Рішення

від 03.07.2024 по справі 686/1489/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/1489/24

Провадження № 2/686/2134/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Кучерук Н.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької обласної військової адміністрації, Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

У січні 22024 року ОСОБА_4 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації, Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги в якому просила скасувати розпорядження першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_5 від 01.12.2023 року із змінами внесеними розпорядженням від 13.12.2023 року за №112/2023-р/к, поновити її на посаді директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги та стягнути з Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 20.02.2007 року №52/а/2007-р вона була призначена і працювала з 01.03.2007 року на посаді директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги. 31.08.2023 року розпорядженням першого заступника начальника Хмельницької обласної військової адміністрації С.Тюріним №73/2023-р було прийнято рішення про припинення юридичної особи «Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги» в порядку реорганізації шляхом приєднання до державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини». Вказане розпорядження надійшло на адресу Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги 05.09.2023 року. 03.10.2023 року вона була ознайомлена під розпис з попередженням про наступне можливе вивільнення №101/05-10-7956/2023. Відповідно до вказаного попередження її попередили про можливе вивільнення її з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги по закінченню 2-х місячного терміну з дня ознайомлення у зв`язку із реорганізацією установи у якій вона працює та запропоновано обійняти посаду начальнику відділу організації надання соціально-психологічної допомоги державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини». На запропоновану їй посаду вона погодилися. При цьому про скорочення посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги вона не попереджалася.

27.11.2023 року вона відмовилася від запропонованої їй посади, яка була зазначена у попередженні про наступне вивільнення. В період з 27.11.2023 року по 04.12.2023 року жодної іншої посади їй відповідачем запропоновано не було.

01.12.2023 року розпорядженням №105/2023-р/к першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_5 її було звільнено з 04.12.2024 року з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади.

13.12.2023 розпорядженням №112/2023-р/к першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_5 внесено зміни до розпорядження №105/2023-р/к першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_5 від 01.12.2023 року «Про звільнення ОСОБА_6 » та викладено це рішення у новій редакції: «Звільнити 14.12.2023 року ОСОБА_4 з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади». Вказані зміни у дату її звільнення були обумовлені з тимчасовою непрацездатністю на момент звільнення.

В день її звільнення, ані 04.12.2023 року, ані 14.12.2023 року їй трудова книжка не була видана. Отримала свою трудову книжку вона лише 04.01.2024 року після звернення до голови комісії з реорганізації Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги надати її на зберігання.

Вважає, що її звільнення проведено незаконно, оскільки у порушення вимог ст.ст.36, 40, 49-2 КЗпП України при її звільненні роботодавцем не було запропоновано усіх наявних вакансій. Крім того, у порушення вимог ст.47 КЗпП України роботодавцем не був виконаний обов`язок щодо видачі їй належно оформленої трудової книжки. Трудову книжку вона отримала лише 04.01.2024 року на її вимогу та в ній був відсутній запис про її звільнення, що перешкодило їй у подальшому працевлаштуванні чи отриманні оформленні допомоги по безробіттю.

У поданому відзиві Хмельницька обласна військова адміністрація позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Зазначено, що звільнення ОСОБА_4 з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги було здійснено у відповідності до вимог трудового законодавства та підстав для скасування відповідних розпоряджень, поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має. Так, розпорядженням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 31.08.2023 року було вирішено реорганізувати Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги шляхом його приєднання до Хмельницького обласного соціального центру матері і дитини. Під час такої реорганізації Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги, як юридична особа має припинитися та відповідні посади у цій організації відповідно скорочені. У зв`язку із цим 03.10.2023 року ОСОБА_4 була попереджена про наступне вивільнення та останній було запропоновано вакантну посаду у Хмельницькому обласному соціальному центрі матері і дитини відповідно до її освіти та кваліфікації. На запропоновану посаду остання погодилася, про що зазначила у відповідному попередженні. У подальшому, 22.11.2023 року ОСОБА_4 подала заяву в якій відмовилася обійняти раніше запропоновану їй посаду та просила звільнити її на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Оскільки ОСОБА_4 відмовилася від раніше запропонованої їй посади та висловила бажання про розірвання трудового договору, остання, після спливу двомісячного строку попередження про наступне вивільнення була звільнена відповідним розпорядженням начальника обласної військової адміністрації. Щодо видачі ОСОБА_4 трудової книжки та внесення до неї відповідні записи просив врахувати, що трудову книжку позивач отримала 04.01.2024 року на її вимогу. При цьому вимог про внесення відповідних записів до неї, як то визначено положеннями ст.48 КЗпП України від останньої не надходило. Крім того, зазначив, що відсутність трудової книжки у працівника сама по собі не позбавляє права останнього на укладення трудового договору.

У поданому відзиві Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначено, що Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги станом у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання на час подання позову перебуває у стані припинення, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Позивач була звільнена з займаної посади законно. із дотриманням вимог трудового законодавства. Щодо видачі трудової книжки то така була видана останній на її письмову вимогу 04.01.2024 року. Вимог про здійснення у цій трудовій книжці відповідних записів від позивача не надходило. Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки у видачі трудового книжки, то така вимога не передбачена діючою редакцією ст.235 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що звільнення позивача із посади було проведено із порушенням вимог трудового законодавства, при звільненні останній не було запропоновано усіх вільних вакантних посад, а звільнення було здійснено у зв`язку із скороченням її посади, про що її ніхто не попереджав. Крім того, при звільненні не було видано позивачці її трудову книжку із внесеними до неї відповідних записів, а відомості про її звільнення до електронної трудової книжки були внесені із значним запізненням.

Представники Хмельницької обласної військової адміністрації та Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги про задоволення позову заперечили. Зазначили, що оскаржувані позивачем розпорядження є законним, а звільнення останньої відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства. Позивач за два місця до звільнення була попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією установи та приєднання її до іншої юридичної особи, останній було запропоновано обійняти вільну вакансію, яка відповідала її освіті та кваліфікації. На запропоновану вакансію ОСОБА_4 погодилися, проте у подальшому відмовилися від неї та подала заяву про звільнення. Після спливу двомісячного терміну після попередження про наступне вивільнення, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 . При цьому впродовж усього часу до звільнення ОСОБА_4 свою заяву про звільнення не відкликала, не просила можливості у працевлаштуванні на інші вакантні посади.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно розпорядженням голови Хмельницької обласної адміністрації від 20.02.2007 року №52а/2007-р ОСОБА_4 була призначена з 01.03.2007 року на посаду директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги.

Розпорядженням першого заступника Хмельницької обласної військової адміністрації №731/2023-р від 31.08.2023 року вирішено припинити в порядку реорганізації юридичну особу «Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги» шляхом приєднання до державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини».

Згідно «Попередження про наступне можливе вивільнення» від 03.10.2023 року №101/05-10-7956/2023 Хмельницькою обласною військовою адміністрацією ОСОБА_4 була попереджена про можливе вивільнення з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги по закінченню 2 місячного терміну з дня ознайомлення. Також запропоновано ОСОБА_4 посаду начальника відділу організації надання соціально-психологічної допомоги державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини». Із вказаним попередженням ОСОБА_4 ознайомилася 03.10.2023 року та погодилася щодо призначення на запропоновану їй посаду, про що свідчить її підписи у відповідних графах.

27.11.2023 року на ім`я першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_4 була подана заява, в якій остання відмовилася від запропонованої раніше посади начальника відділу організації надання соціально-психологічної допомоги державного закладу «Хмельницький обласний соціальний центр матері і дитини» та просила звільнити її з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Розпорядженням першого заступника начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 01.12.2023 року № 105/2023-р/к ОСОБА_4 звільнено з 04.12.2023 року з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади.

Розпорядженням першого заступника начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 13.12.2023 року №112/2023-р/к було внесено зміни до розпорядження заступника начальника Хмельницької обласної військової адміністрації від 01.12.2023 року № 105/2023-р/к «Про звільнення ОСОБА_4 » та викладено п.1 вказаного розпорядження у наступній редакції: «Звільнити 14 грудня 2023 року ОСОБА_4 з посади директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади».

04.01.2024 року ОСОБА_4 подала письмову заяву на ім`я голови комісії з реорганізації юридичної особи «Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги» про видачу на руки її трудову книжку та в цей же день отримала її.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

Згідно з частиною першоюстатті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою ст.3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ст.4 КЗпП України.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи п.6 ч.1 ст.51 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п.4 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

Відповідно до п. 1 частини першоїст. 40 КЗпПтрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП).

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з власної ініціативи роботодавця без його згоди не допускається.

Як встановлено із матеріалів справи у зв`язку із реорганізацією Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги шляхом приєднання до Хмельницького обласного соціального центру матері і дитини ОСОБА_4 була попереджена про наступне вивільнення 03.10.2023 року та останній було запропоновано обійняти вакантну посаду в новій установі. При ознайомленні з попередженням 03.10.2023 року позивач погодилася на запропоновану вакантну посаду у новій установі, проте 27.11.2023 року відмовилася від цієї посади та просила її звільнити на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. До закінчення двомісячного строку після попередження про майбутнє вивільнення ОСОБА_4 заяв про відкликання своєї заяви про звільнення не подавала, як і не подавала заяв про можливість запропонування їй іншої вакантної посади у новій установі.

З огляду на викладене посилання позивача на те, що при її звільненні відповідачем не були дотримані вимоги ст.49-2 КЗпП України, зокрема не запропоновано усі наявні вакантні посади, є безпідставними та спростовуються дослідженими у справі доказами. Матеріали справи свідчать, що роботодавцем було запропоновано ОСОБА_4 обійняти вакантну посаду у новій установі і така посада відповідала рівню її освіти та кваліфікації. Натомість остання особисто відмовилася від запропонованої їй вакантної посади та погодилася на звільнення у зв`язку зі скороченням штату, про що подала письмову заяву.

Отже матеріали справи свідчать, що при звільненні позивача відповідачем було дотримані вимоги ст.49-2КЗпП України, запропоновано позивачу вакантну посаду, а саме звільнення відбулося у визначені законом строки.

Посилання позивача на те, що підстави її звільнення не відповідають підставам, у зв`язку із якими її було повідомлено про можливе наступне вивільнення, суд вважає необґрунтованими оскільки реорганізація юридичної особи, є однією з підстав розірвання трудового договору згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

З огляду на викладене підстав для скасування розпорядження першого заступника начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_5 від 01.12.2023 року із змінами внесеними розпорядженням від 13.12.2023 року за №112/2023-р/к «Про звільнення ОСОБА_4 » і поновлення її на посаді не має та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне. Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач по суті послався на дві обставини: незаконність її звільнення та затримку у видачі трудової книжки.

Так, за приписами частин 1, 2 та 5 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже вимога про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від основної поновлення на посаді.

Оскільки у задоволенні основної вимоги (поновлення на посаді) слід відмовити також не підлягає і вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин (звільнення позивача) положення ст.235 КЗпП України не передбачали можливість стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

На підставі викладеного, керуючись 10, 12, 13, 76-89, 258-268, 274-279 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Хмельницька обласна військова адміністрація, код ЄРДПОУ: 22985083, адреса: м. Хмельницький,майдан Незалежності, Будинок Рад.

Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги, код ЄРДПОУ: 34088931, адреса: м. Хмельницький, вул. Заводська, 61/1.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.07.2024 року

Суддя: