак, з огляду на положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності вказаних учасників справи та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

З`ясувавши позицію учасників справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11листопада 2016 року № 22-30246-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108, що знаходиться за межами населених пунктів Мякотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано йому зазначену ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу 18листопада 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 квітня 2017 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Надалі, земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0215 площею 22 га, та право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Дані обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 145660675 від 16 листопада 2018 року, № 146793813 від 26 листопада 2018 року, №№ 146793987, 146794122 від 26 листопада 2018 року, наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11листопада 2016 року № 22-30246-СГ, від 26 липня 2016 року № 22-19242-СГ, від 12 вересня 2016 року № 22-23718-СГ.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 146793987 від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 вересня 2016 року № 22-23718-СГ на праві приватної власності (право зареєстровано 20 вересня 2016 року) належала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0241 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 146794122 від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11452321 від 06 березня 2014 року на праві приватної власності (право зареєстровано 05 березня 2014 року) належала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6825883400:02:007:0205 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/1197/19 від 13 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 23 травня 2023 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0215, до складу якої входила земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108.

Отже, на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_1 вже використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання. Оскільки ОСОБА_1 не мав права отримувати і відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108, вона незаконно вибула із державної власності.

Та обставина, що з заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_6 , не спростовує факт набуття ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства у власність.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У даній справі задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру від 11листопада 2016року № 22-30246-СГне призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а, отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, які і були заявлені разом з даними позовними вимогами.

З огляду на викладене, обрання прокурором неефективного способу захисту прав в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11листопада 2016року № 22-30246-СГє самостійною підставою для відмови у позову в цій частині.

За таких обставин, позов в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11листопада 2016року № 22-30246-СГзадоволенню не підлягає.

За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з частиною 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельні ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0241, що знаходиться за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, та з кадастровим номером 6825883400:02:007:0205, що знаходиться за межами населених пунктів Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Таким чином, ОСОБА_1 тричі скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим статтею 116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже,при здійсненніфункцій ізрозпорядження землями,зокрема здійснюючирозгляд заяви ОСОБА_1 про передачуспірної земельноїділянки увласність,посадові особиГоловного управлінняДержгеокадастру уХмельницькій області,перевіривши їїта встановившивже реалізованеправо ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог частини 6 статті 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити йому у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки, вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

У силу частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. І для такого витребування оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

За змістом правового висновку, викладеного в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, який суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Тому витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, зміненої власником внаслідок обєднання з іншою земельною ділянкою, в особи, за якою вона зареєстрована на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0108 в порядку приватизації неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_2 , тому ця ділянка вибула із земель запасу державної власності поза волею їх належного розпорядника і позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до матеріалів справи також встановлено, що згідно рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» ОСОБА_2 від 02 травня 2019 року № 1 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» та сформовано статутний капітал товариства за рахунок майнового (негрошового) внеску в сумі 2 846 715 грн 50 коп, а саме: земельних ділянок, які належать засновнику на праві власності. До статутного капіталу включено, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0215 площею 22 га, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становила 100 %. Останню обрано директором товариства та затверджено його статут.

Згідно акту приймання-передачі від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» прийняло вказану земельну ділянку в якості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства.

Разом з тим, як вбачається з рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області № 675/1197/19 від 13 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 23 травня 2023 року, єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0215 площею 22 га була саме відповідач ОСОБА_2 .

Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суду не надано.

Ухвалюючи рішення про витребування ділянки, суд враховує положення пунктів 9, 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яким закріплено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер і державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію зокрема, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Таким чином,відповідно доінформації № 10-22-0.393-587/34-21 від 23 листопада 2021року Відділу №3вШепетівськомурайоні ГоловногоуправлінняДержгеокадаструу Хмельницькійобласті спірназемельна ділянкаувійшладоскладу новоутвореноїземельноїділянкиз кадастровимномером6822184500:06:007:0215,площею 22га,тарішення Ізяславськогорайонного судуХмельницької області№ 675/1197/19від 13квітня 2023року,яке набралозаконної сили23травня 2023року,право власностінановоутворенуземельну ділянкубулозареєстрованоза ОСОБА_2 ,записпройого державнуреєстраціюу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі скасовано на підставі рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2023 року № 675/1197/19.

А тому слід витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-30246-СГвід 11листопада 2016 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Слід також вказати, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 56 ЦПК України).

У подібних спірних правовідносинах 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 суди при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17).

Суд, перевіряючи повноваження прокурора як позивача по справі, виходить із того, що на момент пред`явлення позову прокурором орган, до компетенції якого належать повноваження щодо захисту в суді інтересів держави шляхом подання відповідного позову про незаконне виділення та передачу у приватну власність земель державної власності, відсутній, відтак повідомлення будь-якому суб`єкту владних повноважень прокурором правомірно не надсилалося.

Судом при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.

Проте, судом береться до уваги й те, що у відповідності до пункту 24 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час ухвалення судового рішення) земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка як окремий об`єкт нерухомості була сформована до набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень ЗК України, однак на даний час відноситься до земель комунальної власності, а тому обраний прокурором спосіб захисту щодо її витребування на користь Плужненської сільської ради як правонаступника всього майна, прав та обов`язків М`якотівської сільської ради, є правомірним.

Таким чином, у разі набрання судовим рішенням законної сили спірна земельна ділянка на підставі пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України має перейти у власність відповідної територіальної громади.

Оцінюючи доводи відзиву відповідача ОСОБА_2 на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном, суд вважає їх неприйнятними.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Незаконна передача земель державної власності в приватну власність позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вимоги частини 1 статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури (місце знаходження вул. Сергія Оврашка, буд. 43, м. Шепетівка Хмельницької області 30400) в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Плужненська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області (місце знаходження вул. Бортника, буд. 7, с. Плужне Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406745), до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (місце знаходження вул. Інститутська, буд. 4/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39767479), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 30 серпня 2001 року Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифіаційний номер 2604402335, жителя АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 07 грудня 1996 року Красилівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь Плужненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом № 22-30246-СГвід 11листопада 2016року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів с. М`якоти Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

У задоволенні решти вимог позову заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури (Платник/Одержувач коштів - Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО - 820172, Банк ДКСУ, м. Київ) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. С. Янішевська