Ухвала

від 15.07.2024 по справі 240/11719/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку залишення позовної заяви без руху

15 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/11719/24

категорія 106020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівського районного суду Житомирської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання наказу протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

19.06.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.01.2024 №1-к у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби секретарю судового засідання ОСОБА_1 на 2024 рік на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01.01.2024 відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 було відмовлено позивачу у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , встановлено строк на усунення недоліків позову шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

02.07.2024 позивачем на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №37637/24. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просила поновити пропущений за поважних причин строк звернення до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те що на даний час в Україні продовжує діяти воєнний стан. Постійні повітряні тривоги у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу змушують по декілька годин на день, добу перебувати в укриттях або бомбосховищах. Втрата часу та пов`язаний з цим стрес суттєво впливає на всі сфери життя, його організацію та на своєчасність вчинення дій. Також негативним фактором, що вплинув на пропуск строку звернення до адміністративного суду є постійні відключення електропостачання, що є наслідками тих же ракетних обстрілів нашої держави російською федерацією.

Крім того, позивач просить суд врахувати те, що вона є інвалідом 3 групи, перебуває на диспансерному обліку в КНП «Брусилівська лікарня» із-за чого часто хворіє та часто звертається до лікаря для обстеження та отримання консультацій по режиму лікування. Позивач посилається, що її стан здоров`я також погіршується через постійні стресові ситуації, пов`язаних з постійними повітряними тривогами, а також через те, що її чоловік перебуває в Збройних силах України, та має статус учасника бойових дій.

Враховуючи все вище викладене, а також те, що процесуальний строк, який позивачем пропущено, припав на період дії воєнного стану на території України та беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час зазначеного особливого режиму, а також враховуючи норми Конституції України та практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист позивач вважає, що в сукупності зазначені нею причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважними.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

ОСОБА_1 була ознайомлена з оскаржуваним наказом 19.01.2024, отже про порушення свого права щодо розміру надбавки за вислугу років державної служби позивач дізналась під час ознайомлення з оскаржуваним наказом, а саме: 19.01.2024, з даним позовом позивач звернулась до суду 19.06.2024, подавши його через підсистему "Електронний суд", тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом.

Оскільки до даних правовідносин застосовується тримісячний строк, то останній день на звернення до суду з цим позовом є - 19.04.2024.

Позивач почав вчиняти дії на поновлення свого порушеного права у червні 2024 року, коли строк на звернення до суду вже сплинув.

Щодо посилання позивача на дію воєнного стану, як на підставу для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введений в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово був продовжений, тобто, воєнний стан в країні почався з 24.02.2022.

Запровадження воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.

Крім того, воєнний стан введено 24.02.2022, а оскаржуваний наказ виданий майже через два роки після введення воєнного стану. Проте позивачем не надано жодних доказів того як саме воєнний стан спричинив об`єктивні перешкоди для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Саме по собі посилання на військовий стан не свідчить про наявність перешкод для звернення до суду без пояснення та надання доказів того, яким чином введення воєнного стану перешкодило звернутися до суду у даному конкретному випадку.

Суд також зазначає, що самі по собі наявність групи інвалідності, часті хвороби та звернення до лікарів за консультацією, а також перебування членів сім`ї в ЗСУ не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду та не є безумовними підставами для поновлення строку звернення до суду з позовом без пояснення та надання доказів яким чином наведеними життєвими обставинами були спричинені перешкоди звернення до суду. Зокрема позивач не надав доказів перебування на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні в період з 19.01.2024 до 19.04.2024, або інші докази, що у взаємозв`язку з переліченими нею життєвими обставинами свідчили б про наявність дійсних істотних перешкод для звернення до суду.

Отже доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права у період з 19.01.2024 до 19.04.2024, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання, в якому вказати інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про продовження позивачу строку на усунення недоліків для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску у період з 19.01.2024 до 19.04.2024.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 02.07.2024 вх. №37637/24.

Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2024.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Гурін